(про відмову у відводі судді)
24 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/3636/26
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняка М.Ф. від 09.02.2026 вказану позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Від позивача 19.02.2026 надійшла заява про відвід судді Нагірняка М.Ф.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняка М.Ф. від 23.02.2026 визнано необгрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді та справу передано на автоматизований розподіл для визначення судді, у порядку встановленому ч.1 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України, який буде вирішувати питання про відвід.
Розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 №158 призначено автоматизований розподіл справи для вирішення питання про відвід.
Згідно даних протоколу автоматизованого розподілу між суддями Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 головуючим суддею для вирішення питання про відвід судді Нагірняка М.Ф. визначено суддю Чернову Г.В.
Дослідивши заяву позивача та матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Підстави для відводу судді визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи: 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, незгода із процесуальними рішеннями або діями судді під час розгляду справи не є підставою для відводу судді. Така незгода може бути викладена в апеляційній скарзі на рішення суду за результатами розгляду справи.
Одну з найважливіших гарантій незалежності суддів закріплено в частині 2 статті 126 Конституції України, відповідно до якої вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Це положення Основного Закону було роз'яснено Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004. Таким чином, незалежність суддів передбачає право при здійсненні судочинства бути вільними від будь-якого обмеження, впливу, заанґажованості, тиску, погроз, втручань. Відповідно, задля забезпечення принципу незалежності суддів, відвід судді не може бути задоволено лише з суб'єктивних міркувань сторони, хоча й вони можуть мати логічну послідовність, щодо прогнозованого вирішення справи не на його користь.
Судом встановлено, що позивач не згоден з процесуальним рішенням судді Нагірняка М.Ф., а саме з ухвалою від 09.02.2026 про залишення позовної заяви без руху, що стало підставою для заявлення відводу.
Разом з тим, як зазначалося вище, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином суд приходить до висновку, що обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та на не згоді позивача з процесуальним рішенням судді Нагірняка М.Ф., що, відповідно до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу. Така незгода може бути викладена в апеляційній скарзі на рішення суду за результатами розгляду справи.
Зважаючи на викладене, суд не встановив передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді Нагірняка М.Ф., а тому відмовляє у задоволенні заяви про відвід судді Нагірняка М.Ф.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Нагірняка М.Ф. від 19.02.2026.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.
Суддя Г.В. Чернова