23 лютого 2026 року м. Житомир справа № 640/2348/19
категорія 111030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
В лютому 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідачів з внесення за ініціативою податкового органу до Реєстру платників податків відомостей про скасування (анулювання) 26.09.2017 року свідоцтва платника податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві № 6277/Г/26-53-13-02 від 26.09.2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідачів здійснити відміну анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , не змінюючи дату реєстрації платником єдиного податку та не змінюючи індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , та відновити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 статус платника єдиного податку з 01.10.2017 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідачів з нарахування позивачу податку за 4 квартал 2017 року по єдиному соціальному внеску в сумі 2112 грн., штрафів у сумі 1673,11 грн., пені у сумі 675,47 грн.
В обґрунтування позову підприємець зазначив, що в жовтні 2018 року ним отримано від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві повідомлення за вих. № 51608/Г/26-15-13-14-15 від 14.09.2018 року про відмову у прийнятті звітності із зазначенням, що декларація платника єдиного податку за І півріччя 2018 року, яка була прийнята 07.08.2018 року, вважається неподаною у зв'язку з порушенням вимог нормативно-правових актів. При цьому, вказує позивач, попередні такі декларації приймались податковим органом без будь-яких заперечень. Водночас, йому було повідомлено, що свідоцтво платника податку ФОП ОСОБА_1 скасовано за ініціативою податкового органу на підставі рішення від 26.09.2017 року.
За твердженням позивача, зазначене рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, яке обґрунтоване посиланням на наявність в інтегрованій картці платника податку позивача на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів податкового боргу з єдиного податку, є протиправним та таким, що порушує права позивача, оскільки такий борг, на який посилається податковий орган, виник саме з вини дій його працівника.
Крім цього, як стверджує позивач, йому стало відомо про подвійне нарахування податку по єдиному соціальному внеску за 4 квартал 2017 року, а також про нарахування штрафу та пені.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м Києва від 14.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві у відзиві на позов заперечив проти доводів позивача та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняте з дотриманням вимог податкового законодавства.
На думку відповідача, у позивача існував податковий борг, а відповідно до пункту 298.3 статті 298 ПК України у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платник єдиного податку зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів. Крім того, згідно з абзацом третім пункту 299.10 статті 299 ПК України у такому випадку (тобто у разі наявності податкового боргу) контролюючий орган має право анулювати реєстрацію платника єдиного податку.
Відповідач також зазначає, що для прийняття рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку у разі наявності податкового боргу проведення документальної перевірки податковим законодавством не вимагається. Окремо податковий орган наголошує, що грошове зобов'язання, яке було самостійно визначене платником податку, відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню.
Таким чином, позиція відповідача полягає в тому, що оскільки податковий борг, на його думку, існував, то анулювання реєстрації платника єдиного податку та пов'язані з цим наслідки є правомірними.
За твердженням ГУ ДФС у м. Києві, рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві № 6277/Г/26-53-13-02 від 26.09.2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, проте повернуте поштовим відділенням 28.10.2017 року з відміткою "за закінченням терміну зберігання", а отже за правилами ст. 42 ПК України вважається належним чином врученим платнику.
Виникнення у позивача податкового боргу відповідач пояснює технічною помилкою при перенесенні даних декларації. Зокрема, як зазначив податковий орган з посиланням на відомості службової записки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.12.2018 року, борг в ІКП по єдиному податку з фізичних осіб у ФОП ОСОБА_1 виник у зв'язку з неправильним перенесенням показників податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за звітний період "І півріччя 2016 року" з паперового носія до ІС "Податковий блок", податкові зобов'язання платником визначені в сумі 15085,75 грн., до ІС "Податковий блок" внесена сума податкових зобов'язань 15785,75 грн.
Відповідач стверджує, що станом на 17.12.2018 року в ІКП по єдиному податку з фізичних осіб (КБК 18050400) проведено зменшення нарахувань на суму 700,00 грн., які помилково нараховані по терміну сплати 19.08.2016, інтегрована картка ФОП ОСОБА_1 приведена у відповідність.
ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, в свою чергу, у відзиві на позов просило відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України обов'язок щодо обчислення, декларування та сплати податку покладається на платника, а отже саме платник несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання такого обов'язку.
Разом з тим позивач, ознайомившись із відзивами відповідачів, зазначив, що останні фактично підтвердили, що борг в ІКП по єдиному податку з фізичних осіб виник унаслідок дій ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, а саме через помилкове перенесення показників податкової декларації платника єдиного податку - ФОП за звітний період "І півріччя 2016 року", а відтак такий борг виник не з вини позивача, у зв'язку з чим нарахування штрафу та пені за його несплату є неправомірним.
Справа у встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства України строки Окружним адміністративним судом міста Києва розглянута не була.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ця адміністративна справа була передана на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 21.03.2025 року адміністративну справу Житомирським окружним адміністративним судом прийнято до свого провадження та витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві письмові пояснення з документальним підтвердженням щодо правового статусу відповідачів у справі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві для здійснення відповідних процесуальних дій у справі.
Крім того, запропоновано учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали надати Житомирському окружному адміністративному суду актуальні пояснення по суті позову.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві замінено їх правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
У ході судового розгляду справи відповідач подав додаткові пояснення, що надійшли до суду 21.05.2025 року, з яких слідує, що позиція відповідача щодо позову не змінилася. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, наполягаючи на правомірності дій контролюючого органу та прийнятого ним рішення.
Стосовно наявності у позивача заборгованості за 2017 року пояснив, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу (ІКС) станом на 08.05.2025 року протягом 2017 року в інтегрованих картках ФОП ОСОБА_1 обліковувалась наступна заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб:
- у сумі 695,34 грн., яка виникла 19.11.2016 та погашена 24.01.207 року;
- у сумі 694,64 грн., яка виникла 19.02.2017 та погашена 17.05.2017 року;
- у сумі 693,94 грн., яка виникла 20.05.2017 та погашена 16.08.2017 року;
- у сумі 693,44 грн., яка виникла 19.08.2017 та погашена 03.11.2017 року;
- у сумі 693,44 грн., яка виникла 19.11.2017 та погашена 05.02.2018 року.
Серед іншого відповідач звернув увагу суду на те, що позивач звернувся до суду з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, в зв'язку з чим просив залишити позов без розгляду.
Позивач також подав додаткові пояснення від 02.06.2025 року, у яких підтримав раніше заявлені позовні вимоги та наведені у позовній заяві доводи з врахуванням заміни відповідачів, що свідчить про актуальність для нього вирішення цього спору та наявність зацікавленості у його розгляді по суті.
Позивач наголошує, що сума податкового боргу по сплаті позивачем єдиного податку виникла внаслідок внесення до інтегрованої картки платника податку - позивача податковим органом нарахування в сумі 700 грн., помилково нарахованих по терміну сплати 19.08.2016 року. Вказує, що поданою ним звітністю, яка приймалася ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві протягом 2016-2018 років, вказана сума не підтверджується.
З метою з'ясування обставин спору у цій справі та забезпечення учасникам судового процесу можливості надати пояснення, уточнити свої доводи та висловити правову позицію ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 року розгляд справи було призначено на 26.11.2025 року, проте, судове засідання було перенесено на 17.12.2025 року в зв'язку з необхідністю витребування від відповідача додаткових доказів, а саме щодо підстав для нарахування в 4 кварталі 2017 року єдиного внеску за 2017 рік, а також обґрунтованого розрахунку штрафу та пені.
04.12.2025 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій він просить суд задовольнити позов та:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, № 6277/Г/26-53-13-02 від 26.09.2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві відновити статус платника єдиного податку третьої групи Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 з дати анулювання - 30.09.2017 року;
- визнати протиправним та скасувати нарахування Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зобов'язання по єдиному соціальному внеску за 4 квартал 2017 року в сумі 2112,00 грн., штрафів у сумі 1673,11 грн., пені у сумі 675,47 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 шляхом відображення переплати по єдиному соціальному внеску суми 2112,00 грн. та виключення інформації про штрафи у сумі 1673,00 грн., пеню у сумі 675,47 грн.
ГУ ДПС у м. Києві на виконання протокольної ухвали суду від 26.11.2025 року надало інтегровані картки платника податків за 2017 та 2018 роки по єдиному соціальному внеску, а також розрахунок штрафної санкції.
Відповідач окремо пояснив, що позивач з 28.04.2015 по 01.10.2017 року перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2017 року і по теперішній час - на загальній системі оподаткування відповідно до оскаржуваного рішення від 26.09.2017 року. Позивач подав звітність з єдиного внеску за 2017 рік, сформовану за правилами спрощеної системи, з визначенням бази нарахування єдиного внеску за увесь рік, унаслідок чого в інформаційних системах одночасно відобразилися дані щодо бази нарахування єдиного внеску як за статусом платника на загальній системі, так і за даними звітності, поданої за правилами спрощеної системи, що, на думку відповідача, призвело до подвоєного нарахування за один і той самий період. Частина автоматично нарахованого єдиного внеску була погашена за рахунок наявної переплати, у зв'язку з чим сума непогашеного залишку становила 2092,62 грн., на яку в інтегрованій картці платника автоматично відобразилися нарахування штрафу у розмірі 20 % (418,52 грн.) та пені 0,1 % (115,09 грн.) за кожен день прострочення.
Призначене на 17.12.2025 року засідання суду не проводилось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному та було перенесено на 07.01.2026 року.
У зазначеному судовому засіданні суд заслухав пояснення учасників справи, які за своїм змістом узгоджувалися з раніше викладеними правовими позиціями сторін, після чого ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи заяви по суті, пояснення, документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28.04.2015 року.
Як вбачається з Витягу реєстру платників єдиного податку від 15.06.2016 року № 1526533404208 позивач обрав спрощену систему оподаткування, третю групу платника єдиного податку зі ставкою 4 % від доходу з 01.07.2017 року.
Матеріали справи також свідчать про те, що позивач має зареєстрований електронний кабінет платника податків.
ФОП ОСОБА_1 здійснював сплату єдиного податку з фізичних осіб з наростаючим підсумком, про що свідчать подані ним до контролюючого органу податкові декларації за 2016-2018 роки (а.с.49-59).
У справі наявний адресований позивачу лист ГУ ДФС у м. Києві від 14.09.2018 року №51608/Г/26-15-13-14-15, в якому позивача повідомлено про те, що декларація платника єдиного податку за І півріччя 2018 року вважається неподаною у зв'язку з тим, що вона містить недостовірне значення обов'язкового реквізиту "звітний (податковий) період" (не відповідає обраному режиму оподаткування). Попереджено про сплату штрафу у разі порушення строку подання податкової декларації.
З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2017 року Державна податкова інспекція у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, керуючись довідкою № 6277/26-53-13 від 26.09.2017 року про наявність підстав для анулювання реєстрації, прийняла рішення № 6277/Г/26-53-13-02 про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 30.09.2017 року.
При цьому, підставою для анулювання такої реєстрації вказано наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу 3 п. 299.10 статті 299 ПК України. На підтвердження надсилання позивачу цього рішення відповідач в ході розгляду цієї справи надав копію конверта з відміткою відділення поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання.
В свою чергу, відповідно до наявної у матеріалах справи довідки № /26-53-13 без дати (а.с.76) про здійснення аналізу щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування розмір податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів становить 693,94 грн. З огляду на зміст цієї довідки та відсутність у матеріалах справи інших довідок щодо цього питання саме цей документ, ймовірно, був покладений відповідачем в основу прийняття спірного рішення.
Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою від 02.11.2018 року про приведення картки по єдиному соціальному внеску у відповідність до задекларованих та сплачених зобов'язань.
У відповідь ГУ ДФС у м. Києві листом від 30.11.2018 року вказало на необхідність подання заяви на зняття актуальності невірно поданої звітності за 2017 рік та повторного подання звітності після її анулювання відповідно до Порядку № 435 із змінами та доповненнями.
Позивач також звертався до Державної фіскальної служби України листом № 001/11 від 16.11.2018 року з проханням скасувати рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, посилаючись на те, що інформація про анулювання свідоцтва на підставі наявної заборгованості стала йому відома лише під час візиту уповноваженої особи до податкового органу. Він зазначав, що сумлінно сплачував єдиний податок відповідно до положень ПК України, станом на 08.11.2018 року податкового боргу не мав і жодних повідомлень про його наявність не отримував.
Підприємець також звернув увагу на технічну помилку: у декларації за ІІ квартал 2016 року ним було відображено суму податку 15085,75 грн., тоді як у системі податкового органу нараховано 15785,75 грн., що створило різницю у 700 грн. Саме ця помилка, на його думку, стала підставою для виникнення нібито податкового боргу та подальшого анулювання свідоцтва.
Як вбачається зі змісту наявної у матеріалах справи службової записки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва № 416/26-15-53-7 від 03.12.2018 року, уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 до ДПІ було надано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за період І півріччя 2016 року, яка прийнята та зареєстрована за № 1600049351 від 18.07.2016 року. Однак, при перенесенні показників з паперового носія працівником робочої групи допущено помилку обробки, а саме: неправильне зазначення р. 14 (сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) 15785,75 грн.
Крім того, у цій службовій записці зазначено, що відповідно до картки особового рахунку, яка ведеться податковою інспекцією, заборгованість по коду платежу 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) нараховувалась на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме: 01.04.2017 - 694,64 грн.; 01.05.2017 - 694,64 грн.; 01.06.2017 - 693,94 грн.; 01.07.2017 - 693,94 грн.; 01.08.2017 - 693,94 грн.; 01.09.2017 - 693,44 грн., що стало підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України.
Як вказано у службовій записці, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві надіслано акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 26.09.2017 року № 6277/Г/26-53-13-02 та рішення № 6277/Г/26-53-13-02 від 26.09.2015 року про анулювання реєстрації платника податку з 01.10.2017 року.
Головне управління ДФС у м. Києві, розглянувши лист позивача, в свою чергу, листом від 18.12.2018 року та з посиланням на інформацію службової записки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.12.2018 року № 416/26-15-53-07 повідомило, що борг в інтегрованій картці платника (ІКП) виник через неправильне перенесення показників декларації платника єдиного податку за І півріччя 2016 року з паперового носія до ІС «Податковий блок»: платником було визначено податкові зобов'язання у сумі 15085,75 грн., тоді як до системи внесено 15785,75 грн. У ІКП по єдиному податку з фізичних осіб (КБК 18050400) проведено зменшення нарахувань на 700 грн., які помилково були нараховані за терміном сплати 19.08.2016, і картку приведено у відповідність. Одночасно позивачу роз'яснено порядок та строки оскарження рішень контролюючого органу.
26.12.2018 року позивач подав заяву до заступника начальника Державної фіскальної служби України від 26.12.2018 року № 001/12, в якій просив зняти подвійне нарахування єдиного соціального внеску; анулювати існуючу заборгованість; привести картку ФОП ОСОБА_1 у відповідність, зменшивши подвійне нарахування податку за 4 квартал 2017 року в сумі 2112 грн.; анулювати всі нараховані штрафні санкції та пеню по єдиному податку за 4 квартал 2017 року та 2 квартал 2018 року; прийняті подані раніше звіти з єдиного податку за 4 квартал 2017 року та 2 квартал 2018 року.
У заяві зазначається, що з 28.04.2015 року позивач подавав звіти особисто через Центр платників податків Дніпровського району, а після отримання ЕЦП він провів особисту звірку й встановив, що 17.12.2018 року податковою службою в картці по єдиному податку було зменшено нарахування на 700 грн., тобто на суму, яка була помилково нарахована працівником податкової служби у декларації за 2 квартал 2016 року.
Позивач пояснив, що під час особистої звірки він виявив, що при прийнятті звітів податковий орган обліковує його на різних системах оподаткування: за 4 квартал 2017 року - на загальній системі, за 1 квартал 2018 року - як платника єдиного податку, за 2 квартал 2018 року - на загальній системі, а за 3 квартал 2018 року - як платника єдиного податку. Крім того, він встановив, що за 4 квартал 2017 року 09.02.2018 одночасно відображено два нарахування єдиного соціального внеску по 2112 грн кожне: за кодом 17F - на підставі декларації, поданої ним самостійно, та за кодом 17Ц - як розрахункова сума внеску за рік, нарахована податковим органом, унаслідок чого виникло подвійне нарахування за один і той самий період, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та пені.
При цьому зазначене порушення не було усунуто контролюючим органом, а тому, на думку позивача, рішення щодо подвійного нарахування позивачу податку по єдиному соціальному внеску та застосування до нього штрафу і пені є протиправним з огляду на приписи норм 298, 299 Податкового кодексу України, оскільки загальну систему оподаткування позивач не обирав та відповідні заяви відповідачам не подавав, що і стало підставою для звернення до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 вказаного Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до вказаного Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (пункт 300.1 статті 300 ПК України).
Як передбачено пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 вказаного Кодексу.
В свою чергу, як передбачено абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платник єдиного податку зобов'язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених вказаним Кодексом.
Пунктом 299.11 статті 299 ПК встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже, Податковим кодексом України передбачено, що однією з підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
У свою чергу, проведення перевірок належить до повноважень контролюючого органу, а порядок їх проведення регламентований главою 8 ПК України.
Статтею 86 ПК України врегульовані питання оформлення результатів проведених перевірок.
Також даною нормою визначаються порядок повідомлення платника про результати перевірки та права платника подати заперечення.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Тобто, прийняттю контролюючим органом рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку обов'язково передують такі дії: проведення контролюючим органом перевірки, складення акту або довідки у випадку проведення документальної перевірки, виключно акту у випадку проведення камеральної перевірки; вручення або надіслання акту/довідки платнику податків; можливість подання платником заперечень проти документів та пояснень; акту/довідки комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок Акту перевірки, заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень; прийняття комісією висновку, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Отже, статтею 86 ПК України імперативно визначена процедура, дотримання якої контролюючим органом є обов'язковим для прийняття рішення, на підставі якого у платника податків виникають певні правові наслідки.
За змістом оспорюваного рішення підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку слугувала інформація довідки про аналіз щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, в якій вказано про наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в розмірі 693,94 грн.
Суд зауважує, що 6 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №812/1137/16 досліджував питання щодо особливостей анулювання реєстрації статусу платників єдиного податку та дійшов такого висновку:
- якщо не проведено перевірки, яка б передувала прийняттю рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку та контролюючим органом не складено акту перевірки, то рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації статусу платників єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги зобов'язального характеру щодо поновлення реєстрації платника єдиного податку є належними та обґрунтованими з моменту анулювання.
Такий визначений спосіб захисту прав та інтересів платника не є втручанням в дискреційні повноваження фіскального органу, а спрямований на ефективне відновлення порушеного права позивача.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 06 листопада 2018 року у справі №820/4721/17. У постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування, зазначено, що контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
При цьому, судом досліджується, чи містять матеріали справи підтвердження щодо проведення контролюючим органом перевірки та чи складено акт перевірки.
Водночас, відповідачем не надано жодних доказів проведення такої перевірки позивача.
Суд зазначає, що довідка про аналіз підстав перебування на спрощеній системі не може вважатися актом камеральної перевірки, на який є посилання у службовій записці ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.12.2018 року, проте який податковим органом не надано.
На думку суду, інтегрована картка платника податку, з якої податковим органом встановлено несплату позивачем податкового боргу протягом двох послідовних кварталів, свідчить лише про те, що відповідачем був проведений аналіз (а не перевірка) щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування.
Відтак, відповідачем було використано лише відомості з автоматизованої системи, яка не є належним доказом порушення в розумінні процесуального закону.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.12.2023 у справі № 804/1849/17, де суд касаційної інстанції зазначив про те, що будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.
На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено, і це не заперечується учасниками справи, що податковий орган анулював реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 30.09.2017 року на підставі того, що існував податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
При цьому, як підтверджено службовою запискою ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.12.2018 року, так і визнано відповідачем в ході судового розгляду цієї справи, податковий борг в сумі 700 грн. виник через дії працівника податкового органу, коли показники декларації за І півріччя 2016 року були неправильно перенесені з паперового носія позивача до інформаційної системи: замість суми 15085,75 грн. (розділ 5 декларації, код рядка 14, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного місяця (податково) періоду, а.с.53) внесено суму 15785,75 грн.
Ця помилка мала наслідком відображення в інтегрованій картці платника заборгованості в розмірі 700 грн., в результаті чого податкова система фіксувала на кожне перше число місяця протягом двох кварталів 2017 року (квітень-червень, липень - вересень) нарахування на суми близько 694 грн.
Ця формальна заборгованість стала підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до абз.3 п. 299.10 ст. 299 ПК України та, в подальшому, переведення позивача на загальну систему оподаткування.
Оскільки позивач фактично рішення не отримав, про що свідчить конверт з відміткою про закінчення терміну зберігання, він подав декларацію за 4 квартал 2017 року за спрощеною системою оподаткування, хоча вже з 01.10.2017 року підприємець був переведений на загальну систему оподаткування і система податкового органу (ІКП/ ІС "Податковий блок"), сприйнявши після анулювання реєстрації ФОП статус позивача некоректно, автоматично нарахувала ЄСВ як для платника на загальній системі оподаткування.
В зв'язку з цим в інтегрованій картці за один і той самий період відобразились одночасно дві суми по 2112 грн., а внаслідок подвійного нарахування по одному і тому самому періоду автоматично було нараховано штрафи та пеню.
Таким чином, податковий борг в сумі 700 грн. виник через помилку податкового органу, а подвійне нарахування ЄСВ та відповідні штрафи та пеня стали наслідком технічних особливостей системи, а не дій платника.
Суд зауважує, що непроведення відповідачем перевірки та відсутність акта унеможливили подання позивачем заперечень та доказів на підтвердження відсутності податкового правопорушення, що є порушенням його прав.
Аналіз положень частини другої статті 19 Конституції України дає підстави для висновку про те, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.06.2023 по справі № 560/8064/22.
Більше того, враховуючи положення п. 59.1 ст. 59 ПК України, відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений ПК України, проте доказів надіслання податкової вимоги відповідачем також не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податковим органом не було дотримано законодавчо визначену процедуру анулювання реєстрації платника єдиного податку, крім того, фактично таке анулювання стало наслідком винних дій податкового органу, а тому рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві № 6277/Г/26-53-13-02 від 26.09.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки нарахування зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за 4 квартал 2017 року в сумі 2112,00 грн., а також штрафних санкцій у сумі 1673,11 грн. і пені у сумі 675,47 грн. є похідними від неправомірного анулювання реєстрації та технічного некоректного відображення даних в інформаційній системі, такі нарахування не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є протиправними.
Щодо позовних вимог про зобов'язання податкового органу відновити статус позивача платником єдиного податку 3 групи з дати анулювання, суд зазначає таке.
Згідно статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до пункту 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Підпунктом 299.13 статті 299 ПК України передбачено, що з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.
Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Отже, прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вказане, суд вважає, що встановлення факту протиправності рішення суб'єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого суб'єкта обов'язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податку у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття незаконного рішення.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Тому, з урахуванням наведених вище обставин, суд вважає, що оскільки рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві № 6277/Г/26-53-13-02 від 26.09.2017 року про виключення з реєстру платника єдиного податку другої групи є протиправним та скасоване судом, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку 3 групи, починаючи з 30.09.2017 року, та включити до реєстру платників єдиного податку.
Стосовно решти позовних вимог суд зазначає таке.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені "Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року № 5 (далі - Порядок №5).
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку № 5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Згідно з пунктами 4 - 5 розділу І Порядку № 5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Порядку № 5 первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.
Аналіз положень вказаного Порядку № 5 свідчить про те, що, оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків.
З установлених у справі обставин убачається, що податковий борг, який став підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку, виник виключно внаслідок помилки контролюючого органу при внесенні показників податкової декларації до інформаційної системи. Подальше подвійне нарахування єдиного соціального внеску, а також автоматичне формування штрафних санкцій і пені були зумовлені технічними особливостями функціонування інформаційної системи після неправомірного анулювання реєстрації позивача та не пов'язані з будь-якими протиправними діями чи бездіяльністю останнього.
За таких обставин відсутній склад податкового правопорушення з боку позивача, що виключає правові підстави для застосування до нього фінансової відповідальності. Нарахування штрафу у сумі 1673,11 грн та пені у сумі 675,47 грн. є похідним від неправомірних дій контролюючого органу та не ґрунтується на вимогах податкового законодавства.
Відомості про те, що податковий орган виключив з ІКП зазначені нарахування в матеріалах цієї справи відсутні.
Оскільки інтегрована картка платника є формою оперативного обліку, яка повинна відображати достовірний стан розрахунків платника з бюджетом, протиправне відображення грошових зобов'язань в інтегрованій картці позивача без належних правових підстав очевидно вказує на порушення його прав та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення його порушених прав.
Незважаючи на той факт, що інформаційна система є внутрішнім обліком відповідача, існування в ній інформації про наявність податкового боргу позивача створює для нього правові наслідки, які перешкоджать його праву перебування на спрощеній системі оподаткування. Тому саме з урахуванням обставин цієї справи й існуванням юридичних наслідків для позивача самим фактом наявності певної інформації у внутрішній системі контролюючого органу, суд дійшов висновку, що вимоги про виключення даних щодо існування несвоєчасно сплачених зобов'язань є такими, що підлягають вирішенню по суті.
Той факт, що відповідні суми були сформовані інформаційною системою автоматично, не змінює правової природи таких дій, оскільки інформаційна система функціонує в межах повноважень та під контролем податкового органу, але наслідки її роботи безпосередньо впливають на права позивача.
Дискреція передбачає можливість вибору між кількома правомірними варіантами рішення. Натомість у спірних правовідносинах контролюючий орган зобов'язаний забезпечити достовірне відображення фактичного стану розрахунків платника з бюджетом. За відсутності правових підстав для нарахування відповідних сум та встановлення їх помилковості у податкового органу виникає імперативний обов'язок привести дані інтегрованої картки у відповідність до реального стану розрахунків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 шляхом відображення переплати з єдиного соціального внеску у сумі 2112,00 грн та виключення інформації про нараховані штрафні санкції у сумі 1673,11 грн і пеню у сумі 675,47 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Як убачається з матеріалів справи, прийняття оскаржуваного рішення та подальші нарахування стали наслідком помилки, допущеної самим податковим органом при внесенні даних до інформаційної системи. Саме ці дії спричинили формування податкового боргу, анулювання реєстрації платника єдиного податку та подальші фінансові наслідки для позивача.
Звернення до суду у даному випадку зумовлене необхідністю реального відновлення порушеного права та усунення наслідків протиправних дій суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 7684,00 грн., тому ці витрати слід присудити на його користь.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, буд, 33/19, м. Київ, ЄДРПОУ 44116011) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві № 6277/Г/26-53-13-02 від 26.09.2017 року про анулювання реєстрації Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку 3 групи, починаючи з 30.09.2017 року, та включити до реєстру платників єдиного податку.
Визнати протиправним та скасувати нарахування Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зобов'язання по єдиному соціальному внеску за 4 квартал 2017 року в сумі 2112,00 грн., штрафів у сумі 1673,11 грн., пені у сумі 675,47 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 шляхом відображення переплати з єдиного соціального внеску у сумі 2112,00 грн та виключення інформації про нараховані штрафні санкції у сумі 1673,11 грн і пеню у сумі 675,47 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 7684,00 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
23.02.26