про відмову у відкритті провадження у справі
24 лютого 2026 року м. Житомир
справа № 240/5071/26
категорія 109010100
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., перевіривши виконання вимог законодавства при поданні позовної заяви Бердичівської міськрайонної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Житомирської обласної ради про визнання протиправними та скасування рішення і договору,-
встановив:
Бердичівська міськрайонна організація Українського товариства мисливців та рибалок звернулась до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської обласної ради №1088 від 13.11.2025 «Про надання у користування мисливських угідь громадській організації «Клуб «Єгер»»;
- визнати протиправним та скасувати договір про умови ведення мисливського господарства 272, укладений 10.12.2025 між Державним агентством лісових ресурсів України та Громадською організацією «Клуб «Єгер».
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Матеріали справи свідчать, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської обласної ради №1088 від 13.11.2025 «Про надання у користування мисливських угідь громадській організації «Клуб «Єгер»», а також визнати протиправним та скасувати договір про умови ведення мисливського господарства 272, укладений 10.12.2025 між Державним агентством лісових ресурсів України та Громадською організацією «Клуб «Єгер».
В обґрунтування підстав для звернення до адміністративного суду позивач вказує, що 13 листопада 2025 року Житомирська обласна рада на своїй 28-й сесії ухвалила рішення №1088, яким передала у користування 29365,8 га мисливських угідь громадській організації "Клуб "Єгер"" строком на 25 років. Вказані угіддя фактично збігаються з територією, якою користувався позивач, та щодо якої ним було своєчасно вжито всіх дій для продовження правового режиму користування - зібрано погодження громад, землекористувачів, подано повний пакет документів до уповноважених органів.
Позивач вважає, що надання переваги новоствореному суб'єкту, який не має досвіду, ресурсів і належної фахової спроможності, є необґрунтованим і суперечить як вимогам Закону України «Про мисливське господарство та полювання», так і принципам належного урядування, що закріплені в статті 19 Конституції України.
На думку позивача, такі дії з боку Житомирської обласної ради не тільки порушують законне переважне право позивача, але й створюють ризики для ефективності ведення мисливського господарства, охорони мисливських ресурсів та дотримання публічних інтересів громад, на території яких розміщені відповідні угіддя. Крім того, вони демонструють вибірковість у підході до кандидатів на користування мисливськими угіддями без належної об'єктивної оцінки критеріїв досвіду, професійності, спроможності та відповідальності.
Саме тому позивач зазначає, що Житомирська обласна рада, надавши угіддя новоствореній організації без дотримання порядку, передбаченого частиною 4 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», допустила порушення норм чинного законодавства, чим безпосередньо порушила законні інтереси позивача як попереднього користувача з підтвердженим правом на переважне користування.
Ознайомившись з поданою позовною заявою та наданими доказами у справі, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях визначенні у статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
Суд зазначає, що правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Так, статтею 8 ЗК України передбачені повноваження обласних рад у галузі земельних відносин, до яких належить: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; г) погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; ґ) затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; е) організація землеустрою; з) вирішення земельних спорів; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до преамбули Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року №1478-ІІІ (далі - Закон №1478-ІІІ) його положення визначають правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних та фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечують рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.
Мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва (статті 1 Закону № 1478-ІІІ).
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону №1478-ІІІ органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.
Статтею 8 Закону №1478-ІІІ зокрема встановлено, що до повноважень обласних рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.
Таким чином, при здійсненні повноважень власника мисливських угідь обласна рада є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якої спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися мисливськими угіддями.
Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто, ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності володіння (користування) фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної або господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №2а-2885/12/1470, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №806/945/17, а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі №811/2600/13-а.
Суд зазначає, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної або господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право постійного користування земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального та ефективного захисту за правилами КАС України.
Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду України від 19 грудня 2018 року у справі №813/5134/13-а, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №806/945/17.
Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з неправомірним, на думку позивача, набуттям Громадською організацією «Клуб «Єгер»» права користування мисливськими угіддями на підставі спірного рішення органу місцевого самоврядування, то суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пунктів 6, 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Бердичівської міськрайонної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Житомирської обласної ради про визнання протиправними та скасування рішення і договору.
Позивачу слід мати на увазі, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На виконання вимог ч.6 ст.170 КАС України, є необхідним роз'яснити Бердичівській міськрайонній організації Українського товариства мисливців та рибалок, що розгляд даної справи має здійснюватися відповідним судом господарської юрисдикції, визначеним за правилами підсудності, встановленими положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Вирішення питання про відмову у відкритті провадження відклалось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді з 16.02.2026 по 20.02.2026.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Бердичівської міськрайонної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Житомирської обласної ради про визнання протиправними та скасування рішення і договору.
2. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
4. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко