24 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/20145/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, у якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та направлені звернення у вигляді набору даних щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізації до органів Національної поліції України шляхом електронної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та направити повідомлення до Національної поліції України про залишення звернення про доставлення ОСОБА_1 до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки без виконання, в порядку та спосіб передбачений законодавством України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення військового обліку щодо позивача, оскільки правила військового обліку позивач не порушував, оновив дані в мобільному застосунку "Резерв+" вчасно за актуальною адресою місця проживання та ні протоколів, ні постанов щодо притягнення до адміністративної відповідальності відносно нього не складалось. Крім того, відповідачем безпідставно направлено звернення до Національної поліції України у вигляді набору даних ІНФОРМАЦІЯ_3 про порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що може стати підставою затримання і доставки позивача до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вчинення мобілізаційних дій. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач не знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а докази взяття його на військовий облік у м.Рівному за фактичним місцем проживання відсутні, тому 26.05.2025 позивачу поштовим зв'язком "Укрпошта" було надіслано повістку №3618760 за зареєстрованим місцем проживання із необхідністю явки у конкретно визначений час - 09.00 08.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане поштове відправлення 30.06.2025 було повернуто відправнику з позначкою "адресат відсутній за зазначеною адресою". Після неявки позивача у визначений термін, відповідачем 18.06.2025 направлено електронне звернення №Е2526612 шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС у вигляді набору даних з метою адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав до суду додаткові пояснення, у яких наголосив, що він не повідомлявся про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому не порушував абз. 1 частини 1 та абз. 12 частини 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду. У відповідача були відсутні правові підстави для внесення позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, оскільки позивач вчасно оновив дані та вказав актуальну адресу проживання, проте відповідач направив повістку за адресою реєстрації. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією військово-облікового документу (далі - ВОД).
За даними копії вказаного ВОД, виготовленого з мобільного додатку «Резерв+» дійсного до 14.08.2026, встановлено, що дані постанови та дати ВЛК відсутні, звання та ВОС відсутні, номер в реєстрі Оберіг 17042025137985180002; адреса проживання АДРЕСА_1 ; дата уточнення даних 11.07.2024, дані уточнено вчасно.
Представник позивача зверталася до відповідача та ГУ НП в Житомирській області із адвокатськими запитами, у якому просила, зокрема, надати інформацію щодо складання відносно ОСОБА_1 матеріалів адміністративного правопорушення; повідомити чи наявні докази відправлення засобами поштового зв'язку повісток, вимог або попереджень на ім'я позивача тощо.
На вказаний адвокатський запит листом ГУ НП в Житомирській області від 24.06.2025 №137935-2025 було надано відповідь, з якої вбачається, що станом на 24.06.2025 за даними системи ІПНП наявне звернення у вигляді набору даних ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звернення зареєстровано за №11928 від 19.06.2025 системи ІПНП Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
30.06.2025 надійшла відповідь за вих. №8403 від 23.06.2025 від відповідача, у якій зазначає, що 18 червня 2025 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів сформовано електронне звернення №Е2526612, шляхом електронної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, надіслано до Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області з метою адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП).
26.05.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслано повістку №3618760, сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до змісту якої позивач був зобов'язаний з'явитися для уточнення даних 09.06.2025 о 09:00 годині.
Оскільки позивач вчасно оновив свої дані в додатку "Резерв +" із зазначенням фактичного місця проживання, яке не співпадає із зареєстрованим, а відповідач направив повістку за неналежною адресою, тому позивач вважає дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку протиправними. У зв'язку з вказаним позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до вимог статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов'язок з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, з аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Згідно з пунктом 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов'язаного за викликом.
Відповідно до статті 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, відповідно до положень п.56 Порядку №1487 передбачено, що Національна поліція, за зверненням районних (міських) РТЦК та СП, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.
Підставою для внесення даних про порушення правил військового обліку щодо позивача є неприбуття його за повісткою.
З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено позивачу повістку за №3618760 про виклик до територіального центру з метою уточнення даних на 09:00 год. 09.06.2025.
Повістка направлена на зареєстровану адресу проживання, яка не співпадає з фактичною адресою, зазначеною позивачем під час оновлення даних в "Резерв +". Конверт з повісткою повернувся на адресу відправника.
Згідно з пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок № 560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: - 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Також і жодних доказів, які б свідчили про вжиття заходів відповідачем у порядку та у спосіб, встановлений п.56 Порядку №1487 в частині звернення відповідача до органів національної поліції з метою адміністративного затримання та доставлення позивача, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил військового обліку), до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у ВОД позивача у застосунку «Резерв+», без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, були вчинені всупереч вищенаведених положень законодавства, а відтак, такі дії відповідача підлягають визнанню судом протиправними.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до п. 29 Порядку № 560 у повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Разом з цим як убачається з повістки № 3618760, вона не містить дати її підписання, тобто складена з порушенням вимог Порядку № 560.
Крім того, як зазначалося вище, повістка направлялася не за належним місцем проживання ОСОБА_1 , оскільки із роздруківки з мобільного додатку «Резерв+», дійсного до 14.08.2026, вбачається, що позивач уточнив дані і зазначив адресу проживання - АДРЕСА_1 ; дата уточнення даних 11.07.2024, дані уточнено вчасно.
На переконання суду, відповідач мав змогу проінформувати позивача повісткою за вказаною адресою і для виклику для уточнення даних, і для виклику з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення і, у разі неявки останнього, винести постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за умови наявності порушень правил військового обліку. Відповідно, лише після винесення постанови і набрання нею законної сили відповідно до ст. 291 КУпАП позивач вважається таким, що притягнутий до адміністративної відповідальності. Це надає відповідачу повноваження внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запис про порушення позивачем правил військового обліку.
Всупереч наведених вимог законодавчих приписів, відповідач не надав доказів винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Суд відхиляє посилання відповідача на порушення позивачем правил військового обліку з посиланням на неявку за повісткою, оскільки суд не уповноважений вирішувати питання про наявність чи відсутність факту порушення позивачем правил військового обліку. Натомість, з наведених вище вимог закону вбачається, що притягнення до такої відповідальності відбувається за встановленою процедурою і суд не є суб'єктом, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, натомість такими повноваженнями наділений відповідач.
За таких обставин, відповідач неправомірно керувався нормами Порядку №1487 направивши повідомлення до органів Національної поліції у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки протокол про адміністративне правопорушення в наведеній категорії порушень не складається. Своєю чергою, до винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили, позивач не вважається таким, що притягнутий до адміністративної відповідальності та є порушником правил військового обліку.
У цьому контексті суд вважає за необхідне звернути увагу, що спосіб захисту порушеного права повинен відновлювати порушене право у спосіб, у який це право порушено. У ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що наведений вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами не доведена.
Оскільки судом не вирішувалось питання про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, тому суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та відкликати звернення у вигляді набору даних до Національної поліції України щодо порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 19.06.2025 за №11928.
За таких обставин, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не змінюють. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина друга статті 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та направлені звернення у вигляді набору даних щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізації до органів Національної поліції України шляхом електронної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та направити повідомлення до Національної поліції України про відкликання звернення у вигляді набору даних до Національної поліції України про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 19.06.2025 за №11928.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 968,96 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
24.02.26