24 лютого 2026 рокуСправа №160/33046/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні тарифного розряду 23, встановленого додатком 17 до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 грудня 2019 року по 11 січня 2025 року (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань);
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01 грудня 2019 року по 11 січня 2025 року, виходячи з посадового окладу, визначеного відповідно до тарифного розряду 24, встановленого додатком 16 до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.12.2019 року по день фактичної виплати цього грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 19.06.2010 року по 27.08.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . У період з 01.12.2019 року по 27.08.2025 року позивач обіймав посаду заступника командира дивізіону.
У період з 01.12.2019 року по 11.01.2025 року тарифний розряд позивача визначався відповідачем з урахуванням додатка 17 до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», що передбачає тарифні розряди для дивізіонів, які утримуються як структурному підрозділі у складі військових частин. Водночас, позивач вважає, що 3013 зенітний ракетний дивізіон військової частини НОМЕР_2 утримувався на окремих штатах, а тому тарифний розряд за посадою «заступник командира дивізіону» мав визначатися згідно з додатком 16 цього ж наказу. Зазначене стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
28.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №63891/25), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що майор ОСОБА_1 з 19.06.2010 року по 27.08.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . У період з 29.01.2020 року по 31.07.2024 року проходив військову службу на посаді заступника командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_4 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_5 , у період з 31.07.2024 року по 07.02.2025 року - на посаді заступника командира дивізіону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_2 та у період з 07.02.2025 року по 27.08.2025 року - на посаді заступника командира дивізіону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_6 військової частини НОМЕР_2 . Таким чином з 29.01.2020 року по 07.02.2025 року позивач обіймав посаду заступника командира дивізіону та проходив військову службу у структурному підрозділі, що має організаційну форму «дивізіон». У період з 07.02.2025 по 27.08.2025 позивач обіймав посаду заступника командира дивізіону та проходив військову службу у структурному підрозділі, що має організаційну форму «окремий дивізіон». У період, з 29.12.2019 року по 07.02.2025, 3013 зенітний ракетний дивізіон формально та фактично перебував у складі військової частини НОМЕР_2 , здійснював діяльність у її структурі, підпорядковувався її командуванню, а фінансове забезпечення здійснювалося відповідно до загальних штатів частини НОМЕР_2 . Хоча штат дивізіону утримувався на окремих штатах, він не був виведений у статус окремої військової частини, не мав окремого коду ЄДРПОУ, печатки та фінансового органу, а отже, не відповідав ознакам «окремого дивізіону» у розумінні додатка 16. 3013 зенітний ракетний дивізіон військової частини НОМЕР_5 , у якому позивач обіймав посаду заступника командира дивізіону - ніколи не функціонував як окрема юридична особа (не мав статусу юридичної особи). Окремий вважається дивізіон, який є окремою військовою частиною, яка створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю, може бути позивачем і відповідачем в суді, має свій код ЄДРПОУ. Таким чином, застосування додатка 17 до наказу МОУ № 90 було правомірним.
10.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №101806/25), в якій позивач заперечив проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 24.02.2026.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
У період з 29.01.2020 по 06.02.2025 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді заступника командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення.
У період з 07.02.2025 по 27.08.2025 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді заступника командира дивізіону з психологічної підтримки персоналу.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.08.2025 №187 майора ОСОБА_1 , заступника командира дивізіону з психологічної підтримки персоналу Військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що 27.08.2025 справи та посаду здав. З 27.08.2025 виключений зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення, вважати таким, що вибув до нового місця служби м. Київ.
09.09.2025 позивач звернувся із заявою до командира Військової частини НОМЕР_2 стосовно надання інформації стосовно грошового забезпечення, зокрема, щодо тарифного розряду, який брався для розрахунку грошового забезпечення.
Матеріали справи не містять відповіді на вищезазначену заяву позивача.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, тому звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20 грудня 1991 року визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
З метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України Наказом Міністерства оборони України №90 від 01.03.2018 року "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України" (далі - Наказ №90) установлено тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1 - 22 до цього наказу, а також співвідношення встановлених до 01.03.2018 року окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 23, 24 до цього наказу.
У зв'язку із затвердженням тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців Міністерством оборони України прийнято Наказ №90, згідно з яким визначається співвідношення встановлених до 01.03.2018 року окладів військовослужбовців до відповідних тарифних розрядів (Додаток 24 з примітками 1-3).
Положення Наказу №90 застосовуються для визначення тарифних розрядів за посадою і відповідних їм посадових окладів військовослужбовців, звільнених з військової служби, та враховуються для перерахунку пенсії таким військовослужбовцям.
Абзацом 4 пункту 1 наказу МОУ № 90 установлено, що тарифні розряди заступників керівників структурних підрозділів з числа осіб офіцерського складу установлюються на 1 тарифний розряд нижче тарифних розрядів їх безпосередніх військових керівників, але не більше 99 відсотків розміру окладу безпосереднього військового керівника.
Згідно з Приміткою 1 до Схеми співвідношення встановлених до 01.03.2018 року окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, яка є Додатком 24 до Наказу №90 (далі - Додаток 24), ця Схема застосовується для встановлення співвідношення розмірів посадових окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, які були звільнені з військової служби до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", що не визначені у схемах, наведених у додатках 1 - 22 за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Згідно з Приміткою 2 до Додатку 24 тарифні розряди за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, визначені за цією Схемою, не можуть перевищувати відповідних тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України відповідних органів військового управління, встановлених в додатках 1 - 22 за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Наказ Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», передбачає дві схеми тарифних розрядів для дивізіонів: додаток 16 - для окремого (самостійного) дивізіону; додаток 17 - для дивізіону, який утримується у складі військової частини як структурний підрозділ.
Окремий вважається дивізіон, який є окремою військовою частиною, яка створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю.
Як вбачається з відзиву Військової частини НОМЕР_2 , у період з 29.12.2019 року по 07.02.2025, 3013 зенітний ракетний дивізіон перебував у складі військової частини НОМЕР_2 , здійснював діяльність у її структурі, підпорядковувався її командуванню, а фінансове забезпечення здійснювалося відповідно до загальних штатів частини НОМЕР_2 .
Враховуючи викладене, оскільки дивізіон був структурним підрозділом військової частини НОМЕР_2 , а не окремою військовою одиницею - застосування відповідачем додатка 17 є обґрунтованим, а встановлення позивачу тарифного розряду 23 за додатком 17 наказу МОУ № 90 правомірним.
Також суд зазначає, що саме лише посилання позивача на лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 14.06.2018 № 248/3682 не може вважатися достатнім для доведення неправомірності дій суб'єкта владних повноважень, оскільки вказані листи не є нормативно-правовими актами щодо регулювання виплати грошового забезпечення.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат між сторонами зі сплати судового збору у даній справі не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 24.02.2026.
Суддя О.В. Царікова