24 лютого 2026 рокуСправа №160/34367/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" (49087, місто Дніпро, вулиця Калинова, будинок 53; ЄДРПОУ 37129163) до Волинської митниці (44350, Україна, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13; ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
02.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд» надійшов адміністративний позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬБАКОР" до Волинської митниці, в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000145/1 від 04.06.2025 Волинської митниці;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2025/000466 від 04.06.2025 Волинської митниці.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" з метою митного оформлення товарів подало до Волинської митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Проте, відповідач прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач зауважує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 означену позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу документа про доплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
08.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, разом з тим долучено платіжну інструкцію №1592562 від 15.09.2025 про доплату судового збору у розмірі 2422,20 (вх.№65826/25).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем повністю усунуто недоліки позовної заяви та у строк, встановлений в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 11.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №68789/25), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що під час здійснення Волинською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
У відзиві на позовну заяву відповідач також заявив клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні із викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2026, у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи №160/34367/25 з викликом сторін відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" (далі ТОВ "АЛЬБАКОР", позивач), ідентифікаційний код 37129163, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, запис №11031020000027346, місцезнаходження: 49087, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Калинова, будинок 53.
Основним видом економічної діяльності ТОВ "АЛЬБАКОР" згідно КВЕД є 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Судом встановлено, що 23.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" (далі - покупець) та Iceland Seafood EHF (далі - продавець) Ісландія, був укладений контракт № 34А/20241 міжнародної куплі-продажу товарів.
В порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти у власність від Продавця заморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти (надалі іменуються "товари") (п.1.1 Контракту).
Умови поставки кожної партії товару, найменування товару, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки проведення розрахунків, строки відвантаження чи доставки товару, відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів, та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товару, які с невід'ємною частиною Контракту. Інвойси мають містити посилання на номер та дату даного Контракту (п.1.2 Договору).
Тлумачення термінів, що визначають умови поставки, здійснюється у відповідності з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. (далі за текстом Інкотермс) (п.1.3 Контракту).
Перевезення товарів від Продавця Покупцеві може здійснюватися морським, автомобільним, залізничним чи авіаційним транспортом, про що зазначається в інвойсі (п.1.4 Контракту).
Товари повинні постачатися Покупцеві у строки та на умовах вказаних у інвойсі. Датою поставки вважається дата, що вказана у товарно-транспортній накладній, яка підтверджує виконання Продавцем своїх обов'язків з поставки передбачених відповідною умовою Інкотермс. Датою прибуття товару с дата прибуття товару в місце призначення, вказане у відповідних товаросупровідних документах. Датою кінцевої доставки Товару с дата прибуття Товару в одну з адрес Покупця за його вибором: Україна, 69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236. або інша адреса, на вимогу покупця (п.2.2 Контракту).
За дорученням Продавця безпосереднім відправником може бути інша компанія, про що зазначається в інвойсі на поставку товару. Зобов'язання Продавця за даним Контрактом залишаються незмінними незалежно від того, хто виступив відправником товару (п.2.4 Контракту).
Тара с безповоротною, її вартість врахована в вартість товару (п.4.2 Контракту).
Ціни на товари визначаються у доларах Сполучених штатів Америки (USD) або в Євро і зазначаються в інвойсах на кожну партію товару. Вартість товару включає вартість упаковки, маркування, доставку відповідно до умов Інкотерме, оформления товаросупровідних документів, податки та збори у країні Продавця (п.5.1 Контракту).
Загальна сума Контракту встановлюється відповідно до суми всіх оплачених інвойсів (п.5.2 Контракту).
Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Продавцем у інвойсі чи в даному Контракті, або в формі акредитиву (п.5.4 Контракту).
Платежі, пов'язані з розмитненням товару на митній території України, сплачує Покупець. Всі платежі, пов'язані з товаром до моменту передачі його Покупцю сплачує Продавець, а їх вартість включена у вартість товару, якщо інше не передбачено умовами Інкотермс зазначеними в інвойсі (п.5.6 Контракту).
Цей Контракт вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до 31 грудня 2024 р. В разі ненадходження від сторін заяв про припинення Контракту до строку його закінчення, контракт вважається продовженим на невизначений термін (п.9.1 Контракту).
04.06.2025 для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом, а саме: товар №1: Мойва морожена ціла 25-35 шт/кг (Mallo tus Villosus), вага нетто - 19600кг. Хар чові приправи та добавки відсутні. Дата виробництва (заморожування) - 02.2025р.Термін зберігання 24 місяці при температур і -18С, зона вилову FAO 27, повинно бути приготованим перед вживанням, на загальну суму 2 110 428,31 грн. (50684,54 USD), подано електрону митну декларацію №25UA205050021320U4. Товар поставляється на умовах: DPU, Клайпеда (ІНКОТЕРМС 2010).
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: Сертифікат якості № 56109 від 26.05.2025; - Інвойс від 26.05.2025№ SR056109; - CMR 2966 від 02.06.2025; - Сертифікат про походження товару № #IS-068549-1 від 26.05.2025; - Інвойс № VPO27236 від 02.06.2025; - Рахунок № 97 від 02.06.2025; - Довідка про транспортні витрати від 02.06.2025; - Контракт № 34А/2024І від 23.09.2024 з додатковою угодою від 21.11.2024; - Договір про міжнародні перевезення № 33/19МП від 02.12.2019; - Заявка на перевезення від 30.05.2025; - Супровідний документ Т1 № 25LTLU90000832F8K7 від 02.06.2025.
У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Волинська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (в тому числі-коносамент); 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язані з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов Контракту; 8) виписку з бухгалтерської документації; 9) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 10) копію митної декларації країни відправлення; 11) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Так, на виконання повідомлення митного органу, ТОВ "АЛЬБАКОР" листом від 27.08.2025 №1244 надав до митного оформлення пояснення та додаткові документи, а саме: лист про відсутність страхування № 666 від 26.06.2024; калькуляція від 26.05.2025; прайс-лист від 23.05.2025.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000145/1 від 04.06.2025.
В графі 33 прийнятого рішення, митним органом, як підставу для прийняття рішення вказано таке:
- Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано договір про міжнародні перевезення від 02.12.2019 № 33/19 МП, рахунок на оплату від 02.06.2025 № 97, довідку про транспортні витрати від 02.06.2025 ,б/н, заявку від 30.05.2025 б/н. Умови поставки товару, вказані в інвойсі від 26.05.2025 № SR056109 (далі- Інвойс)- DPU Klaipeda LT. Згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки DPU,- продавець виконав свої зобов'язання, розвантаживши товар у місці призначення. Продавцем товару відповідно до контракту від 23.09.2024 № 34A/2024I (далі- Контракт) є Iceland Seafood ehf. (Ісландія). Відправником товару з Литви є третя особа- UAB "VPA LOGISTICS" (Литва). В наданому рахунку від відправника товару від 02.06.2025 № VPO27236, що містить інформацію щодо витрат на обробку оцінюваного товару, відсутні такі складові, як витрати на зберігання товару та його завантаження на транспортний засіб зі складу в Клайпеді. Сказане може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові.
- В графі 1 CMR відправником товару вказано UAB "VPA LOGISTICS" на замовлення Eskja hf. (Ісландія), що свідчить про наявність між ними договірних відносин. Компанія Eskja hf відповідно до товаросупровідних документів є виробником товару, проте не являється стороною Контракту. Сказане створює ризик наявності комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов Контракту, витрати на оплату яких можуть бути невід'ємними складовими митної вартості товару. Отже, існує ризик недостовірності повноти декларування всіх складових митної вартості товару.
- В рамках частини третьої статті 53 Кодексу декларантом не надано копії митної декларації країни відправлення, яка передбачена також п.1.5 Контракту, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс- листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, договорів (угод, контрактів), пов'язаних із виконанням умов Контракту (зокрема і контракту, укладеного між ТОВ «Альбакор» та UAB "VPA LOGISTICS" від 11.07.2022 №22LOG05/56, відомості про який наявні в рахунку від 02.06.2025 № VPO27236), виписку з бухгалтерської документації, а також не надано коносаменту, який являється обов'язковим товаросупровідним документом при задекларованих умовах поставки DPU, та передбачений також п.1.5 Контракту. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості резервний метод- 2 ґ (ст. 63 Митного кодексу України).
Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, а саме - джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація від 27.05.2025 № 25UA100190561386U0, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (шини) становить 3,0359 дол.США/кг.
Митну вартість товару Волинською митницею скориговано з розрахунку 3,0359 дол. США за кг).
Так, розрахована декларантом митна вартість товару становила: 50684,54 USD, або 2,59 доларів США за 1 кг, а внаслідок коригування митної вартості загальна вартість товару склала 59503,64 USD, або 3,0359 доларів США за 1 кг.
Крім того, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2025/000466 від 04.06.2025.
Правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Вищезазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Також зазначене узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі № 803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо зауважень митниці стосовно того, що відправником товару з Литви є третя особа- UAB "VPA LOGISTICS" (Литва). В наданому рахунку від відправника товару від 02.06.2025 № VPO27236, що містить інформацію щодо витрат на обробку оцінюваного товару, відсутні такі складові, як витрати на зберігання товару та його завантаження на транспортний засіб зі складу в Клайпеді, суд зауважує наступне.
В інвойсі № VPO27236 від 02.06.2025 UAB "VPA LOGISTICS» вказав всі витрати, що входять в ціну послуги, серед яких є вантажно-розвантажувальні роботи (4 позиція), загальна вартість яких складає 72,03 євро (20,580 т х 3,5 євро). Таким чином, вартість завантаження включена до митної вартості товару. Отже, до митної вартості товару 2 110428, 31 (грн.) включені всі її невід'ємні складові: - 2 040 286,50 грн. грн. - вартість товару згідно рахунків; - 15 841,81 грн. - вартість вантажно-розвантажувальних робіт; - 54 300 грн. - вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.
Посилання відповідача на відсутність таких складових, як витрати на зберігання товару є безпідставні, оскільки ч. 10 ст. 58 МКУ, така складова як витрати «Зберігання» не передбачена.
Щодо зауважень митниці стосовно того, що в графі 1 CMR відправником товару вказано UAB "VPA LOGISTICS" на замовлення Eskja hf. (Ісландія), що свідчить про наявність між ними договірних відносин. Компанія Eskja hf відповідно до товаросупровідних документів є виробником товару, проте не являється стороною Контракту, суд зазначає, що в Інвойсі постачальника зазначено, що відправником з Ісландії до Литви є Eskja hf., а з Литви відправником товару є UAB "VPA Logistics". На послуги, надані UAB "VPA Logistics", був оформлений Інвойс UAB "VPA Logistics" від 02.06.2025 № VPO27236 в адресу ТОВ «Альбакор», складові якого були долучені позивачем до митної вартості товару, отже всі складові митної вартості були враховані згідно діючого законодавства.
Суд зазначає, що вимога митного органу про надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс- листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, договорів (угод, контрактів) відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі № 815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену митну вартість товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000145/1 від 04.06.2025 року прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000466 від 04.06.2025 є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 4844,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" (49087, місто Дніпро, вулиця Калинова, будинок 53; ЄДРПОУ 37129163) до Волинської митниці (44350, Україна, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13; ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Волинської митниці № UA205050/2025/000145/1 від 04.06.2025
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці № UA205050/2025/000466 від 04.06.2025.
Стягнути з Волинської митниці (44350, Україна, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13; ЄДРПОУ 43958385) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" (49087, місто Дніпро, вулиця Калинова, будинок 53; ЄДРПОУ 37129163) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 24.02.2026.
Суддя О.В. Царікова