23 лютого 2026 рокуСправа №160/10591/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0819629-2407-0412 від 11.05.2021р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №03330059-2407-0412 від 30.06.2022р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №038511-2414-0412 від 23.05.2023р.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин; завірених належним чином копій оскаржуваних рішень відповідача - податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0819629-2407-0412 від 11.05.2021р., №03330059-2407-0412 від 30.06.2022р. та №038511-2414-0412 від 23.05.2023р. у читабельному вигляді для суду та відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі.
На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивачем отримані не були, а про їх наявність позивач дізнався лише з матеріалів справи №160/19560/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 229 166,17 грн, що виник на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень. При цьому у заяві про усунення недоліків у справі №160/19560/24 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було зазначено, що за інформацією контролюючого органу, останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 . Водночас, у цій самій заяві Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вказало, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із тим, із корінців спірних податкових повідомлень-рішень убачається, що вони надсилалися за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому ОСОБА_1 не проживав, не перебував та не був зареєстрований за вказаною адресою; вона не була його податковою адресою у розумінні податкового законодавства. Отже, позивач об'єктивно не мав можливості отримати спірні податкові повідомлення-рішення та не був обізнаний про їх існування. З огляду на викладене, позивач просить визнати причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду поважними та поновити такий строк.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.
Так, відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Так, п. 102.1 ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
При цьому, у постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Разом з цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20) дійшов висновку, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
Отже, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20), з урахуванням наведеного відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року в справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював наступний правовий висновок: “Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Разом з тим, у постанові від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.
Водночас, предмет спору, в межах якого здійснювався касаційний перегляд, не давав можливості у вказаній адміністративній справі здійснити відступлення від існуючого до цього правозастосування щодо тривалості строку звернення до суду у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) без використання досудового порядку вирішення спору, яке продемонстровано у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 3 квітня 2018 року в справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року в справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року в справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з таким позовом протягом встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Вирішуючи це питання, судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року в справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21) зазначила, що стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, при цьому ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження). Отже, у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України. Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21) відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначалося вище, у позовній заяві позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0819629-2407-0412 від 11.05.2021р., №03330059-2407-0412 від 30.06.2022р. та №038511-2414-0412 від 23.05.2023р.
З матеріалів позовної заяви також слідує, що вищевказані податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачеві на його податкову адресу засобами поштового зв'язку рекомендованими листами з повідомленням про вручення, проте, такі листи повернулися до контролюючого органу через невручення з причин "закінчення встановленого строку зберігання" та "відсутність адресата за вказаною адресою" у 2021 році, 2022 році та у 2023 році, відповідно.
При цьому у позовній заяві та у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення позивач не отримував і про їх існування дізнався лише 05.12.2024 року з застосунку “Дія», коли йому надійшла ухвала Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року у справі №160/19560/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, що виник на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, і до отримання означеної ухвали суду позивачеві не було невідомо про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Так, відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з приписами статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Отже, законом встановлено обов'язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Так, відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу правових норм та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, суд доходить висновку, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що правове поняття "отримання" у розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК України не означає виключно фактичне отримання податкового повідомлення-рішення та не є тотожним поняттю "вважається врученим" в розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України. Строк на оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, встановлений пунктом 56.18 статті 56 ПК України, обчислюється з моменту отримання ним такого рішення у порядку, встановленому пунктом 58.3 статті 58, п.42.2 та п.42.5 ст.42 ПК України.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №640/21350/18, який в постанові від 1 жовтня 2019 року вказав на те, що окрім встановлення факту пропуску позивачкою строку звернення до суду у зв'язку із її відсутністю за податковою адресою та непоінформованістю через це про донарахування їй податковим органом суми грошового зобов'язання, суду необхідно надати також оцінку поважності причин такого пропуску як підстави для поновлення пропущеного строку.
Також аналогічний висновок викладено колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №826/17798/18 (адміністративне провадження №К/9901/22597/19).
Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0819629-2407-0412 від 11.05.2021 р., №03330059-2407-0412 від 30.06.2022 р. та №038511-2414-0412 від 23.05.2023р., які, як встановлено судом, були направлені на податкову адресу позивача засобами поштового зв'язку рекомендованими листами з повідомленням про вручення, проте, в подальшому повернулися до контролюючого органу через невручення з причин "закінчення встановленого строку зберігання" та "відсутність адресата за вказаною адресою" у 2021 році, 2022 році та у 2023 році, відповідно, з урахуванням вищевказаних приписів пункту 58.3 статті 58, п.42.2 та п.42.5 ст.42 ПК України, вважаються належним чином врученими у відповідні дати 2021, 2022 та 2023 року, з яких і відраховується строк на оскарження платником податків таких податкових повідомлень-рішень, тож, звернувшись з позовом про їх оскарження до суду лише 08.04.2025 року (що підтверджується поштовою накладною на конвертів, в якому ця позовна заява надійшла до суду), позивач здійснив це з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України.
Водночас, суд враховує наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи щодо поважності причин пропуску такого строку, які пов'язані із тим, що фактично ОСОБА_1 у 2021-2023 роках оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримані не були, бо, як вказано вище, рекомендовані листи з повідомленнями про вручення, якими на податкову адресу позивача надсилалися ці податкові повідомлення-рішення, повернулися до контролюючого органу через невручення з причин "закінчення встановленого строку зберігання" та "відсутність адресата за вказаною адресою" у 2021 році, 2022 році та у 2023 році, відповідно, відтак, позивач фактично був необізнаний зі змістом спірних податкових повідомлень-рішень і про їх існування дізнався лише 05.12.2024 року з застосунку “Дія», коли йому надійшла ухвала Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року у справі №160/19560/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, що виник на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, після чого ОСОБА_1 без зайвих зволікань подав цей позов про їх оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи наведене, а також те, що про спірні податкові повідомлення-рішення позивач фактично дізнався 05.12.2024 року, після отримання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2024р. в адміністративній справі №160/19560/24, суд доходить висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0819629-2407-0412 від 11.05.2021, №03330059-2407-0412 від 30.06.2022 та №038511-2414-0412 від 23.05.2023 та необхідність поновлення пропущеного процесуального строку звернення із вказаними позовними вимогами.
Також суд зазначає, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивачем було подано копії корінців оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області №08№0819629-2407-0412 від 11.05.2021, №03330059-2407-0412 від 30.06.2022 та №038511-2414-0412 від 23.05.2023 у читабельному вигляді та клопотання про витребування повного тексту цих податкових повідомлень-рішень безпосередньо у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, з посиланням на те, що вказані податкові повідомлення-рішення позивачем отримані не були і перебувають у розпорядженні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, а їх корінці позивач міг отримати з матеріалів справи №160/19560/24 про стягнення податкового боргу.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому ч.7 ст.161 КАС України передбачено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
В силу приписів ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому ч.ч. 3-4 ст. 73 КАС України передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
За приписами ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно з ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Водночас, частиною четвертою статті 9 КАС України встановлено обов'язок суду вжити визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0819629-2407-0412 від 11.05.2021 р., №03330059-2407-0412 від 30.06.2022 р. та №038511-2414-0412 від 23.05.2023р. позивачем фактично отримані не були, а рекомендовані листи з повідомленнями про вручення, якими на податкову адресу позивача надсилалися ці податкові повідомлення-рішення, повернулися до контролюючого органу через невручення з причин "закінчення встановленого строку зберігання" та "відсутність адресата за вказаною адресою", суд, враховуючи предмет спору у цій справі, з метою виконання обов'язку, покладеного на суд частиною четвертою статті 9 КАС України, щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та витребувати у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області завірені належним чином копії податкових повідомлень-рішень №0819629-2407-0412 від 11.05.2021, №03330059-2407-0412 від 30.06.2022 та №038511-2414-0412 від 23.05.2023.
Таким чином, позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі також відсутні.
У позовній заяві позивачем висловлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, вирішуючи яке, суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин - є адміністративною справою незначної складності (малозначною справою).
Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що ця справа є справою незначної складності, для якої пріоритетним є її швидке вирішення, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Крім цього, з метою виконання обов'язку, покладеного на суд частиною четвертою статті 9 КАС України, щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне витребувати у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області детальний розрахунок грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0819629-2407-0412 від 11.05.2021, №03330059-2407-0412 від 30.06.2022 та №038511-2414-0412 від 23.05.2023.
Керуючись статтями 9, 72, 171, 243, 248 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/10591/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задовольнити.
Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 26.03.2026 за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань №11.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Туровою О.М.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задовольнити.
Витребувати у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658):
- засвідчені належним чином копії податкових повідомлень-рішень №0819629-2407-0412 від 11.05.2021, №03330059-2407-0412 від 30.06.2022 та №038511-2414-0412 від 23.05.2023;
- детальний розрахунок грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0819629-2407-0412 від 11.05.2021, №03330059-2407-0412 від 30.06.2022 та №038511-2414-0412 від 23.05.2023.
Встановити позивачеві строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов, а також зобов'язати позивача надати до суду разом із відповіддю на відзив документи, що підтверджують надання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із запереченням на відповідь на відзив документи, що підтверджують надання заперечень на відповідь на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
Інформацію щодо даної адміністративної справи учасники справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу разом з ухвалою надіслати копію позовної заяви з додатками.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Суддя О.М. Турова