23 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/489/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправними дії щодо не нарахування та не виплати щомісячного грошового забезпечення, всіх одноразових виплат, здійснених з 28.03.2022 по 19.05.2023 виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення та премії, які визначити шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за період з 28.03.2022 року по 31.12.2022 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла до 21.02.2018 року);
2) зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячне грошове забезпечення виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення та премії, які визначити шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з урахуванням раніше виплачених сум) відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції постанови, що діяла станом на 01.01.2018 до внесення змін 21.02.2018 року): - за період з 28.03.2022 по 31.12.2022 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року; - за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року;
3) зобов'язати нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення та премії, які визначити шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з урахуванням раніше виплачених сум) відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції постанови, що діяла станом на 01.01.2018 до внесення змін 21.02.2018 року): - за 2022 рік з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022року; - за 2023 рік з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року.
Позивач зазначає, що з 28.03.2022 по 25.05.2024 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 25.05.2024 №154 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, у зв'язку з вибуттям до нового місця служби.
Вважаючи, що у період з 28.03.2022 по 19.05.20233 розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, позивач звернувся із заявою, у якій просив відповідача нарахувати та виплатити, починаючи 28.03.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Однак, станом на момент подання позовної заяви 14.01.2026 відповідач 1 не надав жодної відповіді щодо запитаного позивачем у заяві, яку було направлено відповідачу.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача 1 у відзиві позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказав, що 21.02.2018 не вносились зміни до приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704.
Постановою КМУ №1038 від 28.10.2020, яка застосовується з 01.10.2020, примітки до додатків 1, 12, 13 викладені в такій редакції: «посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови КМУ №704.
В разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10гр»; а примітка до додатку 14 викладена в такій редакції: «оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови КМУ №704.
В період з 24.02.2018 по 01.10.2020 існувала певна колізія між пунктом 4 постанови КМУ №704, яка визначала розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, як базову величину для розрахунку посадових окладів і окладів за військовим званням військовослужбовців; та примітками до додатків 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, відповідно до яких базовою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, але яка не може бути менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З огляду на викладене пункт 4 постанови КМУ №704, і додатки 1, 12, 13, 14 встановлюють базову величину для розрахунку посадових окладів і окладів за військовим званням військовослужбовців прожитковий мінімум для працездатних осіб. Спірним залишалась прив'язка до 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до абзацу 8 підпункту 2 пункту 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою КМУ №870 від 06.09.2005, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Отже, примітки 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704 від 30.08.2017, які за своєю природою не є нормами права, а носять допоміжний, супроводжувальний, інформаційний характер, протирічать як основній нормі, якою є пункт 4 постанови КМУ №704 від 30.08.2017, так і положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016, який має вищу юридичну силу.
Разом з тим представник відповідача 1 зауважив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 утворився 02.04.2022 та до 15.09.2023 не мав власних рахунків в зв'язку з чим підрозділ був зарахований на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ), що підтверджується листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.03.2022 №248/1345.
З урахуванням наведеного, відповідач 1 просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
21.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 надійшло клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати у позивача відомості з зарплатного карткового рахунку «Приватбанк» на який зараховувалось грошове забезпечення ОСОБА_1 (в тому числі додаткові види грошового забезпечення) в період з 31.03.2022 по 19.05.2023.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у задоволені клопотання представника відповідача про витребування доказів, - відмовлено. Залучено до участі у справі як співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідач 2).
23.01.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив у якому заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві. В обґрунтування зазначив, що станом на 21.01.2026 - дату подання відповідачем відзиву у даній справі - жодної відповіді на заяву від 17.11.2025 позивач не отримав, як і не отримав запитуваних документів або будь-якого мотивованого рішення за результатами її розгляду.
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в ігноруванні звернення особи, поданого з метою досудового врегулювання спору, що порушує завдання адміністративного судочинства, визначені статтею 2 КАС України та суперечить принципам добросовісності та належного врядування; безпосередньо зумовила необхідність звернення до суду.
Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово наголошував, що ненадання відповіді на звернення особи у встановлений строк є самостійною формою протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яка не може бути виправдана подальшим поданням документів уже в межах судового провадження.
Позивач додатково зазначив, що посилання відповідача на те, що у період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 , відділ як такий перебував на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_9 не звільняє ІНФОРМАЦІЯ_2 від статусу належного відповідача у цій справі.
Оскільки, позивач проходив військову службу саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був безпосереднім місцем служби позивача; здійснював владні управлінські функції щодо позивача; формував накази, особові справи та подання щодо грошового забезпечення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, у справах щодо грошового забезпечення військовослужбовців), внутрішні бюджетні або фінансові взаємовідносини між державними органами не можуть покладати негативні наслідки на особу.
Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
23.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких повторно зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 02.04.2022 до 15.09.2023 не мав власних рахунків в зв'язку з чим підрозділ був зарахований на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), що підтверджується листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.03.2022 №248/1345.
Зауважує, що у відповіді на відзив позивач прямо визнає факт отримання грошового забезпечення у спірний період часу, в ІНФОРМАЦІЯ_10 , що в свою чергу свідчить про те, що позивач дійшов хибного висновку стосовно порушення його прав ІНФОРМАЦІЯ_11 , та як наслідок призвело до звернення з позовною заявою до неналежного відповідача.
27.01.2026 від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву у якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_8 діяв в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.01.2011 №59, Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2009 (із змінами), Правил організації фінансового забезпечення військових частини, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104), розпорядження заступника директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.03.2022 №248/1343, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 31.03.2022 №41-БГ.
Отже, саме ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснював розрахунок грошового забезпечення військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач не заявляє позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_9 . Виходячи з відповіді на відзив, позивач наголошує, що його позовні вимоги заявлені саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Просить виключити ІНФОРМАЦІЯ_9 зі справи, як належного відповідача.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.
Суд встановив, що з 28.03.2022 по 25.05.2024 позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 25.05.2024 №154 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, у зв'язку з вибуттям до нового місця служби.
Суд зауважує, що відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.03.2022 №248/1345 вбачається що відповідно до наказу Міністерства оборони України віл 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» та клопотання ІНФОРМАЦІЯ_12 №306/фес/1237 від 25.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_13 зараховується за встановленим порядком на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Позивач вважає, що відповідач протиправно, починаючи з 28.03.2022, розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі.
У зв'язку із вищенаведеним позивач звернувся до відповідача з заявою від 17.11.2025, у якій просив нарахувати та виплатити грошове забезпечення, а також всі одноразові виплати, які нараховувалися та виплачувались ОСОБА_1 за період з 28.03.2022 по 31.12.2022 р - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла до 21.02.2018 року), а також надати належним чином засвідчені наступні документи:
- витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 у 2022 році;
- витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 у 2024 році;
- довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.03.2022 по день виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 у 2024 році.
Заява, була направлена до ІНФОРМАЦІЯ_4 рекомендованим листом № відправлення - 0315128725700 від 17.11.2025 та вручена представнику одержувача 28.11.2025, що підтверджується трекінгом №R031510004011 та сповіщенням Укрпошти про вручення рекомендованого листа адресату (відповідачу).
Однак, станом на момент подання позовної заяви відповідач не надав жодної відповіді на заяву позивача.
Вважаючи, що в ході проходження військової служби обчислення і виплату грошового забезпечення здійснено з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Кабінету Міністрів України 30.08.2017 затверджено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704).
Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
На момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Також пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Спірність питання у цій справі полягає у правомірності дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у період з 28.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів, одноразових додаткових видів) з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (тобто 1762,00 грн), а не з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року виплати (станом на 01.01.2022, на 01.01.2023).
При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Звідси слідує, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Суд зауважує, що Закон України 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закон України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не містить застережень, щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, у 2022-2025 роках році не містять, на відміну від пункту 8 розділу Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», яким передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 в частині застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704.
Так Верховний Суд сформулював висновок, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.
Також у постанові від 15.09.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що з 01.01.2020 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У цій справі судом встановлено, що у спірному періоді (у 2022-2023 роках) ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 (1762,00 грн.), про що відповідачами не заперечується.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1762 гривні.
Натомість Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня - 2481 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня - 2684 гривн.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.
За змістом пункту 1 розділу VІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Згідно з пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Суд зазначає, що як основні, так і щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням.
Поряд із тим, пунктом 2 Постанови №481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст. 2374), викладено абзац 1 в такій редакції:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 28.03.2022 по 19.05.2023 повинно було визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, а не на 01.01.2018, що свідчить про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.
Суд повторно зауважує, що відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.03.2022 №248/1345 вбачається що відповідно до наказу Міністерства оборони України віл 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» та клопотання ІНФОРМАЦІЯ_12 №306/фес/1237 від 25.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_13 зараховується за встановленим порядком на фінансове забезпечення до
ІНФОРМАЦІЯ_14 з 01.09.2023 знятий з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_9 у зв'язку з присвоєнням та отриманням ІНФОРМАЦІЯ_11 відомчого коду розпорядника коштів та відповідно присвоєння ЄДРПОУ.
Таким чином, хоча ОСОБА_1 і проходив військову службу у спірний період у ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак вказаний відповідач 1 позбавлений можливості нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у належному розмірі з огляду на те, що у зазначений період перебувала на фінансовому забезпеченні до 01.09.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Стосовно вимоги позивача про зобов'язати провести перерахунок та здійснити виплату грошових допомог на оздоровлення за 2022-2023 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат розміру посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.1, 6 Розділу 23 Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Зважаючи, що допомога для оздоровлення обраховується в розмірі місячного грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що позивач має право на її перерахунок, яка була нарахована за період з 28.03.2022 по 19.05.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року.
З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_15 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 28.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови №704; зобов'язати відповідача 2 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 28.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволені решти позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 28 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 28 березня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Суддя В.В. Дмитрук