23 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/268/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), згідно зі статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон №4059-IX) та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі - Постанова №1524); зобов'язання здійснити в межах строку звернення до суду нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, у порядку, встановленому статтею 45 Закону №4059-IX та пунктом 1 Постанови №1524.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером, а тому має право на підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, порядок виплати якого у 2025 році і розмір (2361,00 грн) установлено статтею 45 Закону №4059-IX та Постановою №1524. Однак відповідач виплату такої доплати до пенсії не проводить та на звернення провести виплату відмовив з підстав відсутності у Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про проживання у період з 02 лютого 1993 року по 15 лютого 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення.
Позивач такі дії відповідача вважає протиправними та вказала, що з 20 березня 1979 року і до цього часу постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. І хоч в Реєстрі відсутні за період з 03 лютого 1993 року по 15 лютого 1993 року, проте за межі зони гарантованого добровільного відселення вона не вибула, а лише змінила місце постійного проживання з села Суховоля Вараського району Рівненської області в село Хряськ Камінь-Каширського району Волинської області.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі від 12 січня 2026 року (з урахуванням часу доставки в електронний кабінет - 13 січня 2026 року), відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (3 категорія); перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком з 16 лютого 2008 року. Ці обставини підтверджуються пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.12), листом ГУ ПФУ у Волинській області від 05 грудня 2025 року №19938-18524/А-02/8-0300/25 (а.с.13-14).
Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах чи є фізичною особою-підприємцем.
З витягу з Реєстру територіальної громади від 22 серпня 2025 року (а.с.10) встановлено, що позивач зареєстрована з 20 березня 1979 року по 02 лютого 1993 року у селі Суховоля Вараського району Рівненської області, а з 15 лютого 1993 року - у селі Хряськ Камінь-Каширського району Волинської області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №140/5594/23, яке набрало законної сили 03 червня 2023 року, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 23 вересня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
З 01 січня 2025 року позивачу припинено виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ.
Листом від 05 грудня 2025 року №19938-18524/А-02/8-0300/25 (а.с.13-14) у відповідь на звернення щодо встановлення доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про відсутність підстав з урахуванням норм статті 45 Закону №4059-ІХ для встановленні у 2025 році доплати в сумі 2361,00 грн, оскільки в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості про проживання заявниці у період з 02 лютого 1993 року по 15 лютого 1993 року в межах зони гарантованого добровільного відселення.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена так: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».
Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Законом України від 04 лютого 2016 року №987-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» (далі - Закон №987-VIII), який згідно з розділом ІІ «Прикінцеві положення» набрав чинності з 01 січня 2016 року, до Закону №796-ХІІ включено статтю 39 «Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження» такого змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».
Стаття 39 Закону №796-ХІІ (у редакції Закону №987-VIII), яка чинна з 01 січня 2016 року, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 21 січня 2019 року та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 дійшли висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право особи на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
Між тим статтею 45 Закону №4059-ІХ установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України 27 грудня 2024 року прийняв Постанову №1524 (набрала чинності з 01 січня 2025 року), пунктами 1, 1-1 якої (зі змінами) установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01 січня 2025 року Законом №4059-ІХ змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. Статтею 45 Закону №4059-ІХ чітко регламентовано розмір та підстави виплати у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. При цьому особам, які після 01 січня 1993 року змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Зі змісту листа ГУ ПФУ у Волинській області від 05 грудня 2025 року №19938-18524/А-02/8-0300/25 (а.с.13-14) слідує, що позивачу з 01 січня 2025 року не була встановлена доплата в сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ з тих підстав, що в Єдиному державному демографічному реєстрі відомості про її проживання з 02 лютого 1993 року по 15 лютого 1993 року в межах зони гарантованого добровільного відселення відсутні.
Як уже зазначалося вище, відповідно до витягу з Реєстру Рафалівської територіальної громади, Маневицької територіальної громади від 22 серпня 2025 року (а.с.10) ОСОБА_1 була зареєстрована з 20 березня 1979 року по 02 лютого 1993 року у селі Суховоля Вараського району Рівненської області, а з 15 лютого 1993 року та до цього часу - у селі Хряськ Камінь-Каширського району Волинської області.
Вказані населені пункти (села Суховоля Рівненської області, Хряськ Волинської області) відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Стосовно відсутності в Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом незначного часу (з 03 лютого 1993 по 15 лютого 1993), то суд бере до уваги доводи позивача про те, що це пов'язано із зміною місця проживання з села Суховоля Рівненської області в село Хряськ Волинської області, та у вказаний період відомості про те, що позивач змінила місце проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулася на постійне місце проживання до цієї зони, відсутні.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на отримання доплати у розмірі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ з огляду на наявність у неї статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та непрацюючого пенсіонера, факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, яке не змінювалося. З цих підстав позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, в сумі 2361,00 грн, та зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 05 липня 2025 року (у межах строку звернення до суду та позовних вимог) нарахування та виплату доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, в сумі 2361,00 грн.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується чеком від 05 січня 2026 року №1556769532, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.7, 17).
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 05 липня 2025 року нарахування та виплату доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк