м. Вінниця
24 лютого 2026 р. Справа № 120/1099/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Стеанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Профспілок, 5, каб. 108, м. Запоріжжя, 69005)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження №79979580 від 14.01.2026 щодо стягнення з позивача штрафу в розмірі 34 000 грн на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 14.01.2026 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гостіщевою Тетяною Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79979580 щодо стягнення з нього штрафу у подвійному розмірі 34 000,00 грн на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для відкриття зазначеного виконавчого провадження слугувала постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Запоріжжі № 1440 від 07.07.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-3 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн за нібито неявку за повісткою. Разом із тим, як наголошує позивач, копія постанови № 1440 від 07.07.2025 йому особисто не вручалася та поштовим зв'язком не доставлялася. Про існування зазначеної постанови позивач дізнався лише після відкриття виконавчого провадження, а саме 19.01.2026 під час ознайомлення його представника з матеріалами ВП № 79979580 в автоматизованій системі виконавчих проваджень. Незважаючи на це, державний виконавець відкрила виконавче провадження та визначила до стягнення подвійну суму штрафу 34 000,00 грн, не перевіривши факту належного вручення постанови про накладення адміністративного стягнення, чим позбавила позивача можливості реалізувати своє право на її оскарження або добровільну сплату штрафу у строк, передбачений ст. 307 КУпАП. Таким чином, на переконання позивача, постанова державного виконавця від 14.01.2026 про відкриття виконавчого провадження № 79979580 прийнята передчасно, без урахування всіх істотних обставин справи, у зв'язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 02.02.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою до участі у справі як третю особу залучено ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження доставлена через підсистему "Електронний суд" в електронний кабінет відповідача 02.02.2026 та третьої особи - 06.02.2026.
Пояснення від третьої особи до суду не надходили.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач також не скористався, відтак суд, керуючись приписами КАС України, розглядає справу за наявними матеріалами.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
07.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову № 1440 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-3 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 17 000 грн.
Також у вказаній постанові вказано, що на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати позивачем протягом 15 днів з дня отримання постанови, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, з метою примусового виконання постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою про адміністративне правопорушення, буде стягнуто у подвійному розмірі - 34 000 грн.
14.01.2026, на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Запоріжжі № 1440 від 07.07.2025, головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гостіщевою Тетяною Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79979580 щодо стягнення з позивача штрафу у подвійному розмірі 34 000,00 грн на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас, позивач вважає постанову державного виконавця протиправною, адже, на його переконання, були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавцем не перевірено факту належного вручення позивачеві постанови про накладення адміністративного стягнення від 07.07.2025.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII закріплено випадки коли виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 07.07.2025 Центральним об'єднаним районним у місті ІНФОРМАЦІЯ_5 винесено постанову № 1440 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
У зазначеній постанові передбачено, що на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання постанови, а у разі її оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, штраф підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби у подвійному розмірі, що становить 34 000 грн.
Так, за змістом ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
14.01.2026 на підставі вказаної вище постанови уповноваженого органу головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79979580 щодо стягнення з позивача штрафу у подвійному розмірі 34 000 грн на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ надійшов до органу державної виконавчої служби у встановленому законом порядку та був прийнятий до виконання державним виконавцем.
Позивач зазначає, що копія постанови від 07.07.2025 йому не вручалась та засобами поштового зв'язку не надсилалась, у зв'язку з чим він не був обізнаний про її існування та не мав можливості реалізувати право на її оскарження або добровільну сплату штрафу у передбачений законом строк.
За таких обставин позивач вказує, що державним виконавцем не було перевірено факт належного вручення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, що, на його думку, свідчить про передчасність відкриття виконавчого провадження.
В контексті наведено суд зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює примусове виконання рішень на підставі виконавчих документів, які надійшли до нього у встановленому порядку, та зобов'язаний діяти виключно в межах наданих повноважень. При цьому законом чітко визначено, що підставою для відкриття виконавчого провадження є надходження належного виконавчого документа, який відповідає вимогам законодавства.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку державного виконавця перевіряти обставини, що передували винесенню рішення (зокрема, питання належного повідомлення особи про притягнення до адміністративної відповідальності чи вручення відповідної постанови), а також не передбачено здійснення будь-яких перевірочних чи процесуальних дій до моменту відкриття виконавчого провадження. Вчинення таких дій виходило б за межі повноважень державного виконавця.
Натомість у разі надходження виконавчого документа, який формально відповідає встановленим вимогам, у державного виконавця виникає обов'язок, а не право, відкрити виконавче провадження. Відмова у відкритті провадження або повернення виконавчого документа можливі виключно у випадках, прямо передбачених законом. Як встановлено судом, таких підстав у даному випадку не було.
Отже, отримавши постанову уповноваженого органу про накладення адміністративного стягнення, яка є виконавчим документом, державний виконавець діяла у межах та спосіб, визначених законом, і була зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, аналіз ч. 2 ст. 308 КУпАп свідчить, що у разі несплати штрафу у строк, встановлений законом, розмір грошового зобов'язання, який підлягає примусовому виконанню, визначається безпосередньо законом і становить подвійний розмір штрафу, накладеного постановою. Застосування такого розміру не є дискреційним повноваженням державного виконавця, а є імперативною вимогою закону.
Таким чином, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження саме щодо стягнення подвійного розміру штрафу - 34 000 грн, оскільки такий розмір прямо передбачений ч. 2 ст. 308 КУпАП у випадку примусового виконання.
Виконавець не наділений повноваженнями самостійно змінювати розмір суми, що підлягає стягненню, або відкривати виконавче провадження на іншу суму, ніж та, яка визначена законом для стадії примусового виконання.
Відкриття провадження щодо стягнення з позивача саме 34 000 грн узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 308 КУпАП та Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак, посилання позивача на порушення його прав у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження є необґрунтованими, оскільки наведені ним обставини можуть стосуватися правомірності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, однак не впливають на законність дій державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених законом, у зв'язку з чим підстави для визнання такої постанови протиправною та її скасування відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідно про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 та ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №79979580 від 14.01.2026 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Профспілок, 5, каб. 108, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 44993352)
Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 24.02.2026 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна