м. Вінниця
24 лютого 2026 р. Справа № 120/13954/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КОРСИКА" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КОРСИКА" (далі ТОВ "ТД Корсика", позивач) до Вінницької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивача зауважує на протиправність рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару № UA401000/2025/000176/2 від 03.07.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000614, якими позивачеві відмовлено у застосуванні митної вартості, заявленої за першим методом митної оцінки, - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Ухвалою суду від 13.10.2025 судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.
29.10.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові. Відповідач зазначає, що під час здійснення митного контролю за спірною митною декларацією митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та за результатами опрацювання якої виявлено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а також в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності. Зокрема, відповідач звертає увагу, що в процесі опрацювання наданих до митного оформлення документів було встановлено наступні розбіжності та неточності, а саме: під час опрацювання інформації, зазначеної в МД країни відправлення від 08.04.2025 № 021720250000088826, за допомогою сервісу google перекладач встановлено, що відправником товару є Isoplus Technology Co. Ltd, разом з тим, як відповідно до товаросупровідних документів товар поставляється ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED.
Крім того, відповідно до МД країни виробника з КНР експортується 1 позиція товару з кодом УКТЗЕД 7019669090 за ціною 4,4839 дол. США/рулон, разом з тим, інвойс, пакувальний лист містить 5 позицій такого товару з різними вартісними характеристиками.
Також, було встановлено, що у контракті (договорі) від 31.03.2023 № 2023UKA0331 не встановлено основні умови, а саме: номенклатура товару (асортимент), ціна товару, умови поставки товару, валюта договору (зважаючи на п. 6.4 договору), порядок розрахунків за товар (умови оплати).
Частину документів до митного оформлення подано без дотримання вимог ст. 254 МКУ (а саме китайською мовою). З огляду на вищевикладене, на думку відповідача, існував обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.
Також, разом з відзивом, представником Вінницької митниці подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 11.11.2025 в задоволенні даного клопотання відповідача було відмовлено.
В подальшому, згідно розпорядження №1 від 01.01.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді - Слободянюка М.В.
Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, визначено головуючу суддю у цій справі - Бошкову Юлію Миколаївну.
Ухвалою від 07.01.2026, прийнято до провадження адміністративну справу № 120/13954/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КОРСИКА" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації. Розгляд справи розпочато з початку.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що ТОВ "ТД "КОРСИКА" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа 25.02.2010.
31.03.2023 ТОВ "ТД "КОРСИКА" (покупець) уклало Контракт на постачання товарів № 2023UKA0331 з іноземною компанією "ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED" (продавець), що є юридичною особою за законодавством Китайської Народної Республіки, відповідно до якого продавець зобов'язався передати товар власного виробництва у власність покупця, а покупець прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. При цьому визначено, що номенклатура, кількість, строки, ціна та умови постачання визначаються у інвойсах.
14 лютого 2025 року між ТОВ "ТД "КОРСИКА" та компанією "ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED" укладено Додаток №3 до Контракту №2023UKA0331 від 31.03.2023, яким сторони погодили конкретні умови постачання товару. Відповідно до умов Додатку №3 передбачено постачання склосітки (fiberglass mesh) під торговельними марками X-WEB та MAESTRO у різних модифікаціях, загальною кількістю 36 000 рулонів на суму 186 507,69 доларів США. Зокрема, сторони погодили такі позиції: - X-WEB SSI-90 (5х5 мм, рулон 1х50 м) - 1 570 рулонів на суму 5 591 долар США; - X-WEB SSO-160 (orange, 5х5 мм, рулон 1х50 м) - 3 640 рулонів на суму 14 477 доларів США; - X-WEB SSO-160 (olive, 5х5 мм, рулон 1х50 м) - 5 860 рулонів на суму 26 137 доларів США; - MAESTRO SSO-160 (orange, 5х5 мм, рулон 1х50 м) - 13 630 рулонів на суму 72 375 доларів США; - MAESTRO SSO-160 (blue, 5х5 мм, рулон 1х50 м) - 7 250 рулонів на суму 35 525 доларів США; - MAESTRO PRO SSO-165 (4х4 мм, рулон 1х50 м) - 4 050 рулонів на суму 32 400 доларів США. Загальна вартість товару за Додатком №3 становить 186 507 доларів США.
Умови поставки визначено, що: FOB Xingang (Incoterms 2010). Поставка здійснюється партіями: - перша партія протягом 60 днів з моменту отримання передоплати; наступні - через 1- 3 тижні після відвантаження попередньої партії.
Умови оплати: 100% передоплата, що здійснюється частинами:- 40% - для початку виробництва та відвантаження перших чотирьох контейнерів; - 40% - перед відвантаженням других чотирьох контейнерів; - залишок - перед відвантаженням останніх контейнерів.
На виконання умов Контракту, продавцем виставлено Комерційний інвойс №2025UKA01A-1-2 від 08.04.2025 з переліком товарів на загальну суму 28 732,66 доларів США на умовах поставки FOB Xingang, China. Умови оплати - 100% передоплата. Згідно вказаного інвойсу, загальна кількість поставленого товару складає 6 408 рулони (3204 пакування), вартість товару 28 732,66 доларів США (FOB Xingang, China). Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
З метою митного оформлення даного товару позивачем до Вінницької митниці була подана митна декларація декларацію №25UA40102003000U7 від 02.07.2025 щодо митного оформлення склосітки виготовленої з з переплетених склониток. Заявленою митною вартістю 28732,660 USD за обмінним курсом 41,8191, що склало 1467194,7800 грн.
В процесі здійснення митного контролю Вінницькою митницею відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України направлено Повідомлення з вимогою надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.
У зв'язку з чим Декларантом надано висновок ДП "Держзовнішформ" № 3-2/242 від 03.07.2025.
За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею прийнято рішення № UA401000/2025/000176/2 від 03.07.2025 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо "дійсної вартості" транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ та ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно, таким рішенням митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості та скоригував митну вартість товару.
Також Відповідачем сформовано Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000614.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000176/2 від 03.07.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000614 протиправними, позивач звернулось до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.
Положеннями Митного кодексу України регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Виходячи із положень статтей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).
Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2, 5-8 та 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Як вимагає частина 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16.
При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року №826/8799/16, від 17.04.2018 року №815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.
Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №826/18258/13-а.
Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000176/2 від 03.07.2025 зводяться до того, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості товару не підтверджені документально, а подані документи містять розбіжності та неточності.
Натаючи оцінку таким доводам відповідача суд зважає на таке.
Щодо твердження митного органу про те, що під час опрацювання інформації, зазначеної в МД країни відправлення від 08.04.2025 № 021720250000088826, за допомогою сервісу google перекладач встановлено, що відправником є Isoplus Technology Co. Ltd, однак, відповідно до товаросупровідних документів товар поставляється ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED. А також, відповідно до МД країни виробника з КНР експортується 1 позиція товару з кодом УКТЗЕД 7019669090 за ціною 4,4839 дол. США/рулон, разом з тим, як інвойс, пакувальний лист містить 5 позицій такого товару з різними вартісними характеристиками».
З цього приводу суд наголошує, що доводи митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про відправника товару є необґрунтованим та не підтверджує існування різних суб'єктів господарювання.
Насамперед слід зазначити, що відповідно до ч. 1 статті 49 та статті 53 Митний кодекс України митна вартість товарів визначається на підставі документально підтверджених даних, які дають можливість ідентифікувати сторони зовнішньоекономічної операції та перевірити числові значення складових митної вартості. Ключовим критерієм є можливість однозначної ідентифікації контрагента, а не буквальна тотожність транслітерації його найменування в різних документах.
У поданих до митного оформлення документах зазначено єдиний ідентифікаційний код підприємства - 9110105575172305R, який є унікальним та присвоюється одному суб'єкту господарювання. Саме цей код, а також адреса реєстрації, банківські реквізити та реєстраційні дані повністю співпадають у всіх наданих документах, що виключає можливість існування різних компаній. Таким чином, ідентифікація постачальника є беззаперечною.
Додатково на підтвердження правосуб'єктності та єдності суб'єкта господарювання, позивачем подано офіційні реєстраційні документи, зокрема бізнес-ліцензію із зазначенням уніфікованого соціального кредитного коду, свідоцтво про реєстрацію зовнішньоекономічного суб'єкта, реєстраційні дані підприємства у м. Пекін та банківські документи. Тому, сукупність цих доказів відповідає вимогам статті 74 Кодекс адміністративного судочинства України щодо належності та допустимості доказів.
При цьому, різниця у написанні найменування ("Isoplus Technology Co. Ltd" та "ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED") має виключно технічний характер і зумовлена особливостями перекладу та транслітерації з китайської мови. Передача ієрогліфів латиницею або кирилицею може обумовлювати варіативність структури назви, порядку слів чи використання скорочень. Такі відмінності є поширеною практикою у зовнішньоекономічному документообігу та не свідчать про існування різних юридичних осіб за умови збігу реєстраційних ідентифікаторів.
Разом з тим, окремо слід наголосити, що використання митним органом автоматизованого перекладу (зокрема сервісів машинного перекладу) не є передбаченим законодавством способом встановлення юридично значущих обставин та не може розцінюватися, як належний доказ у розумінні процесуального закону. Висновки, зроблені виключно на підставі машинного перекладу без аналізу реєстраційних даних підприємства, не відповідають принципам обґрунтованості та повноти дослідження доказів.
Отже, встановлені митним органом відмінності у написанні назви компанії є формальними, не впливають на ідентифікацію контрагента, не спростовують достовірності поданих документів і не можуть бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.
Щодо доводів про те, що відповідно до митної декларації країни відправлення з КНР експортовано одну товарну позицію з кодом УКТЗЕД 7019669090 за ціною 4,4839 дол. США/рулон, тоді як інвойс та пакувальний лист містять п'ять позицій такого товару з різними вартісними показниками, слід зазначити таке.
Насамперед необхідно враховувати, що в митній декларації країни експорту товар відображається за узагальненим кодом товарної номенклатури, який охоплює групу однорідних товарів. Зазначення однієї позиції з єдиним кодом УКТЗЕД не свідчить про постачання лише одного виду продукції, а відображає класифікацію товару відповідно до національної системи митного оформлення країни експорту.
Водночас комерційний інвойс та пакувальний лист деталізують поставку в межах того самого коду товару із розподілом за окремими специфікаціями (розміри, щільність, технічні характеристики тощо). Така деталізація має виключно комерційний характер і не змінює ані коду класифікації, ані правової природи товару.
При цьому, слід звернути увагу, що ціна 4,4839 дол. США за рулон, зазначена в експортній декларації, є узагальненим або середнім показником вартості товару в межах однієї товарної позиції. Натомість у первинних бухгалтерських документах (інвойсі) вартість може бути розподілена між окремими різновидами продукції в межах погодженої сторонами контрактної ціни. Разом з тим, загальна контрактна вартість поставки залишається незмінною та повністю відповідає умовам зовнішньоекономічного договору.
Таким чином, відмінність у кількості позицій між митною декларацією країни відправлення та інвойсом пояснюється різним рівнем деталізації документів і не свідчить про зміну ціни товару. Фактична договірна ціна є сталою, підтверджується комерційними документами та не зазнавала коригування.
З огляду на зазначене, наведені обставини не підтверджують наявності розбіжностей у вартості товару та не можуть бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості.
Щодо доводів митного органу про те, що у контракті (договорі) від 31.03.2023 № 2023 UKA 0331 не встановлено основні умови, а саме: - номенклатуру товару (асортимент), ціна товару, умови поставки товару, валюта договору, порядок розрахунків за товар (умови оплати), слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1.1 Контракту №2023UKA0331 від 31.03.2023, укладеного між ТОВ "ТД "Корсика" та "ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED", продавець зобов'язався передати у власність покупця товар власного виробництва, а покупець - прийняти його та здійснити своєчасну оплату. Номенклатура, кількість, строки постачання, ціна та інші істотні умови визначаються у відповідних комерційних інвойсах, що відповідає ч. 2 ст. 53 МК України.
Згідно з п. 2.1 Контракту ціни на товар визначаються у доларах США та включають витрати на тару, упаковку, маркування, а також доставку товару (для умов CIF або CFR) або з урахуванням інформації про відвантаження (для умов FOB). Пункт 2.2 передбачає, що загальна вартість кожної партії товару та ціна за одиницю визначається у комерційних інвойсах, а п. 2.3 встановлює загальну вартість Контракту - 1 000 000,00 дол. США.
Пункти 6.3 та 6.4 Контракту визначають умови оплати та порядок розрахунків за товар, валюту та строки платежів, при цьому сторони мають право погоджувати інші умови розрахунків.
14.02.2025 укладено Додаток № 3 до Контракту, яким конкретизовано номенклатуру товару, кількість, ціну та строки поставки конкретних партій. При цьому, фактична вартість і обсяг товару підтверджуються наданими до митного контролю документами, а саме: Комерційним інвойсом №2025UKA01A-1-2 від 08.04.2025, коносаментом WMSS25033271 від 14.04.2025, пакувальним листом №2025UKA01A-1-2 від 08.04.2025 та Додатком до Контракту №3 від 14.02.2025.
Із зазначеного слідує, що умови щодо номенклатури, кількості, ціни, строків поставки та порядку розрахунків за товар передбачені Контрактом № 2023UKA0331 від 31.03.2023, уточнені у Додатку №3 від 14.02.2025 та підтверджені наданими до митного контролю документами.
При цьому, фактичне виконання сторонами умов Контракту та Додатку №3 підтверджується зазначеними документами, які відображають конкретну кількість поставленого товару, його вартість та строки поставки
Отже, наведені обставини спростовують доводи митного органу щодо відсутності у Контракті істотних умов та свідчать про їх необґрунтованість, оскільки такі умови встановлені безпосередньо у Контракті, конкретизовані у Додатку №3 та підтверджені документами, поданими до митного контролю.
Крім іншого, суд вважає необхідним також зазначити, щодо дотримання позивачем вимог ст. 254 Митного кодексу України та перекладу документів.
Під час здійснення митного оформлення товарів митним органом не було заявлено жодних вимог щодо обов'язку декларанта надати переклад українською мовою копії митної декларації від 09.04.2025 № 0217202500000916. Відповідна вимога у встановленому порядку декларанту не направлялася.
Водночас за результатами розгляду поданих документів митний орган лише формально зазначив про відсутність перекладу декларації, не надавши можливості усунути таку обставину та не витребувавши переклад у межах процедури контролю
Зазначене не узгоджується з положеннями статті 254 Митний кодекс України, відповідно до якої документи, подані для митного оформлення, подаються українською мовою або мовою міжнародного спілкування, а у разі необхідності митний орган має право вимагати їх переклад українською мовою. Отже, обов'язок щодо перекладу виникає лише у випадку, коли митний орган визнає це необхідним та належним чином заявляє відповідну вимогу.
Сам по собі факт подання документа без перекладу за відсутності вимоги митного органу не є порушенням митного законодавства та не може розцінюватися як підстава для сумнівів у достовірності відомостей або для коригування митної вартості товару.
Таким чином, посилання митного органу на відсутність перекладу декларації є формальним та не створює правових наслідків для декларанта.
Щодо правомірності застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Надаючи правову оцінку рішенням про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, слід врахувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння повних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.
Суд встановив, що предметом декларування є склосітка з переплетених скляних ниток, просочена спеціальним лужним складом, яка використовується для армування поверхонь при штукатурних роботах.
Водночас для порівняння митний орган обрав тканину зі скловолокна з механічно зв'язаного текстилю в рулонах, прозору, завширшки понад 30 см, також призначену для армування поверхонь.
Хоча обидва товари мають однакове кінцеве застосування (армування поверхонь у будівництві), ціна товару формується не лише на підставі призначення, а з урахуванням його індивідуальних характеристик: структура і переплетення ниток; спосіб просочення та хімічний склад просочувального матеріалу; щільність, ширина та механічні властивості; технологія виробництва та сертифікації.
Таким чином, співпадіння призначення кінцевого використання не може автоматично свідчити про однаковість вартості. Вартість визначається саме індивідуальними характеристиками товару, які впливають на його якість, технологічні властивості та ринкову ціну.
Аналізуючи ситуацію, що склалась очевидним є те, що митний орган некоректно порівнює два різні види товару, спираючись лише на їхнє кінцеве призначення.
На переконання суду, в даному випадку різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю схожих товарів, що розмитнювались у попередніх періодах іншою МД, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованого товару, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням другорядних методів. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.
За таких обставин суд вважає оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000176/2 від 03.07.2025 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000614, то суд зазначає таке.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000176/2 від 03.07.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000614.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КОРСИКА" понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 11863,43 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят три гривні сорок три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КОРСИКА" (вул. Гонти, буд. 24-а, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 36967155)
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544)
Рішення суду сформовано: 24.02.2026.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна