про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
23 лютого 2026 р. Справа № 120/1966/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення статей 160, 161, 172 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позову - це звернена до суду вимога позивача про здійснення судом дій із зазначенням способу судового захисту, яка повинна узгоджуватися із нормами ст. 5 КАС України.
Способи захисту прав та інтересів позивача у публічно-правовому спорі визначені у частині першій статті 5 КАС України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полагає у:
нерозгляді адвокатського запиту від 12.12.2025 та ненаданні відповіді та копій необхідних документів;
продовженні підтримання позначок "Порушення правил військового обліку" та " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 10.10.2025.
- зобов'язати відповідача розглянути адвокатський запит та прийняти процесуальне рішення виключити/скасувати з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів / системи "Резерв+" вищезазначені відомості щодо ОСОБА_1 та внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів / системи "Резерв+".
Із наявних матеріалів позовної заяви, суд встановив, що адвокатський запит складений та підписаний адвокатом - Касянчуком Сергієм Вікторовичем.
В контексті цього, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду сформований у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, згідно з яким адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв'язку з чим відносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вказана правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 821/429/17 та від 06.02.2020 у справі № 640/16398/19.
Суд зазначає, що позивач - ОСОБА_1 не є тим суб'єктом який може ініціювати питання щодо оскарження дій чи бездіяльності стосовно надання чи ненадання відповіді на адвокатський запит, оскільки позивач не є автором цього документу, це ж саме стосується і вимог зобов'язального характеру, оскільки такі вимоги є похідними.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/23317/13-а зазначила, що правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (ч. 1 ст. 24 Закону № 5076-VI).
За приписами ст. 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Отже, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що такий спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до мотивів позову, позивач вказує, що відповідно до даних ЕВОД Резерв+він є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вважає, що відповідачем безпідставно та неправомірно в Реєстрі щодо нього вказано про "Порушення правил військового обліку".
З цією метою позивач звертається до суду. Разом з тим, позивачем заявлені поєднанні вимоги щодо протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полагає у не розгляді адвокатського запиту від 12.12.2025 та не наданні відповіді та копій необхідних документів, а також продовженні підтримання позначок "Порушення правил військового обліку" та " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 10.10.2025.
Згідно із похідною вимогою, позивач просить зобов'язати відповідача розглянути адвокатський запит та прийняти процесуальне рішення, яким виключити/скасувати з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів / системи "Резерв+" вищезазначені відомості щодо ОСОБА_1 та внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів / системи "Резерв+".
Суд звертає увагу, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.
Зміст позовних вимог впливає на з'ясування наявності підстав або перешкод для відкриття провадження у справі, на можливість для відповідача подання обґрунтованого відзиву на позов.
При цьому слід зазначити, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.
Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі 826/16958/17.
Суд зауважує, що предмет позову має бути визначений чітко та конкретизований в прохальній частині позовної заяви таким чином, щоб було зрозуміло, яке саме право позивач просить захистити та який спосіб захисту цього права має бути застосовано судом.
З огляду на викладене, позивачу необхідно привести зміст позовних вимог у відповідність із нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в існуючому вигляді заявлені вимоги не відповідають нормам процесуального права, зокрема п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, та потребують уточнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви у спосіб надання до суду позовної заяви (в новій редакції) з метою чіткого формулювання змісту позовних вимог у відповідності із вимогами п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 5 - денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна