м. Вінниця
23 лютого 2026 р. Справа № 120/3560/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року (3028 гривень), виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі пункту 1 частини 3 пункту 1 частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Ухвалою від 24 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху з огляду на те, що надані позивачем докази не узгоджувалися із змістом заявлених позовних вимог.
27 березня 2025 року позивачем на виконання вимог ухвали від 24 березня 2025 року подано до суду позовну заяву в новій редакції, у якій предметом оскарження визначено бездіяльність відповідача щодо відмови у видачі довідки про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2025 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Ухвалою від 01 квітня 2025 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
04 квітня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді складає 2102 гривні. Отже, представник відповідача стверджує, що з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 гривні. Вказана норма є чинною, неконституційною не визнавалась, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
За наведених обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
22 травня 2025 року представником відповідача подано до суду додаткові письмові пояснення, у яких звернув увагу на прийняття 24 квітня 2025 року Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 240/9028/24, у якій касаційний суд виснував на необхідності застосування з 2021 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, що становить 2102 гривні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці.
17 січня 2025 року позивач звернувся до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області із заявою, у якій просив підготувати та направити довідку про суддівську винагороду судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області станом на 01 січня 2025 року, виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (3028 гривень).
Листом від 03 березня 2025 року вих. № 04-20/262 територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області відмовило позивачу у виготовленні та складанні оновленої довідки з тих підстав, що прожитковий мінімум для працездатних, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2025 року, становить 2102 гривні. Враховуючи те, що в 2025 році зміни розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, відсутні, тому у територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області відсутні підстави для складання довідки для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною 4 статті 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема 1,1 за умови, що суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Відповідно до частини 9 статті 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Зміни до Закону № 1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 2 статті 4 Закону № 1402-VIII).
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 гривень, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
При цьому суд при розгляді цієї адміністративної справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, відповідно до яких приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Так, у згадуваній постанові, з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, та зазначила, що, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік на 1 січня відповідного календарного року встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові вказала на те, що статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 гривень, тобто на рівні 2020 року, а тому зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2024 року, не відбулося.
Отже, враховуючи викладену вище позицію Великої Палати Верховного Суду України, а також з огляду на те, що приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено у розмірі 2102 гривні, тому слід дійти висновку, що відмова відповідача у складанні довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень є правомірною.
Зважаючи на наведене, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21018, м. Вінниця, вул. Р. Скалецького, буд. 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26286152)
Повний текст рішення суду складено 23.02.2026
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович