м. Вінниця
23 лютого 2026 р. Справа № 120/17209/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому йдеться про недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, що розцінено судом як подання відповідної заяви. Така заява обґрунтована тим, що предметом оскарження у цій справі визначено протиправні дії відповідача щодо невірного обчислення грошового забезпечення позивача за період з 16 липня 2022 року по 13 лютого 2023 року, адже не враховано розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. Водночас позивач про порушення своїх прав знав кожного місяця, отримуючи грошове забезпечення. При цьому позивач звернувся до суду з адміністративним позовом лише 11 грудня 2025 року, тобто з суттєвим пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду.
Відтак, на переконання представника відповідача, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з вимогою щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 16 липня 2022 року по 13 лютого 2023 року, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Розглянувши заяву про залишення позову без розгляду, суд зважає на таке.
Підстави та порядок залишення позову без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Водночас згідно з частинами 3 та 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак однією із підстав для залишення позовної заяви без розгляду є недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, що виявлено судом після відкриття провадження у справі (за умови неподання заяви про поновлення такого строку або відсутністю поважних причин для його поновлення).
При цьому особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Так, позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невірного обчислення грошового забезпечення за період з 16 липня 2022 року по 13 лютого 2023 року.
Тобто, спір пов'язаний із невиплатою позивачеві грошового забезпечення в належному розмірі.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, що була чинною до змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 Кодексу законів про працю України).
Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 та ряду інших.
Відтак доводи представника відповідача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, що стосуються періоду нарахування та виплати грошового забезпечення до 19 липня 2022 року, слід визнати безпідставними, адже до цього періоду право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком.
Визначаючись із тим, чи дотримано позивачем строку звернення до суду з вимогою щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 13 лютого 2023 року, то суд враховує наступне.
Вирішуючи питання щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати за редакції статті 233 Кодексу законів про працю України, що була чинною з 19 липня 2022 року, то застосуванню підлягають положення статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
Отже, до вимог щодо виплати грошового забезпечення після 19 липня 2022 року застосовні норми вже нині чинної редакції статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні.
Аналогічні правові висновки викладені судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Так, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 у лютому 2023 року, що не заперечується сторонами.
Водночас доказів того, що під час виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 останньому вручено письмове повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні, матеріали справи не містять. Не долучено таких доказів і до відзиву на позовну заяву.
Окрему увагу суд звертає й на те, що зміст грошового атестату та наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу не можуть визначати момент, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, адже не містять інформації про конкретні складові нарахованого військовослужбовцю грошового забезпечення в спірний період.
За наведених обставин слід дійти висновку, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні в розумінні статті 233 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, подана представником відповідача заява про залишення позову без розгляду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, адже позивачем строк звернення до суду не пропущено.
Керуючись статтями 161, 171, 122, 123, 240, 248 КАС України, суд
Заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду залишити без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович