10 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 926/701-б/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), суддів Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,
учасники справи:
позивач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс",
ліквідатор ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" арбітражний керуючий Ярош В.Ю. - особисто (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест",
представник відповідача - Єфтемій Р.Ф., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),
третя особа (на стороні позивача) - Товариство з обмеженою відповідальністю ""Чернівецький житловий комплекс"",
представник третьої особи - не з'явився,
третя особа (на стороні відповідача) - ОСОБА_1,
представник третьої особи - не з'явився,третя особа (на стороні відповідача) - ОСОБА_2,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Яроша В.Ю.
на рішення Господарського суду Чернівецької області
від 24.03.2025
у складі судді: Бутирського А.А.
та постанову Західного апеляційного господарського суду
від 27.08.2025
у складі колегії суддів: Желіка М.Б. (головуючий), Орищин Г.В., Галушко Н.А.,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький житловий комплекс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький житловий комплекс"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення 3 893 165, 00 грн.
в межах справи № 926/701-б/22 за заявою
Приватного підприємства "Рембудсервіс Кераміка"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Кераміка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс"
про визнання банкрутом
Короткий зміст руху справи
1. У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/701-б/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" (далі - ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс", боржник).
2. Постановою Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2022 ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Яроша Василя Юрійовича.
3. ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Яроша В.Ю. звернулося до господарського суду в межах справи про банкрутство з позовом до ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" про стягнення 3 893 165,00 грн.
4. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2015 у справі № 926/1311/15 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення із ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" на користь ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" 14 076 505 грн.
Натомість, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 вказане рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Судом встановлено відсутність погоджених сторонами у договорі та належним чином оформлених первинних документів - актів за формою КБ-2в, які б достовірно підтверджували фактичне виконання позивачем робіт на суму 14 076 505 грн. Надані ж позивачем у підтвердження заявлених позовних вимог акти приймання виконаних підрядних робіт суд не визнав належними та допустимими доказами виконання робіт у розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки з їх змісту неможливо встановити, які саме роботи виконувались позивачем та в якому обсязі. Наявність самих лише довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), на які постався суд першої інстанції при задоволенні позову, за відсутності відповідних актів виконаних робіт, доказом виконання підрядних робіт слугувати не може.
З урахуванням викладеного, слід вважати відсутньою будь-якої заборгованості замовника з оплати вартості виконаних робіт за договором №1 генерального підряду від 27.11.2007.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 у справі №926/701-б/22 у задоволенні позову відмовлено.
6. Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що позивач не надав доказів того, що він оплатив виконані позивачем роботи по спорудженню житлового будинку по вул. Руська, 235-В в м. Чернівці у сумі 33 258,8 тис. грн. (підтверджується деклараціями про готовність об'єкта до експлуатації), а відтак відповідач правомірно розпорядився правами позивача на 15 квартир на суму 3 893 165,00 грн., які були зараховані у рахунок боргу відповідача при складанні 03.07.2015 акту звірки взаємних розрахунків.
Також, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про те, що наявність між сторонами договірних відносин виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України, окрім цього, позивач не довів у діях відповідача складу правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків, а також позивач не довів розміру завданої шкоди.
7. Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлено:
7.1. Відповідно до укладеного сторонами TOB "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" (Забудовник) та TOB "Рембудсервіс-Інвест" (Підрядник) договору №1 генерального підряду від 19.02.2007, в новій редакції від 27.11.2007 р., Підрядник зобов'язався на свій ризик власними і залученими силами та засобами організувати та виконати комплекс робіт по спорудженню житлового будинку по вул. Руська, 235-В в м. Чернівці відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, договірної ціни, здати в обумовлені строки роботи Замовнику, усувати протягом гарантійного терміну недоробки, які зумовлені неякісним виконанням робіт, а Забудовник зобов'язується передати Підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати будівельний майданчик, здійснювати оплату робіт та прийняти виконані роботи.
Обсяг і зміст робіт визначається проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1 Договору).
7.2. Договірна ціна робіт, що виконується на об'єкті (а саме: блок І: секція 1 та 2) на момент підписання даного договору складає 44 000 000 грн, в т.ч. ПДВ. Договірна ціна є динамічною. (пункт 3.1 Договору).
7.3. Пунктами 3.2, 3.3.1-3.3.5, 3.4 Договору передбачено випадки та порядок можливої зміни договірної ціни.
7.4. 03.01.2013 між цими ж Сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №1 генерального підряду від 19.02.2007 р. у редакції від 27.11.2007 р., відповідно до умов якої, у зв'язку з недостатністю у Чернівецького регіонального управління ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» кредитних ресурсів, які виділяються ним молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на придбання ними житла та необхідністю завершення будівельних робіт, сторони погодили наступне:
1. Забудовник надає право Підряднику з метою будівництва житла для молоді та реалізації державних програм забезпечення громадян доступним житлом розпоряджатися вільною житловою площею в багатоквартирному житловому будинку по вул. Руська, 235-В в м. Чернівці, що будується згідно договору Генпідряду (надалі - Об'єкт будівництва) шляхом її реалізації третім особам за ціною визначеною Підрядником;
2. Підрядник здійснює реалізацію вільної житлової площі в Об'єкті будівництва шляхом укладання відповідних правочинів, зміст яких визначається за погодженням сторін таких правочинів;
3. Сторони погоджуються, що Договірна ціна робіт за Договором Генпідряду зменшується на загальну вартість житлової площі в Об'єкті будівництва, що реалізовуватиметься Підрядником згідно умов цієї Додаткової угоди.
Використовуючи надані цією додатковою угодою повноваження, відповідач розпорядився правами позивача на 15 квартир. Так, згідно актів прийому-передачі квартир, довідок ТОВ "Рембудсервіс-Інвест", Договорів підряду, які укладались у період з 04.12.2013 р. по 24.04.2014 р., та Додаткових договорів до Договорів підряду ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" передав третім особам 15 квартир у будинку № 235В по вул. Руській м. Чернівці. Загальна вартість цих договорів становить 3 893 165,00 грн., проти чого сторони не заперечують.
7.5. 25.12.2014 управлінням ДАБІ у Чернівецькій області зареєстровано за №ЧВ143143560570 подану позивачем TOB "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - будівництво групи багатоквартирних житлових будинків на вул. Руській, 235-В в м. Чернівці (І черга - блок 1 (секція 1).
7.6. 16.04.2015 управлінням ДАБІ у Чернівецькій області зареєстровано за №ЧВ143151060414 подану позивачем TOB "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - будівництво групи багатоквартирних житлових будинків на вул. Руській, 235-В в м. Чернівці (І черга - блок 1 (секція 2).
7.7. Пунктом 15 в обох вищевказаних декларацій позивач ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" підтверджував, що на об'єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи.
7.8. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацію по кожній з секцій становить 16 627,90 тис. грн., у тому числі витрати на будівельно-монтажні роботи 12 869,8479 тис. грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 167,07 тис. грн.
Тобто, згідно зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації - вартість будівництва групи багатоквартирних житлових будинків на вул. Руській, 235-В в м. Чернівці (І черга - блок 1 (секція 1) та (секція 2) за затвердженою проектною документацію становить 33 258,8 тис. грн., що відповідає вищевказаному Зведеному кошторисному розрахунку №5808.1/2012.
7.9. 03.07.2015 позивач та відповідач склали акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2015 р. за договором №1 генерального підряду від 27.11.2007 р., відповідно до якого заборгованість TOB "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" перед TOB "Рембудсервіс-Інвест" складає 14 076 505 грн.
7.10. Відповідно до підписаної сторонами довідки до цього акту звірки взаємних розрахунків від 03.07.2015 вказана заборгованість 14 076 505 грн. складається з неоплачених станом на 01.07.2015 сум за виконані роботи по об'єктам І-шої черги - блок 1 завершене будівництво (секція 1 та секція 2), незавершене будівництво (секція 3 та секція 4), трансформаторна підстанція та об'єктам ІІ-гої черги - блок 2 (секції 5,6,7,8).
7.11. Згідно цієї довідки станом на 01.07.2015 по об'єкту І-шої черги - блок 1 завершене будівництво (секція 1 та секція 2) фактичні витрати становлять 33 255 800 грн. (30 383 606 грн. виконано робіт TOB "Рембудсервіс-Інвест" та 2 872 194 грн. витрати TOB "Чернівецький молодіжний житловий комплекс").
7.12. Фактично оплачено виконаних робіт відповідачеві TOB "Рембудсервіс-Інвест" по цьому об'єкту будівництва (секція1 та секція 2) на 01.07.2015 на суму 17 148 182 грн (13 607 527 грн. оплачено TOB "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" та 3 540 655 грн оплачено TOB "Рембудсервіс-Інвест").
7.13. Заборгованість ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" за виконані роботи по цьому об'єкту на 01.07.2015 становить 13 235 424 грн.
7.14. Зі змісту вказаного акту від 03.07.2015 вбачається, що цей акт звірки розрахунків по Договору №1 генерального підряду охоплював, в т.ч. і взаєморозрахунки сторін пов'язані з виконанням відповідачем положень Додаткової угоди №1 від 03.01.2013 до цього Договору щодо реалізації ним вільної житлової площі в Об'єкті будівництва шляхом укладання відповідних правочинів з третіми особами (всі правочини укладалися до дати підписання цього акту звірки) та відповідним зменшенням Договірної ціни робіт за Договором Генпідряду на загальну вартість такої реалізованої житлової площі.
7.15. 05.08.2015 TOB "Рембудсервіс-Інвест" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до TOB "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" про стягнення 14 076 505 грн. боргу за виконані та не оплачені у повному обсязі роботи за договором №1 генерального підряду від 19.02.2007, наявність якого підтверджувалася підписаними сторонами за період з І кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та вказаним актом звірки.
7.16. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2015 у справі №926/1311/15 позов задоволений. Стягнуто з TOB "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" на користь ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" 14 076 505 грн. боргу.
7.17. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 вказане рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
7.18. Відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що сторонами не надано акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), які б підтверджували виконання ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" робіт за договором підряду на заявлену до стягнення суму (14 076 505 грн.), а надані ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" копії актів приймання виконаних підрядних робіт не є належними та допустимими доказами виконання ним робіт оскільки останні не відповідають типовій формі первинної облікової документації №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», затвердженій наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554 (чинній до 01.01.2014) та формі №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» додатку Т до Національного стандарту «Правила визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 05.07.2013 №293 (чинних з 01.01.2014).
7.19. Отже, предмет спору у справі №926/1311/15 не стосуються зарахованих в рахунок оплати за договором підряду сум вартості житлової площі в об'єкті будівництва, що реалізовувалася відповідачем згідно Додаткової угоди №1 від 03.01.2013 до Договору №1 генерального підряду відповідно до укладених з третіми особами правочинів.
7.20. У вересні 2015 року позивач TOB "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" розірвав договір №1 генерального підряду від 19.02.2007 із відповідачем TOB "Рембудсервіс-Інвест", що реалізувалося шляхом надсилання 02.09.2015 відповідачеві листа-вимоги №4, який останній отримав 07.09.2015.
7.21. Вказане встановлено у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 25.12.2015 по справі №926/1688/15, яке залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та Вищого господарського суду України від 15.06.2016.
Цим рішенням суду по справі №926/1688/15 встановлено, що на виконання умов договору від 27.11.2007 підрядником частково виконані будівельні роботи та як вбачається з вищевказаних декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованих управлінням ДАБІ у Чернівецькій області 25.12.2014 та 16.04.2015, було прийнято в експлуатацію будівництво групи багатоквартирних житлових будинків на вул. Руській, 235-В в м. Чернівці (І-ша черга блок 1 (секція 1) та (секція 2).
7.22. Тобто, секції 1 та 2 блоку І об'єкту здані в експлуатацію 25.12.2014 та 16.04.2015. В іншій частині договір залишився не виконаним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Яроша В.Ю. - відмовлено.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 у справі №926/701-б/22 - залишено без змін.
9. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що в поданому позові позивач не обґрунтував в чому полягала протиправність дій відповідача по розпорядженню правами на 15 квартир та передачі їх за відповідними договорами третім особам. При цьому, позивач сам зазначає, що відповідач розпорядився правами на квартири, використовуючи надані йому договором повноваження.
Позивач також не обґрунтував, в чому полягають збитки, тобто які витрати він поніс внаслідок дій відповідача по розпорядженню правами на 15 квартир та передачі їх за відповідними договорами третім особам.
У спірних правовідносинах, відносини сторін щодо розпорядження відповідачем правами на 15 квартир та передачу їх за відповідними договорами третім особам були врегульовані укладеним сторонами договором №1 генерального підряду від 27.11.2007 з врахуванням додаткової угоди до нього, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин та виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК.
10. Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, заявленої під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з приписами частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Ліквідатор ТОВ "Чернівецький житловий комплекс" арбітражний керуючий Ярош В.Ю. звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі №926/701-б/22, з вимогою скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове, яким повністю задовольнити вимоги ліквідатора.
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №926/701-б/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковського О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025.
13. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2025 касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
14. 24.11.2025 від заявника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 93 435,96 грн. та доказами направлення копії касаційної скарги іншим учасникам у справі.15. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2025 відкрито касаційне провадження у справі №926/701-б/22 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Чернівецький житловий комплекс" арбітражного керуючого Яроша В.Ю. на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025, датою проведення судового засідання визначено 10.02.2026.
16. 14.01.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
17. 16.01.2026 засобами електронного зв'язку на адресу Касаційного господарського суду від представника ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" Єфтемія Р.Ф. надійшла заява про проведення судових засідань у справі №926/701-б/22 в режимі відеоконференції.
18. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2026 Заяву представника ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" Єфтемія Р.Ф. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.
Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
19. 09.02.2026 до Суду від арбітражного керуючого Яроша В.Ю. надійшли додаткові пояснення у справі.
20. 10.02.2026 третя особа ОСОБА_2 звернулася до Суду з Клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
21. Порадившись на місці, за відсутності доказів неможливості участі третьої особи або її повноважного представника в судовому засіданні, колегія суддів відхилила заявлене клопотання.
22. Ліквідатор ТОВ "Чернівецький житловий комплекс" арбітражний керуючий Ярош В.Ю. в судовому засіданні 10.02.2026 (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній та поясненнях у справі, просив рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі №926/701-б/22 скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги ліквідатора.
23. Представник ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" 10.02.2026 (в режимі відеоконференції) проти вимог та доводів касаційної скарги заперечив з підстав викладених у Відзиві на касаційну скаргу, просив Суд рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі №926/701-б/22 залишити без змін.
24. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
25. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 10.02.2026 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 10.02.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 10.02.2026.
26. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 12.01.2026 № 40/26 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.01.2026 №4757-IX), з огляду на обставини, зазначені в пунктах 45, 52 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 926/701-б/22 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
(арбітражний керуючий Ярош В.Ю.)
27. В обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, заявник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає про неправильне застосування статті 854 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 24.03.2020 у справі № 904/1975/19, постанові від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23, постанові від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, постанові від 20.12.2018 у справі № 924/70/19, постанові від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, постанові від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19, постанові від 03.02.2020 у справі № 910/23734/17; посилаючись на положення пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України зазначає про порушення норм процесуального права щодо недопустимості доказів.
Доводи відповідача
(ТОВ "Рембудсервіс-Інвест")
28. Відповідач доводить:
- реалізація відповідачем TOB "Рембудсервіс-Інвест" майнових прав на квартири третім особам з послідуючим зменшенням договірної ціни робіт за Договором №1 генерального підряду на суму їх реалізації була одним зі способів розрахунків між сторонами за цим договором генерального підряду;
- факт реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією обох декларації про готовність об'єкта до експлуатації та факт її підписання з боку позивача (замовника) без зауважень та застережень свідчить про виконання на цих об'єктах всіх необхідних робіт передбачених договором підряду;
- предмет спору у справі №926/1311/15 не стосується зарахованих в рахунок оплати за договором підряду сум вартості житлової площі в об'єкті будівництва, що реалізовувалася відповідачем згідно Додаткової угоди №1 від 03.01.2013 до Договору №1 генерального підряду відповідно до укладених з третіми особами правочинів;
- предметом поданого позову фактично є не матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти рішення, а суто матеріальна вимога, яка виражається лише в грошовій сумі, яку просить стягнути позивач, пов'язуючи її з відносинами сторін за Договором №1 генерального підряду, без визначення правової сутності цієї вимоги;
- позивач протягом майже дев'яти років після розірвання Договору №1 генерального підряду не пред'являв вимоги/претензії щодо невиконання чи неналежного виконання договору або вимог про повернення коштів за передані квартири.
29. Щодо доводів скаржника, позивач вказує на те, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник в обґрунтування вимог касаційної скарги, були прийняті, виходячи з інших підстав позову, за іншої, ніж у цій справі (№ 926/701-б/22) фактично-доказової бази та за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами згідно з вимогами процесуального закону доказами, залежно від яких й прийнято судове рішення, тобто зазначені справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
30. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
32. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
33. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
34. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
35. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
36. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
37. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.
38. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
39. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
40. Відповідно до положень статті 2 ГПК України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
41. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
42. Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
43. У справі про банкрутство арбітражний керуючий діє в залежності від процедури, що застосовується до боржника (юридичної особи), як розпорядник майна, ліквідатор, керуючий санацією. Тобто арбітражний керуючий у справі про банкрутство діє не від себе особисто та не у власних інтересах як самостійний відособлений учасник провадження, якщо тільки в такій справі не вирішується судом питання про призначення конкретної кандидатури арбітражного керуючого на участь у справі, не оскаржуються його дії (бездіяльність) під час здійснення відповідних повноважень у справі про банкрутство тощо.
44. Крім того, згідно з приписами частини першої статті 59 цього Кодексу одним із наслідків ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, звільнення з роботи членів виконавчого органу (керівник) банкрута у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припинення повноважень власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута).
45. Отже, у процедурі ліквідації боржника процесуальний статус та права ліквідатора визначаються його повноваженнями та обов'язками у справі про банкрутство, зокрема по відношенню до боржника, а тому під час реалізації відповідних повноважень та виконанні обов'язків ліквідатор завжди діє саме від імені боржника, а особа, в інтересах якої він діє, визначається конкретними повноваженнями та обов'язками, які ліквідатор реалізує (виконує) в тих чи інших правовідносинах.
46. Отже, в силу приписів частини першої статті 61 КУзПБ саме ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
47. Предметом судового розгляду, в межах справи про банкрутство ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс", є вимоги Боржника в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Яроша В.Ю. до ТОВ "Рембудсервіс-Інвест" про стягнення 3 893 165,00 грн.
48. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що Генеральний підрядник ТОВ "Рембудсервіс-Інвест", який мав право розпоряджатися вільними площами об'єкта будівництва шляхом укладення, зокрема, договорів підряду на спорудження відповідних квартир із третіми особами, за умови зменшення ціни робіт за Договором Генерального підряду на загальну вартість житлової площі, якою Генпідрядник розпорядився, повинен компенсувати замовнику її вартість, позаяк останній не мав заборгованості за виконані роботи за Договором Генерального підряду.
При цьому, позивач посилається на приписи статей 224, 225 Господарського кодексу України та статті 1212 ЦК України.
49. Так, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
50. За приписами частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
51. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
52. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
53. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
54. Отже, за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, тоді як у правовідносинах, які виникають із заподіяння шкоди зміна, а саме приріст майна завдавача шкоди не обов'язково відбувається, а тому не є кваліфікуючої ознакою деліктних відносин.
55. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
56. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
57. Тож, у разі коли особа користувалася майном без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власнику майна на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
58. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
59. У цих висновках Суд звертається до послідовно сформульованої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постановах: від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), а також в постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 06.02.2019 у справі № 922/587/18, від 26.06.2019 у справі № 686/17335/18-ц (провадження № 61-4630св19), від 17.11.2021 у справі № 686/23793/17 (провадження № 61-87св21).
60. Водночас, як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах, відносини сторін щодо розпорядження відповідачем правами на 15 квартир та передачу їх за відповідними договорами третім особам були врегульовані укладеним сторонами Договором №1 генерального підряду від 27.11.2007 з врахуванням додаткової угоди до нього, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин та виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК.
61. Щодо посилання позивача на положення Господарського кодексу України про відшкодування збитків, слід зазначити наступне.
62. Верховний Суд враховує, що 28.02.2025 набрав чинності, а 28.08.2025 введено в дію Закон України №4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб. Одним із наслідків цього є те, що згідно з пунктом 3 статті 17 зазначеного Закону з 28.08.2025 втратив чинність ГК України. Враховуючи, що на момент спірних правовідносин ГК України був чинним, його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
63. Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
64. Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
65. Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
66. Підставою для відшкодування збитків відповідно до статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
67. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:
1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання);
2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;
4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
68. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
69. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
70. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
71. Водночас саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі №3-210гс14.
72. Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
73. Поряд з цим, під час розгляду даної справи, суди встановили, що в поданому позові позивач не обґрунтував в чому полягала протиправність дій відповідача по розпорядженню правами на 15 квартир та передачі їх за відповідними договорами третім особам. При цьому, позивач сам зазначає, що відповідач розпорядився правами на квартири, використовуючи надані йому договором повноваження.
Позивач також не обґрунтовує в чому полягають збитки, тобто які витрати він поніс внаслідок дій відповідача по розпорядженню правами на 15 квартир та передачі їх за відповідними договорами третім особам.
Позивач, також, не довів належними, допустимими та вірогідними доказами того, що відповідач розпорядився майном позивача безпідставно.
74. При цьому, судами попередніх інстанцій було надано оцінку висновку експерта Перепелюка С.М. за результатами проведення судово-економічної експертизи на звернення ТОВ "БФ "Чернівціжитлобуд" від 04.12.2023 в цілому, та визнано його в частині питання №2 таким, що зроблений на припущеннях експерта, що стало підставою відхилення такого висновку.
Водночас, вартість переданих 15 квартир встановлена на підставі інших наявних у справі доказів (договорів підряду, актів прийому-передачі та довідок), а також ця вартість визнається обома сторонами.
75. За приписами стаття 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
76. Водночас, відповідно до меж розгляду справ судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, зокрема частини другої названої статті, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
77. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
78. Верховний Суд звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
79. Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів про недоведеність позивачем заявлених вимог, а також підстав застосування до спірних правовідносин як приписів статей 224, 225 ГК України так й 1212 ЦК України.
80. Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, заявленої під час розгляду справи в суді першої інстанції, слід зазначити, що згідно з приписами частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
81. Враховуючи результати розгляду позову ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Яроша В.Ю., заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності судами не розглядалась.
Щодо доводів касаційної скарги
82. Як вже зазначалось, касаційну скаргу позивач, зокрема, аргументував пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
83. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
84. Для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
85. Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.
86. Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
88. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
89. Проте, такого застосування норми права судами попередніх інстанцій, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
90. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
91. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов'язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
92. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
93. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
94. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
95. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
96. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень без змін.
Судові витрати
97. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Яроша В.Ю. - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі №926/701-б/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік