19 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 915/242/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: Сидорчук Я.О.
Відповідача: Панченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_22 НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_18
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2024
(головуючий суддя - Колоколов С.І., судді - Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.)
та рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2024
(суддя - Ржепецький В.О.)
у справі №915/242/24
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_22 НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_18
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1"
про відшкодування збитків,
Короткий зміст позовних вимог
1. Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_18 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - ТОВ"ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідач) про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_2 збитків, завданих завищенням ціни контракту.
2. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми статей 610, 611, 623, 638, 1166 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, та положення приписів пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 20.03.2022 "Деякі питання оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3", п. 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування ІНФОРМАЦІЯ_4, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про ІНФОРМАЦІЯ_5, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 363 від 03.03.2021 "Питання ІНФОРМАЦІЯ_4" та мотивовано тим, що при виконанні контракту, відповідач, який не є виробником Товару, мав право на прибуток у складі ціни товару у розмірі не більше 1 % (15,72 грн) від собівартості одиниці товару, яка становить ІНФОРМАЦІЯ_6
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2024, в задоволенні позову відмовлено.
4.Судові рішення мотивовано тим, що позивачу було відомо про ціну договору на момент укладення такого договору. Відповідач зобов'язання за договором виконав належним чином, про що свідчать підписані сторонами без зауважень видаткові накладні. Акт Державної аудиторської служби не є належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором та завдання позивачу збитків. Отже, відсутній склад всіх елементів правопорушення необхідних для стягнення збитків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
6. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди попередніх інстанцій, не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц щодо дотримання принципу змагальності.
7. Також скаржник, посилаючись на пункт 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо стягнення збитків внаслідок завищення розміру прибутку по договору більше 1%, всупереч положенню п. 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування ІНФОРМАЦІЯ_4, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про ІНФОРМАЦІЯ_5, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 363.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того відповідач зазначає, що позивача звертався з аналогічними позовами у інших справах, у яких йому було також відмовлено у позові.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
9. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.02.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_18 (Замовник), та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Виконавець), укладено Державний контракт (договір) НОМЕР_2 (далі - Контракт), відповідно до предмету якого Виконавець зобов'язався у 2023 році виготовити та поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із ІНФОРМАЦІЯ_7 яка є Додатком №1 до Контракту і його невід'ємною частиною (далі - Специфікація), а Замовник - оплатити та прийняти Товар (п.1 Контракту).
10. Ціна Контракту становить ІНФОРМАЦІЯ_8., без урахування податку на додану вартість. Під час закупівлі Товару за Контрактом застосовується єдиний податок 2% (далі - ЄП) - ІНФОРМАЦІЯ_9 (п.7 Контракту).
11. Ціна товару визначена у Специфікації та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни одиниці Товарів ІНФОРМАЦІЯ_10 від 08.02.2023 (додаток №2 до Контракту) (п.8 Контракту).
12. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання у 2023 році становлять ІНФОРМАЦІЯ_8. (п.9 Контракту).
13. Договірна ціна Товару за Контрактом встановлена відповідно до положень пунктів 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 "Деякі питання здійснення оплати Товарів, робіт і послуг для забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3" та встановлена на підставі калькуляції Виконавця. Відповідальність за правильність розрахунку ціни Товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе Виконавець. Прибуток Виконавця становить не більше 1 відсотку вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій та 30 відсотків від виробничої собівартості продукції без урахування вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій Ціна Контракту, вказана в пункті 7 Контракту, є граничною і не може бути перевищена Виконавцем. Сума перевищення ціни Контракту оплаті не підлягає. Ціна Контракту, вказана в пункті 7 Контракту, може бути зменшена за згодою Сторін у порядку, передбаченому пунктами 78, 79 Контракту (п.10 Контракту).
14. Замовник оплачує виготовлені та поставлені товари за договірною ціною, встановленою Сторонами та зафіксованою у Специфікації і Протоколі погодження договірної ціни одиниці Товарів ІНФОРМАЦІЯ_10 від 08.02.2023 (п.11 Контракту).
15. Договірна ціна на постачання Товару визначена на підставі калькуляції витрат, сформованої Виконавцем з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення Контракту. При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов'язані з виготовленням Товарів, виконанням робіт та наданням послуг (п.12 Контракту).
16. Виконавець має право здійснювати перерозподіл витрат між статтями калькуляції в межах погодженої ціни за умови, що такий перерозподіл не призведе до перевищення рівня ціни Контракту (п. 13 Контракту).
17. Погоджена Сторонами ціна Товару після укладення Контракту не переглядається, крім випадків зменшення ціни Товару (п. 14 Контракту).
18. Одночасно з підписанням Контракту Виконавець надає Замовнику калькуляцію витрат, сформовану відповідно до вимог пунктів 8 та 10 Контракту (п. 16 Контракту).
19. Розрахунки за Товар, що поставляється, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість Товару (партію Товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття Товару на склад Замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Виконавця та Замовника на відповідній видатковій накладній (п. 17 Контракту).
20. Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження Замовника за адресою: … та/або в пунктах відвантаження ІНФОРМАЦІЯ_11 (товароодержувачі), визначених заявкою Замовника (п. 23 Контракту).
21. Поставка товару здійснюється Виконавцем власними силами та засобами (п. 24 Контракту).
22. Дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника (п. 40 Контракту).
23. Місце поставки (передачі) Товару … та/або в пунктах відвантаження ІНФОРМАЦІЯ_11 (товароодержувачі), визначених заявкою Замовника. Поставка Товару здійснюється на умовах DDP Правил Інкотермс-2020 за рахунок Виконавця (п. 41 Контракту).
24. Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки Товарів за Контрактом є дата підписання видаткової накладної (п. 42 Контракту).
25. Контракт набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 15.04.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених Контрактом зобов'язань (п. 76 Контракту).
26. Невід'ємною частиною Контракту є: Додаток 1 - Специфікація Товарів ІНФОРМАЦІЯ_10 на 1 арк.; Додаток 2 - Протокол погодження договірної ціни одиниці Товару ІНФОРМАЦІЯ_10, на 1 арк.; Додаток 3 - Технічні вимоги, на 1 арк. (п. 84 Контракту).
27. Специфікацією Товарів ІНФОРМАЦІЯ_10, яка є Додатком 1 до Контракту, передбачено такі найменування, кількість та вартість товарів: черевики з високими берцями демісезонні, загальний обсяг поставки ІНФОРМАЦІЯ_12
28. Протоколом погодження договірної ціни одиниці Товару ІНФОРМАЦІЯ_10, який є Додатком 2 до Контракту, передбачено такі найменування та ціну Товару за ІНФОРМАЦІЯ_13
29. Вищенаведений Контракт, з додатками до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
30. Одночасно з укладанням Контракту, ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідно до умов пункту 16 Контракту, надало Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_18 Калькуляцію ціни, за якою ціна реалізації товару - ІНФОРМАЦІЯ_14
31. На виконання умов Контракту Виконавець передав Замовнику Товар на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_15 що вбачається з підписаних обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видаткових накладних:
- ІНФОРМАЦІЯ_1632. За поставлений товар Замовник сплатив Виконавцю грошові кошти в загальній сумі ІНФОРМАЦІЯ_1733. Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ІНФОРМАЦІЯ_22 НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_18, за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, за результатами проведення якої оформлено Акт №040508-20/4 від 08.12.2023. Із змісту витягу з Акту вбачається, що ревізію укладання договорів з ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (код ЄДРПОУ НОМЕР_3) та виконання договірних зобов'язань за ними проведено за січень-серпень 2023 року, методом документального аналізу первинних та інших документів, які є підставою для здійснення фінансово-господарських операцій. Встановлено, що в період з січня по серпень 2023 року між військовою частиною НОМЕР_1 , в особі командира ОСОБА_1 (Замовник), що діяв на підставі довіреності командувача ІНФОРМАЦІЯ_18 від 02.03.2022, та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", в особі директора ОСОБА_2 (Виконавець), при спільному згадуванні Сторони укладено договори на виготовлення та поставку товарів ІНФОРМАЦІЯ_10 за найменуванням та кількістю, зазначеними в Специфікаціях Товарів ІНФОРМАЦІЯ_10, що є додатком до контракту і його невід'ємною частиною, зокрема: Державний контракт (договір) № НОМЕР_4. Ціна Контракту - ІНФОРМАЦІЯ_15 без урахування ПДВ, в тому числі ЄП 2% - ІНФОРМАЦІЯ_19
34. Згідно Специфікації (Додаток 1) загальний обсяг поставки товару становить: за найменуванням ІНФОРМАЦІЯ_20
35. У ревізійному періоді на виконання цього договору згідно з видатковими накладними Виконавцем здійснено поставку товарів на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_21. Оплату за поставлений товар здійснено Замовником в повному обсязі. Станом на 31.08.2023 заборгованість по розрахункам в рамках даного Контракту в обліку ВЧ НОМЕР_1 відсутня. Контракт закритий.
36. В Акті також встановлено, що ціна на товар, поставка якого передбачена державним контрактом, визначена на підставі калькуляції ціни товару, складеної відповідачем. В калькуляції ціни товару зазначено, що калькуляція витрат сформована з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладання, відповідного державного контракту (договору) з врахуванням всіх податків та зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат, пов'язаних з виготовленням товару. Калькуляції підписані керівником відповідача ОСОБА_3. та мають печатку цього відповідача. Складовими частинами калькуляції ціни на товар по державному контракту (договору) є собівартість товару, заробітна плата і нарахування, транспортні послуги, прибуток та єдиний податок (2 відсотки).
37. Позивач зазначає, що застосування розміру прибутку більше ніж 1 % призвело до збільшення ціни товару за контрактом.
Позиція Верховного Суду
38. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
40. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
41. Предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок завищення ціни в укладеному сторонами контракті на виготовлення та поставку товарів ІНФОРМАЦІЯ_10.
42. Суди попередніх інстанцій відмовляючи у позові вказували на наступне:
- наданий позивачем на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем збитків та їх розміру акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ІНФОРМАЦІЯ_22 за період з 01.01.2021 до 31.08.2023, складений управлінням, не є беззаперечною підставою для стягнення збитків, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, натомість вказаний документ виступає лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог фінансового законодавства суб'єктами господарювання, тобто документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними видатковими накладними поставки товару. Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу приписів статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти;
- виявлені контролюючим органом порушення не впливають на правовідносини позивача та відповідача за контрактом і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у цьому випадку фіксує виключно факт порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялася. За таких обставин зазначений позивачем факт заподіяння йому відповідачем збитків підлягає доказуванню на загальних підставах, тобто за правилами, встановленими ГПК України, а саме за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів;
- отже, суди зробили висновок про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивач не довів належними доказами наявності збитків та протиправності поведінки відповідача, адже свої зобов'язання за контрактом товариство виконало у повному обсязі.
43. Касаційний суд вважає такі висновки судів передчасними зважаючи на наступне.
44. Відповідно до статті 4 Закону України ?Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні? інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
45. Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 (зі змінами) (далі - Порядок № 550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
46. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
47. У пункті 50 Порядку № 550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
48. Акт ревізії не є документом, що створює правові наслідки для суб'єкта інспектування, але є документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для «законної вимоги» контролюючого органу на адресу підконтрольного суб'єкта або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави. (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 826/3902/150)
49. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17, від 22.05.2018 у справі № 826/18946/14, від 20.06.2018 у справі № 826/5608/17, від 26.03.2020 у справі № 2040/6730/18.
50. У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
51. Отже, акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов'язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 ГПК України). Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду 19.12.2025 у cправі № 915/222/24.
52. Вказаного не було враховано в повній мірі судами попередніх інстанцій, і суди зробили передчасний висновок, про те, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може бути доказом, який підтверджує обставини, які входять до предмета доказування у цій справі.
53. Крім того, як вказувалось, між військовою частиною (замовником) та ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_23" (виконавцем) укладено державний контракт на виготовлення та поставку товарів ІНФОРМАЦІЯ_10.
54. Отже, між сторонами виникли договірні цивільно-правові відносини у сфері ІНФОРМАЦІЯ_4, які регулюються відповідно до Закону України ІНФОРМАЦІЯ_30 та нормами цивільного і господарського законодавства (чинного на час виникнення спірних правовідносин).
55. Як зазначено в преамбулі Закону України ?Про ІНФОРМАЦІЯ_5", метою цього Закону є визначення правових засад для забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_24 шляхом ефективного та прозорого здійснення ІНФОРМАЦІЯ_4 із дотриманням заходів захисту національних інтересів, створення конкурентного середовища, запобігання корупції у сфері ІНФОРМАЦІЯ_4, розвитку добросовісної конкуренції, а також ефективного та прозорого планування, реалізації і контролю за здійсненням ІНФОРМАЦІЯ_4.
56. Одним із принципів ІНФОРМАЦІЯ_4 визначено ефективність використання коштів, результативність. В умовах мирного часу економічна ефективність закупівель загалом, ефективність використання коштів та результативність забезпечується завдяки принципу конкурентності та застосуванню відповідних правових та процедурних механізмів укладання контрактів на ІНФОРМАЦІЯ_5. Проте в умовах військового часу домінують неконкурентні процедури закупівлі, а тому підвищується значення суто договірних засобів забезпечення ефективності, що водночас вимагає підвищення уваги до змісту умов державних контрактів на ІНФОРМАЦІЯ_5, в тому числі у напрямку більш жорсткого їх нормативного регулювання.
57. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
58. Згідно з положеннями статей 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
59. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
60. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір або утриматися від його укладення;
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи, зокрема, зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
61. Отже, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 ЦК України).
62. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
63. Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
64. У цій справі сторони погодили, що договірна ціна товару за контрактом встановлена відповідно до положень пункту 1 постанови КМУ від 20.03.2022 № 335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3" та встановлена на підставі калькуляції виконавця; відповідальність за правильність розрахунку ціни товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець; прибуток виконавця становить не більше 1 відсотка вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій та 30 відсотків від виробничої собівартості продукції без урахування вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій; ціна контракту, вказана в пункті 7, є граничною і не може бути перевищена виконавцем; сума перевищення ціни контракту оплаті не підлягає; ціна контракту, вказана в пункті 7, може бути зменшена за згодою сторін у порядку, передбаченому пунктами 78, 79 контракту (пункт 10 контракту).
65.Суди встановили, що ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_33 відповідно до умов пункту 16 контракту надало ІНФОРМАЦІЯ_25. Відповідно до статті 30 Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_5" (в редакції, чинній на час укладення державного контракту від 08.02.2023) особливості здійснення ІНФОРМАЦІЯ_4 на період дії правового режиму воєнного стану визначаються КМУ із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз.
67. Згідно з частинами другою та третьою статті 19 Закону України ІНФОРМАЦІЯ_30 під час застосування неконкурентної процедури закупівлі в єдиного виконавця при укладенні державних контрактів (договорів) застосовується розрахункова очікувана вартість у єдиного виконавця. Порядок формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, визначається КМУ.
68. Рівень прибутку у складі очікуваної вартості при укладенні контракту (договору) з ІНФОРМАЦІЯ_4 під час застосування неконкурентної процедури може бути збільшений державним замовником, але не більше ніж визначив КМУ, у разі надання вітчизняним виробником плану розвитку виробництва із зобов'язанням такого виробника знизити ціну товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10 для подальших закупівель. Умови та порядок формування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг встановлюються КМУ (частини п'ята та шоста статті 19 Закону України ?Про ІНФОРМАЦІЯ_26
69. Стаття 4 Закону України ІНФОРМАЦІЯ_30 передбачає повноваження КМУ у сфері ІНФОРМАЦІЯ_4, до яких віднесено, зокрема, визначення критеріїв та методик оцінювання найбільш економічно вигідної пропозиції учасника закупівлі, порядку формування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування ІНФОРМАЦІЯ_4, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про ІНФОРМАЦІЯ_5 тощо.
70. Тобто цим законом КМУ делегує повноваження щодо нормативного регулювання низки питань у сфері ІНФОРМАЦІЯ_4, у тому числі, й визначення особливостей їх здійснення на період дії правового режиму воєнного стану. На основі цього КМУ прийняв низку постанов, якими врегульовує питання ІНФОРМАЦІЯ_4 (зокрема, Постанова від 20.03.2022 № 335, Порядок від 03.03.2021 № 363, Особливості від 11.11.2022 № 1275, Порядок від 17.03.2021 № 309).
71. Так, Порядок формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2021 № 309 ?Про затвердження Порядку формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою? (далі - Порядок № 309).
72. Однак, під час розрахунку та встановлення цін положення щодо визначення ціни на основі розрахунково-калькуляційних матеріалів, встановлені Порядком формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, та умови договорів, укладених відповідно до цього Порядку, не застосовуються, про що зазначено у постанові КМУ № 335.
73. За змістом підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ № 335 (чинної до 20.07.2023, тобто на час укладення та виконання сторонами державного контракту від 08.02.2023) на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для ІНФОРМАЦІЯ_27 визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). Крім цього під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов'язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг. Відповідальність за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).
74. Як зазначено у пункті 3 постанови КМУ № 335, дія цієї постанови поширюється, зокрема, на чинні договори (контракти) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для ІНФОРМАЦІЯ_27, які укладені до набрання чинності цією постановою, але продовжують ви75
75. Згідно з положеннями пункту 49 Порядку № 363, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2021, прибуток у складі ціни становить 1 відсоток витрат вітчизняного суб'єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (ІНФОРМАЦІЯ_28 в інших суб'єктів господарювання та 30 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10. У розрахунку прибутку не враховуються податки та збори. У разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10 за імпортом через вітчизняних суб'єктів господарювання, яким в установленому порядку надані повноваження щодо здійснення імпорту відповідних видів товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10, в тому числі із залученням кредитів під державні гарантії для фінансування програм, пов'язаних з підвищенням ІНФОРМАЦІЯ_29, прибуток (постачальницька винагорода) становить 3 відсотки вартості товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10 за зовнішньоекономічним договором (контрактом).
76. Закон України ?Про внесення змін до Закону України ІНФОРМАЦІЯ_30 щодо удосконалення правового регулювання ціноутворення в ІНФОРМАЦІЯ_31 під час дії правового режиму воєнного стану від 22.02.2024 № 3589-ІХ (далі - Закон України № 3589-ІХ), який набрав чинності 16.03.2024, статтю 30 Закону України ІНФОРМАЦІЯ_30 доповнив частиною третьою, в якій передбачено, що особливості формування ціни державного контракту (договору) з ІНФОРМАЦІЯ_4, який укладається під час дії правового режиму воєнного стану:
- у складі ціни державного контракту (договору) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору ІНФОРМАЦІЯ_32, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_32 враховуються витрати, зокрема податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, і прибуток виконавця;
- у разі якщо придбання товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_10, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_32 під час дії правового режиму воєнного стану здійснюється за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, рівень прибутку у складі ціни державного контракту (договору) не може перевищувати рівень прибутку (граничний рівень прибутку), встановлений КМУ на момент укладення відповідного державного контракту (договору);
- у разі невстановлення КМУ рівня прибутку (граничного рівня прибутку), визначеного цією частиною, ціна товарів, робіт і послуг визначається державним контрактом (договором), що укладається за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, відповідно до пропозиції виконавця з урахуванням прибутку такого виконавця.
77. Також Закон України № 3589-ІХ Розділ XI Прикінцеві і перехідні положення» Закону України ІНФОРМАЦІЯ_30 доповнив пункт 8-1, згідно з яким положення частини третьої статті 30 цього Закону застосовуються до державних контрактів (договорів) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для ІНФОРМАЦІЯ_27, які укладені за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, та/або виконувалися (виконуються) під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України ?Про введення воєнного стану в Україні? від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України ?Про затвердження Указу Президента України ?Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX?.
78. Враховуючи викладене, у визначенні ціни контракту сторони повинні керуватися імперативними нормами щодо граничного рівня прибутку, встановленими КМУ в пункті 49 Порядку від 03.03.2021 № 363.
79. Разом з тим, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у cправі № 915/222/24, уточнювала висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 915/240/24, щодо застосування статті 38 ЗУ "Про ІНФОРМАЦІЯ_5" від 17.07.2020 № 808-IX у взаємозв'язку з пп. 1 п. 1 постанови КМУ від 20.03.2022 № 335 та п. 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування ІНФОРМАЦІЯ_4, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про ІНФОРМАЦІЯ_5, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2021 № 363 (Порядку від 03.03.2021 № 363), про перевищення виконавцем граничного рівня прибутку від виконаного замовлення.
80. Так, стаття 30 Закону України ІНФОРМАЦІЯ_30" не регулює питань відповідальності виконавця за державним контрактом. Такі питання регулюються статтею 38 цього Закону, яка не зазнала жодних змін від часу прийняття Закону України ІНФОРМАЦІЯ_30 і діє в первісній редакції дотепер. Хоча стаття 30 Закону України ІНФОРМАЦІЯ_30 (у редакції, чинній на момент укладення контракту) не містила положень щодо граничного рівня прибутку в ціні державного контракту, такі норми були передбачені підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, затвердженим постановою КМУ від 03.03.2021 № 363. Крім того, пункт 8-1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України ІНФОРМАЦІЯ_30 надає частині третій статті 30 (у редакції Закону № 3589-ІХ) зворотну дію в часі, оскільки ним (пунктом) передбачено застосування частини третьої статті 30 цього Закону до тих державних контрактів (договорів) у сфері забезпечення потреб сектору ІНФОРМАЦІЯ_32, які, зокрема, виконувалися під час дії правового режиму воєнного стану в Україні. Відповідно, обмеження рівня прибутку у складі ціни державного контракту, встановлені КМУ, застосовуються і до укладеного сторонами спору контракту.
81. У статті 38 Закону ІНФОРМАЦІЯ_30 передбачено, в тому числі те, що у разі невиконання або неналежного виконання державного контракту (договору) виконавець відшкодовує державному замовнику завдані ним збитки в порядку, визначеному законом.
82. Тобто стаття 38 Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_5" передбачає відшкодування збитків, завданих державному замовникові саме внаслідок невиконання чи неналежного виконання державного контракту виконавцем. Однак суди попередніх інстанцій встановили, що договірні зобов'язання за контрактом виконавець виконав належним чином. Тому в цьому випадку не може йтися про відповідальність виконавця у формі відшкодування збитків за порушення договірного зобов'язання в розумінні статей 611, 623 ЦК України.
83. Ключовим є наявність / відсутність неправомірної поведінки виконавця в процесі укладення контракту з метою його укладення із завищеною ціною (наприклад, подання завідомо неправильної калькуляції, неправдивої інформації про те, що він є виробником продукції тощо), оскільки це може бути наслідком переддоговірну відповідальність виконавця у формі відшкодування збитків, завданих замовникові.
84. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 ЦК України).
85.Під збитками в розумінні частини другої статті 224 ГК України(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
86. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина перша стаття 225 ГК України).
87. Для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
88. Водночас саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.
89. Касаційний суд зауважує, що для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, що полягає в протиправній поведінці (бездіяльності) особи, яка притягується до відповідальності, наявності вини у формі умислу або необережності та негативних наслідків. Відсутність складу цивільного правопорушення виключає можливість застосовувати до особи заходи відповідальності.
90. Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).
91. За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
92. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
93. Разом з цим, відповідно до приписів частин першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
94. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
95. Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
96. Як унормовано у статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
97. Стандарт доказування ?вірогідності доказів? на відміну від «достатності доказів» підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
98. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
99. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
100. Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, з урахуванням підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
101. З урахуванням вказаного касаційний суд зазначає, що, враховуючи положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України, для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; факту збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини. У цьому випадку на позивача покладено обов'язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок, на відповідача - відсутність його вини у настанні збитків.
102. Таким чином, майнові втрати замовника у вигляді різниці між завищеною внаслідок неправомірної поведінки виконавця ціною державного контракту і ціною, яка мала би бути сплачена з урахуванням вимог законодавства щодо її граничного рівня, можна вважати збитками в розумінні цивільного законодавства. Такі збитки підлягають відшкодуванню за умови доведення замовником їх наявності і розміру, неправомірної поведінки виконавця, причинно-наслідкового зв'язку між неправомірною поведінкою і збитками, а також за наявності вини виконавця. (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у cправі № 915/222/24).
103. Як убачається з матеріалів справи та встановили суди попередніх інстанцій, на підтвердження наявності збитків позивач надав витяг з акта ревізії, у якому зазначено, що з калькуляції ціни товарів ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_33, який не є виробником товару, розмір прибутку від вартості купівельних виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій врахований в ціні товару більший ніж 1%, чим не дотримано пункт 10 контракту, частини першої та другої статті 193 ГК України. Застосування розміру прибутку більше ніж 1% призвело до збільшення ціни товару за контрактом у загальній сумі ІНФОРМАЦІЯ_34
104. Водночас, апеляційний суд зазначив, що інші докази цих обставин в матеріалах справи відсутні, зокрема, договір між ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_33 та ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_35, оригінал декларації (сертифіката) виробника про якість товару, копії документів, які засвідчують якість товару та комплектуючих, з яких його вироблено, з яких можна було б достовірно встановити, чи закуповував відповідач поставлений товар, чи виробив самостійно.
105. З огляду на викладене, акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), є документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для «законної вимоги» контролюючого органу на адресу підконтрольного суб'єкта або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави.
106. Отже, суди попередніх інстанцій мали оцінити акт ревізії як окремо, так і в сукупності доказів (мали співставити докази позивача, якими останній підтверджує те, що виконавець не є виробником продукції, з доказами відповідача, наданими на підтвердження статусу виконавця, як виробника продукції) та встановити, чи свідчить він з більшою вірогідністю про те, що позивачу заподіяно майнової шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача.
107. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
108. Тоді як, суди розглядаючи справу вищезазначеного не врахували, а тому зробили передчасний висновок про відмову у позові.
109. Крім того, суди не надали належної оцінки всім аргументам учасників справи, що свідчить про неповне з'ясування фактичних обставин справи та передчасність зроблених висновків, і, як наслідок, недотримання як норм процесуального права, так і неправильне застосування норм матеріального права.
110. Отже, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування вказаних у цьому розділі постанови норм права та залишили поза увагою положення статей 73-79, 86, 236 ГПК України щодо обов'язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, подаючи відповідні докази, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
111. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
112. З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги про порушення окреслених норм права судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень є частково обґрунтованими з означених у цій постанові міркувань.
113. З огляду на те що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зазначені у цій постанові, та порушили норми процесуального права (статті 73-79, 86, 236 ГПК України), що мало своїм наслідком невстановлення обставин, на підставі наданих сторонами доказів, що є визначальними, вагомими, ключовими і першочерговим у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
114. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами неправильно застосовано статті 38 ЗУ "Про ІНФОРМАЦІЯ_5" від 17.07.2020 № 808-IX у взаємозв'язку з пп. 1 п. 1 постанови КМУ від 20.03.2022 № 335 та п. 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування ІНФОРМАЦІЯ_4, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про ІНФОРМАЦІЯ_5, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2021 № 363 (Порядку від 03.03.2021 № 363), щодо відповідальність виконавця у виді відшкодування державному замовнику збитків за перевищення виконавцем граничного рівня прибутку.
115. У постанові об'єднана палата у справі № 915/222/24, зробила висновок щодо застосування вказаних положень, і такий висновок підлягає застосуванню, відповідно до положень ст.ст. 236, 310 ГПК України, у справі, що розглядається Судом.
116. Таким чином, під час касаційного перегляду судових рішень у справі, касаційним судом було встановлено неправильне застосування судами положень законодавства, яким врегульовано питання збитків у сфері ІНФОРМАЦІЯ_4. Судами не враховано актуальну судову практику щодо застосування таких положень законодавства та не встановлено всі необхідні обставини справи для правильного вирішення спору. А тому суди зробили передчасний висновок про відмову у позові.
117. Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
118. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
119. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
120. З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_22 НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_18 шляхом скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
121. Так, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином оцінити всі доводи сторін і надані ними докази, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного розгляду цієї справи.
Розподіл судових витрат
122. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_22 НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_18 задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2024 у справі №915/242/24 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
О. О. Мамалуй