19 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 914/711/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача первісним позовом :Оприско М.В.
Відповідача первісним позовом: Удудяк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-Т"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025
(головуючий - Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2025
(суддя - Ділай У.І.)
у справі №914/711/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-Т"
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про внесення змін в п. 3.1 договору №13/4836-Р від 15.11.2024,
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-Т"
про стягнення 460 894,48 грн штрафу,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляховик-Т" (далі - ТОВ "Шляховик-Т", позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", відповідач за первісним позовом ) про внесення змін до пункту 3.1. Договору підряду №13/4836-Р від 15.11.2024, укладеного ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Шляховик-Т", (далі - договір) шляхом викладення його у наступній редакції: ?"Строк виконання робіт до 17 квітня 2025 року. Початок робіт оформляється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складений між замовником та підрядником не пізніше ніж через 10 календарних днів із дати підписання Договору?.
2. Позовні вимоги обґрунтовані істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ч.2 ст. 634 ЦК України). Зокрема, позивач за первісним позовом зазначає, що обумовлені договором роботи, які передбачають укладання холодних та гарячих асфальтобетонних сумішей, відповідно до п. 20.8.5 ДБН В.2.3-4-2015, необхідно проводити весною або влітку за температури повітря не нижче ніж плюс 5°С, восени не нижче ніж плюс 10°С. Однак, несприятливі погодні умови (температура повітря в грудні 2024 - січні 2025 року була нижчою, аніж плюс 10°С, були часті опади), що зумовило неможливість виконання підрядних робіт у визначений договором строк ( до 03.02.2025). На вказані обставини позивач не може впливати та передбачити, до того ж, ТОВ "Шляховик-Т" розраховувало, що договір буде укладений не пізніше 29.10.2024, натомість через зволікання ПАТ "Укрнафта", такий було укладено лише 15.11.2024.
3. ПАТ "Укрнафта" звернулось до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до ТОВ "Шляховик-Т" про стягнення 460 894,48 грн.
4. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за договором щодо виконання робіт у визначений строк, що є підставою, відповідно до п.9.2. договору, для нарахування штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.07.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025, у задоволенні первісного позову ТОВ "Шляховик-Т" відмовлено; зустрічний позов ПАТ "Укрнафта" задоволено, стягнуто з ТОВ "Шляховик-Т" на користь АТ "Укрнафта" 460 894,48 грн штрафу та 6 913,41 грн судового збору.
6. Судові рішення за первісним позовом мотивовано тим, що несприятливі погодні умови у січні-лютому 2025 року не свідчать про істотну зміну обставин, оскільки є прогнозованими та передбачуваними для суб'єктів господарювання, а в момент укладення договору підрядник не міг не усвідомлювати, що кінцева дата виконання робіт за таким припаде саме на ці зимові місяці та мав об'єктивну можливість розрахувати свою спроможність належного виконання умов договору. Щодо зустрічного позову суди, з огляду на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено невиконання відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе договірних зобов'язань у визначений договором строк, виснували що наявні підстави для нарахування штрафу, відповідно до п.9.2. договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач за первісним позовом звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
8. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що судами неправильно застосовано положення ст. 652 ЦК України та не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21.
9. Крім того, скаржник зазначає, що суди, задовольняючи зустрічний позов, неправильно застосували положення ст. ст.ст. 551, 612, 614 ЦК України, та не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 09.01.2024 у справі № 910/7305/21.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. АТ "Укрнафта" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги та водночас, вказуючи на обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведення відкритих торгів (ідентифікатор UA-2024-09-17-007395-a) 15.11.2024 між ТОВ "Шляховик-Т" (підрядник,) та ПАТ ?Укрнафта? (замовник) укладено договір підряду №13/4836-Р (далі - договір).
12. Відповідно до п.п.1.1.,1.2. договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи (поточний ремонт асфальтобетонного покриття та вимощення бруківки на АЗС №13/049, Львівська обл., Бродівський р-н, с/рада Підгорецька, автодорога Київ-Чоп 455+780 км (ДБН А.2.2-3:2014)) за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним Договором.
13. Перелік, строк виконання робіт, а також їх вартість за взаємною згодою сторін можуть корегуватися в процесі виконання робіт шляхом оформлення сторонами додаткових угод до цього Договору, з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 ( п.1.3. договору).
14. Відповідно до п.2.1. договору загальна вартість робіт становить 4 608 944,77 грн з ПДВ.
15. Пунктом 3.1. договору передбачено, що строк виконання робіт становить 50 робочих днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого акта приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в). Початок робіт оформляється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складеним між замовником та підрядником не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати підписання договору.
16. Відповідно до п.3.4. договору перегляд строків виконання робіт може здійснюватися, зокрема, при виникненні обставин, що не залежать від підрядника, перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, за умови, якщо підрядник без затримки письмово сповістить замовника про виникнення таких обставин.
17. Пунктом 3.5. договору передбачено, що обставинами, які перешкоджають виконанню робіт у встановлені Договором строки, що не залежать від підрядника і дають право на перегляд сторонами цих строків, є такі: форс-мажор, про який зазначено у розділі 10 Договору; внесення змін до проектної документації; дії третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами.
18. Рішення сторін про перегляд строку виконання робіт оформлюється відповідно до п.1.3. даного Договору ( п.3.6. договору).
19. Згідно з п. 9.2. договору при порушенні строків виконання робіт підрядник на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
20. 25.11.2024 сторонами підписано акт прийому-передачі будівельного майданчику для проведення ремонтних робіт.
21. Таким чином, останній день строку виконання робіт припав на 03.02.2025, що сторонами не заперечується.
22. Листом №18 від 17.01.2025 ТОВ ?Шляховик-Т? повідомило ПАТ ?Укрнафта? про неможливість якісно виконати роботи у встановлений договором строк у зв'язку з несприятливими погодними умовами, а тому запропонувало укласти додаткову угоду до договору, якою продовжити строк виконання робіт до 15.04.2025.
23. Листом від 28.01.2025 ТОВ ?Шляховик-Т? повторно запропонувало ПАТ ?Укрнафта? продовжити строк виконання робіт за договором з аналогічних підстав, додавши до такого листа проєкт Додаткової угоди відповідного змісту.
25. За твердженням ТОВ ?Шляховик-Т?, ПАТ ?Укрнафта? на вказаний лист не відреагувало жодним чином.
24. 31.01.2025 ПАТ ?Укрнафта? направило на адресу ТОВ ?Шляховик-Т? лист з проханням надіслати графіки виконання робіт з зазначенням дат їх початку та закінчення, в тому числі за спірним договором.
25. На виконання вказаного листа замовника, підрядник листом від 07.02.2025 №146 повідомив ПАТ ?Укрнафта?, що роботи по договору орієнтовно будуть виконані у період із 03.03.2025 по 15.04.2025.
26. Листом від 27.02.2025 ПАТ ?Укрнафта? просило ТОВ ?Шляховик-Т? добровільно сплатити штрафні санкції за порушення строку виконання робіт по договору в розмірі 460 894, 48 грн протягом 7 днів з дня отримання вказаного листа.
27. Вказані обставини слугували підставою для звернення ТОВ ?Шляховик-Т? до суду з позовом до ПАТ ?Укрнафта? про внесення змін до договору (в частині строку виконання робіт), на підставі ч.2 ст. 652 ЦК України.
28. Водночас, ПАТ ?Укрнафта? звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ ?Шляховик-Т? штрафу за прострочення виконання робіт по договору.
Позиція Верховного Суду
29. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
30. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
31. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
32. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
33. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
34. Як вбачається з касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами неправильно застосовано положення ст. 652 ЦК України та не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21.
35. Крім того, скаржник зазначає, що суди задовольняючи зустрічний позов, неправильно застосували положення ст.ст. 551, 612, 614 ЦК України, та не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 09.01.2024 у справі № 910/7305/21.
36. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
37. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
38. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
39. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
40. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
41. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
42. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація подібності правовідносин полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
43. При цьому, необхідно виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
44. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
45. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
46. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.
47. Проаналізувавши доводи скаржника в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційний суд зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, з огляду на наступе.
48. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
49. Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
50. За приписами статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
51. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
52. Можливість зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин передбачена статтею 652 Цивільного кодексу України.
53. За змістом частин першої та другої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
54. Отже, закон пов'язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
55. Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
56. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
57. Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21.
58. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст.41 Закону України ?Про публічні закупівлі? істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
59. Аналогічне положення закріплене у п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
60. Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) у разі продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань, у тому числі у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили. При цьому Закон "Про публічні закупівлі" не передбачає випадків обов'язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. Тому Верховний Суд доходить до висновку, що така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін, а сама норма не надає одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку (подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).
61. Тобто продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (можливість чого передбачена у п.4 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі").
62. Вказані правові висновки, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
63. Розглядаючи первісний позов судами встановлено, що обґрунтовуючи наявність підстав для внесення змін до договору, позивач за первісним позовом зазначає, що необхідність продовження строку виконання робіт зумовлена затримкою укладення договору зі сторони відповідача за первісним позовом (договір було укладено 15.11.2024, а не 29.10.2024, як розраховував позивач) та подальшими несприятливими погодними умовами (температура повітря в грудні 2024 - січні 2025 року була нижчою, аніж плюс 10°С, були часті опади), що зумовило неможливість виконання підрядних робіт, у визначений договором строк (до 03.02.2025), чого підрядник при всій своїй обачності не міг передбачити.
64. Оцінивши вказані доводи судами вказано, що такі доводи не можуть свідчити про істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, оскільки: температурні показники у осінньо-зимовий період суттєво не відрізняються з року в рік, а тому є прогнозованими та передбачуваними для суб'єктів господарювання; здійснюючи підприємницьку діяльність особа має розраховувати ризики настання несприятливих наслідків; позивач за первісним позовом при укладенні договору 15.11.2024 не міг не усвідомлювати, що виконання робіт припаде на грудень 2024 року- січень 2025 року, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки, оцінити ті обставини, при яких буде виконуватися договір та передбачити негативні наслідки для себе та контрагента у разі невиконання у строк взятих на себе зобов'язань, в момент укладення договору позивач мав об'єктивну можливість розраховувати свою спроможність належного виконання робіт протягом 50-ти робочих днів.
65. До того ж судами відхилено, як безпідставні посилання позивача за первісним позовом, на наявність у нього очікувань щодо укладення договору не пізніше 29.10.2024, як на обставину, яка свідчить про істотну зміну обставин, оскільки навіть за умови укладення договору до вказаної дати, з врахуванням визначеного сторонами моменту початку виконання робіт та їх тривалості, роботи підлягали виконанню впродовж листопада-грудня 2024 року, в той час як відповідно до норм ДБН В.2.3-4-2015, на які вказує позивач, обумовлені договором роботи необхідно проводити весною або влітку, за температури повітря не нижче ніж плюс 5°С, восени не нижче ніж плюс 10°С.
66. З урахуванням зазначеного, суди зробили обґрунтовані висновки, що позивачем за первісним позовом не доведено наявності, визначених ч.2 ст. 652 ЦК України, умов для внесення змін до договору за рішенням суду, а тому відмовили у задоволенні первісного позову.
67. Колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову та внесення змін у договір.
68. Водночас, касаційний суд вважає безпідставними доводи скарги про неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №355/385/17, № 910/15484/17, № 910/13557/21.
69.Так, Верховний Суд зазначає про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать висновками Верховного Суду, щодо застосування статті 652 Цивільного кодексу України, викладеним у справі № 910/15484/17, № 363/1834/17, № 910/13557/21, оскільки, у зазначених справах, зокрема вказувалось, що істотна зміна обставин є оціночною категорією і у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) є різною, та оцінюється з урахуванням певних обставин справи. Суди попередніх інстанцій у цій справі, що розглядається, надали належну оцінку наведеним позивачем за первісним позовом обставинам, які на його думку, можуть бути підставою для зміни умов договору та зробили правильний висновок про те, що вони не є істотною зміною обставин, в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України. Крім того, касаційний суд зауважує, що суди врахували вказані правові висновки Верховного Суду при розгляді справи.
70. З огляду на викладене Верховний Суд констатує, що твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 652 Цивільного кодексу України не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для внесення змін у договір, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.
71. Щодо неправильного застосування судами положень ст. ст.ст. 551, 612, 614 Цивільного кодексу України, та задоволення зустрічного позову, без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 09.01.2024 у справі № 910/7305/21, касаційний суд зазначає наступне.
72. Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
73. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України).
74. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). А відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
75. Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
76. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
77. Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
78. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
79 Судами встановлено, що сторонами договору погоджено, що роботи мають бути виконані у строк до 03.02.2025. Матеріалами справи підтверджено, факт порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання щодо виконання робіт у визначений договором строк.
80. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
81. У частині першій статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
82. Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
83. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
84. Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що при порушенні строків виконання робіт підрядник на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
85. Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість робіт становить 4 608 944,77 грн з ПДВ.
86. Зважаючи на встановлене, судами обґрунтовано зроблено висновок, що наявні підстави для задоволення зустрічного позову та стягнення з ТОВ "Шляховик-Т" на користь АТ "Укрнафта" 460 894,48 грн штрафу.
87. Не погоджуючись з такими висновками судів попередніх інстанцій скаржник вказує на те, що суди не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 09.01.2024 у справі № 910/7305/21.
88. У справі № 916/878/20 предметом спору були вимоги про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату поставленого природного газу. Судами позов задоволено частково та зменшено нараховані штрафні санкції. Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій.
89. Як вбачається з судових рішень у справі № 911/952/22 предметом спору у справі були вимоги про стягнення штрафу та пені. Судовими рішеннями у справі позов задоволено частково. Касаційний суд часткового погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.
90. Як вбачається з судових рішень у справі № 910/7305/21 предметом спору у справі були вимоги про стягнення солідарно шкоди у розмірі 160 853 514,55 грн, заподіяну ПАТ ?Радикал банк? та його кредиторам. Судами у позові відмовлено. Касаційний суд скасував судові рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
91. Проаналізувавши вищезазначені судові рішення касаційний суд зауважує, що у вказаних справах не викладалось висновків, за врахування яких суди зробили б висновок щодо відсутності підстав для застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за договором підряду. Правові висновки у вказаних справах стосуються порядку нарахування штрафних санкцій та їх зменшенню на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України.
92. Відтак вказана скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень з викладених скаржником доводів касаційної скарги.
93. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, щодо підстав касаційного оскарження передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
94. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
95. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
96. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
97. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга щодо оскарження рішення місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
98. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-Т" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2025 у справі №914/711/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй