20 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1615/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Маринченко Я.В.)
від 16.10.2025
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
від 04.12.2025
за скаргою Фермерського господарства "Олександрівське 2020"
на дії (бездіяльність) державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахматовича
у справі №910/1615/24
за позовом Фермерського господарства "Олександрівське 2020"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Лізинг Україна"
про стягнення 6 555 204,81 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фермерське господарство "Олександрівське 2020" (далі - ФГ "Олександрівське 2020") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Альфа - Лізинг Україна") про стягнення 6 555 204,81 грн.
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/1615/24 у задоволенні позову відмовлено.
1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/1615/24 скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Лізинг Україна" на користь Фермерського господарства "Олександрівське 2020" 6 555 204,81 грн заборгованості.
1.4. Верховний Суд постановою від 10.09.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Лізинг Україна" залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі №910/1615/24 - без змін.
1.5. На виконання постанови Господарським судом міста Києва у справі №910/1615/24 10.06.2025 було видано відповідний наказ.
1.6. Фермерське господарство "Олександрівське 2020" подало до суду скаргу на бездіяльність старшого виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахматовича, у якій скаржник просить суд:
- визнати неправомірними дії старшого виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича щодо винесення повідомлення від 19.09.2025 про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду м. Києва №910/1615/24 від 10.06.2025) стягувачу без прийняття до виконання;
- визнати неправомірною бездіяльність старшого виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича вчинену шляхом ухилення від виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/1615/24 від 10.06.2025;
- визнати протиправним та скасувати, винесене старшим виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустамом Рахмановичем, повідомлення від 19.09.2025 про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду м. Києва №910/1615/24 від 10.06.2025) стягувачу без прийняття до виконання;
- зобов'язати старшого виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича усунути порушення вимог статей 3, 4, 5, 10, 18, 26 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/1615/24 від 10.06.2025 та здійснення заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для його примусового виконання.
1.7. Скарга мотивована тим, що державний виконавець всупереч вимог закону безпідставно повернув виконавчий документа без прийняття до виконання, який відповідав вимогам законодавства, у зв'язку з чим було порушено право виконання судового рішення.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/1615/24 скаргу Фермерського господарства "Олександрівське 2020" на дії (бездіяльність) державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахматовича у справі №910/1615/24 задоволено частково. Визнано неправомірними дії старшого виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича щодо винесення повідомлення від 19.09.2025 про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду м. Києва №910/1615/24 від 10.06.2025) стягувачу без прийняття до виконання. Визнано протиправним та скасовано винесене старшим виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустамом Рахмановичем повідомлення від 19.09.2025 про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду м. Києва №910/1615/24 від 10.06.2025) стягувачу без прийняття до виконання.
2.2. Задовольняючи частково скаргу Фермерського господарства "Олександрівське 2020", суд першої інстанції виходив з того, що наказ Господарського суду міста Києва повністю відповідає вимогам, встановленим частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу з посиланням на пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження". Щодо інших причин, зазначених у повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачеві, то положення частини четвертої не містять таких підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання як накладення арешту на майно боржника, чи вжиття судом заходів забезпечення відносно боржника в інших справах.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/1615/24 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду щодо часткового задоволення скарги Фермерського господарства "Олександрівське 2020" на дії державного виконавця з тих самих підстав, що і суд першої інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі №910/1615/24, Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким скаргу позивача залишити без задоволення.
3.2. Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 327 Господарського процесуального кодексу України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4.2. Предметом касаційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.
4.3. За приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
4.4. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.
4.5. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
4.6. Згідно з частинами першою та третьою статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
4.7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що представником Фермерського господарства "Олександрівське 2020" було сформовано та направлено на адресу Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про відкриття виконавчого провадження з оригіналом наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі № 910/1615/24.
Старшим державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустамом Рахматовичем 19.09.2025 було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, посилаючись на пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв'язку з тим, що не визначено боржника та стягувача за виконавчим документом.
4.8. Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців регламентує Закон України "Про виконавче провадження".
4.9. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
За змістом частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повинен містити:
1) назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посаду посадової особи, яка його видала;
2) дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб - платників податків, які відмовилися від РНОКПП);
5) резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дату набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
4.10. З аналізу зазначених норм слідує, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача, а особа, на яку покладається обов'язок щодо виконання рішення є боржником.
Відповідно до наказу, виданого на виконання постанови суду апеляційної інстанції, позивач - Фермерське господарство "Олександрівське 2020" набув статусу стягувача, а відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа - Лізинг Україна" набув статусу боржника.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що наказ Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/1615/24 визначає стягувача та боржника.
Судами також встановлено, що наявність у виконавчому документі відомостей про стягувача та боржника також було підтверджено самим державним виконавцем у надісланому стягувачу повідомлені від 19.09.2025, в якому останній вказав стягувача та боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі 910/1615/24.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій, що наказ Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі 910/1615/24 повністю відповідає вимогам передбаченим частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи касаційної скарги, що наказ, пред'явлений до виконання, не містить відомостей з чітким визначенням сторін виконавчого провадження (стягувач, боржник) є необґрунтованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Формальне не визначення судом першої інстанції в наказі окремо статусу сторін (хто є стягувачем, а хто боржником), не може бути підставою для повернення виконавчого документа, та є проявом надмірного формалізму.
4.11. Крім того судами встановлено, що у повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачеві державним виконавцем було зазначено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2024 у справі №761/37313/24 накладено арешт на майно (кошти) ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" у кримінальному провадженні та ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.10.2024 у справі №991/11063/24 вжито заходи забезпечення адміністративного позову про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції".
Це ж саме зазначається скаржником і в касаційній скарзі.
4.12. Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
4.13. Втім зазначені норми не містять таких підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, як накладення арешту на майно боржника, чи вжиття судом заходів забезпечення відносно боржника в інших справах, а отже наявність ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2024 у справі №761/37313/24 та ухвали Вищого антикорупційного суду від 14.10.2024 у справі №991/11063/24 не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, про що обґрунтовано зазначено судами.
Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення скарги фермерського господарства на дії (бездіяльність) державного виконавця.
При цьому, колегія суддів враховує, що виходячи із мотивувальної частини касаційної скарги, фактично скаржник оспорює судові рішення в частині задоволення скарги фермерського господарства, відтак колегія переглядає оскаржувану постанову лише в цій частині.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
5.3. Частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Касаційну скаргу Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі №910/1615/24 в оскаржуваній частині залишити змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Кібенко
О. Кролевець