29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"19" лютого 2026 р. Справа № 924/33/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до фізичної особи-підприємця Нагайчук Мар'яни Валеріївни, м. Хмельницький
про стягнення 216 750 грн. заборгованості за кредитним договором
Представники сторін:
від позивача: адвокат Глуховецький О.С. за довіреністю від 01.10.2024 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін
До Господарського суду Хмельницької області 06.01.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, б Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) до фізичної особи-підприємця Нагайчук Мар'яни Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 216 750 грн. заборгованості за кредитним договором №484751-КС-003 від 23.09.2024, з яких: 75 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 126 750 грн. заборгованість за процентами та 15 000 грн. заборгованість за комісією, а також стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500 грн.
Ухвалою суду від 07.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про витребування доказів та витребувано у АТ КБ "Приват Банк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) письмові докази випуску банківської картки № НОМЕР_2 Нагайчук Мар'яні Валеріївні (РНОКПП НОМЕР_1 ) та інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 23.09.2024 року по 24.09.2024 року включно, призначено підготовче засідання на 12 год. 00 хв. 04.03.2026.
Ухвалою суду від 15.01.2026 виправлено в резолютивній частині ухвали від 07.01.2026 у справі №924/33/26 описку щодо дати підготовчого засідання з 04.03.2026 на 04.02.2026.
02.02.2026 до суду від АТ КБ "Приват Банк" надійшли витребувані судом документи.
Ухвалою суду від 04.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/33/26 до судового розгляду по суті на 14 год. 30 хв. 19.02.2026.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - ТОВ "Бізнес Позика", товариство, кредитодавець, позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких вказує на невиконання фізичною особою-підприємцем Нагайчук Мар'яною Валеріївною умов укладеного 23.09.2024 між нею, як позичальником, та позивачем, як кредитодавцем, договору №484751-КС-003 про надання кредиту, підписаного у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Згідно умов кредитного договору позивач надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом. Сторони узгодили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,0 % за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту становить 15 000 грн., строк кредитування 24 тижні, до 10.03.2025.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав позичальнику грошові кошти в сумі 75 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку останнього № НОМЕР_2 . Однак, фізична особа-підприємець Нагайчук Мар'яна Валеріївна свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 22.10.2025 утворилась заборгованість за кредитним договором №484751-КС-003 від 23.09.2024 в розмірі 216 0750 грн. з яких: 75 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 126 750 грн. заборгованість за процентами та 15 000 грн. заборгованість за комісією.
Представник позивача під час розгляду справи підтримав позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач - фізична особа-підприємець Нагайчук Мар'яна Валеріївна (далі - ФОП Нагайчук М.В., позичальник, відповідач) не скористалась правом участі в судових засіданнях, відзиву на позов не подала, причин неявки в судове засідання не повідомила, причин неподання доказів не вказала; належним чином повідомлена про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання їй ухвал суду від 07.01.2026, від 15.01.2026, від 04.02.2026 до зареєстрованого електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), які доставлені до електронного кабінету відповідачки 09.01.2026, 15.01.2026 та 04.02.2026 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.
Суд враховує положення пункту 2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якого днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, відтак фізична особа-підприємець Нагайчук Мар'яна Валеріївна належним чином повідомлена про здійснення Господарським судом Хмельницької області судового провадження у справі №924/33/26, у якій вона є відповідачем.
Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005). Разом з тим, гарантованому праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 у справі "Uniоn Alimentaria Sanders SA v. Spain").
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"). Така позиція кореспондує висновку у рішенні від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", де, серед іншого, зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України).
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення фізичної особи-підприємця Нагайчук Мар'яни Валеріївни про дати, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, а неявка відповідачки не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
14.03.2024 Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ "Бізнес Позика" на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги - надання коштів та банківських металів у кредит, що підтверджується витягом із Державного реєстру фінансових установ від 14.03.2024.
23.09.2024 фізична особа-підприємець Нагайчук Мар'яна Валеріївна здійснила вхід до особистого кабінету на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" www.my.bizpozyka.com, використавши номер телефону та надала всю необхідну інформацію для формування ТОВ "Бізнес Позика" належної пропозиції Клієнту.
Інформація стосовно бажаного кредиту - 75 000 грн., особисті дані ФОП Нагайчук М.В. та номер банківської карти НОМЕР_2 містяться в анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https:/my.tpozyka.com).
23.09.2024 ТОВ "Бізнес Позика" направлено ФОП Нагайчук М.В. пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту (електронна форма) з істотними умовами договору, а також відправив смс-повідомлення на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора UA-6428.
23.09.2024 відповідачка ознайомилась з офертою та прийняла її умови шляхом надсилання товариству акцепту та підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6428.
23.09.2024 року між ТОВ "Бізнес Позика", як кредитодавцем, та фізичною особою-підприємцем Нагайчук Мар'яною Валеріївною укладено кредитний договір №484751-КС-003 про надання кредиту в електронній формі (далі - Договір).
Послідовність дій ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Нагайчук М.В. їх опис, дата час вчинення під час укладення кредитного договору відображені у візуальній формі послідовності дій клієнта за 23.09.2024 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №484751-КС-003 від 23.09.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті https:/my.tpozyka.com.
Відповідно до п.2.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 75 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ "Бізнес Позика" (далі- Правила).
У пунктах 2.3, 2.4 Договору сторонами узгоджено строк кредиту: 24 тижні, стандартну процентну ставку в день 1% фіксовану, яка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.
Згідно п.2.5 Договору комісія за надання кредиту становить 15 000 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до п.2.6 Договору загальний розмір кредиту становить 75 000 грн.
Термін дії договору до 10.03.2025 (п.2.7 Договору).
Пунктами 2.11, 2.12 Договору визначено дату видачі кредиту - 23.09.2024 та дату повернення кредиту - 10.03.2025.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом (п.2.13 Договору).
У розділі 4 Договору встановлений порядок та умови надання кредиту.
Кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п.2.1 Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору (п.4.1 Договору).
Згідно п.4.2 Договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п.10.2 Договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку№1 до Договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та непогашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.
У п.4.2.2 Договору сторони на момент укладення договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка. Кінцевим терміном повернення є 10.03.2025. Згідно графіку платежів загальний платіж становить 184 356,38 грн., що включає: 75 000 грн. - основна сума кредиту, 94 356,38 грн. - проценти за користування кредитом та 15 000 грн. - комісія за надання кредиту.
У разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, зокрема враховуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, надалі не застосовуються, водночас, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів. Сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті позичальника (п.4.2.4 Договору).
Кредит, проценти та будь-які інші платежі за Договором підлягають сплаті позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 12 Договору, у строк (термін) відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів та інших платежів, передбачених умовами Договору, вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 12 Договору (п.4.3 Договору).
Позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором, до закінчення строку (терміну) дії договору (п.5.2.3 Договору).
Кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії, процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором (п.5.3.4 Договору).
Відповідно до п.7.2 Договору закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов договору, які мали місце під час дії договору.
Згідно п.10.1, 10.2 Договору позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.4.2.1 та пд10.2 цього Договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом за зниженою процентною ставкою, зазначеною в абзаці другому п.2.4 цього Договору. Позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою, починаючи з першого для користування кредитом. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована.
Позичальник зберігає можливість сплати відсотків за користування кредитом за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів та комісії шляхом сплати кредитодавцю платежу відповідно до погодженого сторонами графіку платежів, передбаченого умовами п.4.2.2 Договору (далі - Графік платежів) та Додатку № 1 цього договору у повному обсязі не пізніше 7 (сьомого) календарного дня після визначеного цим договором строку (позичальник зберігає можливість користуватися кредитом за зниженою процентною ставкою, якщо прострочення внесення позичальником платежу, передбаченого графіком платежів не перевищує 7 (семи) календарних днів). У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором (п.10.3 Договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дати вказаної в п.2.7 договору (п.11.1 Договору).
Згідно п.11.4.3, 11.4.4 Договору підписанням цього договору позичальник ознайомлений з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням. Позичальник отримав від кредитодавця всі документи та інформацію, які позичальник запросив у кредитодавця до моменту укладення договору.
Відповідно до п.11.18 Договору датою та часом укладання цього договору є дата та час накладення на примірник (оригінал) цього договору кваліфікованого електронного підпису уповноваженої посадової особи кредитодавця, що зазначаються у розділі 12 цього договору.
Даний договір позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6428 з позначкою часу "23.09.2024 12:38:55".
Договір підписано кваліфікованим електронним підписом директора кредитодавця 23.09.2024 о 12:39:04, що стверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Аналогічним способом сторони підписали додатки №1 та №2 до Договору, якими є таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про кредит (розраховані за умови застосування зниженої та стандартної процентної ставки за користування кредитом).
Позивачем до матеріалів справи надано договір про надання послуг №ПГ-5, укладений 04.11.2020 між ТОВ "Бізнес позика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" (далі - ТОВ "ПрофітГід"), за змістом п.1.1, 1.2 якого ТОВ "ПрофітГід" надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги прийому платежів, що надходить на користь ТОВ "Бізнес позика" в якості повернення (сплати) платниками сум кредитів/позик/фінансових кредитів/відсотків (інших платежів) за кредитами/позиками/фінансовими кредитами, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів. ТОВ "ПрофітГід" забезпечує технологічне обслуговування прийому платежів та перерахування грошових коштів на підставі договору про співробітництво з оператором послуг платіжної інфраструктури Товариством з обмеженою відповідальністю "Платежі Онлайн", яке під час надання послуг використовує Систему Platon.
На виконання умов Договору позивач здійснив переказ грошових коштів в сумі 75 000 грн. на номер платіжної карти отримувача НОМЕР_3 з призначенням платежу: "Перерах. коштів Нагайчук М.В. ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного договору дог.№484751-КС-003 від 23.09.2024 без ПДВ" через Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" (далі - ТОВ "ПрофітГід") згідно наданого останнім підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів.
У наданому 02.02.2026 суду листі від 26.01.2026 №20.1.0.0.0/7-260121/61021-БТ АТ КБ "Приват Банк" повідомлено відомості про відкриту на ім'я Нагайчук Мар'яни Валеріївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовану картку № НОМЕР_2 . У доданій банківській виписці по рахунку Нагайчук М.В. за період 23.09.2024 по 24.09.2025 прослідковується зарахування 23.09.2025 переказу на карту грошових коштів у розмірі 75 000 грн.
Згідно розрахунку ТОВ "Бізнес Позика" заборгованість ФОП Нагайчук М.В. за договором №484751-КС-003 від 23.09.2024 включає 75 000 грн. заборгованості за кредитом, 126 750 грн. заборгованості за відсотками та 15 000 грн. за комісією.
За твердженням позивача на час подання позову вказана заборгованість не погашена.
Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.
Згідно зі ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст.4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
У справі, що розглядається, предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №484751-КС-003 від 23.09.2024 в розмірі 216 750 грн. з яких: 75 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 126 750 грн. заборгованість за процентами та 15 000 грн. заборгованість за комісією.
Відтак, заявлена позивачем вимога має кореспондувати змісту права, за захистом якого він звернувся, та характеру його порушення відповідачем.
Згідно із ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 ЦК України).
Частиною 1 ст.641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.1 та ч.2 ст.639 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, візуальної форми послідовності дій клієнта, 23.09.2024 фізична особа-підприємець Нагайчук Мар'яна Валеріївна здійснила вхід до особистого кабінету на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" www.my.bizpozyka.com, використавши номер телефону та надала всю необхідну інформацію для формування ТОВ "Бізнес Позика" належної пропозиції Клієнту.
Інформація стосовно бажаного кредиту - 75 000 грн., особисті дані ФОП Нагайчук М.В. та номер банківської карти НОМЕР_2 містяться в анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https:/my.tpozyka.com).
23.09.2024 ТОВ "Бізнес Позика" направлено ФОП Нагайчук М.В. пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту (електронна форма) з істотними умовами договору, а також відправив смс-повідомлення на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора UA-6428.
23.09.2024 відповідачка ознайомилась з офертою та прийняла її умови шляхом надсилання товариству акцепту та підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6428.
23.09.2024 року між ТОВ "Бізнес Позика", як кредитодавцем, та фізичною особою-підприємцем Нагайчук Мар'яною Валеріївною укладено кредитний договір №484751-КС-003 про надання кредиту в електронній формі, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6428 з позначкою часу "23.09.2024 12:38:55" та кваліфікованим електронним підписом директора кредитодавця 23.09.2024 о 12:39:04, що стверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
За змістом ч.ч. 3-6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, закон допускає можливість укладення електронного договору із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, який прирівнюється до письмової форми договору у випадку його підписання, з-поміж інших способів, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому за суттю та логікою наведених правових положень підписання договору шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором відноситься до обов'язку замовника (покупця), а не самого виконавця (продавця), оскільки електронний підпис одноразовим ідентифікатором являється сукупністю даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
З урахуванням наведеного, факт укладення кредитного договору №484751-КС-003 від 23.09.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та фізичною особою-підприємцем Нагайчук М.В. підтверджується підписанням такого договору відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-6428, що був направлений останньому смс-повідомленням на його номер телефону, який зазначений позичальником в анкеті особистого кабінету клієнта та відповідає наведеним положенням Закону України "Про електронну комерцію".
Окрім викладеного, суд також зазначає, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У п.2.1 Договору сторони узгодили, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 75 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізнес Позика".
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На виконання умов Договору позивач здійснив переказ грошових коштів в сумі 75 000 грн. на номер платіжної карти отримувача НОМЕР_3 з призначенням платежу: "Перерах. коштів Нагайчук М.В. ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного договору дог.№484751-КС-003 від 23.09.2024 без ПДВ" через Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" (далі - ТОВ "ПрофітГід") згідно наданого останнім підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів.
У наданому 02.02.2026 суду листі від 26.01.2026 №20.1.0.0.0/7-260121/61021-БТ АТ КБ "Приват Банк" повідомлено відомості про відкриту на ім'я Нагайчук Мар'яни Валеріївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовану картку № НОМЕР_2 . У доданій банківській виписці по рахунку ОСОБА_1 за період 23.09.2024 по 24.09.2025 прослідковується зарахування 23.09.2025 переказу на карту грошових коштів у розмірі 75 000 грн.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У пунктах 2.3, 2.4 Договору сторонами узгоджено строк кредиту: 24 тижні, стандартну процентну ставку в день 1% фіксовану, яка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.
За умовами п.2.12 та п.4.2.2 Договору сторонами визначено графік платежів по основній сумі кредиту, процентах за користування кредитом та комісії за надання кредиту, а також дату повернення кредиту - 10.03.2025
Із наданого ТОВ "Бізнес Позика" розрахунку заборгованості, слідує, що відповідачка жодних платежів на погашення своїх зобов'язань за Договором не здійснювала. Відтак, заборгованість за Договором становить 216 750 грн. з яких: 75 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 126 750 грн. заборгованість за процентами та 15 000 грн. заборгованість за комісією.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що що він виконаний арифметично правильно, в межах сум допустимих до стягнення.
Відповідач не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надала.
Докази, які б свідчили про повне погашення відповідачем кредиту за Договором в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 216 750 грн. з яких: 75 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 126 750 грн. заборгованість за процентами та 15 000 грн. заборгованість за комісією, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом кожному учаснику справи була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цього учасника в суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
За змістом частин 1-3 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 216 750 грн., з яких: 75 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 126 750 грн. заборгованість за процентами та 15 000 грн. заборгованість за комісією.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку із вирішенням конкретної справи (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи.
Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.4 ст.129 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено про стягнення 12 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, понесених у зв'язку з розглядом справи.
Суд враховує, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників, а сторона не позбавлена права доводити розмір фактично понесених витрат під час розгляду спору.
Подібний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №922/2826/23, від 19.06.2024 у справі №910/14962/21.
У позовній заяві ТОВ "Бізнес Позика" повідомлено суд про те, що у зв'язку з розглядом даної справи він очікує понести витрати в сумі 12 500 грн. на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У справі №924/33/26 представництво інтересів ТОВ "Бізнес Позика" здійснював адвокат Глуховецький Олександр Степанович на підставі довіреності від 01.10.2024. До позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги (правничої допомоги) від 01.10.2024, рахунок-фактуру №Р-00000277 від 05.01.2026, акт №Р-00000277-05-01/26 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.01.2026, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 05.01.2026 на суму 12 500 грн.
За умовами п.1.1, 1.2 про надання правової допомоги (правничої допомоги), укладеного 01.10.2024 між ТОВ "Бізнес Позика", як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням "Правовий баланс" в особі керуючого партнера - адвоката Глуховецького О.С., як виконавцем, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу, зокрема без обмежень здійснювати представництво інтересів клієнта, а клієнт зобов'язується оплатити виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього Договору).
У п.4.1-4.6 цього ж договору сторони узгодили, що правову допомогу що надається адвокатським об'єднанням клієнт оплачує в гривнях. оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих клієнтом рахунку. При розрахунку вартості (ціни) правової допомоги - гонорару (винагороди), враховується час, витрачений адвокатським об'єднанням, його партнерами, адвокатами, помічниками адвоката та співробітниками. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода). Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо акт про надання правової допомоги підписаний обома сторонами. В акті, який підписаний сторонами, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість (ціну) правової допомоги - гонорару (винагороди). В цьому випадку Сторони керуються умовами акта.
Адвокатським об'єднанням "Правовий баланс" виставлено ТОВ "Бізнес Позика" рахунок №Р-00000277 від 05.01.2026 про надання правової допомогу клієнту (підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Нагайчук М.В.) в розмірі 12 500 грн.
05.01.2026 Адвокатським об'єднанням "Правовий баланс" та ТОВ "Бізнес Позика" підписано акт №Р-00000277-05-01/26 здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо надання правової допомогу клієнту (підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Нагайчук М.В.) в розмірі 12 500 грн.
Згідно платіжної інструкції №5691 від 05.01.2026 ТОВ "Бізнес Позика" перераховано на рахунок адвокатським об'єднанням "Правовий баланс" 12 500 грн. як оплату за надання правової допомоги, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Нагайчук М.В.
Також, суд зауважує, що представництво інтересів ТОВ "Бізнес Позика" у справі №924/33/26 здійснював адвокат Глуховецький Олександр Степанович, який як представник позивача був присутній в судових засіданнях Господарського суду Хмельницької області 04.02.2026 та 19.02.2026.
Відтак, позивачем згідно з вимогами ст.74 ГПК України доведено надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/33/26 у Господарському суді Хмельницької області.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 виснував, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21).
У постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 та ін.).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи, з огляду на подані позивачем докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає вищевказаним критеріям, відтак належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст.129 ГПК України.
У зв'язку із задоволенням позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 500 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 29, 73, 74, 86, 123, 129, 231-233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Нагайчук Мар'яни Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) 216 750 (двісті шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень заборгованості за договором №484751-КС-003 про надання кредиту від 23.09.2024, з яких: 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень заборгованість за тілом кредиту, 126750 (сто двадцять шість тисяч сімсот п'ятдесят) гривень заборгованість за процентами та 15000 (п'ятнадцять тисяч) заборгованість за комісією, а також 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок витрат на оплату судового збору та 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (лише вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.02.2026.
Суддя О.І. Шевчук