8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
24 лютого 2026 року Справа № 922/4737/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 3512 від 12.02.26) про ухвалення додаткового рішення, подану по справі
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Тет Білдінг" (адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 199; ЄДРПОУ: 19465983)
про стягнення 69681,66 грн
без виклику учасників справи
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2026 у справі № 922/4737/25, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Тет Білдінг" (далі - відповідач) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач) 66715,22 грн - орендної плати за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року; 2966,44 грн - пені за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року; 2422,40 грн - витрат по сплаті судового збору.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до суду з заявою (вх. № 3512 від 12.02.26) про ухвалення додаткового рішення в якій просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Тет Білдінг» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 3512 від 12.02.26) про ухвалення додаткового рішення прийняти до розгляду та здійснювати її розгляд в письмовому провадженні; надано відповідачу можливість протягом 5 днів з момент вручення даної ухвали, надати письмові пояснення на заяву позивача.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та поштового направлено копії ухвал від 06.01.2026 та від 12.02.2026.
Зокрема, копії ухвал доставлено до електронного кабінету позивача та відповідача в підсистемі “Електронний суд».
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін розгляд справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, 232 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом на подання письмових пояснень в порядку встановленому ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2026 у даній справі.
Розглянувши заяву позивача (вх. № 3512 від 12.02.26), суд зазначає таке.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з п. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради було зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
В даному випадку, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Заява (вх. № 3512 від 12.02.26) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надійшла до суду в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, і в ній позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, тобто, ухвалити відповідне додаткове рішення.
Як свідчать подані позивачем матеріали, у зв'язку з необхідністю судового захисту власних прав та інтересів Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - замовник), уклало з адвокатським бюро “Антона Новакова» (далі - виконавець) договір про надання послуг з адвокатської діяльності № 49 від 31.12.2025 (далі за текстом - договір).
Крім того, листом № 120 від 07.01.2026 сторони договору погодили, що у зв'язку з закінчення строку дії договору на надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024, а також виходячи з необхідності безперервного надання Адвокатським бюро «Антона Новакова» послуг (правничої допомоги) у судових справах за відповідними заявками (дорученнями), слід вважати усі заявки (доручення) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за договором на надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024 у відповідній частині заявками (дорученнями) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за договором на надання послуг з адвокатської діяльності № 49 від 31.12.2025.
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього договору надати замовнику послуги, зазначені в п.п. 1.2, 1.3 договору, а заявник - прийняти і оплатити ці послуги.
Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що найменування послуг: згідно ДК 021:2015 код 79110000-8: послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов'язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника) (далі - послуги).
Згідно з п. 1.3 договору послуги, що надаються за цим договором, включають, зокрема, забезпечення здійснення представництва у судах під час здійснення господарського судочинства (п. 1.3.1 Договору), а також, підготовка, складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань, що є предметом правового супроводу (п. 1.3.2 Договору).
Послуги надаються виключно після одержання письмових заявок замовника, в яких будуть зазначені конкретні завдання, строк їх виконання та інші необхідні дані (далі - «заявка») (пункт 2.2. договору).
Згідно з п. 3.1 договору ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 № 13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати, що дорівнює на 01.01.2026 - 2161,75 грн без ПДВ.
Пунктами 4.1.-4.2 договору передбачено, що розрахунки здiйснюються шляхом оплати замовником рахунку виконавця пiсля пiдписання акту здавання-приймання наданих послуг, що свiдчить про прийняття наданих послуг замовником. Розрахунки за наданi послуги здiйснюються протягом 10 (десяти) робочих днiв пiсля прийняття їx замовником, але в будь-якому разi не пiзнiше закiнчення строку дiї цього договору. Датою оплати є дата перерахування грошових коштiв на поточний рахунок виконавця.
Відповідно до п. 5.1 договору, строк надання послуг: з 01 січня 2026 року до 31 грудня 2026 року. Конкретний строк виконання завдання за заявкою (в випадку необхiдностi) встановлюється замовником за погодженням з виконавцем в заявцi.
Згідно з п. 5.4 договору акт здавання-приймання наданих послуг складається виконавцем за результатами календарного мiсяця надання послуг або за результатами надання послуги згiдно заявки та затверджується/пiдписується уповноваженими представниками замовника. Акт здавання-приймання наданих послуг може складатись, як вiдповiдно до однiєї заявки замовника, так i кiлькох, за вибором виконавця. В актi здавання-приймання наданих послуг зазначається назва послуги, опис виконаної роботи та кiлькiсть витраченого часу.
Пунктами 6.1.1. - 6.1.2 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязi проводити оплату наданих послуг. Приймати наданi послуги згiдно з актом здавання-приймання наданих послуг.
Пункт 6.3.1 договору передбачає, що виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг, визначених вiдповiдно до п. п. 1.2, 1.3 цього договору, у вiдповiдностi з заявками замовника протягом робочого часу замовника, а також протягом робочого часу органiв, пiдприємств та установ, де такi послуги надаються, та за межами робочого часу, у вихiднi та святковi днi - в випадку невiдкладної необхiдностi.
Відповідно до п. 6.3.2 договору виконавець зобов'язаний надавати замовнику рахунок та акт здавання-приймання наданих послуг.
Цей договiр набирає: чинностi з дати його пiдписання уповноваженими представниками сторiн i дiє до 31.12.2026 в частинi надання послуг, а в частинi проведення розрахункiв - до повного їх виконання (п. 11.1 договору).
Як свідчать матеріали справи, позивачем надано Адвокатському бюро «Антона Новакова» заявку № 9661 від 28.11.2025, згідно з якою позивач просить Адвокатське бюро «Антона Новакова» здійснити заходи щодо стягнення з відповідача неустойки в судовому порядку.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, адвокатським бюро надано позивачу правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності), про що 15.12.2025 сторони підписали акт здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 27 за Договором про надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024
Як вже було вище зазначено, листом № 120 від 07.01.2026 сторони домовились вважати усі заявки (доручення) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за договором на надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024 у відповідній частині заявками (дорученнями) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за договором на надання послуг з адвокатської діяльності № 49 від 31.12.2025.
Згідно з актом № 27 від 15.12.2025 адвокатським бюро, зокрема:
- підготовлено для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно ТОВ «Ін-тет білдінг» згідно Заявки Замовника № 9661 від 28.11.2025.
Загальний обсяг витраченого часу - 5 годин; вартість наданих послуг - 10000,00 грн.
З посиланням на зазначені документи, позивач просить стягнути відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявляв клопотань про їх зменшення.
Разом з тим, судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 у справі № 922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.
Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, зокрема, у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У даному випадку, як зазначалось, позивач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з відповідача на свою користь 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд констатує, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, від 03.02.2022 № 640/19536/18.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В даному випадку, на погляд суду, підготовка позовної заяви та її юридичний супровід не вимагали від адвоката, як фахівця в галузі права, великого обсягу юридичної та технічної роботи, та відповідно не потребувала значної затрати часу.
Окремо суд також враховує, що дана справа є малозначною, та в зв'язку з цим, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справи. Позивач після подання позовної заяви будь-яких заяв по суті спору або додаткових доказів суду не надавав.
Сумою заявленого позову по даній справі є 69681,66 грн , тоді як позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., що становить більше 14% від суми заявленого позову, що не відповідає критеріям спів розмірності, тобто є завищеною щодо іншої сторони спору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50% від заявленої до стягнення суми, тобто до 5000,00 грн., оскільки саме така сума, на погляд суду, відповідає критеріям визначеним ст. 126 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.02.2026 у справі №922/5/26, позовні вимоги задоволено повністю.
Враховуючи викладене, та з урахуванням вимог ст. 126, 129 ГПК України заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 3514 від 12.02.26) підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини заяви слід відмовити з наведених вище підстав та мотивів.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -
Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 3512 від 12.02.26) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Прийняти додаткове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Тет Білдінг" (адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 199; ЄДРПОУ: 19465983) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412) 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням вимог п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак