Справа № 638/1891/26
Провадження № 2-н/638/547/26
24 лютого 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Штих Т. В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Заява надійшла до суду через систему «Електронний суд».
Дослідивши подану заяву, суддя доходить висновків про те, що вона подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 43 ЦПК України, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
За вимогами п. 29 Розділу ІІІ "Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 165 ЦПК України, суддя після отримання судового наказу з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місце знаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в «Електронному кабінеті» ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Відповідно до ч. 2 ст.169 ЦПК України одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Матеріали заяви не містять доказів надсилання копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами боржнику, а також стягувачем не надано суду доказів того, що боржник має зареєстровану офіційну електронну адресу.
У той же час, заявником не надано копії заяви про видачу судового наказу з додатками, для направлення боржнику у разі видачі судового наказу, у виконання вимог ст. 169 ЦПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у видачі судового наказу слід відмовити на підставі п.1 ч. 1ст. 165 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу, внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 163-165, 259-260 ЦПК України,
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова.
Суддя: Т. В. Штих