23.02.2026м. СумиСправа № 920/1739/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/1739/25
за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (проспект Берестейський, 14, м. Київ, 01135; код за ЄДРПОУ 38727770) в особі філії “Дельта-лоцман» Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (вул. Лягіна, буд.27, м.Миколаїв, 54017; код за ЄДРПОУ 38728507),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ГІК.ПАРТС» (пр.Перемоги, буд. 147, м. Суми, 40025; код за ЄДРПОУ 42619816),
про стягнення 32103,00 грн
установив:
25.12.2025 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 32103,00 грн (тридцять дві тисячі сто три грн 00 коп.) за невиконання зобов'язань за договором від 16.08.2021 № 216-В-ФДЛ-21 та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) витрат по cплаті судового збору.
25.12.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1739/25 призначено судді Короленко В.Л.
26.12.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ГІК.ПАРТС», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 42619816 та місцезнаходженням: пр. Перемоги, буд. 147, м. Суми, 40025.
Ухвалою від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1739/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
Відповідно до інформації з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».
На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 29.12.2025 про відкриття провадження у справі №920/1739/25 надіслана позивачу та відповідачу відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст.6 ГПК України до їх електронних кабінетів.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, судом ухвалене рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
16.08.2021 року між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії “Дельта-лоцман» Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (покупець, позивач) та ТОВ «ГІК.ПАРТС» (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 216-В-ФДЛ-21 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1, 1.2 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені у п.1.2 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товари. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна та вартість товару визначені у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.
На підставі видаткової накладної № 47 від 31.03.2022 та товарно - транспортної накладної № Р47 від 31.03.2022 відповідач виконав поставку товару до філії «Дельта-лоцман» ДП АМПУ та виставив рахунок на оплату № 51 від 31.03.2022 на суму 192618,00 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 32103 грн.
Позивачем замовлена партія товару була оплачена в повному обсязі на загальну 192618,00 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 32 103 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1539 від 06.05.2022.
Підпунктом «б» пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до вимог пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості.
Розмір основної ставки податку на додану вартість (для всіх операцій, зазначених у статті 185 Податкового кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, а також ставки в розмірі 7 і 14 відсотків) відповідно до пункту 193.1. статті 193 та пункту 194.1. статті 194 Податкового кодексу України складає 20 відсотків від бази оподаткування.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства позивач сплатив відповідачу у складі вартості поставленого товару за договором податок на додану вартість в розмірі 20% від договірної ціни, що складає 32103,00грн.
Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно вимог пунктів 201.1. та 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов'язань в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у термін, встановлений Податковим кодексом. При цьому за вимогами пункту 201.7. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Відповідно до вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відповідно до вказаних норм, пунктом 6.3.3. договору було встановлено обов'язок відповідача «скласти відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та своєчасно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної».
Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, податкова накладна на суму 192618, 00 грн. в т.ч. ПДВ 32103,00 грн. зареєстрована не була.
Натомість, складена відповідачем податкова накладна №13 від 31.03.2022 не була своєчасно зареєстрована, в реєстрації податкової накладної було відмовлено за рішенням Комісії регіонального рівня ДПС України від 05.08.2022 №7168063/42619816, що підтверджується Квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних б/н від 05.08.2022. Крім того згідно Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних б/н від 02.09.2022 Комісією центрального рівня прийнято рішення про залишення скарги Відповідача без задоволення та рішення комісії регіональної рівня про відмову у реєстрації податкової накладної №13 від 31.03.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Таким чином, податкова накладна №13 від 31.03.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована, що підтверджується також витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №123 від 22.12.2025 та інформацією з електронного кабінету позивача.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією від 21.07.2022 №. У відповіді на вказану претензію (лист № 428.05-22 від 17.10.2022) відповідач повідомив, що ним вживаються заходи для розблокування реєстрації податкової № 13 від 31.03.2022 та інших; та з претензією від 06.04.2023 №409/29-01-03/Вих, у відповіді на вказану претензію (лист № 107.05-23 від 14.04.2023) відповідач повідомив, що ним вживаються заходи для розблокування реєстрації податкової № 13 від 31.03.2022 та інших.
Також позивач звертався з листом від 09.01.2024 № 43/29-01-03/Вих , у відповіді на вказаний лист відповідач листами № 03.01-24 від 10.01.2024 та 04.01-24 від 15.01.2024 повідомив, що на даний час в суді триває розгляд справ № 320/19740/23, №320/19750/23, № 320/19756/23 стосовно реєстрації зазначених податкових накладних. Однак, як зазначає позивач, з огляду на ухвали про відкриття проваджень та деяких винесених рішень у цих справах вбачається, що відповідачем не було оскаржено відмову в реєстрації саме податкової накладної № 13 від 31.03.2022.
Таким чином, оскільки відповідач, в порушення умов договору та вимог ст. 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, тобто за поясненнями позивача - поніс збитки, що і стало підставою звернення до суду.
У відповідності до ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу положень частин 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд погоджується з позивачем, що після поставки товару, здача-приймання якого оформлена видатковою накладною № 47 від 31.03.2022, відповідач повинен був скласти та зареєструвати податкову накладну за видатковою накладною № 47 від 31.03.2022 (вартість товару - 192 618,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 32 103 грн) у строк до 15.04.2022.
Законодавець дає визначення збитків у ст. 22 ЦК України. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Тобто збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (висновок Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, п.6.14 постанови).
Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України підставою для відшкодування збитків є порушення зобов'язання стороною.
Судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 03.08.2018 по справі №917/877/17, відповідно до якої суд дійшов висновку, що в результаті позбавлення права позивача включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання, свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
У постанові від 01.03.2023 по справі №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може. Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов'язку з проведення перевірки, оскільки цей обов'язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків (пункти 8.23, 8.24, 8.26 постанови).
Суд погоджується з позивачем, що оскільки існує прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача по оформленню та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на господарські операції за договором та неможливістю включення зазначеної суми ПДВ до податкового кредиту для позивача, тобто зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка є фактичними збитками цієї особи, наявні усі елементи господарського правопорушення.
Суд дійшов висновку, що відсутність зареєстрованої податкової накладної унеможливила реалізацію позивачем свого права на збільшення податкового кредиту на суму 32103,00 грн та завдало останньому збитки в розмірі 32103,00 грн.
На основі вищезазначеного та з урахуванням всіх матеріалів справи суд зазначає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 32103,00 грн, в зв'язку з чим суд задовольняє позов в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст.129 ГПК України суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 2422,40грн.
Керуючись статтями 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГІК.ПАРТС» (пр. Перемоги, буд. 147, м. Суми, 40025; код за ЄДРПОУ 42619816) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (проспект Берестейський, 14, м. Київ, 01135; код за ЄДРПОУ 38727770) в особі філії “Дельта-лоцман» Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (вул. Лягіна, буд. 27, м. Миколаїв, 54017; код за ЄДРПОУ 38728507) збитки в розмірі 32103,00 грн (тридцять дві тисячі сто три грн 00 коп.) за невиконання зобов'язань за договором від 16.08.2021 № 216-В-ФДЛ-21 та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 24.02.2026.
СуддяВ.Л. Короленко