справа № 619/350/26
провадження № 2/619/683/26
іменем України
23 лютого 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коваленко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Носачової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Кузьменко М.В. звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором 31.03.2025-100000990 від 31.03.2025 у розмірі 20150,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір (оферти) 31.03.2025-100000990. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 6500,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 31.03.2025, строком на 140 днів. Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату позовної заяви, станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 20150,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6500,00 грн., по процентам в розмірі 9100,00 грн., по комісії 1300,00 грн, по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 3250,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
22.01.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичної видачі кредитних коштів, що порушує вимоги ст. 81 ЦПК України. Розрахунок заборгованості є одностороннім та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Нараховані штрафні санкції є явно завищеними та неспівмірними з сумою кредиту, що суперечить вимогам ст. 551 ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування». Відсутні докази фактичного перерахування кредитних коштів. Відсутній належний та допустимий розрахунок заборгованості. Розмір штрафних санкцій є необґрунтованим та підлягає зменшенню.
26.01.2026 представник позивача Ларіонов К.О. через систему «Електронний суд» надав суду відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити, оскільки спірний кредитний договір було укладено у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Відповідачем документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв'язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Щодо видачі коштів відповідачу. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом ТОВ «УПР». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - iPay. У зв'язку з наведеним, довідка ТОВ «УПР» про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача . До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору, підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки. Також зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначила в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. У разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі . Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Щодо розрахунку заборгованості. Відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі . Також комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Також, на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
20 січня 2026 року ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду по суті на 23.02.2026.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у поданій заяві просив розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», у разі відсутності відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, відповідно до заяви, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та мотиви суду.
ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 31.03.2025 уклали Кредитний договір (оферти) 31.03.2025-100000990.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 6500 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 31.03.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору № 31.03.2025-100000990 від 31.03.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:
1. Дата надання/видачі кредиту - 31/03/2025;
2. Сума Кредиту: 6500 грн. 00 коп.
3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання ;
4. Дата повернення (виплати) кредиту - 17.08.2025;
5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача;
6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
7.Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 1300 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту;
8.Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором;
9.Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг;
10. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (7947.82 / 6500)/ 140 100%;
11. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді;
15. Неустойка: 65 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором)
Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Позичальник зобов'язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.
Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-15XX-XXXX-5994.
Відповідно до Договору від 31.03.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 6500,00 грн на строк зазначений в умовах кредитного договору.
04.01.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР укладено договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2.
Факт зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 31.03.2025-100000990 від 31.03.2025 в сумі 6500,00 грн, підтверджується листом ТОВ «УПР».
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 31.03.2025-100000990 від 31.03.2025 у ОСОБА_2 , станом на 23.12.2025, утворилась заборгованість у розмірі 20150,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6500,00 грн., по процентам в розмірі 9100,00 грн., по комісії (пов'язаної з наданням кредиту) 1300,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання у розмірі 3250,00 грн.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст.1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Так, згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З урахуванням викладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Оскільки в матеріалах справи на підтвердження укладення кредитного договору наявні докази, які містять всі істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту, строк користування кредитом, процентну ставка за користування кредитом, заявка та підтвердження кредитного договору підписані власноручним електронним підписом відповідача, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач підписав кредитний договір та був проінформований про всі істотні його умови.
З позовом про визнання недійсним договору № 31.03.2025-100000990 від 31.03.2025 до суду відповідач не зверталася.
Що стосується стягнення штрафів у розмірі 3250,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів.
Зокрема, вказувалося, що:
- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);
- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан неодноразово було продовжено.
З урахуванням викладеного, нарахування ТОВ «Споживчий Центр» суми заборгованості за штрафами у сумі 3250,00 гривень є безпідставним.
Також надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 1300,00 грн ,суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 31.03.2025-100000990, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Споживчий центр» становить 16900,00 грн., з яких: 6500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 9100,00 грн. сума заборгованості за процентами; 1300,00 грн. - сума заборгованості за комісією за видачу, отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (83,87%), та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2232,95 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 31.03.2025-100000990 від 31.03.2025 у розмірі 16900,00 грн (шістнадцять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму судового збору у розмірі 2232,95 грн (дві тисячі двісті тридцять дві гривні 95 копійок).
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Н. В. Коваленко