Справа №: 398/7379/25
провадження №: 3/398/77/26
Іменем України
"23" лютого 2026 р. м.Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградської області стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
05.11.2025 року о 20 год. 46 хв., Кіровоградська область, Олександрійський район, с-ще Нова Прага, вул. Івана Підкопая, 14, ОСОБА_2 керувала транспортним засобомAudi А3днзВА7192ЕР з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки ТЗ та в найближчому медичному закладі, відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Відповідальність за дане адміністративне правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судові засідання, призначені15.12.2025 року, 28.01.2026 року, 23.02.2026 року ОСОБА_1 не з'явилася, про дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхомнаправлення судових повісток за допомогою смс-повідомлення на номер телефону, зазначеного в заявці про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою смс-повідомлення.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до Глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Поняття справедливого судового розглядупередбачаєможливість для особи, яка притягається до адміністративноївідповідальності, бути присутнім на засіданні. Цяможливістьвипливаєізоб'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскількиздійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушенняякого (права на доступ) неодноразововизнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «КутічпротиХорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «МеньшаковапротиУкраїни», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У ході здійснення судом провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Відповідно до вимог п.п. 6, 7 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, п.п.4, 6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 (зі змінами), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, або лікарем закладу охорони здоров'я.
Згідно з ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають оглядові на стан алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський зобов'язаний запропонувати такому водієві пройти огляд в закладах охорони здоров'я. У випадку відмови водія від проходження огляду у закладі охорони здоров'я, поліцейським складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
За змістомст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 504574 від 05.11.2025 року ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння і факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп'яніння підтверджується направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння від 05.11.2025, а також дослідженим відеозаписом, що міститься на диску, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення. Також встановлено, що водію роз'яснювались поліцейським його законні права.
Зібрані у справі докази є належними та допустимими, відповідають фактичним обставинам справи, повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Дослідивши запис детально, суддя констатує, що він дає повне уявлення про зафіксовану на ньому подію, поведінку учасників та обставини справи. Вважати цей запис неналежним доказом достатніх підстав немає. Вказаний доказ отриманий з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-якісумніви у його достовірності та істинності.
Зміст протоколу відповідаєвимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, як слідує з йогозмісту, в ньомунаявнівсінеобхіднівідомості, якіпередбаченівказаною нормою, такожпідпис особи, яка притягається до адміністративноївідповідальності.
Суддявідмічає, щодокази, наявні в матеріалахсправивзаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їхоб'єктивності та суперечливості, не вбачається. Жоднихаргументованихдоводів, які б викликалисумніви у об'єктивностіоцінкидоказів, на ОСОБА_3 не надано і не здобуто в процесі судового розгляду, а тому підстави для визнанняїхнедопустимимивідсутні.
Досліджений відеозапис, на думку суду, було здійснено на підставі п. 1 ст.40 Закону України «Про національнуполіцію», з метою фіксуванняправопорушення та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, у зв'язку з чимвиходячиізположень ст. 251 КУпАП, він є джерелом належних доказів у справі про адміністративнеправопорушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окремо судом відзначається, що у ході судового розгляду та при вивченні матеріалів справи таких суттєвих процесуальних порушень, які б об'єктивно перешкоджали суду постановити законне та обґрунтоване рішення - встановлено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Таким чином, суддею достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконала свій обов'язок, передбачений п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовилася від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки ТЗ чи в найближчому медичному закладі.
До того ж, при розглядісправи, ОСОБА_1 не булао бмежена у правах, передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі і в правах бути присутньою в суді, давати особисті пояснення, заявляти клопотання та подавати докази. Однак ОСОБА_1 не скористалася таким правом, до суду не з'явилася.
Таким чином, відсутність ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді зумовлена саме її пасивною поведінкою та бажанням затягнути розгляд адміністративної справи з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, а саме відмовилася від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі, обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення в судовому засіданні не встановлено. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення в судовому засіданні не встановлено.
Судом також у відповідності до вимогстатті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення враховується ступінь вини і матеріальний стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Призначаючи вид та розмірадміністративногостягнення, суд обирає стягнення в межах санкції, встановленої в межах стягнення, передбаченогоч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Враховуючи характер правопорушення, особу правопорушника, суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 1000(однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп.
Керуючись ч.1 ст. 130 , ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати штрафу назва платежу: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; Рахунок: UA658999980313000149000011001; ГУК у Кіров.обл./Кіров.обл./21081300, код за ЄДРПОУ: 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 21081300; Призначення платежу: *; 121; код платника; ПІБ адмінштраф.
Реквізити для сплати судового збору Назва платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави; № рахунку: UA908999980313111256000026001; Назва одержувача коштів: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом 3-х місяців.
Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО