Рішення від 12.02.2026 по справі 916/3759/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3759/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Явченко Д.В.,

від відповідача: Гидирим О.А.,

від третьої особи: Буцан С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА НОВА-К ПЛЮС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, про стягнення 2169449,89 грн безпідставно збережених коштів,

зазначає наступне:

Одеська міська рада (надалі - Рада, Позивач) використовуючи систему “Електронний суд» звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА НОВА-К ПЛЮС" (надалі - ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС", Відповідач) 2169449,89 грн безпідставно збережених коштів упродовж 01.03.2019 по 31.07.2025, у зв'язку із тим, що як власник об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі АЗС загальною площею 12,3 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, здійснювало користування земельною ділянкою на підставі укладеного 01.03.2019 договору оренди, сплачуючи орендну плату у розмірі, який не відповідає розміру орендної плати за користування земельними ділянками з видом цільового призначення “12.11 - для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу».

Наведене вище встановлено у постанові та окремій ухвалі Верховного Суду у справі № 916/2243/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 12.09.2025 позовній заяві Ради присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/3759/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Одночасно із позовною заявою Радою представлено до Господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову шляхом накладення як арешту на грошові кошти, так і на нерухоме майно ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 заяву Ради про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 прийнято позовну заяву Ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3759/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.10.2025; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (надалі - Департамент, Третя особа).

19 вересня 2025 року ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" представлено клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 скасовано заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС".

02 жовтня 2025 року ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при ухваленні рішення у справі, посилається на наступне: підставами для сплати орендної плати є укладений 01.03.2019 договір оренди землі, правомірність укладення його не спростовано в результаті розгляду справи № 916/2243/23, відтак відсутні правові підстави для стягнення коштів; відповідач цілком правомірно покладався на принцип належного урядування в процесі укладення відповідного договору оренди землі; відсутній встановлений факт недобросовісних дій Відповідача та/або порушенням ним приписів законодавства України, натомість в процесі розгляду справи № 916/2243/23 встановлено порушення в діях саме Ради; задоволення позовних вимог призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, що може мати порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

08 жовтня 2025 року Департаментом представлено письмові пояснення, в яких викладає позицію щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених Радою позовних вимог.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.10.2025 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04 листопада 2025 року.

16 жовтня 2025 року Радою представлено відповідь на відзив, в якій підтримує викладену у позовній заяві позицію стосовно наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

21 жовтня 2025 року ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" представлено заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримує позицію стосовно відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25 листопада 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16 грудня 2025 року.

Призначене на 16.12.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 призначено розгляд справи на 25 грудня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2025 відкладено розгляд справи на 22 січня 2026 року.

Призначене на 22.01.2026 судове засідання не відбулось у зв'язку із аварією техногенного характеру у будівлі Господарського суду Одеської області (розгерметизацією системи опалення).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 призначено розгляд справи на 05 лютого 2026 року.

В процесі призначеного на 05.02.2026 судового засідання підсистема відеоконференц зв'язку тимчасово не працювала, у зв'язку із чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 відкладено розгляд справи на 12 лютого 2026 року.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України», “Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, враховуючи важливість справи для учасників, розгляд справи здійснено господарським судом в межах розумного строку з метою надання можливості учасникам у справі реалізувати наявні процесуальні права шляхом подачі як заяв по суті справи і письмових пояснень, так і виступу із промовами.

Судом забезпечено право участі представника ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" у призначених засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.

В процесі розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Представник Ради підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник Департаменту підтримував позицію Ради, представник ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" натомість заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

Розглянувши справи, 12 лютого 2026 року у судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 23 лютого 2026 року.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Рішенням Одеської міськради від 24.12.2014 № 6130-VI надано дозвіл ТОВ "Рута Нова-К" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,3250 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

У представленому витязі з Державного земельного кадастру відображено реєстрацію 18.08.2015 земельної ділянки із кадастровим номером 5110137300:17:002:0026, площею 0,2763 га, адреса місце розташування: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки: код 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Рішенням Одеської міськради від 10.09.2015 № 7048-VI затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса, вул. Балкінська, 131-А, та надано її в оренду ТОВ "Рута Нова-К" терміном на 25 років для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

25 лютого 2016 року між Радою та ТОВ "РУТА НОВА-К" укладено договір оренди землі, відповідно до якого означену земельну ділянку передано в строкове, платне володіння, користування терміном на 25 років для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

Відповідні відомості про право оренди внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.02.2016 (рішення про державну реєстрацію прав № 28456245 від 25.02.2016).

Відповідно до представленого витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки м. Одеса із кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 від 06.02.2017 № 1569/86-17 (категорія земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки: для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції; площа 2763 м.кв.; середня (базова) вартість земель населеного пункту 402,72 грн м.кв; коефіцієнт Км2: 2,76; сукупний коефіцієнт Км3: 1,03; коефіцієнт Кф: 0,7; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,06) - нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 складає 2347114,60 грн.

Рішенням Ради від 12.12.2018 № 4166-VII припинено договір оренди землі, укладений з ТОВ "РУТА НОВА-К", та надано вищезазначену земельну ділянку в оренду ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" до 25.02.2041 для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (цільове призначення В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

Відповідно до відображеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно інформації 28.11.2018 (рішення про державну реєстрацію прав № 44295816/ номер запису про право власності: 29151133) зареєстровано право власності ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" на будівлю АЗС, загальною площею 12,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, буд. 131-А (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 537381851101) на підставі договору купівлі-продажу.

01 березня 2019 року між Радою (Орендодавець) та ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" (Орендар) укладено договір оренди землі (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №4166-VII від 12.12.2018 передає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 0,2763 га, місце розташування: Одеська область, місто Одеси, вулиця Банківська, земельна ділянка 1131-А (сто тридцять один - "А")

Зазначена земельна ділянка сформована із земель комунальної власності Територіальної громади міста Одеси… Земельна ділянка належить 'Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради… кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:17:002:0026 (пункт 1.2).

В оренду передається земельна ділянка площею 0,2763 га, у тому числі по угіддях: капітальна одноповерхова - 0.0016 га; під проїздами, проходами та площадками - 0.1327 га; інші - 0.1420 га (пункт 2.1).

На земельній ділянці розташовано об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 537381851101, що належить Орендарю, державна реєстрація права власності на який проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 29151133, дата держаної реєстрації. 28.11.2018 року, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 28 листопада 2018 року Калгановою М.В. приватним нотаріусом Одеського міської о нотаріального округу, по реєстру за № 253.

Режим забудови земельної ділянки визначається відповідно до плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року. Інженерне забезпечення - від існуючих міських мереж (пункт 2.2).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на день укладання договору становить: 2347114,60 грн … (пункт 2.3).

Договір укладено терміном до 25 лютого 2041 року для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (пункт 3.1).

Орендна плата за земельну ділянку площею 0,2763 га розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 117355,73 грн на рік (пункт 4.1).

Розмір орендної плані встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється і урахуванням коефіцієнтів індексації у порядку визначеному законодавством (пункт 4.2).

Орендна плата сплачується Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на … (пункт 4.3).

Розмір орендної плата переглядається у разі, зокрема в інших випадках, передбачених законодавством України (пункт 4.5).

Земельна ділянка передається в оренду Орендарю для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (пункт 5.1).

Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови: вид Цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - В.03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) (пункт 5.2).

Представлена копія Договору містить залишені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів, також посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. та зареєстрована в реєстрі за № 139.

У представленому витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відображено реєстрацію права оренди ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" земельної ділянки із кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 (рішення про державну реєстрацію прав № 45768054 від 01.03.2019) на підставі укладеного із Радою 01.03.2019 Договору оренди землі.

18 червня 2025 року Верховним Судом ухвалено постанову у справі № 916/2243/23 (Рада/Відповідач-1 та ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС"/Відповідач-3), котрою частково скасовано рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, прийнято нове рішення, яким визнано незаконним рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2763 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, та надання її товариству з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (за виключенням пункту 7); визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення Одеської міської ради 12.12.2018 №4166-VІІ Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К", та надання товариству з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" в оренду земельної ділянки площею 0,2763 га, за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А, в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), площею 0,2763 га (категорія земель-землі житлової та громадської забудови), за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (цільове призначення: В.03.15 - для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови) до 25.02.2041 року.

Верховним Судом зазначено наступне стосовно вимог, зокрема про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), укладеного 03.03.2019 між Одеською міськрадою та ТОВ "Рута Нова-К Плюс", який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. та зареєстрований в реєстрі за №139/ зобов'язання ТОВ "Рута Нова-К Плюс" повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду, а саме:

«Здійснюючи тлумачення вказаних норм права, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 фактично уточнила висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, а Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15 звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача, зокрема на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої та третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).

Визнання недійсним такого договору в цілому вимагатиме від сторін оформлення користування земельною ділянкою в порядку, встановленому земельним законодавством, що фактично призведе до скасування правової підстави користування Відповідачем-2, а у подальшому і на даний час - Відповідачем-3 такою земельною ділянкою і призведе до ситуації, у якій він буде користуватися землею без належної правової підстави, а також поставить останнього у невигідне становище, оскільки у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі").

В такий спосіб позовні вимоги Прокурора про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 12.12.2018 та від 01.03.2019 (у тексті позовної заяви та у рішеннях судів попередніх інстанцій помилково зазначено 03.03.2019) в цілому, з урахуванням обставин цієї справи, не є об'єктивно виправданою та адекватною встановленим у ній обставинам, оскільки спричинить порушення/обмеження законних прав та інтересів Відповідача-3.

Що ж до недоотримання міським бюджетом орендної плати через оспорюване рішення міської ради, у зв'язку з яким фактично безпідставно значно зменшено ставку орендної плати (зі ставки орендної плати за використання земель транспорту на ставку за землі житлової та громадської забудови), то Велика Палата Верховного Суду звертала увагу (зокрема, пункт 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15), що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача на підставі, зокрема, частини першої статті 216, статті 387, частин першої та третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відтак судова палата зазначила, що у даному випадку належним способом захисту буде звернення до суду (в тому числі прокурором з визначенням в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах) з позовом до орендаря з вимогою про сплату недоплаченої (недоотриманої) суми орендної плати в розмірі, визначеному відповідно до належної ставки орендної плати.

… колегія суддів погоджується, що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову Прокурора в частині визнання недійсними договорів оренди спірної земельної ділянки».

18 червня 2025 року Верховним Судом постановлено окрему ухвалу у справі № 916/2243/23, в якій серед іншого зазначено наступне: «Рішенням Одеської міськради від 12.12.2018 № 4166-VII припинено Договір оренди землі, укладений з ТОВ "Рута Нова-К", та надано вищезазначену земельну ділянку в оренду ТОВ "Рута Нова-К Плюс" до 25.02.2041 для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (цільове призначення В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

01.03.2019 між Одеською міською радою та ТОВ "Рута Нова-К Плюс" укладено Договір оренди землі.

У пункті 2.2. Договору зазначено, що на земельній ділянці розташовано об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 537381851101, що належить на праві власності ТОВ "Рута Нова-К Плюс".

Відомості про право оренди земельної ділянки ТОВ "Рута Нова-К Плюс" внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.03.2019 (рішення про державну реєстрацію прав № 45768054 від 01.03.2019).

З наданого суду висновку судового експерта від 23.06.2023 за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи вбачається:

- станом на момент формування земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 площею 0,2763 га, а саме з 22.01.2015 по 18.08.2015 в її межах розташовувалась будівля АЗС загальною площею приміщень 12,3 кв.м, про що також зазначена в технічному паспорті КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради станом на 11.12.2014. Згідно вказаного технічного паспорта вказана будівля зазначена як будівля АЗС № 27, що за експлікацією приміщень складається із операторської та коридору, а тому за визначеннями операторська та автозаправна станція (АЗС) дана будівля призначена для надання послуг в складі автозаправної станції для заправляння автомобілів, мотоциклів та інших самохідних машин пальним, маслами, спеціальними рідинами та повітрям. Інших будівель в межах зазначеної земельної ділянки на момент її формування виходячи із обсягу наданих на дослідження матеріалів та проведених досліджень не виявлено;

- вважати, що для обслуговування будівлі необхідна територія виключно під плямою забудови - некоректно та суперечить вимогам нормативних документів. На розмір площі земельної ділянки, яка необхідна для влаштування АЗС, впливають зокрема наступні показники: тип (традиційна, блочна тощо); потужність обслуговування; кількість функціональних зон, а саме перелік будівель і споруд, які передбачені у складі АЗС (об'єкти обслуговування клієнтів, пункти технічного обслуговування, стоянкові місця тощо); вимоги нормативних документів, зокрема в частині протипожежних відстаней, санітарно-побутових, організацій руху тощо; особливості розташування земель загального користування, відповідно із яких передбачається влаштування заїздів та виїздів на територію АЗС, тощо;

- станом на дату проведення дослідження в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 площею 0,2763 га розташовується фундамент раніше існуючої будівлі АЗС за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, 131-А. Існуючий технічний стан фундаменту можливо віднести до третьої категорії не придатний до нормальної експлуатації, існуючі пошкодження свідчать про непридатність до нормальної експлуатації конструкції в тому числі для влаштування приміщень, які існували раніше. Необхідно виконати ремонтно-будівельні роботи з підсилення або заміни окремих конструкцій для можливості подальшого використання;

- відповідно вимог нормативних документів та позитивного експертного звіту від 28.04.2021 № 7-041-21-ЕП/ТО реалізація проекту Будівництво автозаправної станції з автогазозаправним пунктом за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, 131-а в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 є можливою.

…автозаправна станція належить до об'єктів дорожнього сервісу, як зазначено у переліку таких об'єктів, наведених у статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", а саме: спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка, на якій розміщена автозаправна станція, має цільове призначення не земель автомобільного транспорту, а земель житлової та громадської забудови, що не відповідає вимогам законодавства та порушує інтереси держави з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає про необхідність розглянути питання щодо вжиття Одеською міською радою як представницьким органом власника земельної ділянки (територіальної громади) заходів щодо стягнення землекористувачем до міського бюджету орендної плати у належному розмірі, а також приведення договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог законодавства, зазначених у постанові Верховного Суду та цій окремій ухвалі.

Аналіз вищевказаних норм законів свідчить про наявність порушень у діях Одеської міської ради щодо надання в оренду земельних ділянок та зміни (визначення) їх цільового призначення, яке може мати системний характер.

З огляду на це Одеській міській раді також необхідно вжити заходів щодо перевірки дотримання законодавства при наданні земельних ділянок для розміщення автозаправних станцій в межах відповідної територіальної громади та, у випадку виявлення порушень, вжити заходів щодо їх усунення шляхом прийняття відповідних рішень, а також приведення договорів оренди у цій частині у відповідність до вимог чинного законодавства.»

06 серпня 2025 року Департамент звернувся до ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" із листом, в якому посилаючись укладений Договір оренди на те, що за результатом розгляду касаційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 у справі № 916/2243/23 18.06.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Одеській міській раді постановлено та направлено окрему ухвалу Одеській міській раді для усунення виявлених у цій справі порушень та вжиття заходів щодо недопущення їх у майбутньому.

Відповідно до висновків суду, зазначених в окремій ухвалі від 18.06.2025 Верховним Судом зазначено, що кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. При цьому земельні ділянки однієї категорії можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Верховний Суд погодився з доводами прокурора про те, що будівництво та експлуатація автозаправних станцій та автомобільних газозаправних пунктів можливо лише на землях транспорту, та зазначив наступне, що розміщення автозаправних станцій здійснюється на землях з цільовим призначення землі автомобільного транспорту, а належна ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" автозаправна станція у законний спосіб не може бути розміщена на земельній ділянці з будь-яким іншим цільовим призначенням, ніж землі автомобільного транспорту, зокрема і з визначеним оспорюваним рішенням Одеської міськради В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та, як наслідок, визнав незаконними оспорювані прокурором рішення Одеської міської ради.

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель визначені, зокрема, статтею 21 Земельного кодексу України, згідно якої такі порушення є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Водночас, зміна цільового призначення земельної ділянки передбачена статтями 20, 123 Земельного кодексу України та статтею 50 Закону України «Про землеустрій» і здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок цільове призначення яких змінюється.

Враховуючи вищевикладене, з метою усунення порушень, виявлених у справі № 916/2243/23 та викладених у окремій ухвалі Верховного Суду від 18.06.2025, Департамент пропонує звернутись до Ради із клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється з «В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» на « 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу».

13 серпня 2025 року ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" звернулось до Ради із заявою, в якій посилаючись на викладене в окремій ухвалі Верховного Суду у справі № 919/2242/23 та з метою приведення фактичного користування земельної ділянки до виду цільового призначення відповідно до Додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється, площею 0,2763 га, кадастровий номер 5110137300:17:002:0026, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, з виду цільового призначення «В.03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» на « 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу».

18 серпня 2025 року Департаментом складено лист, в якому зазначено, що на земельній ділянці із кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 розташовані залишки фундаменту будівлі, будь-які інші будівлі відсутні. Земельна ділянка знаходиться в занедбаному стані, не огороджена, доступ вільний.

Рішенням Ради від 27.08.2025 надано дозвіл ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), площею 0,2763 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, цільове призначення якої змінюється на « 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу».

Відповідно до представленого Радою розрахунку недоотриманої орендної плати за ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" обліковується 2169449,89 грн безпідставно збережених коштів упродовж березня 2019 - червня 2025 року, з яких 251476,25 грн за 2019 рік /34927,30 грн щомісячно упродовж березня 2019 - листопада 2019 та 34291,31 грн за грудень 2021 з відрахуванням здійснених ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" оплат у розмірі 97796,76 грн/; 274624,54 грн за 2020 рік/34927,30 грн щомісячно упродовж січня - листопада 2020 (за виключенням березня) та 34291,31 грн за грудень 2020 з відрахуванням здійснених ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" оплат у розмірі 109575,77 грн/; 303771,97 грн за 2021 рік /34927,30 грн щомісячно упродовж січня - листопада 2021 та 34927,31 грн за грудень 2021 з відрахуванням здійснених ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" оплат у розмірі 115355,64/; 31948,98 грн за 2022 рік/38420,03 грн щомісячно упродовж січня - листопада 2022 та 38420,04 грн за грудень 2022 з відрахуванням здійснених ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" оплат у розмірі 129091,39 грн/; 381741,48 грн за 2023 рік/44183,04 грн щомісячно упродовж січня - листопад 2023 та 44183,04 за грудень 2023 з відрахуванням здійснених ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" оплат у розмірі 148455,00 грн/; 401188,68 грн за 2024 рік/46436,37 грн щомісячно упродовж січня - грудня 2024 з відрахуванням здійснених ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" оплат у розмірі 156047,76 грн/; 224697,99 грн за 2025 рік/52008,73 грн щомісячно упродовж січня - червня 2025 з відрахуванням здійснених ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" оплат у розмірі 87354,39 грн/.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ж до приписів статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, заява № 22414/93) Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 виснувала, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Відповідно до статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення Договору оренди) унормовано, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У свою чергу частина 5 цієї ж статті регламентує, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на спірній земельній ділянці розташована автозаправна станція. Так за змістом Договору оренди від 03.03.2019 Рада надала, а ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" прийнято у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,2763 га, що знаходиться у місті Одесі по вулиці Балківській, 131-А. Зазначена земельна ділянка сформована із земель комунальної власності територіальної громади міста Одеси.

Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Категорія земель за цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення В.03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

При цьому автозаправна станція належить до об'єктів дорожнього сервісу, як зазначено у переліку таких об'єктів, наведених у статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", а саме: спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. При цьому земельні ділянки однієї категорії можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Земельний кодекс України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою, водночас чітко врегульовує порядок та підстави такої зміни.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок відносить таку земельну ділянку за цільовим призначенням до земель житлової та громадської забудови з призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вичерпного переліку яких чинне законодавство не містить.

Проте за будь-яких обставин земельна ділянка, яка за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, не може використовуватися для експлуатації автозаправної станції.

Так згідно зі статтею 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу II Земельного кодексу України, згідно з вимогами якої всі землі за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, встановлення та зміна яких здійснюється у визначеному законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.

При цьому стаття 71 вказаного кодексу до земель автомобільного транспорту відносить землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що розміщення автозаправних станцій здійснюється на землях з цільовим призначення землі автомобільного транспорту.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08.05.2018 у справі № 521/4789/17, від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 07.09.2022 у справі № 620/6024/20, від 17.04.2025 у справі № 904/186/23, від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23 визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення Одеської міської ради 12.12.2018 №4166-VІІ Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К", та надання товариству з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" в оренду земельної ділянки площею 0,2763 га, за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А, в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), площею 0,2763 га (категорія земель-землі житлової та громадської забудови), за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (цільове призначення: В.03.15 - для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови) до 25.02.2041 року.

Разом з тим Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 925/1133/18 також зазначено, що порушення інтересів держави радою полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням.

Прийняття рішення про затвердження такого проекту землеустрою має наслідком безпідставне значне зменшення ставки орендної плати та, в свою чергу, недоотримання коштів місцевим бюджетом (таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23 та від 17.04.2025 у справі № 904/186/23).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 Земельного кодексу України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об'єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 Земельного кодексу України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не ставиться під сумнів учасникам справи, на переданій в оренду земельній ділянці розміщується автозаправна станція, право власності на яку наразі належить ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС".

Суд зауважує, що договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.

З урахуванням принципів приватного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Про це виснував Верховний Суд у постанові від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17.

Верховним Судом враховувано, що якщо на земельній ділянці державної або комунальної власності розташовано об'єкт нерухомого майна, що перебуває у приватній власності, то земельна ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника таких об'єктів. При цьому відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об'єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об'єктами. Такі висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22 та від 20.11.2024 у справі № 917/1938/23.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на землі слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди хоч безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, але знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

Згідно з указаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок чи іншу споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком чи спорудою після їх набуття. Про таке виснувано, зокрема, у постанові від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16.

Таким чином, оскільки на спірній земельній ділянці комунальної власності розміщено об'єкт нерухомого майна, який належить Відповідачу на праві приватної власності, то така ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" (власника такого об'єкта).

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" та застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до неї, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішеннях у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004,/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20.10.2011), Кривенький проти України (рішення від 16.02.2017), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого Протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 Стретч проти Сполученого Королівства визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Крім того, у вищевказаному рішенні ЄСПЛ у справі Рисовський проти України суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною inter alia санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Згідно з статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (частина 1 статті 3 ЦК України).

До загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, належать справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці засади регулюють конкретні правовідносини так, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права й інтереси інших учасників, зокрема передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших учасників (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18).

За змістом частини 3 статті 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень (правова позиція викладна у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18).

Відповідно до положень статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції станом на час укладення Договору оренди землі) істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В такий спосіб за відсутності такої істотної умови договору оренди землі як орендна плата із зазначенням її розміру, такий договір оренди землі, враховуючи вказані положення Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", не міг бути вчиненим без включення до нього такої частини.

Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи № 904/186/23 виснувала, що належною та ефективною позовною вимогою, а також такою, у разі задоволення якої досягається мета звернення прокурора з позовом у даному випадку є саме визнання недійсним та скасування рішення міської ради, яке через його скасування не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, що саме по собі вимагатиме від сторін оформлення змін до нього в частині орендної плати, оскільки окремо визнати відповідний пункт договору в частині визначення орендної плати неможливо (з урахуванням положень статті 217 Цивільного кодексу України), а визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в цілому у даному випадку не є об'єктивно виправданим та обґрунтованим способом захисту, а також спричиняє порушення/обмеження законних прав та інтересів відповідачів, тобто не є адекватним способом захистом за наявних у цій справі обставин.

Що ж до недоотримання міським бюджетом орендної плати через оспорюване рішення міської ради, у зв'язку з яким фактично безпідставно значно зменшено ставку орендної плати (зі ставки орендної плати за використання земель транспорту на ставку за землі житлової та громадської забудови), то Велика Палата Верховного Суду звертала увагу (зокрема, пункт 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15), що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача на підставі, зокрема, частини 1 статті 216, статті 387, частин 1 та 3 статті 1212 ЦК України.

В силу приписів частини 4 статті 75 та частини 4 статті 236 ГПК України, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для застосування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові у справі № 916/2243/23 як такої, що не тільки містить обставини, встановлені відносно Ради та ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС", а й такої, що має тісний взаємозв'язок із правовідносинами у справі.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що у період з 01.03.2019 по 31.07.2025 ТОВ «Рута Нова-К Плюс» як власник об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі АЗС, загальною площею 12,3 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, здійснювало користування земельною ділянкою за вказаною адресою (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), сплачуючи орендну плату у розмірі, який не відповідає розміру орендної плати за користування земельними ділянками з видом цільового призначення « 12.11 - для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу», що є порушенням імперативних приписів законодавства в частині безпідставного та значного зменшення ставки орендної плати.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 зазначила, що кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, а також у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 02.02.2022 у справі № 199/2895/19, від 05.07.2022 у справі № 641/8483/19.

Отже, ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС", будучи власником об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,2763 га з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131- А, у період з 01.03.2019 по 31.07.2025 використовувало відповідну земельну ділянку, сплачуючи оренду плату у розмірі, який не відповідає розміру орендної плати за користування земельними ділянками з видом цільового призначення « 12.11 - для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу», що має наслідком неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, чим порушено право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради як власника такої земельної ділянки.

Стосовно розміру безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою за фактичним видом цільового призначення « 12.11 - для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу», суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оренди від 01.03.2019 орендна плата за земельну ділянку площею 0,2763 га розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 117355,73 грн на рік (9779,64 грн щомісячно).

Згідно із пунктом 5.1 Договору оренди від 01.03.2019 земельна ділянка передається в оренду Орендарю для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

Пунктом 5.2 Договору оренди від 01.03.2019 передбачено, що орендована земельна ділянка за категорією земель за основним цільовим призначенням віднесена до земель житлової та громадської забудови, вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - «В.03.15» - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Втім, враховуючи висновки, що викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові та окремій ухвалі від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23, земельна ділянка, яка за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, не може використовуватися для експлуатації автозаправної станції, розміщення автозаправних станцій здійснюється на землях з цільовим призначення землі автомобільного транспорту.

З Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 (далі - Методика), вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за такою формулою:

Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні, де:

Пд - площа земельної ділянки, квадратних метрів;

Нрд - норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1 до Методики;

Км1 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зони впливу великих міст;

Км2 - коефіцієнт, який враховує курортно-рекреаційне значення населених пунктів;

Км3 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зон радіаційного забруднення;

Км4 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки;

Кцп - коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру;

Кмц - коефіцієнт, який враховує особливості використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням;

Кні - добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.

Відповідно до додатку 8 до Методики для коду виду цільового призначення « 03.15» - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки враховується коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки (Кцп) - 0,7.

У свою чергу для коду виду цільового призначення « 12.11» - для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки враховується коефіцієнт (Кцп), який враховує цільове призначення земельної ділянки - 2,5.

При цьому, порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489 (в редакції на момент укладення Договору оренди), визначає, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу (12.11), становить 2,5.

Відповідно ж до представленого витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки м. Одеса із кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 від 06.02.2017 № 1569/86-17 (категорія земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки: для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції; площа 2763 м.кв.; середня (базова) вартість земель населеного пункту 402,72 грн м.кв; коефіцієнт Км2: 2,76; сукупний коефіцієнт Км3: 1,03; коефіцієнт Кф: 0,7; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,06) - нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 складає 2347114,60 грн.

Враховуючи положення методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, суд доходить до висновку, що 2347114,60 грн нормативної грошової оцінки земельної ділянки складаються з перемноження площі земельної ділянки* середньої (базової) вартості земель населеного пункту* коефіцієнту Км2* сукупного коефіцієнту Км3* коефіцієнту Кф (2763*402,72*2,76*1,03*0,7*1,06).

Втім, враховуючи встановлені обставини справи, підлягає застосуванню коефіцієнт Кф для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу (2,5) замість коефіцієнта Кф для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (0,7), тобто 2763*402,72*2,76*1,03*2,5*1,06= 8382552,147 грн.

Так, згідно з рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.08.2014 № 5275-VI та від 08.02.2017 № 1742-VII, фіксований відсоток при визначені орендної плати за використання земельної ділянки для розміщення автозаправної станції становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відтак, належний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 станом на дату укладення Договору оренди складає 8382552,147 грн, річний розмір орендної плати - 419127,6074 грн (8382552,147 грн *5,%), а місячний розмір - 34927,30061 грн (419127,6074/12).

При цьому, відповідно до опублікованої на офіційному сайті Кабінету Міністрів України інформації, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить:… 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2025 рік - 1,08 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Відтак, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 за 2019-2021 роки складає по 419127,6074 грн щорічно (34927,30061 грн щомісячно), за 2022 рік - 461040,3681 грн (38420,03068 грн щомісячно), за 2023 рік - 530196,4234 грн (44183,03528 грн щомісячно), за 2024 рік - 557236,441 грн (46436,37008 щомісячно), за 2025 рік - 624104,8139 грн (52008,73449 грн щомісячно).

Перевіривши представлений Радою розрахунок безпідставно збережених ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" коштів, судом встановлено, що останній виконано у відповідності до методології та приписів чинного законодавства, враховує встановлене судом в процесі розгляду справи, а також здійснення у сукупному розмірі оплати Відповідача в якості орендної плати.

При цьому упродовж заявленого періоду ТОВ "РУТА НОВА-К ПЛЮС" мало сплатити до місцевого бюджету 3013126,60 грн (з урахування правильного коефіцієнту для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу), у той час як сплачено 843676,71 грн, тобто 2169449,89 грн безпідставно збережено.

Частина 1 статті 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» передбачає, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Водночас Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 зауважено, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес і стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна й інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Враховуючи вищевикладене, встановлені Верховним Судом у справі № 916/2243/23 обставини, встановлені в процесі розгляду даної справи обставини, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Одеської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА НОВА-К ПЛЮС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, про стягнення 2169449,89 грн безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА НОВА-К ПЛЮС" (65091, м. Одеса, вул. Колонтаївська, буд. 71, Код 42556421) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, Код ЄДРПОУ 26597691, за наступними реквізитами: населений пункт - Одеська міська територіальна громада, отримувач - ГУК в Одеській області/м. Одеса/, код отримувача 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA 278 9999 8031408 0544 0000 15744, код класифікації доходів бюджету - 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету - «Інші надходження») 2169449,89 грн безпідставно збережених коштів, 26033,40 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та 1211,20 грн витрат зі сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 23 лютого 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут

Попередній документ

134306953

Наступний документ

134306955

Інформація про рішення:

№ рішення:	134306954
№ справи:	916/3759/25
Дата рішення:	12.02.2026
Дата публікації:	26.02.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; що виникають з договорів оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (23.02.2026)
Дата надходження:	12.09.2025
Предмет позову:	про стягнення

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

24.09.2025 10:00	Господарський суд Одеської області
14.10.2025 10:30	Господарський суд Одеської області
04.11.2025 11:15	Господарський суд Одеської області
25.11.2025 10:30	Господарський суд Одеської області
02.12.2025 13:45	Південно-західний апеляційний господарський суд
16.12.2025 11:30	Господарський суд Одеської області
25.12.2025 11:10	Господарський суд Одеської області
22.01.2026 11:40	Господарський суд Одеської області
03.02.2026 13:45	Південно-західний апеляційний господарський суд
12.02.2026 09:45	Господарський суд Одеської області