65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"23" лютого 2026 р. Справа № 916/515/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши
заяву: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 31653320, 73003, м. Херсон, Острівське шосе, буд. 1)
до боржника: Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б.А. Лавреньова (код ЄДРПОУ 05533333, 73020, м. Херсон, просп. Святих Кирила та Мефодія, буд. 14А)
про видачу судового наказу про стягнення 92464,55 грн.
До Господарського суду Одеської області надійшла заява Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" з вимогою про видачу судового наказу про стягнення з Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б.А. Лавреньова 92464,55 грн. заборгованості за договорами про закупівлю.
Як на підставу своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником умов договорів, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 92464,55 грн.
Враховуючи вище викладене та у зв'язку із порушенням боржником умов договорів, заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника грошової заборгованості в загальній сумі 92464,55 грн.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок розгляду заяв в наказному провадженні врегульовано розділом II Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Відповідно до ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Наявність спору про право в наказному провадженні вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно, заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог.
Таким чином, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, пунктами 3, 4 ч. 3 зазначеної статті передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Отже, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору; заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Згідно п.1 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як передбачено ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так у заяві заявник зазначає, що з боржником кожного бюджетного року укладались договори про надання послуг з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою: м. Херсон, просп. Святих Кирила та Мефодія, 14-А, зокрема, і 19.01.2022 сторонами було укладено договір про закупівлю теплової енергії.
Далі МКП "Херсонтеплоенерго" стверджує, що відповідно до умов договору від 19.01.2022 заявник в повному обсязі виконав свої зобов'язання з постачання теплової енергії за період січень-березень 2022 року, проте боржником зобов'язання не виконано, кошти за надані заявником послуги не сплачено.
В якості доказів наявності заборгованості у боржника перед заявником за період січень-березень 2022 року до заяви про видачу судового наказу додано рахунки на оплату та акти наданих послуг за спірний період (акти підписані в односторонньому порядку), акт звірки взаємних розрахунків (підписаний в односторонньому порядку).
При цьому, договору від 19.01.2022 про закупівлю теплової енергії, на який посилається заявник, матеріли заяви не містять.
Інших доказів, які б підтверджували наявність заборгованості у боржника за період січень 2022 року - березень 2022 року також матеріли заяви не містять.
Отже, заявлена заборгованість не може вважатися безспірною, оскільки така заборгованість заявлена стягувачем без підтвердження належними доказами її безспірності. Адже, в даному випадку суду необхідно досліджувати надані заявником докази, надавати їм оцінку та перевірити правильність та обґрунтованість нарахування заборгованості. Натомість діюче процесуальне законодавство встановлює, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Судовий наказ може бути видано за наявності відповідного письмового договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а заявник має обґрунтувати свої вимоги та надати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
За приписами п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
За наведеного суд констатує, що заявлена до стягнення сума є необґрунтованою та не підтвердженою, оскільки з поданих матеріалів не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги за період січень 2022 року - березень 2022 року у розмірі 89958,16 грн.
Окрім вказаної вище заборгованості заявником заявлено до стягнення з боржника 2506,39 грн. за іншим договором.
Проте, відповідно до ч.2 ст.154 ГПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
В даному випадку суд керується приписами норм ч.2 ст.154 ГПК України, якими не передбачено право суду задовольнити заяву про видачу судового наказу частково.
Відтак, суд відмовляє у видачі судового наказу в цілому на підставі п.8 ч.1 ст.152 ГПК України.
Згідно ч.1 ст.153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись п.п.1, 8 ч.1 ст.152, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити Міському комунальному підприємству "Херсонтеплоенерго" у видачі судового наказу про стягнення з Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б.А. Лавреньова 92464,55 грн. заборгованості.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала набрала законної сили 23.02.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.