Ухвала від 16.02.2026 по справі 915/1180/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про розгляд заяви кредитора

16 лютого 2026 року Справа № 915/1180/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В.,

представники учасників справи не з'явилися,

розглянувши матеріали заяви

кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, ЄДРПОУ 41466388)

про визнання грошових вимог

до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Каратун Євген Євгенович,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 03.09.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича (свідоцтво №2017 від 09.11.2021, адреса: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд.37).

На сайті судової влади України 03.09.2025 за № 77013 розміщено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2025 у справі №915/1180/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за результатами попереднього засідання у справі суд постановив призначити розгляд справи для вирішення питання про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 03 грудня 2025 року о 10:45 год.

10.11.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» через систему “Електронний суд» подано до господарського суду заяву про визнання грошових вимог кредитора до боржника, а саме: заборгованості за Кредитним договором № 1414-1090-1 від 26.10.2023 в загальному розмірі 42999,29 грн, яка складається з: 3500,00 грн. - заборгованість за кредитом; 39499,29грн. - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 26.10.2023 року по 03.09.2025 року; 0,00 грн. - заборгованість за штрафом, а також в розмірі 4844,80 грн сплаченого судового збору. Кредитор просить суд грошові вимоги включити до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 14.11.2025 заяву кредитора на підставі ч. 1 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства залишено без руху з підстав недотримання приписів ч.3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства. Судом встановлено кредитору 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст.170 Господарського процесуального кодексу України.

17.11.2025 на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2025 у справі № 915/1180/25 кредитором через систему “Електронний суд» подано до господарського суду заяву про усунення недоліків заяви про визнання грошових вимог.

Ухвалою суду від 24.11.2025 заяву кредитора прийнято до розгляду та призначено судове засідання у справі для розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог на 03 грудня 2025 року о 10:45 год.

27.11.2026 керуючим реструктуризацією подано до господарського суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог.

Керуючим реструктуризацією грошові вимоги ТОВ “ФК “ПРОЦЕНТ» визнано частково у розмірі 10 605,00 грн у зв'язку з необґрунтованістю в частині розміру процентів.

Керуючим реструктуризацією у повідомленні зазначено наступне.

Відповідно до укладеного Кредитного договору № 1414-1090-1 від 26.10.2023 (далі - Кредитний договір) між ТОВ “ФК “ПРОЦЕНТ» (далі по тексту - кредитор) та боржником, останнім отримано кредит у розмірі 3 500,00 грн строком на 365 днів шляхом переказу на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить позичальникові зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50 %) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою. Як зазначається у заяві у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Кредитним договором боржник має заборгованість перед кредитором станом на дату відкриття провадження 03.09.2025 у розмірі 42999,29 грн, яка складається з: 3500,00 грн - заборгованість за кредитом; 39499,29 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 26.10.2023 по 03.09.2025.

Щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом, керуючий реструктуризацією зазначає таке.

22.11.2023 прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону “Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Згідно із карткою документа Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/3498-20) визначено, що дата публікації є 23.12.2023, дата набрання законної сили - 24.12.2023. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. У той же час, Кредитний договір укладений 26.10.2023, тобто до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» і на умови Кредитного договору розповсюджуються норми пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону “Про споживче кредитування», які діють з 24.12.2023.

Приймаючи до уваги приписи ч. 5 ст. 12 Закону України “Про споживче кредитування» та правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, керуючим реструктуризацією визначено нараховані проценти за Кредитним договором за період з 26.10.2023 по 23.12.2023 у загальному розмірі 7105,00 гривень.

02.12.2025 кредитором подано до господарського суду заяву про зменшення грошових вимог до боржника.

Кредитор просить суд:

1. Прийняти до розгляду заяву про зменшення грошових вимог до розгляду.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Кредитним договором № 1414-1090-1 від 26.10.2023 у розмірі 37026,77 грн, що складаються з:

- 3500,00 грн - заборгованість за кредитом;

- 21889,27 грн - заборгованість по простроченим до оплати процентам за користування кредитом за період з 25.11.2023 по 22.07.2024 згідно рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 486/1352/24;

- 11637,50 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 23.07.2024 по 25.10.2024;

- а також 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами.

3. Грошові вимоги кредитора ТОВ “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» включити до реєстру вимог кредиторів.

03.12.2025 судове засідання у справі № 915/1180/25 не відбулося у зв'язку з технічним збоєм підсистеми “Відеоконференцзв'язок» та інших зовнішніх мережевих ресурсів в період часу з 09:00 год. до 12:00 год., які згідно з повідомленням Державного підприємства “Інформаційні судові системи» пов'язані з позаплановими технічними роботами на об'єктах інформаційної інфраструктури судової влади України, про що свідчить Акт Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2025 про знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що вплинули на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.

Ухвалою суду від 04.12.2025 судове засідання у справі було призначено на 17 грудня 2025 року об 11:20 год.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2025 №78 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Ржепецького В.О. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ є відрахування зі штату Господарського суду Миколаївської області головуючого у справі судді Ржепецького В.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.12.2025 головуючим у справі №915/1180/25 визначено суддю Адаховську В.С.

Ухвалою суду від 22.01.2026 справу №915/1180/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) прийнято до свого провадження суддею Адаховською В.С., судове засідання у справі призначено на 02 лютого 2026 року о 10:45.

Ухвалою від 23.01.2026 судом виправлено описку в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 22.01.2026 та постановлено вважати правильною дату та час судового засідання у справі №915/1180/25 - 16 лютого 2026 року о 10:30.

10.02.2026 представником боржника через систему “Електронний суд» подано до господарського суду заперечення на заяву про грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 .

Заперечення обгрунтовано посиланням на ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та мотивовано таким:

1) заява кредитора не містить відомостей про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог та інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника на виконання вимог статті 45 КУзПБ;

2) до заяви додано довіреність від 03.06.2024, відповідно до якої кредитор уповноважив адвоката Руденка Костянтина Васильовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2412, видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 23.10.2018 року № 18) представляти інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви, скарги, відзиви на позовні заяви, змінювати предмет позову, відмовлятись від позову; приймати участь в розгляді позовних заяв та скарг та інші повноваження. Проте, вказаною довіреністю не уповноважено представляти Кредитора у справах про банкрутство (неплатоспроможність) та не надано представнику прав, які надані кредитору положеннями Кодексу України з процедур банкрутства. Отже, на думку представника боржника, заява підписана та подана особою процесуальну дієздатність якої не підтверджено належним чином;

3) по суті грошових вимог представник боржника зазначає, що кредитором не доведено факту укладення Кредитного договору, доводи та аргументи недостовірні, помилкові та такі, що не заслуговують на увагу.

Посилаючись на ст. 206, 207, 208 ЦК України, ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ст. 100 ЦПК України, висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19, представник боржника зазначає, що наявні в матеріалах справи копії Кредитного договору, Таблиці та Паспорту не можуть вважатись електронними документами (копією електронного документа), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належними доказами укладення Кредитного договору між Боржником та ТОВ “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ». Заява не містить доказів передачі/надсилання ТОВ “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» на адресу Боржника одноразового ідентифікатору, який відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію» має являти собою дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності. Кредитором не доведено належність вищезазначених одноразових ідентифікаторів, зазначених у Кредитному договорі, Таблиці та Паспорті, саме Боржнику та відповідно не доведено факту підписання боржником Кредитного договору, Таблиці, Паспорту та інших пов'язаних документів.

Представник боржника вважає, що факт існування заборгованості боржника перед кредитором жодним чином не підтверджений. Кредитор не надав первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту у розмірі 3500 грн за Кредитним договором, його погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше). Кредитор не надав доказів того, що на момент подання заяви у нього існувало право вимоги до боржника саме в тому обсязі та на таких умовах, які зазначені в заяві;

4) представник боржника вважає незаконним нарахування кредитором відсотків у розмірі, що перевищує 1 % денної процентної ставки;

5) сума компенсації становить понад п'ятдесят відсотків від суми кредиту, що в розумінні п. 5 ч. 3 ст.18 ЗУ “Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою та є підставою для відмови судом у стягненні таких компенсацій та відсотків. Пункти Кредитного договору є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ “Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитора, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором. Вимога про нарахування та сплату процентів за договором споживчого кредиту, які у сукупності є завищеними, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

13.02.2026 представником боржника подано до господарського суду через систему “Електронний суд» заперечення на заяву про зменшення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Процент» до ОСОБА_1 .

Представник боржника звертає увагу суду на те, що кредитор намагається стягнути з боржника заборгованість у розмірі, більшому, ніж встановлено рішенням суду.

Представник боржника вважає, що стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 3500,00 грн та заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 23.07.2024 по 25.10.2024 у розмірі 11637,50 грн є незаконним, посилаючись на правову позицію, яка міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18)) де вказано, що: “звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України». Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Представник боржника зазначає, що розмір заборгованості не може бути більшим, ніж 21889,27 грн (45497,40 грн - грошові кошти, стягнуті за рішенням суду за мінусом 23608,13 грн - грошові кошти, стягнуті у межах виконавчого провадження).

Ухвалою від 16.02.2026 судом задоволено заяву представника боржника - адвоката Савченко (дошлюбне прізвище Войтович) Людмили Василівни про участь у судовому засіданні у справі № 915/1180/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , яке призначено на 16.02.2026 о 10 год. 30 хв., а також у всіх наступних засіданнях у даній справі у режимі відеоконференції.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у справі, правом участі у судовому засіданні не скористались.

Судом враховано, що явка у судове засідання учасників справи не визнавалась судом обов'язковою.

На підставі ст. 233 ГПК України судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали заяви кредитора, суд дійшов таких висновків.

Стосовно заперечень представника боржника щодо підписання заяви кредитора про визнання грошових вимог не повноважною особою, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частини 3 статті 45 КУзПБ, заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді, відповідно до ч.1 ст.58 ГПК України, може бути адвокат або законний представник.

Згідно ч. 4 ст. 60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Положення даної частини стосується повноважень адвоката, як представника сторони у судовому процесі.

Як вбачається з поданої заяви про визнання грошових вимог до боржника, дана заява подана до Господарського суду Миколаївської області 10.11.2025 та підписана представником ТОВ “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» - адвокатом Руденком К.В. відповідно до договору про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024 та довіреності від 03.06.2024, якою передбачені, зокрема, повноваження адвоката представляти інтереси цього товариства в судах України з усіма правами, які надано законом позивачу, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви.

Довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам та дійсна до 31.12.2025.

За оцінкою господарського суду вказана довіреність охоплює повноваження адвоката на подання від імені товариства і заяв до господарського суду з грошовими вимогами до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність).

Отже, суд дослідивши зміст довіреності від 03.06.2024 дійшов висновку, що заява ТОВ “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» про грошові вимоги до боржника від імені товариства підписана уповноваженою на це особою.

При цьому, саме не зазначення в тексті довіреності назви заяви щодо якої заперечує представник боржника, суд вважає це надмірним формалізмом.

По суті заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна/керуючому реструктуризацією боргів боржника, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Розпорядник майна/керуючий реструктуризацією боргів боржника не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №905/813/20).

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами (правова позиція Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19).

Отже, реалізація кредитором права на пред'явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов'язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 27.07.2023 у справі №917/814/16.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Відтак визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів.

За цих умов, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що як наслідок порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також права боржника у справі про банкрутство.

Таким чином, важливе значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство (неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, від 01.06.2021 у справі №911/2581/14).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів у разі ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог зумовлює прийняття судом рішення про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).

Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду міститься в постанові від 30.05.2023 у справі №916/120/22.

З матеріалів заяви кредитора вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “ФК “ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_2 26.10.2023 укладено Кредитний договорі №1414-1090-1 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Кредитного договору, Товариство зобов'язалося надати позичальнику грошові кошти у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити за користування кредитом в строки, визначені цим Договором.

Пунктом 1.2. Кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом становить 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (1277,50 % річних). Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

Строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів-кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є додатком №1 до цього договору (п. 1.3. Кредитного договору).

Згідно з п. 1.7. Кредитного договору Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_3 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ “ФК“ЕЛАЄНС"), здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, або іншим способом.

Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим Договором погоджений сторонами в Додатку №1 до цього Договору (п.1.8. Кредитного договору).

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 Цивільного кодексу України).

Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до змісту норми статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Порядок укладення договору визначений розділом 6 Кредитного договору.

Зокрема, сторонами погоджено, що:

- даний Договір укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі на Сайті https://procent.com.ua (далі по тексту - ІТС) відповідно до Закону України “Про електронну комерцію» (п. 6.1. Кредитного договору);

- з метою отримання Кредиту, Позичальник проходить реєстрацію в ІТС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація Позичальника в ІТС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІТС, Позичальнику створюється Особистий кабінет, в якому відображаються всі його анкетні дані.

Ідентифікація/верифікація Позичальника здійснюється у спосіб передбачений нормативно-правовими актами Національного банку України та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) способів ідентифікації та верифікації Позичальника:

- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;

- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння PHOKПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої KEП власника ідентифікаційного документа;

- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразовим ідентифікатором (оtр-пароля), надісланого Товариством на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційними документами, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням KEП печатки уповноваженим працівником Товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото (п. 6.2. Кредитного договору);

- після проходження реєстрації та ідентифікації в ІТС Товариства, Позичальник в Особистому кабінеті в ІТС, реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму Кредиту.

Під час реєстрації електронного платіжного засобу, Позичальник вказує дані електронного платіжного засобу який має пройти прив'язку до особистості Позичальника, перевірку дійсності та її доступності для Позичальника.

На електронному платіжному засобі Позичальника повинна бути сума від 1 копійки до 10,00 грн. (десять гривень 00 копійок). При проходженні процедури верифікації, система блокує на картці випадкову суму в розмірі до 10,00 грн. (десяти гривень 00 копійок), після чого Позичальник має дізнатись у банку, який випустив електронний платіжний засіб, суму заблокованих коштів та вставити у відповідне поле в ІТС. Верифікація платіжної картки може проводитись також іншим способом в залежності від умов договору між Товариством та платіжною системою (фінансовою установою/установою, що має сертифікат, який відповідає стандартам PCI DSS).

В подальшому, якщо дозволяють функціональні можливості ІТС, Позичальник може додавати необмежену кількість електронних платіжних засобів в Особистому кабінеті, за умови проходження аналогічної процедури.

Позичальник зобов'язаний вказати реквізити електронного платіжного засобу, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Товариством своїх зобов'язань за цим Договором (п. 6.3. Кредитного договору);

- для отримання Кредиту та укладення Договору, Позичальник в Особистому кабінеті в ІТС заповнює необхідну інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення в ІТС усіх граф відповідної форми, в якій вказує суму Кредиту та бажаний строк надання Кредиту (далі по тексту - Заявка на кредит).

Позичальник підтверджує заявку на кредит шляхом введення у відповідне поле ІТС одноразового ідентифікатора, який надсилається Товариством шляхом відправки повідомлення на телефонний номер Позичальника зазначений в п.8 Договору (п. 6.4. Кредитного договору);

- сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис з одноразовим ідентифікатором у випадках визначених чинним законодавством або кваліфікований електронний підпис (п. 6.5. Кредитного договору);

- після отримання Товариством Заявки на кредит в ІТС здійснюється комплекс дій щодо погодження/відхилення Позичальнику Заявки на кредит (п. 6.6. Кредитного договору);

- Товариство інформує Позичальника про прийняте рішення щодо видачі Кредиту шляхом відправки повідомлення в Особистий кабінет, також може бути надіслано повідомлення на телефонний номер та/або електронним листом на електронну пошту Позичальника, зазначені у Заявці на кредит (п.6.7 Кредитного договору);

- у разі схвалення Заявки на кредит, ІТС Товариства генерується Паспорт споживчого кредиту для ознайомлення, Договір, що є офертою та містить усі істотні умови, про що інформує Позичальника в Особистому кабінеті.

Товариство надсилає Позичальнику електронний підпис з одноразовим ідентифікатором шляхом направлення повідомлення на телефонний номер Позичальника, що вказаний в Особистому кабінеті (п. 6.8. Кредитного договору);

- Позичальник ознайомлюється в ІТС з Паспортом споживчого кредиту та підписує його шляхом введення в спеціальному полі електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, ознайомлюється даним Договором, підписує його шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 3 статті 12 Закону України “Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі, електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, який відповідає вимогам абзацу 3 статті 12 Закону України “Про електронну комерцію» та натиснення іконки “Підписати договір».

Позичальник не може підписати даний Договір без попереднього ознайомлення з ним, а також з Паспортом споживчого кредиту, Правилами.

Вказана іконка “Підписати договір» може стати активною лише після введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Зазначений електронний підпис з одноразовим ідентифікатором генерується Товариством в ІТС та надсилається Товариством Позичальнику в повідомлені на підтверджений телефонний номер вказаний Позичальником (п. 6.9. Кредитного договору);

- після підпису Позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором цього Договору, повідомлення надходить в ІТС Товариства та свідчить/повідомляє Товариство про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) даний Договір. Після зазначених дій, даний Договір підписується з сторони Товариства шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфікованою електронною печаткою з кваліфікованою електронною позначкою часу уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства (п. 6.10. Кредитного договору);

- часом укладення цього Договору є значення кваліфікованої електронної позначки часу для кваліфікованого електронного підпису уповноваженого представника Товариства (п. 6.11. Кредитного договору);

- після підписання Договору, Товариство надсилає підписаний екземпляр Договору на електронну пошту Позичальника вказану в п.8 Договору та в Особистий кабінет Позичальника в ІТС. При цьому після підписання Договору здійснюється автозавантаження підписаного примірника Договору на електронний пристрій Позичальника.

Сторони домовились, що примірник цього Договору вважається отриманим Позичальником, якщо Товариство його направило на електронну адресу вказану Позичальником в Особистому кабінеті/Договорі та/або безпосередньо в Особистий кабінет.

У випадку відправлення Договору в Особистий кабінет, Позичальник приймає та підтверджує, що дані Особистого кабінету є його контактними даними, які були ним зазначені під час укладення Договору та які дають можливість Позичальнику переглядати укладений Договір, завантажити його на свій персональний комп'ютер або інший пристрій, створити копію на паперовому носії і таким чином отримати у формі, що унеможливлює зміну його змісту. В цьому випадку датою відправлення Договору вважається дата, з якої Позичальнику в Особистому кабінеті стає доступним текст укладеного Договору.

Примірник Договору, а також додатки до нього надсилаються Позичальнику одразу після його підписання, але до початку надання кредиту (п. 6.12. Кредитного договору).

Статтею 11 Закону України “Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначено порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону передбачає використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності до порядку, визначеного статтею 11 Закону України “Про електронну комерцію» та п. 6.2.-6.4. Кредитного договору, позичальник зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Позивача на Сайті https://procent.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив всі необхідні поля, в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтвердив номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація Позичальника в ІКС, ознайомився з Правилами, надав згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІКС, Позичальнику створюється Особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані.

Кредитний договір №1414-1090-1 від 26.10.2023 та Додатки №№ 1, 2, 3 до нього були підписані кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ “ФК “ПРОЦЕНТ» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 565065, який введено 26.10.2023 о 09:55:10, паспорт споживчого кредиту підписаний Дихтою Я.А. електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 158506.

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі боржника для укладення такого кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування “вірогідності доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Сума кредиту у розмірі 3500,00 грн була зарахована 26.10.2023 на картку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) № НОМЕР_3 в АТ КБ “Приватбанк», що підтверджується довідкою ТОВ “ФК “ЕЛАЄНС» від 31.10.2025 про видачу коштів та банківською випискою за період з 03.09.2022-03.09.2025, наданою АТ КБ “Приватбанк» на виконання ухвали суду від 03.09.2025 про відкриття провадження у справі (т. 2 справи про банкрутство, а.с. 82-83).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» зобов'язання за Кредитним договором від 26 жовтня 2023 року № 1414-1090-1 щодо перерахування грошових коштів у загальній сумі 3500 грн на рахунок ОСОБА_1 , ідентифікований через реквізити вказаної у договорі платіжної картки.

Водночас доказів виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором №1414-1090-1 від 26.10.2023 в частині повернення тіла кредиту боржником суду не подано.

При цьому судом враховано правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та згідно з яким не можна вважати неукладеним правочин після його повного чи частково виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними заперечення представника боржника щодо неукладеності Кредитного договору з посиланням на те, що кредитором не доведено належність одноразових ідентифікаторів, зазначених у Кредитному договору, таблиці та паспорті споживчого кредиту, саме боржнику, не доведено факту підписання боржником зазначених документів та надання кредитних коштів.

Більше того, факт наявності заборгованості перед ТОВ “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» за Кредитним договором №1414-1090-1 від 26.10.2023 та не здійснення платежів для погашення кредиту підтверджений самим боржником безпосередньо у поданій ним заяві про відкриття провадження у цій справі про неплатоспроможність, що підтверджується змістом останньої та доданими до неї доказами (Кредитним звітом станом на 22.07.2025, запитами боржника до кредиторів, в тому числі до ТОВ “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» про надання інформації про фінансові зобов'язання та надання дозволу на розкриття таємниці фінансових послуг, копією Кредитного договору №1414-1090-1 від 26.10.2023 з додатками та розрахунком заборгованості, копією постанови державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №486/1352/24, виданого 27.12.2024 Южноукраїнським міським судом Миколаївської області).

Боржник свої зобов'язання належним чином не виконав, суму кредиту у визначений Кредитним договором строк не повернув, чим порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого заборгованість боржника за тілом кредиту становить 3500,00 грн.

Отже, заявлені кредитором грошові вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3500,00 грн є правомірними та підлягають визнанню.

Стосовно грошових вимог кредитора за відсотками за користування кредитом, суд зазначає таке.

Наявність заборгованості боржника перед ТОВ “ФК “ПРОЦЕНТ» за Кредитним договором №1414-1090-1 від 26.10.2023 підтверджується рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі №486/1352/24 (провадження №2/486/733/2024), яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначеним рішенням з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ 41466388, 04112, м. Київ, вул.Дегтярівська, 48) заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня 2023 року № 1414-1090-1 за відсотками станом на 22 липня 2024 року у розмір 33075 (тридцять три тисячі сімдесят п'ять) гривень 00 копійок, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Зазначене рішення не оскаржувалося у встановленому порядку та набрало законної сили 30.11.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.01.2025 було відкрито виконавче провадження ВП №77023069 з примусового виконання виконавчого листа №486/1352/24, виданого 27.12.2024 Южноукраїнським міським судом Миколаївської області.

Як зазначає кредитор, станом на 02.12.2025 у виконавчому проваджені з боржника було стягнуто грошові кошти в сумі 23608,13 грн (12422,40грн - погашення судових витрат, 11185,73 грн - часткове погашення прострочених відсотків).

Залишок непогашеної заборгованості згідно рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі №486/1352/24 по простроченим процентам за користування кредитом становить 21889,27 грн (33075,00 грн - 11185,73 грн).

Боржником розмір несплаченої суми заборгованості за вказаним рішенням визнано у запереченнях на заяву кредитора про зменшення грошових вимог та не спростовано.

Як зазначає кредитор у заяві про визнання грошових вимог, з урахуванням заяви про їх зменшення, боржник не повернув суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом, умови Кредитного договору діяли до 25.10.2024, заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 23.07.2024 по 25.10.2024 становить 11637,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Щодо заборгованості по процентах за користування кредитом, суд також враховує наступне.

Пунктом 1.2. Кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом становить 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (1277,50% річних). Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

Строк надання кредиту становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів-кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є додатком №1 до цього договору (п. 1.3. Кредитного договору).

Відповідно до п.1.4. Кредитного договору, для мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Товариство рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення нарахованих процентів та Кредиту згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту - 26.10.2023 року, дата платежу процентів першого періоду 25.11.2023 року, сума Кредиту - 3500,00 грн, нараховані проценти за користування Кредитом 3675,00 грн, разом до сплати 7175,00 грн.

Згідно п. 4.1. Кредитного договору сума Кредиту та проценти за користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору у строки відповідно до графіку визначеному у Додатку №1.

Пунктом 4.2. Кредитного договору сторони погодили, що нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом. При цьому проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання Позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб Позичальника), до дня повернення суми Кредиту, визначеної у пункту 1.1. цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за Кредитом.

Суд погоджується з твердженням представника боржника та керуючого реструктуризацією про неправомірність застосування кредитором до споживчого кредиту, який боржник отримав 26.10.2023, денної процентної ставки у 3,5 %.

24.12.2023 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, яким серед іншого доповнено Розділ IV “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про споживче кредитування» пунктом 17.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 21.08.2024 (241 день після набрання чинності Законом №3498-ІХ), з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень, максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У той же час, Кредитний договір укладений 26.10.2023, тобто до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» і на умови Кредитного договору розповсюджуються норми пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону “Про споживче кредитування», які діють з 24.12.2023.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України “Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, застосування за Кредитним договором денної процентної ставки, що перевищує 2,5% починаючи з 24.12.2023 по 21.04.2024, з 22.04.2024 по 20.08.2024 - 1,5%, а у подальшому 1% суперечить положенням ч. 5 ст. 8, пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ), у зв'язку з чим відповідні умови договору є нікчемними.

Керуючим реструктуризацією визнаються нараховані проценти за Кредитним договором за період з 26.10.2023 по 23.12.2023 у загальному розмірі 7 105,00 гривень.

Боржником контрозрахунку нарахованих процентів за користування кредитом суду не подано.

За допомогою ком'ютерної програми IpLex судом здійснено розрахунок процентів за користування кредитом, з урахуванням положень ч. 5 ст. 8, пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» та рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі №486/1352/24 (провадження №2/486/733/2024), за яким проценти за користування кредитом стягнуто за період з 26.10.2023 по 22.07.2024.

За розрахунком господарського суду заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 23.07.2024 по 25.10.2024 становить 3832,50 грн, з яких: за період з 23.07.2024 по 20.08.2024 з розрахунку денної процентної ставки 1,5% - 1522,50 грн. за період з 21.08.2024 по 25.10.2024 з розрахунку денної процентної ставки 1% - 2310,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про необхідність визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 в частині заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за Кредитним договором від 26 жовтня 2023 року № 1414-1090-1 у загальному розмірі 25721,77 грн, з яких: 21889,27 грн - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом за період з 25.11.2023 по 22.07.2024 згідно рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 486/1352/24, з урахуванням часткового погашення за результатами примусового виконання органами ДВС; 3832,50 грн - проценти за користування кредитом за період з 23.07.2024 по 25.10.2024.

Решту грошових вимог кредитора в сумі 7805,00 грн слід відхилити.

У постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд вважає безпідставними заперечення представника боржника щодо нарахування кредитором процентів за користування кредитом після звернення з позовом до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, оскільки предметом спору у справі № 486/1352/24 було стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами за Кредитним договором № 1414-1090-1 від 26.10.2023 за період з 25.11.2023 по 22.07.2024 у розмірі 33 075,00 грн. Позивачем у зазначеній справі не було заявлено вимоги про дострокове стягнення кредиту згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як зазначено вище, рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 486/1352/24 не оскаржувалось та набрало законної сили 30.11.2024.

Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (п. 2, 8 ч. 5 ст. 119 КУзПБ).

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, Суд вказав, що процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.

Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності). Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок задоволення вимог кредиторів.

Так, для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.

Витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Як зазначено вище, заяву з грошовими вимогами до боржника кредитором подано до господарського суду після закінчення строку, встановленого для їх подання, отже вимоги кредитора є конкурсними, однак кредитор не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 114 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний, зокрема, вести реєстр вимог кредиторів.

Керуючись ст. 1, 6, 45, 113, 114, 119, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 2, 13, 14, 73-79, 86, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати частково грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ 41466388) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у загальному розмірі 29221,77 грн, з яких: 3500,00 грн - тіло кредиту, 21889,27 грн - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом за період з 25.11.2023 по 22.07.2024 згідно рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 486/1352/24, з урахуванням часткового погашення за результатами примусового виконання органами ДВС; 3832,50 грн - проценти за користування кредитом за період з 23.07.2024 по 25.10.2024 (вимоги другої черги), а також 4844,80 грн витрати по сплаті судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (позачергово).

2. Відхилити решту грошових вимог у сумі 7805,00 грн.

3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. включити визнані судом вимоги кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника.

4. Ухвалу направити учасникам провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвала набрала законної сили 16.02.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.02.2026.

Суддя В.С. Адаховська