79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
17.02.2026 Справа № 914/1978/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Килина Петра Федоровича, м. Трускавець Львівської області,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Санаторно-готельний комплекс “Дніпро-Бескид», м. Трускавець Львівської області,
про стягнення 6'844'480,35 грн.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: В. Шабан,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Килина Петра Федоровича до Приватного акціонерного товариства “Санаторно-готельний комплекс “Дніпро-Бескид» про стягнення 5'480'768,00 грн. заборгованості за договорами про надання послуг харчування по системі “Шведський стіл» від 01.08.2023, 01.09.2024 та договору 1 про переведення права вимоги боргу від 25.09.2024. У позовній заяві позивач також зазначив, що орієнтовний розмір витрат за надання правової допомоги складає 50'000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.06.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвали про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду та про відкладення підготовчих засідань були надіслані позивачу засобами поштового зв'язку, а відповідачу - електронним судом, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Подальший рух справи у підготовчому засіданні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
26.09.2025 позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи актів звірки розрахунків за період 2023-2024 р.р. та актів прийому-передачі виконаних робіт за період 01.08.2023-20.09.2024, а 29.09.2025 - про долучення виписок по банківському рахунку ФОП Килин Л.В. за період 2023-2024 та акту взаємних розрахунків за період січень-листопад 2024 року між позивачем та відповідачем.
03.11.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав заяву про збільшення позовних вимог до 6'844'480,35 грн.. з яких: 5'480'768,00 грн. основний борг, 945177,23 грн інфляційні втрати, 209267,56 грн 3% річних та 209267,56 грн відсотки за користування чужими грошовими коштами. Зазначив, що орієнтовний розмір витрат за надання правової допомоги складає 250'000,00 грн. Ухвалою від 08.12.2025 суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог.
У підготовчому засіданні 27.01.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.02.2026.
Позивач у судове засідання 17.02.2026 з'явився, просив суд задоволити позовні вимоги; зазначив, що відповідач був повідомлений про розгляд справи, а тому немає підстав для відкладення судового засідання.
Відповідач участь повноважного представника забезпечив лише у підготовчому засіданні 03.11.2025, у подальші підготовчі засідання та судове засідання 17.02.2026 відповідач не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про усі засідання у даній справі, 18.11.2025 подавав заяву про надання доступу до матеріалів електронної справи та ознайомлення зі справою, 18.11.2025 суд такий доступ надав.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів в частині своєчасної сплати наданих послуг харчування на загальну суму 5'480'768,00 грн. За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 945177,23 грн інфляційних втрат, 209267,56 грн 3% річних та 209267,56 грн 3% за користування чужими грошовими коштами, які просить стягнути з відповідача.
Аргументи відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 17.02.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01 серпня 2023 року Приватним акціонерним товариством “Санаторно-готельний комплекс “Дніпро-Бескид» (замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Килин Лесею Володимирівною (виконавець) укладено договір №3 про надання послуг харчування по системі «Шведський стіл», відповідно до умов якого сторони домовилися про надання послуг харчування на харчоблоці відділення «Дніпро» з 01.08.2023. Надання послуги виконавцем замовникові розпочинається в корпусі «Дніпро» з 01.08.2023 і діє до 31.12.2023 та/або терміну, визначеного окремо сторонами (п.2.1 договору).
Згідно з п.2.5 договору кожні 10 днів, на підставі акту звірки обсягу наданої послуги, сторони складають і підписують акт прийому-передачі послуг і проводять взаємні розрахунки. Оплата замовником послуг виконавця робиться щодекадно за минулу декаду місяця на підставі актів прийому - передачі наданих послуг, складених за результатами звірки обсягу наданої послуги (п.5.1 договору).
Термін дії договору та його припинення погоджений сторонами у розділі 4 та 8 договору.
Позивач зазначає, що виконання умов укладеного договору упродовж 01.08.2023 - 20.09.2024 ФОП Килин Л.В. було надано послуги харчування на загальну суму 5'480??768,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та актами звірки взаємних розрахунків за 2023 рік, січень-листопад 2024 року, якими відповідач визнав заборгованість у розмірі 5201173,00 грн. Акти підписані без зауважень.
01 вересня 2024 року Приватним акціонерним товариством “Санаторно-готельний комплекс “Дніпро-Бескид» (замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Килином Петром Федоровичем (виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг харчування по системі «Шведський стіл», відповідно до умов якого сторони домовилися про надання послуг харчування на харчоблоці відділення «Дніпро» з 01.09.2024. Надання послуги виконавцем замовникові розпочинається в корпусі «Дніпро» з 01.09.2024 і діє до 30.09.2025 та/або терміну, визначеного окремо сторонами (п.2.1 договору).
Згідно з п.2.5 договору кожні 10 днів, на підставі акту звірки обсягу наданої послуги, сторони складають і підписують акт прийому-передачі послуг і проводять взаємні розрахунки. Оплата замовником послуг виконавця робиться щодекадно за минулу декаду місяця на підставі актів прийому - передачі наданих послуг, складених за результатами звірки обсягу наданої послуги (п.5.1 договору).
Термін дії договору та його припинення погоджений сторонами у розділі 4 та 8 договору.
Позивач вказує, що на виконання умов укладеного договору упродовж 01.12.2024 - 28.02.2025 він надав послуги харчування на загальну суму 484?595,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами: актом №103VIP передачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) за 01.12.2024 - 10.12.2024 на суму 19770,00 грн; актом №104 за 01.12.2024 - 10.12.2024 на суму 27160,00 грн; актом №105VIP за 11.12.2024 - 20.12.2024 на суму 8380,00 грн; актом №106 за 11.12.2024 - 20.12.2024 на суму 14000,00 грн; актом №107 за 21.12.2024 - 31.12.2024 на суму 34580,00 грн; актом №108VIP за 21.12.2024 - 31.12.2024 на суму 16200,00 грн; актом №109VIP за 01.01.2025 - 10.01.2025 на суму 22780,00 грн; актом №110 за 01.01.2025 - 10.01.2025 на суму 65870,00 грн; актом №111VIP за 11.01.2025 - 20.01.2025 на суму 1800,00 грн; актом №112 за 11.01.2025 - 20.01.2025 на суму 49430,00 грн; актом №113 за 21.01.2025 - 31.01.2025 на суму 66085,00 грн; актом №114 за 01.02.2025 - 10.02.2025 на суму 41570,00 грн; актом №115 за 11.02.2025 - 20.02.2025. на суму 79000,00 грн та актом №115 за 21.02.2025 - 28.02.2025 на суму 37970,00 грн. Акти підписані без зауважень та скріплені печатками сторін.
Позивач стверджує, що відповідач частково, з порушенням строків, здійснив оплату за надані послуги за період 01.12.2024 - 28.02.2025 в загальній сумі 205000,00 грн. Залишок заборгованості складає 279595,00 грн.
25 вересня 2024 року між Приватним акціонерним товариством “Санаторно-готельний комплекс “Дніпро-Бескид» (відповідач, боржник), Фізичною особою-підприємцем Килин Лесею Володимирівною (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Килин Петром Федоровичем (позивач, новий кредитор) укладено договір 1 про переведення права вимоги боргу, відповідно до умов пунктів 1-4 якого первісний кредитор переводить право вимоги боргу у сумі 5149788,00 грн. за наступним основним договором №3 від 01.08.2023, який укладений між боржником і кредитором, на нового кредитора. Боржник зобов'язується виконати зобов'язання нового кредитора перед первинним кредитором за основним договором та сплатити новому кредитору 5149788,00 грн основного боргу та проводити всі подальші нарахування новому кредитору. З моменту набуття чинності даного договору у нового кредитора виникає право вимоги до боржника у сумі 5149788,00 грн. Боржник протягом семи календарних днів з дня виконання зобов'язання перед новим кредитором письмово повідомляє первісного кредитора про таке виконання з додаванням підтверджуючих документів.
Між ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид» (боржником) та ФОП Килин П.Ф. (новим кредитором) 30.11.2024 підписано акт звірки взаємних розрахунків за період січень-листопад 2024 на загальну суму 5049788,00 грн.
02.12.2024 ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид» скерувало позивачу гарантійний лист №250/4, що 5201173,00 грн заборгованості за послуги харчування буде відшкодована не пізніше 01.05.2025, однак своїх зобов'язань не виконав.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 945177,23 грн. інфляційні втрати, 209267,56 грн. 3% річних та 209267,56 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами, які також просить стягнути з відповідача.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору №3 про надання послуг харчування від 01.08.2023, договору від 01.09.2024 та договору 1 про переведення права вимоги боргу від 25.09.2024. Доказів розірвання договорів або визнання їх недійсним матеріали справи не містять.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Наявні у справі матеріали свідчать, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг. Крім того, у гарантійному листі №250/4 від 02.12.2024 відповідач визнав заборгованість за договором від 01.08.2023 у розмірі 5201173,00 грн.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг, відтак, позовна вимога про стягнення 5480768,00 грн основного боргу за договорами про надання послуг є обґрунтованою, адже розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та не спростований відповідачем.
Щодо договору 1 про переведення права вимоги боргу від 25.09.2024 суд відзначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за вищевказаним правочином ФОП Килин Л.В. відступила позивачу ФОП Килин П.Ф. усі належні їй права вимоги про стягнення 5201173,00 грн за договором №3 про надання послуг харчування від 01.08.2023.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період 01.10.2024-31.10.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат а 3% річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 943113,68 грн. втрат від інфляції та 172489,42 грн 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Крім того, за порушення строків виконання договорів позивач заявив про стягнення 209267,56 грн 3% за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період 01.10.2024-31.10.2025.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Водночас, термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях:
1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;
2) прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України). Означена правова позиція щодо застосування статей 536, 625 ЦК України відображена в пунктах 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, пунктах 6.20-6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, пунктах 109-110 постанови Великої Палати Верховного суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.
Відтак, термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - боржник до певного строку одержує можливість не повертати кошти. Тобто, з дозволу кредитора він користується його грошовими коштами і вносить за це плату (проценти). Коли ж наступає строк повернення коштів, а боржник цього не робить, мова йде про неправомірне користування чужими грошима (постанова Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
За правилами ст. 536 ЦК України продавець має право на одержання від покупця процентів від простроченої суми, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства та вказані проценти можуть сплачуватися, в тому числі, від дня передання товару продавцем.
З наведеного випливає, що обов'язковою умовою виникнення права на нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, підстави для його застосування та розмір, або наявність законодавчого акту, який визначає обов'язок та умови сплати таких.
Сторони у п.7.1 договорів погодили, що у разі порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством.
Однак, позов у даній справі обґрунтовується саме неправомірним, незаконним користуванням відповідачем грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем нараховано проценти у розмірі, передбаченому ст.625 ЦК України.
У договорах про надання послуг відсутня умова про нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, підстави для її застосування та розмір. Позивачем також не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили таку умову.
Як уже відзначалося плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору (у вигляді сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами), так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (ст. 625 ЦК України).
При цьому, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 536 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно (в один період часу позивачем визначено 01.10.2024-31.10.2025).
З урахуванням викладеного, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за час правомірного користування грошовими коштами, розмір яких відповідно до ст. 536 ЦК України може бути встановлено сторонами в договорі як плата за користування товарним кредитом, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Водночас, із врахуванням обставин даної справи, судом встановлено нарахування позивачем процентів за користування чужими коштами саме за період порушення грошового зобов'язання, що регулюється диспозицією ч. 2 ст. 625 ЦК України, вимоги за якою позивачем також заявлені до стягнення. За наведених обставин, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Нормами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Позивач подав суду копію пенсійного посвідчення №2503305511 від 14.08.2024 з приміткою про те, що Килин П.Ф. являється інвалідом ІІ групи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір у розмірі 79'156,36 грн підлягає стягненню з відовідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Санаторно-готельний комплекс “Дніпро-Бескид» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Дрогобицька, 33; ідентифікаційний код 22347313) на користь Фізичної особи-підприємця Килина Петра Федоровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 5'480'768,00 грн основного боргу, 943'113,68 грн інфляційних втрат та 172'489,42 грн 3% річних.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Санаторно-готельний комплекс “Дніпро-Бескид» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Дрогобицька, 33; ідентифікаційний код 22347313) в дохід Державного бюджету України 79'156,36 грн судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 24.02.2026.
Суддя Яворський Б.І.