вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" лютого 2026 р. Справа № 911/3305/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А4»
до фізичної особи-підприємця Топіхи Валентини Михайлівни
про стягнення 9112,00 грн,
за участі представників учасників провадження
позивача - Менів Я.О. - адвокат, ордер Серії АХ № 1323091;
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «А4» (далі - позивач, ТОВ «А4») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 22.10.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.10.2025) до фізичної особи-підприємця Топіхи Валентини Михайлівни (далі - відповідачка, ФОП Топіха В.М.) про стягнення 9112,00 грн безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 24.02.2025 з банківського рахунку позивача, відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Укрсиббанк», здійснено безпідставний переказ грошових коштів у сумі 9112,00 грн на розрахунковий рахунок ФОП Топіхи В.М., відкритий в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ»), за IBAN номером НОМЕР_1 .
Позивач стверджує, що зазначені вище грошові кошти позивача були перераховані без достатньої правової підстави, оскільки між позивачем та відповідачкою не укладалося відповідного договору, а також не існувало підстав для господарських відносин, як наслідок, перераховані грошові кошти в розмірі 9112,00 грн є безпідставно набутими та підлягають поверненню на рахунок позивача.
Також до позовної заяви долучено клопотання про витребування доказів, у якому позивач просить суд витребувати в АТ “ПУМБ» інформацію щодо власника банківського рахунку за номером НОМЕР_2 , на який було здійснено перерахування грошових коштів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам строки на вчинення відповідних процесуальних дій.
Зазначеною ухвалою суду також було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “А4» та постановлено витребувати від Акціонерного товариства “Перший український міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; код ЄДРПОУ 14282829) інформацію щодо власника банківського рахунку за номером IBAN НОМЕР_1 ; встановлено Акціонерному товариству “Перший український міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) строк для подання витребуваних доказів - десять днів з дня вручення ухвали (п.4,5 ухвали).
Станом на 06.01.2026 від Акціонерного товариства “Перший український міжнародний Банк» на виконання ухвали суду від 03.11.2025, яка доставлена до Електронного кабінету користувача ЕСІТС 03.11.2025 о 15:22, запитуваної інформації на адресу суду не надходило.
Враховуючи те, що інформація про власника рахунку за номером IBANUA503348510000000026000263539 необхідна для повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, суд перейшов до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, про що постановив 06.01.2026 відповідну ухвалу; судове засідання призначив на 26.01.2026 та повторно зобов'язав Акціонерне товариство “Перший український міжнародний Банк» надати від інформацію стосовно власника банківського рахунку за номером НОМЕР_1 .
20.01.2026 через канцелярію суду від Акціонерного товариства “Перший український міжнародний Банк» на виконання вимог ухвали суду від 06.01.2026 надійшла відповідна інформація.
Представник позивача та представник відповідача у судове засідання 26.01.2026 не з'явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно, про причини неявки суд не повідомили, жодних заяв чи клопотань процесуального характеру до суду від учасників справи не надходило.
Разом з тим, після судового засідання 27.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від директора ТОВ «А4» надійшло клопотання (сформоване в системі 25.01.2026) про відкладення розгляду справи, яке долучене до матеріалів справи.
Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені частиною другою статті 182 ГПК України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 26.01.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2026.
В судове засідання відповідач не з'явився, свого представника до суду не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно Інформації, ФОП Топіха В.М. не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».
За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 03.11.2025 про відкриття провадження у справі № 911/3305/25 (в порядку спрощеного позовного провадження), ухвала від 06.01.2026 та ухвала від 26.01.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» ф.119 за номером R067030962300, ухвала суду від 03.11.2025 (про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження) була отримана ФОП Топіха О.М. згідно «розписки про одержання» 08.11.2025.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відзив на адресу суду від відповідача у зазначений в ухвалі суду від 03.11.2025 процесуальний строк не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача також не надходило, правову позицію у справі відповідач не висловив.
Ухвала про здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження від 06.01.2026 була вручена відповідачеві 15.01.2026 за номером поштового відправлення R068048186720.
Ухвала про призначення розгляду справи по суті від 26.01.2026, згідно витягу із сайту АТ «Укрпошта» стосовно перевірки статуту відстеження повертається відправнику, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Положеннями частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, номери яких та дати зазначені вище.
Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 16.02.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно платіжної інструкції № 681 від 24.04.2025 року платником ТОВ «А4» (код платника 25285363, розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , банк АТ «Укрсиббанк») було здійснено переказ грошових коштів в сумі 9 112,00 грн отримувачу ТОВ «А4» (код отримувача 2360311205, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , банк АТ «ПУМБ») з призначенням платежу «поповнення електронного рахунку СЕА ПДВ за березень 2025».
Як зазначив позивач, зазначене перерахування грошових коштів було вчинено Косинкіною Іриною Петрівною, яка з 18.02.2025 виконувала обов'язки бухгалтера, та якій був наданий доступ до банківського рахунку позивача, зокрема, вона мала доступ до електронного кабінету власника банківського рахунку, відритого у Публічному акціонерному товаристві «Укрсиббанк».
Доступ до електронного рахунку підтверджується заявою (згодою) на підключення фізичної особи до організації та надання/припинення повноважень щодо рахунків та інформації по ним в системі дистанційного обслуговування UKRSIB business.
Зі слів позивача, переказ грошових коштів на рахунок НОМЕР_1 вчинений бухгалтером безпідставно, в зв'язку з чим позивач скористався сервісом генерації та перевірки українських IBAN номерів на сайті Національного Банку України за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/iban. та встановив, що розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , на який перераховувалися грошові кошти позивача, відкритий у АТ «ПУМБ».
Зважаючи на зазначений факт, адвокат Менів Олексій Ігорович звернувся до АТ «ПУМБ» з адвокатським запитом про надання інформації щодо власника банківського рахунку за номером НОМЕР_2 .
У відповідь на вказаний запит, АТ «ПУМБ» повідомив, що з метою дотримання вимог законодавства із захисту інформації, яка містить банківську таємницю, а також керуючись п.2 ч. 1 ст. 62 Закону про банки, запитувану інформацію можна отримати за відповідним рішенням суду.
Позивач стверджує, що на день звернення ТОВ «А4» до господарського суду з позовною заявою про повернення безпідставно набутих коштів, грошові кошти у сумі 9112,00 грн знаходяться на розрахунковому рахунку IBAN НОМЕР_1 .
Приналежність коду отримувача - 2360311205, відповідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі фізичних та юридичних осіб на сайті Міністерства юстиції України належить ФОП Топісі Валентині Михайлівні.
При цьому, позиція позивача обґрунтована тим, що зазначені вище грошові кошти були перераховані без достатньої правової підстави, оскільки між позивачем та відповідачкою не укладалося відповідного договору, а також не існувало підстав для господарських відносин, як наслідок, перераховані грошові кошти в розмірі 9112,00 грн є безпідставно набутими та підлягають поверненню на рахунок позивача.
Як зазначалось вище, відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення цього спору по суті, суд відповідно до ст. 165 ГПК України здійснює розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави належить до позадоговірних (кондикційних) зобов'язань та виникає за таких умов:
- по-перше, є факт набуття або збереження майна;
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;
- по-третє, обов'язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 922/1830/20, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України.
У ч. 2 ст. 1212 ЦК України встановлюється правило, відповідно до якого виникнення зобов'язань з безпідставного набуття майна не обмежується поведінкою тільки потерпілого або набувача майна. Дане зобов'язання може виникнути у результаті дій третіх осіб або бути наслідком події.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі № 904/5330/18 також зазначив, що встановлення відсутності господарських зобов'язань, які б виникали з правочинів чи інших передбачених законом актів, як на час перерахування коштів, так і на час розгляду справи, свідчить про безпідставність утримання таких коштів та можливість використання правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19.
Зміст платіжної інструкції № 681 від 24.04.2025 свідчить про те, що грошові кошти в сумі 9112,00 грн надійшли на рахунок НОМЕР_1 та кодом отримувача 2360311205, який присвоєно ФОП Топісі Валентині Михайлівні з призначенням платежу «поповнення електронного рахунку СЕА ПДВ за березень 2025».
Згідно інформації, викладеної АТ «ПУМБ» в листі № КНО-07.8.5/598БТ від 14.01.2026, який направлений на адресу суду 20.01.2026, рахунок НОМЕР_1 відкрито на ім'я ФОП Топіха Валентини Михайлівни.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
В матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, як на момент розгляду спору, так і до звернення позивача до суду, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у розмірі 9112,00 грн. Доказів протилежного суду відповідачем не надано та вказаної позиції не спростовано.
У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що зобов'язання відповідача з повернення коштів позивачу виникло на підставі ст. 1212 ЦК України, а строк виконання обов'язку з повернення коштів в розумінні закону не є встановленим, то позивач, як кредитор, має право вимагати його виконання у будь-який час.
Оскільки положеннями ст. 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов'язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/20).
09.06.2025 позивач в порядку норм ст. 530 ЦК України направив відповідачу вимогу про повернення коштів, де просив повернути на його банківський рахунок безпідставно отримані грошові кошти у сумі 9 112, 00 грн у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги.
Вимога була направлена відправленням з оголошеною цінністю із описом вкладення за номером 2503100095261 і отримана відповідачем 12.06.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відправлення.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти у сумі 9112,00 грн у строк до 19.06.2025 включно.
Разом з тим, доказів повернення позивачу безпідставно отриманих коштів у сумі 9112,00 грн та/або вмотивованої відповіді на вимогу відповідач позивачеві не направив та суду не надав.
З огляду на вказане, в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно набуті кошти, в зв'язку з чим, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів, які відповідач набув за рахунок позивача без достатньої правової підстави в сумі 9112,00 грн обґрунтованою, доведеною, відповідачем не спростовану та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Беручи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 9112,00 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Відповідно до наданої суду платіжної інструкції про сплату судового збору за № 742 від 21.10.2025 позивач оплатив 3028,00 грн.
На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 ст. 4 цього Закону, в електронній формі - застосовується коефіціент 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тобто, за подачу позовної заяви в електронній формі позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2422,40 грн з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, з урахуванням задоволення позовних вимог відшкодуванню витрат позивача по оплаті судового збору з відповідача підлягає сума 2422,40 грн.
Судовий збір в розмірі 605,60 грн може бути повернуто на користь позивача з Державного бюджету України згідно ухвали суду за відповідним клопотанням позивача згідно до вимог ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Топіхи Валентини Михайлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А4» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, код ЄДРПОУ 25285363) 9112 (дев'ять тисяч сто дванадцять) грн 00 коп. безпідставно збережених коштів, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання та складення повного тексту рішення 24.02.2026
Суддя О.В. Щоткін