ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.02.2026Справа № 910/14738/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 36, ідентифікаційний код 39609111)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер" (01042, м. Київ, вул. Дмитра Дорошенка, 49, прим.82, оф.10, ідентифікаційний код 40889885)
про стягнення 26 903, 23 грн,
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер" (далі - відповідач) про стягнення 26 903, 23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у період 01.03.2017 по 03.03.2025 надавалися відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, буд. № 47 кв. №93, які не були оплачені відповідачем, в зв'язку з чим виник борг у розмірі 17 607, 93 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 7 143, 09 грн інфляційних втрат та 2 139, 38 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" було залишено без руху.
15.12.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.12.2025
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою суд на виконання вимог частини 7 статті 42 ГПК України, повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер" про обов'язок, встановлений частиною 6 статті 6 ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документами.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.12.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.12.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому, суд також враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.
Згідно з новою редакцією частин п'ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи", який набрав чинності 04.11.2023.
Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 16.12.2025, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 09.01.2026 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 16.12.2025.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" створене на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва" з метою надання у Подільському районі м. Києва послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно п. 2.1. Статуту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (далі - статут) підприємство створено з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій та об'єктів благоустрою та отримання прибутку.
Відповідно до п. 2.2. Статуту, предметом діяльності Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" є, зокрема: Утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку (підпункт 2.2.1.).
Надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку (підпункт 2.2.2.).
Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 № 50 "Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування" житловий будинок № 47 на вул. Оболонській був переданий на обслуговування та закріплений на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва".
Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О.П., 04.03.2025, власником квартири № 93 у будинку 47 по вул. Оболонській у місті Києві до 04.03.2025 було Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АМБЕР". Майно належало продавцю на підставі договору наступної іпотеки PML006/1898/2008/1, посвідченого Русанюком З. З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06 лютого 2008 року за реєстровим № 793; Договору іпотеки PCL006/1372/2007, посвідченого Івановою О.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 02 лютого 2007 року за реєстровим № 618, дублікат якого виданий Івановою О.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21 січня 2020 року за реєстровим № 19 (п. 1.2. даного договору).
Позивач зазначає, що у період з 01.04.2015 по 01.03.2025 Комунальне підприємство надавало відповідачу послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а з 01.03.2025 по 03.03.2025 послугу з управління багатоквартирним будинком, однак відповідач не здійснював оплату наданих послуг за період з 01.03.2017 по 03.03.2025, у зв'язку з чим виник борг в загальній сумі 17 607, 93 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до п. 5, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Аналогічна норма містилась п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 "Про житлово-комунальні послуги", який втратив чинність на підставі Закону № 2189-VIII.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Аналогічна норма містилась у п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України № 1875-IV.
Приписами ч. 1, ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Аналогічна норма наведена в ч. 1 ст. 19 Закону України № 1875-IV.
Частиною 2 ст. ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
14.07.2015 позивачем у газеті "Хрещатик" № 99 (4695) оприлюднено умови договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є договором приєднання відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України.
Однак, сторонами не був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку № 47 на вул. Оболонській в м. Києві.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, від 11.12.2019 у справі № 755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, та Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-д (провадження № 14-280цс18), 21.08.2019 у справі №922/4239/16, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору(ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Таким чином, оскільки зазначений договір є публічним та договором приєднання, то відповідно відповідач приєднався до умов такого договору шляхом фактичного користування такими послугами.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
За приписами статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Відповідно до положень пункту 2.1 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 14.07.2015 (далі - договір), предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг, а споживачем - забезпечення своєчасності оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
За умовами пункту 2.3. договору розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до затвердженого (погодженого) розпорядженням органу самоврядування тарифу.
Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 № 442 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" та від 06.06.2017 № 668 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" були затверджені тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктами 3.1, 3.2, договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячно системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються в безготівковій формі.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та змісту договору, строк виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за договором на момент розгляду справи настав.
Як зазначалось вище, позивач вказує, що ним були надані відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та з управління багатоквартирним будинком, що відображено також у наданих рахунках-повідомленнях, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 17 607, 93 грн, яка підтверджена належними доказами наявними в матеріалах справи.
Тоді як, відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин справи, наведених позивачем, суду не надав.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та з управління багатоквартирним будинком та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 17 607, 93 грн основного боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних в сумі 2 139, 38 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 143, 09 грн за період з березня 2017 по жовтень 2025 включно.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер" (01042, м. Київ, вул. Дмитра Дорошенка, 49, прим.82, оф.10, ідентифікаційний код 40889885) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 36, ідентифікаційний код 39609111) заборгованість у розмірі 17 607 грн 93 коп., 3% річних у розмірі 2 139 грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 143 грн 09 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн 41 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2026
Суддя Л.Г. Пукшин