ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18.02.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1364/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс"
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Верховинська багатопрофільна лікарня"
про стягнення заборгованості в сумі 695 422,64 грн, з них: 522 330,52 грн - основного боргу, 33 207,71 грн - інфляційних втрат та 139 884,41 грн - пені
представники сторін в судове засідання не з'явились
установив: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Верховинська багатопрофільна лікарня" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 695 422,64 грн, з них: 522 330,52 грн - основного боргу, 33 207,71 грн - інфляційних втрат, 139 884,41 грн - штрафних санкцій.
Позовні вимоги огрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю товарів №150 від 03.04.2024 в частині здійснення повної оплати за поставлений товар, в результаті чого виникла заборгованість на суму 522 330,52 грн. За прострочення строків оплати, позивач здійснив нарахування пені та інфляційних втрат. Позовні вимоги обгрунтовані ст. 525, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Позивач повноважного представника в судове засідання 11.02.2026 не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2026 про доставку електронного листа в його електронний кабінет. Будь-яких клопотань по справі суду не подав.
Відповідно до відзиву (вх.№21034/26 від 24.12.2025) Комунальне некомерційне підприємство "Верховинська багатопрофільна лікарня" основну суму заборгованості не заперечує, а прострочення сплати обгрунтовує відсутністю бюджетного фінансування. У своїх запереченнях посилається на приписи норми ст. 551 ЦК України , якою урегульовано в т. ч. і зменшення розміру пені. Зазначає, що стягнення пені та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі є непропорційним наслідкам порушення та суперечить принципам розумності й справедливості, у зв'язку із чим просить в частині стягнення пені та інфляційних втрат відмовити.
В судове засідання позивач повноважного представника не забезпечив, однак 10.02.2026 через систему “Електронний суд» направив на адресу суду клопотання (вх.№2341/26 від 10.02.2026), в якому просить розгляд справи здійснювати без участі його повноважного представника; позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач повноважного представника в судове засідання 11.02.2026 не забезпечив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через його представника, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2026 про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
11.02.2026 Комунальне некомерційне підприємство "Верховинська багатопрофільна лікарня" подало до суду заяву (вх.№2409/26 від 11.02.2026) про розгляд справи без участі його представника. Правову позицію щодо позовних вимог, викладену у відзиві, підтримав.
В судовому засіданні 11.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату його проголошення - 18.02.2026.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини у справі вказують про те, що 03.04.2024, за результатами тендерної закупівлі №UA-2024-03-18-002643-а, між філією "Верховинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" (по договору - продавець/по справі - позивач) та Комунальним некомерційним підприємством "Верховинська багатопрофільна лікарня" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір про закупівлю товарів № 150 (далі - Договір).
Так, Наказом Генерального директора державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 18.10.2024 № 1907 визначено припинити філію "Верховинське лісове господарство" шляхом її закриття з передачею активів та пасивів до філії "Карпатський лісовий офіс".
31.12.2024 наказом виконавчого директора Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 2340 затверджено передавальний акт активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше з філії "Верховинське лісове господарство" до філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України".
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 20.10.2025 № 1692 затверджено положення про філію "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" (далі Положення), де згідно пункту 1.1. Положення, філія "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Філія) є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034) (далі Підприємство).
Пунктом 3.1. Положення визначено, що філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.
Згідно пунктів 10.5. та 10.5.6. Положення, для здійснення діяльності філії в межах, встановлених законодавством, Статутом підприємства, даним Положенням та наказами Генерального директора, підприємство делегує філії право: представляти інтереси підприємства в судах, в тому числі в загальних судах, господарських та адміністративних судах, а також в міжнародних арбітражах у справах, пов'язаних з діяльністю філії; вести претензійну роботу, виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених цим Положенням, представляти інтереси в правоохоронних органах та бути представником потерпілого. З метою реалізації цього права участь у справі може брати керівник Філії, інша особа, уповноважена діяти від імені Підприємства відповідно до виданої Генеральним директором довіреності та/або трудового договору (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
З урахуванням наведеного Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" є правонаступником всіх прав, обов'язків та зобов'язань Державного підприємства "Верховинське лісове господарство".
Договір підписаний сторонами, підписи яких скріплені печатками, недійсним в судовому порядку не визнавався.
Відповідно до п.1.1. та 1.2. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - ДК 021:2015 код 03410000-7 “Деревина» (деревина дров'яна не промислового використання), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість.
Згідно п.3.1. Договору загальна сума Договору складає 1108050,00 грн, в тому числі ПДВ - 221610,00, загальна сума з ПДВ - 1329 660,00 грн.
Сума Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.2. Договору).
Згідно п.4.1 Договору покупець здійснює оплату вартості товару, який йому постачається, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця на підставі видаткових накладних протягом двадцяти днів з дня поставки товару (партії товару).
Відповідно до п.5.1. Договору строк постачання товарів - впродовж 2024 року до 31.12.2024 товар постачається впродовж п'яти робочих днів з дня отримання заявки від покупця.
Розділом 6 Договору визначено взаємокореспондуючі права та обов'язки сторін. Так, продавець має право на своєчасне отримання грошових коштів за поставлений товар. В свою чергу покупець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі здійснити оплату за поставлений товар (пункти 6.1.1, 6.4.1. Договору).
Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
У випадках не передбачених цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.7.4. Договору).
Відповідно до п.10.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов Договору позивач здійснив відвантаження товару (лісопродукції), що підтверджується товарно-транспортними накладними: серія ЮІЗ №580189 від 30.08.2024, серія ЮІЗ №580188 від 30.08.2024, серія ЮІЗ №580176 від 26.08.2024, серія ЮІЗ №580177 від 26.08.2024, серія ЮІЗ №580173 від 23.08.2024, серія ЮІЗ №580172 від 23.08.2024, серія ЮІЗ №580164 від 21.08.2024, серія ЮІЗ №580163 від 21.08.2024, серія ЮІЗ №580158 від 16.08.2024, серія ЮІЗ №580157 від 16.08.2024, серія ЮІЗ №580156 від 16.08.2024, серія ЮІЗ №580154 від 12.08.2024, серія ЮІЗ №580134 від 01.08.2024, серія ЮІЗ №580137 від 01.08.2024, серія ЮІЗ №580138 від 02.08.2024, серія ЮІЗ №580127 від 29.07.2024, серія ЮІЗ №580115 від 25.07.2024, серія ЮІЗ №580114 від 25.07.2024, серія ЮІЗ №580111 від 25.07.2024, серія ЮІЗ №580119 від 26.07.2024, серія ЮІЗ №580118 від 26.07.2024, серія ЮІВ №171327 від 25.07.2024, серія ЮІВ №171328 від 25.07.2024, серія ЮІВ №171323 від 24.07.2024, серія ЮІВ №171349 від 29.07.2024, серія ЮІВ №171354 від 30.07.2024, серія ЮІВ №171358 від 31.07.2024, серія ЮІВ №171350 від 29.07.2024, серія ЮІВ №171342 від 27.07.2024, серія ЮІЗ №580223 від 16.09.2024, серія ЮІЗ №580227 від 17.09.2024, серія ЮІЗ №580238 від 20.09.2024, серія ЮІЗ №580241 від 20.09.2024, серія ЮІЗ №580239 від 20.09.2024, серія ЮІЗ №580237 від 20.09.2024, серія ЮІЗ №580254 від 23.09.2024, серія ЮІЗ №580253 від 23.09.2024, серія ЮІЗ №580258 від 25.09.2024, серія ЮІЗ №580260 від 25.09.2024, серія ЮІЗ №580269 від 30.09.2024, серія ЮІЗ №580268 від 27.09.2024, серія ЮІЗ №580272 від 30.09.2024.
Відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 522330,52 грн.
В претензійному листі №5837/39.1-2025 від 27.03.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість в розмірі 522330,52 грн. Проте, претензія залишена без відповіді, що зумовило позивача звернутись із позовом до суду.
.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач зобов'язання по оплаті товару поставленого на підставі Договору про закупівлю товару №150 від 03.04.2024 належним чином не виконав, а наявність заборгованості в сумі 522 330,52 грн відповідачем не заперечується.
Разом з тим, суд критично оцінює доводи відповідача про неможливість виконання умов договору у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань.
Відповідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 ст. 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
До того ж, в ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за отриману ним лісопродукцію.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За наведеного позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за поставлену лісопродукцію за Договором про закупівлю товару №150 від 03.04.2024 в сумі 522 330,52 грн є обґрунтованими, доведеними та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань встановлених договором позивач нарахував 33 207,71 грн інфляційних втрат.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
Отже, норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
З огляду на зазначене, інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення ст. 551 ЦК України.
Крім того, вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу і є мінімальною гарантією, яка надає кредитору можливість захистити такі інтереси, а отже відповідна компенсаційна виплата нараховуються незалежно від вини боржника.
За наведеного, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.
За результатами здійснення перевірки нарахування інфляційних втрат суд встановив обгрунтованість та арифметично вірне нарахування, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктами 7.1. та 7.4. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. У випадках не передбачених цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Договірні відносини між сторонами виникли під час дії Господарського кодексу України, а отже до спірних правовідносин суд застосовує норми зазначеного закону.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У частині 2 статті 231 Господарського кодексу України зазначається, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Наведеними нормами урегульовано порядок нарахування пені із дотриманням початку та періоду часу нарахування пені і який обмежено у цьому випадку шестимісячним строком від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
З урахуванням наведеного нарахування пені за усталеною судовою практикою, здійснюється по кожній поставці товару (партії товару) на підставі первинних документів в т. ч. часткових проплат з обмеженим шестимісячним нарахуванням по кожній ТТН окремо.
Позивачем нараховано пеню із недотриманням встановленого порядку, пеню нараховано від загальної суми 522330,52 грн - простроченої заборгованості в розмірі 139884,41 грн за період з 01.01.2025 по 17.11.2025.
З огляду на наведене, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про неможливість здійснення перевірки правильності нарахування пені позивачем з огляду на відсутність у матеріалах справи платіжних інструкцій щодо часткової проплати відповідачем сум поставленого товару на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН), які долучені до матеріалів справи.
Суд звертає увагу, що нарахування пені повинно здійснюється за кожен день прострочення платежу, а відсутність банківських документів унеможливлює встановлення точного залишку заборгованості в кожен конкретний момент часу та, відповідно, перевірку математичного розрахунку штрафних санкцій (пені).
Згідно з принципом змагальності, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються. Суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях або на розрахунку, який не підкріплений належними та допустимими доказами (платіжними документами), що підтверджують фактичний рух коштів.
За наведеного, суд приходить до висновку відмовити в позові в частині стягнення пені.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, зокрема в частині стягнення 522 330,52 грн основного боргу та 33 207,71 грн інфляційних втрат. В частині стягнення пені в розмірі 139 884,41 грн слід відмовити.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволення позову, зокрема в сумі 6666,46 грн. Іншу суму судового збору залишити за позивачем.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Державне спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" до Комунального некомерційного підприємства "Верховинська багатопрофільна лікарня" про стягнення заборгованості в сумі 695 422,64 грн, з них: 522 330,52 грн - основного боргу, 33 207,71 грн - інфляційних втрат та 139 884,41 грн - пені - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Верховинська багатопрофільна лікарня" (вул. Я. Невестюка, 2, селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78701, 011993374) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, Київська область, 01601, код 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" (вул. Собранецька,156, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код 45554542) 555 538,23 грн, з них: 522 330,52 грн - основного боргу, 33 207,71 грн - інфляційних втрат та 6666,46 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 24.02.2026.
Суддя С. М. Кобецька