вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
23.02.2026 м. Ужгород Справа № 907/1169/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77» від 10.02.2026
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в справі №907/1169/25
у справі №907/1169/25
за позовом Управління міського господарства Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77», м. Бровари Київської області
про стягнення 578 458,10 грн
секретар судового засідання: Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Управління міського господарства Мукачівської міської ради звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77» 578 458,10 грн збитків у результаті завищення вартості виконаних робіт за договорами №180-17-п від 22.08.2023, №181-17-п від 22.08.2023, №182-17-п від 22.08.2023, №186-17-п від 04.09.2023, №39-10-п від 19.09.2023, №43-10-п від 22.09.2023, 190-17-п від 12.10.2023, 191-17-п від 12.10.2023, 193-17-п від 25.10.2023 з урахуванням додаткових угод.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05 лютого 2026 року в справі № 907/1169/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 05 лютого 2026 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.
11 лютого 2026 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 10.02.2026 у якій заявник просить суд стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із розглядом справи у розмірі 102 264,61 грн та приєднати до матеріалів справи докази понесення відповідних витрат.
Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року розгляд заяви відповідача від 10.02.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено в судовому засіданні 23.02.2026 о 09:30 год. без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено учасникам справи строк до 20.02.2026 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви позивача у справі № 907/1169/25.
19 лютого 2026 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру професійної правничої допомоги №295/01-07/18-26 від 17.02.2026. у якому просить суд відмовити відповідачу у задоволенні зави щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Позивач вважає обсяг наданих адвокатом послуг завищеним, оскільки, на думку позивача, дана справа відноситься до справ незначної складності і не потребує значної затрати часу.
23 лютого від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання про зменшення розміру професійної правничої допомоги від 22.02.2026 у якому Товариство не погоджується з доводами позивача та просить задовольнити заяву від 10.02.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Представники сторін у судове засідання для ухвалення додаткового рішення не викликались.
Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, суд зважає на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Судом встановлено, що відзиві на позовну заяву від 05.11.2025 відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в розумінні п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України в розмірі 50 000,00 грн.
Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України вирішення судом питання про розподілу судових витрат після прийняття рішення у справі пов'язується з поданням учасником справи доказів їх понесення до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
З урахування наведеного, відповідач у підготовчому засіданні та під час розгляду справи по суті повідомляв суд, що докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу будуть ним подані після прийняття рішення у встановлений процесуальним законом строк та в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення ТОВ «ШБУ-77» суд стягнути з позивача 102 264,61 грн витрат на професійну правничу допомогу.
До заяви про ухвалення додаткового рішення заявник долучив, серед іншого, Договір про надання правової допомоги №б/н від 31 березня 2025 року; Додаткову угоду від 15 жовтня 2025 року до Договору про надання правової допомоги №б/н від 31 березня 2025 року; Договір про надання правової допомоги №б/н від 20 травня 2025 року; Додаткову угоду від 18 жовтня 2025 року до Договору про надання правової допомоги №б/н від 20 травня 2025 року, Акти приймання-передачі наданих послуг №1 від 09.02.2026, №2 від 09.02.2026, №3 від 09.02.2026 (до Договору від 31.03.2025), №1 від 10.02.2026 (до Договору від 20.05.2025), рахунки-фактури та фіскальні чеки на підтвердження факту понесення таких витрат, докази надіслання такої заяви відповідачу до Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом п.п. 1.1., 1.2. Договору про надання правової допомоги від 31.03.2025 (надалі - Договір від 31.03.2025), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77», як Клієнтом, та адвокатом Закордонцем Миколою Миколайовичем, як Адвокатом Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Предмет, перелік послуг, їх вартість та порядок оплати визначається даним договором та/або додатковою угодою до даного договору
Відповідно до п.1 Додаткової угоди від 15.10.2025 до Договору від 31.03.2025 Адвокат зобов'язується надати клієнту правничу (правову) допомогу, пов'язану з представництвом інтересів останнього та наданням клієнту інших видів правничої допомоги у справі за позовом Управління міського господарства Мукачівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77» про стягнення 578 458,10 грн.
За умовами п. 3 Додаткової угоди від 15.10.2025 сторони погодилися, що винагорода Адвоката за надану клієнту правову допомогу згідно даної додаткової угоди складається із двох частин - «погодинної оплати» та «гонорару успіху».
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 розмір почасової ставки становить 2250,00 грн, а гонорар успіху Адвоката у випадку прийняття позитивного рішення на користь Клієнта визначається на рівні, що не перевищує 1% від розміру грошових коштів за позовом до Клієнта.
Сторони визначили, що вартість послуг за час, витрачений Адвокатом на поїздки у справах Клієнта, перебування в робочий час у справах Клієнта в іншому місті розраховується виходячи з 25% почасової ставки на кількість годин витраченого часу встановленої для Адвоката (п.4 Додаткової угоди від 15.10.2025).
Згідно з наданими суду Актами приймання-передачі наданих послуг №1, №2 та №3 від 09 лютого 2026 року за Договором від 31.03.2025 до складу наданої адвокатом правової (правничої) допомоги відповідачу включено:
- Консультація-аналіз матеріалів з метою вироблення правової позиції та стратегії, збір документів, доказів - 6750,00 грн;
- Відзив на позовну заяву - 9 000,00 грн;
- 02.12.2025 року підготовка та участь у судовому засіданні по справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області - 4500,00 грн;
- 15.01.2025 року підготовка та участь у судовому засіданні по справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області - 4500,00 грн;
- 05.02.2026 року підготовка та участь у судовому засіданні по справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області - 4500,00 грн;
- 01.12.2025 - 02.12.2025 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області (з урахуванням часу витраченого адвокатом на дорогу для участі у засіданні) - 12 375,00 грн;
- 14.01.2026 - 15.01.2026 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області (з урахуванням часу витраченого адвокатом на дорогу для участі у засіданні) - 12 375,00 грн;
- 04.02.2026 - 05.02.2026 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області (з урахуванням часу витраченого адвокатом на дорогу для участі у засіданні) - 12 375,00 грн;
- 01.12.2025 - 02.12.2025 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області, проїзд легковим транспортом, 1670 км- 3 380,78 грн;
- Проживання в готелі - 6 000 грн;
- 14.01.2026 - 15.01.2026 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області, проїзд легковим транспортом, 1670 км- 9 423,72 грн;
- Проживання в готелі - 2 050,00 грн;
- 04.02.2026 - 05.02.2026 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області, проїзд легковим транспортом, 1670 км- 5 200,53 грн;
- Проживання в готелі - 2 050,00 грн;
- Гонорар успіху відповідно до п.3.2. Додаткової угоди від 15.10.2025 року - 5 784,58 грн
Крім того, 20 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77», як Клієнтом, та адвокатом Власовим Миколою Миколайовичем, як Адвокатом укладено Договір про надання правової допомоги (надалі - Договір від 20.05.2025, за змістом п. 1.1. якого За цим Договором Адвокат зобов'язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу (далі - «послуги»), а Клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору. Під послугами у цьому Договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 18.10.2025 року до Договору від 20.05.2025, Адвокат зобов'язується надати клієнту правничу (правову) допомогу, пов'язану з представництвом інтересів останнього та наданням клієнту інших видів правничої допомоги у справі за позовом Управління міського господарства Мукачівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77» про стягнення 578 458,10 грн.
За умовами п. 3 Додаткової угоди від 18.10.2025 сторони погодилися, що винагорода Адвоката за надану клієнту правову допомогу згідно даної додаткової угоди складається із двох частин - «погодинної оплати» та «гонорару успіху».
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 розмір почасової ставки становить 2000,00 грн.
Сторони визначили, що вартість послуг за час, витрачений Адвокатом на поїздки у справах Клієнта, перебування в робочий час у справах Клієнта в іншому місті розраховується виходячи з 25% почасової ставки на кількість годин витраченого часу встановленої для Адвоката (п.4 Додаткової угоди від 18.10.2025).
Згідно з наданим суду Актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 10 лютого 2026 року за Договором про надання правової допомоги №б/н від 20.05.2025 року адвокат Власов Микола Миколайович надав відповідачу правову допомогу у формі: « 11.11.2025 підготовка та участь у судовому засіданні по справі 907/1169/25 у Господарському суді Закарпатської області (відеоконференція)», на суму 2000,00 грн.
При оцінці наданого відповідачем опису наданої Адвокатом правничої допомоги суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо питання застосування приписів частини 3 статті 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Оцінюючи докази на підтвердження наданої відповідачу адвокатами Закордонцем Миколою Миколайовичем та Власовим Миколою Миколайовичем правової допомоги в розмірі 102 264,61 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що такий вид зазначеної Акті приймання-передачі наданих послуг №1від 09.02.2026 року правової допомоги як «Консультація-аналіз матеріалів з метою вироблення правової позиції та стратегії, збір документів, доказів» (п. 1 Акту), на які, за твердженням заявника, адвокатом витрачено 3 год часу фактично охоплюються та включаються в надану адвокатом правничу допомогу з підготовки відзиву на позовну заяву, позаяк очевидною є неможливість підготовки відзиву без вивчення та аналізу матеріалу, змісту правовідносин між сторонами-учасниками спору, збору доказів, що за своїм змістовних наповненням покликано забезпечити право відповідача отримати судовий захист, формою реалізації якого було подання відзиву до суду, а не аналіз перспектив отримання судового захисту, а окремих доказів як доказів надання такої послуги як консультація-аналіз матеріалів з метою вироблення правової позиції та стратегії, Адвокатом відповідачу окремо, поза зв'язком з поданим в даній справі відзивом на позовну заяву суду не надано.
У даній частині суд звертає увагу сторін, що для цілей розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу такі витрати повинні бути пов'язані зі справою, а не охоплювати вартість всіх послуг, які надаються Адвокатом на виконання укладеного з Клієнтом договору, в тому числі, з урахуванням фіксованого гонорару адвоката, а розподілу судом підлягає не вартість часу адвоката протягом якого він виконує доручення всі клієнта за Договором, а саме пов'язана зі справою правнича допомога необхідність якої є доведеною та неминучою, обґрунтованою, а її безпосереднє надання стороні підтверджується належними та допустимими доказами.
Також, суд вважає, що надання такої правничої допомоги адвокатом відповідача як « 02.12.2025 року підготовка та участь у судовому засіданні по справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області», « 15.01.2025 року підготовка та участь у судовому засіданні по справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області», « 05.02.2026 року підготовка та участь у судовому засіданні по справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області», на які, за твердженням заявника, адвокатом витрачено разом 6 год, вартістю 13 500 грн не підтверджується документально, позаяк протоколи судових засідань 02.12.2025, 15.01.2026 та 05.02.2026 свідчать, що тривалість даних судових засідань загалом становить 3 години.
Як вже зазначалось вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).
Оскільки фактичний час перебування адвоката в судових засіданнях підтверджується протоколами судових засідань і становить 3 години, суд приходить до висновку про обгрунтованість розміру витрат на надання такої правничої допомоги, як підготовка та участь у судовому засіданні, пропорційно фактично витраченому часу, а саме у розмірі 6750,00 грн.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що включення таких витрат на правничу допомогу як « 01.12.2025 - 02.12.2025 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області (з урахуванням часу витраченого адвокатом на дорогу для участі у засіданні) - 12 375,00 грн», « 14.01.2026 - 15.01.2026 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області (з урахуванням часу витраченого адвокатом на дорогу для участі у засіданні) - 12 375,00 грн», « 04.02.2026 - 05.02.2026 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області (з урахуванням часу витраченого адвокатом на дорогу для участі у засіданні) - 12 375,00 грн», « 01.12.2025 - 02.12.2025 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області, проїзд легковим транспортом, 1670 км- 3 380,78 грн», «проживання в готелі - 6 000 грн», « 14.01.2026 - 15.01.2026 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області, проїзд легковим транспортом, 1670 км- 9 423,72 грн», «проживання в готелі - 2 050,00 грн», « 04.02.2026 - 05.02.2026 (вулиця Василя Симоненка,4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область) для участі у судовому засіданні у справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області, проїзд легковим транспортом, 1670 км- 5 200,53 грн», «проживання в готелі - 2 050,00 грн» на яку адвокатом відповідача витрачено загалом 66 год на суму 65 230,03 грн, не може бути визнано судом обґрунтованим, неминучим та необхідним, позаяк брати участь в судових засіданнях є правом, а не обов'язком учасника справи, який сам обирає форму участі в судовому засіданні, а як вбачається з долучених до заяви про ухвалення додаткового рішення документів, вартість участі адвоката в судових засіданнях у даній справі також включено до актів наданих послуг.
Суд, при цьому, бере до уваги правову позицію Верховного суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19 відповідно до якої зазначено, що такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
У той же час, в спірних правовідносинах особиста присутність адвоката Закордонця Миколи Миколайовича в приміщенні Господарського суду Закарпатської області в судових засіданнях 02.12.2025, 15.01.2026, 05.02.2026 не була невідворотною, позаяк явка позивача в судовому засіданні не визнавалася судом обов'язковою, а відтак особиста присутність в судових засіданнях 02.12.2025, 15.01.2026, 05.02.2026 залежала виключно від волі самого адвоката.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 197 ГПК України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Оскільки адвокат, маючи можливість скористатися засобами відеозв'язку, що дозволило б уникнути додаткових витрат, обрав особисту присутність в залі суду, суд не вважає витрати на правничу допомогу в цій частині такими, що були невідворотними та неминучими для надання правничої допомоги відповідачу, у зв'язку з чим витрати в цій частині також не підлягають розподілу та стягненню з позивача у справі.
Суд при цьому також приймає до уваги, що основною адресою адвоката Закордонця М.М. відповідно до реєстру адвокатів є м. Мукачево Закарпатської області, вул. Богуна Івана, буд. 24, літ. Б, а відтак, необхідність логістичних витрат адвоката, пов'язаних з прибуттям в судові засідання маршрутом вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область - м. Ужгород Закарпатська область - вулиця Василя Симоненка, 4, Бровари, Київська область не можуть вважатися судом належним чином обґрунтованими, а витрати, пов'язані з проживанням, купівлею пального, за позицією суду, не є такими, що підлягають покладенню на позивача у справі.
Також, не може бути визнано судом обґрунтованим, неминучим та необхідним включення відповідачем до обсягу правничої допомоги гонорару успіху відповідно до п. 3.2. Додаткової угоди від 15.10.2025 року з огляду на таке.
Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність
Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Також Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 15.10.2025 сторони погодилися, що винагорода Адвоката за надану клієнту правову допомогу згідно даної додаткової угоди складається із двох частин - «погодинної оплати» та «гонорару успіху».
Відповідно до п. 3.2 гонорар успіху Адвоката у випадку прийняття позитивного рішення на користь Клієнта визначається на рівні, що не перевищує 1% від розміру грошових коштів за позовом до Клієнта.
Аналізуючи зазначені положення Додаткової угоди, суд доходить висновку, що зазначення в ній в якості мети представництва прийняття судового рішення на користь клієнта, очевидно не відповідає визначенню представництва, яке надано в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», метою якого є забезпечити Адвокатом реалізацію прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві в межах видів здійснення адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а відтак, оцінюючи вимогу відповідача про стягнення «гонорару успіху» в розмірі 5784,58 грн саме в якості досягнення мети представництва, суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних саме в межах надання відповідачу правничої допомоги в даній справі, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату.
Крім того, суд, враховуючи ту обставину, що погоджений додатковий «гонорар успіху» є домовленістю Клієнта і Адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником, а відтак, відмовляє у стягненні з відповідача зазначеної суми гонорару успіху.
Зважаючи на наведене, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаними адвокатами Закордонцем Миколою Миколайовичем та Власовим Миколою Миколайовичем робіт, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт та обсягом наданої відповідачеві правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді 17 750 грн судових витрат на правничу допомогу, яка підтверджена документально - «Відзив на позовну заяву», « 02.12.2025 року підготовка та участь у судовому засіданні по справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області», « 15.01.2026 року підготовка та участь у судовому засіданні по справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області», « 05.02.2026 року підготовка та участь у судовому засіданні по справі №907/1169/25 в Господарському суді Закарпатської області», « 11.11.2025 підготовка та участь у судовому засіданні по справі 907/1169/25 у Господарському суді Закарпатської області (відеоконференція)», виходячи з встановлених в Додаткових угодах до Договорів від 31.03.25 та 20.05.25 ставок та з урахуванням часу, необхідного для підготовки відповідних заяв по суті та письмових пояснень представників відповідача.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, за наслідками розгляду спору в даній справі №907/1169/25 прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підтверджені витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17 750,00 грн покладаються судом на позивача у справі.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77» від 10.02.2026 (02.3.1-02/1228/26) про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/1169/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління міського господарства Мукачівської міської ради (89600, м. Мукачево Мукачівського району Закарпатської області, пл. Духновича Олександра, буд. 2, код ЄДРПОУ 03344510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77» (07402, м. Бровари Київської області, вул. Симоненка Василя, буд 4, код ЄДРПОУ 41412376) 17 750,00 грн (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. У решті вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 24 лютого 2026 року.
Суддя Лучко Р.М.