ЄУН 174/101/26
н/п 1-кс/174/78/2026
23 лютого 2026 року м.Вільногірськ
Слідчий суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12025041150000195 від 02.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з вищою освітою, не працює, військовозобов'язаний, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,-
Слідчий ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним клопотанням, яке погоджено з прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 , вказуючи, що в провадженні СВ ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінальних проваджень № 12025041150000195, яке внесене до ЄРДР 02.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України та № 12026041150000026, яке внесене до ЄРДР 29.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України. 23.02.2026, слідчим СВ ВП №4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, в рамках кримінального провадження № 12026041150000026 від 29.02.2026, винесено постанову про зміну (перекваліфікацію) правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч.2 ст.309 КК України на ч.2 ст.307 КК України.
Постановою прокурора Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 23.02.2026 вказані кримінальні провадження об'єднані в одне провадження, якому присвоєно номер №12025041150000195.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними по справі доказами.
Оскільки, підозрюваний ОСОБА_5 не одружений, неповнолітніх дітей не має, тобто не має сталих соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 дозволяє перебувати в умовах установи виконання покарань, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у останнього може виникнути намір переховуватися від органу досудового розслідування, суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, при цьому як додаткову обставину в підтвердження продовження існування ризику переховування слід врахувати введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органу влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку зокрема ускладнює належний виклик таких особі, а також контроль за виконанням інших більш м'яких запобіжних заходів, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, може незаконно впливати на учасників у кримінальному провадженні. Зазначений ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , особисто знайомий зі більшістю свідків, які є наркозалежними особами та на постійній основі купували у останнього психотропні речовини, а тому може шляхом переконання, тиску, залякування або вмовлянь примусити свідків змінити свої показання. А тому, просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримали, посилаючись на його законність та обґрунтованість з підстав викладених у письмовому клопотанні, просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 , в судовому засіданні по суті оголошеної йому підозри вину не визнав та просив застосувати до нього домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 , в судовому засіданні зазначив, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обгрунтованості підозри ОСОБА_5 , який є особою раніше не судимою, від органів досудового розслідування ніколи не ухилявся, ризики зазначені в клопотанні, жодними належними доказами не підтверджені, тому відсутні підстави для задоволення клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ознайомишись зі змістом заявленого клопотання, дослідивши письмові матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.19-22), протоколом огляду особи залученої до конфіденційного співробітництва від 06.01.2026 (а.с.31), протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 06.01.2026 (а.с.32, 33); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки (а.с.37, 38); висновком експерта № СЕ-19/104-26/654-НЗПРАП від 12.01.2026 (а.с.42-44), протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ; (а.с.53-59), протоколом обшуку квартири АДРЕСА_3 від 29.01.2026 (а.с.64-66); протоколом огляду прозорого поліетиленового сліп-пакету з кристалічною речовиною білого кольору, який видала особа залучена до конфіденційного співробітництва (а.с.76); висновком експерта № СЕ-19/104-26/3914-НЗПРАП від 05.02.2026 (а.с.104-109) та іншими матеріалами.
В порядку ст.208 КПК України ОСОБА_5 не затримувався.
В свою чергу, в клопотанні слідчий зазначає про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень за ознаками ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, враховує положення ст.ст. 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії досудового розслідування слідчий суддя не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, n. 34).
На думку слідчого судді, сукупність матеріалів досудового розслідування, які долучені до клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу з огляду потреб досудового розслідування.
В свою чергу, як зазначено в ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги і п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, слідчий суддя бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", а саме: "При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів".
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії", позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Калашник проти Росії" тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути "загальним правилом", і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Свершов проти України" тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Таким чином, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчий суддя враховує не лише тяжкість обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях в яких підозрюється, а також те, що підозрюваний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має вищу освіту та зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , де зареєстрований з батьками, на обліку у лікарів психіатра, ЛОРа та офтальмолога не перебуває, а тому фактично вказані обставини не позбавляють можливості здійснення контролю за ним з боку слідчого та прокурора у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий суддя констатує, що незважаючи на те, що ризик можливих спроб вчинити інше кримінальне правопорушення повністю не виключається, але він є настільки мінімізованим, що не переважає над принципом поваги до особистої свободи, і дає підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, як альтернативу триманню під вартою. При цьому, відмічає, що сам по собі факт наявності обґрунтованої підозри у вчинені кримінальних правопорушень та ймовірність призначення підозрюваному суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, на що посилався слідчий у клопотанні, не свідчить про неефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Твердження ж прокурора про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не є достатніми для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У справі "Мамедова проти Росії" (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
При цьому, суд враховує, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини від 23.02.2012 року у справі "Клішин проти України", № 30671/04). У свою чергу матеріали долучені до клопотання не містять доказів, які б підтверджували, наявність ризиків передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
У відповідності ж до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Згідно з положеннями ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Відповідно до ч.6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим, прокурором, при доведеності обставин, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.194 КПК України, не доведено, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України не зможуть забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, та відповідно до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та водночас про обрання більш м'якого запобіжного заходу, а саме: домашнього арешту. На думку слідчого судді, домашній арешт стане запорукою дотримання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків, а покладення на нього додаткових обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, забезпечить дотримання вимог ст.2 та ч.2 ст.28 КПК України щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність домашнього арешту прокурор разом зі слідчим не позбавлений процесуальної можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді щодо зміни запобіжного заходу на більш тяжкий.
Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 181,182,183, 184, 186, 193, 194, 196, 205, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП №4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді цілодобовогодомашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 23 квітня 2026 року за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюванго ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 23 квітня 2026 року такі обов'язки:
-не залишати місце свого постійного проживання - АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, цілодобово;
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою.
Ухвалу направити для виконання до ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, для контролю за виконанням - прокурору Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 .
Орган поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчого.
Роз'яснити положення ч.5 ст.181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Попередити ОСОБА_5 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Слідчий суддя підпис ОСОБА_1