Справа № 173/2020/25
Провадження №2/173/146/2026
іменем України
24 лютого 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Алієва Нурай до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Алієва Нурай до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 26 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8265917210.
На підставі Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень», до АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8265917210.
15 травня 2024 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № НІ/11/19-Ф, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами.
Відповідач не виконав свого зобов'язання за договором, внаслідок чого має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у розмірі 31792 грн. 33 коп.:
-20093 грн. 02 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-2392 грн. 74 коп. - сума заборгованості за відсотками.
-9306 грн. 57 коп. - сума заборгованості по комісії.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 03 вересня 2026 року прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін повідомлений належним чином, шляхом направлення на адресу відповідача судом копії позовної заяви та ухвали суду, яку останнім отримано особисто, про що свідчить підпис Лебідя О.В. на рекомендованому поштовому повідомленні про вручення.
Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 26 серпня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8265917210, на умовах якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 20506 грн. 50 коп., строком на 18 місяців, з процентною річною ставкою 3.50% від суми кредиту.
Відповідно до п. 1.2. Договору при наданні кредиту нараховується комісія у розмірі 5.00% від суми кредиту, що становить 976 грн. 50 коп.
Пункт 1.3. Договору містить порядок повернення кредиту.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 8265917210 від 26 серпня 2022 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 31792 грн. 33 коп., яка складається з:
-20093 грн. 02 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-2392 грн. 74 коп. - сума заборгованості за відсотками.
-9306 грн. 57 коп. - сума заборгованості по комісії.
Згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.
За таких обставин, не підлягає стягнення заборгованість за комісією у розмірі 9306 грн. 57 коп.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).
За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами договору, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку, тощо.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Розрахунки заборгованості, що надані разом з позовною заявою, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, а, отже самі по собі не є належними доказами наявності заборгованості. Розрахунки складені самим позивачем, а тому інформація, зазначена у них, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит. (Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 по справі № 183/13475/23.
Судом також встановлено, що 07 жовтня 2016 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» укладено Договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до п. 2.1. якого первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами.
15 травня 2024 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № НІ/11/19-Ф, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 1077ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Суд враховує, що за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги за договорами відступлення права вимоги, договорами факторингу, може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав або вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі, в даному випадку, існуючого кредитного договору на момент укладення договорів факторингу.
З матеріалів справи вбачається, що договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року за яким згідно з доводами позовної заяви відбулось первісне відступлення права вимоги за кредитним договором № 8265917210 від 26 серпня 2022 року укладено між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» 07 жовтня 2016 року, тобто більш ніж за п'ять років до укладення кредитного договору № 8265917210 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 .
Вказане свідчить про те, що предметом останнього на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором № 8265917210 від 26 серпня 2022 року, що узгоджується з позицією, викладеною судом апеляційної інстанції під час розгляду цивільної справи № 201/11054/24 від 18.03.2025.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повної оплати за договором факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували виконання сторонами умов договору факторингу та, як наслідок - набуття права грошової вимоги позивача до відповідача за кредитними договорами та можливості реалізації прав нового кредитора для звернення до суду з даним позовом.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутня значна частина розділів Договору факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року. Так, договір факторингу містить розділи 1-4 і розділ 12, що позбавляє суд можливості визначити його істотні умови та встановити наявність обставини переходу до позивача права грошової вимоги у кредитному зобов'язанні, де боржником є саме відповіда.
Враховуючи те, що позивачем не надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу позову, а саме: доказів виникнення прав і обов'язків за договорами факторингу, доказів наявності у позивача права грошової вимоги саме до відповідача та факту надання відповідачеві грошових коштів, що б свідчило про виконання умов договору первісним кредитором, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати на відповідача не покладаються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Алієва Нурай до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Найменування учасників справи:
1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30).
2. Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.А. Кожевник