майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
16 лютого 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1540/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Корнієнко А.Г. (в режимі відеоконференції) - довіреність №20/11/2025 від 20.11.2025;
від відповідача: не прибув,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВЕНТО»
до Фізичної особи - підприємця Чекмарьова Юрія Вячеславовича
про стягнення 981162,59 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Роял Інвест" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Чекмарьова Юрія Вячеславовича про стягнення 981162,59 грн, з яких: 800000,00 грн безпідставно набутих коштів, 145203,83 грн інфляційних, 35958,76 грн 3% річних.
Ухвалою від 28.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 29.12.2025 о 12:45.
04.12.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 29.12.2025 о 12:45 та в усіх наступних судових засіданнях по справі №906/1540/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була частково задоволена ухвалою суду від 05.12.2025.
Ухвалою від 29.12.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 21.01.2026, зважаючи на необхідність отримання додаткових доказів.
20.01.2026 до суду через "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2025, у якій повідомлено, що у позивача відсутня можливість надати договір або проект договору №0502/24 від 05.02.2024, оскільки відповідний договір між позивачем та відповідачем не було укладено, проект договору мав бути підготовлений відповідачем, однак відповідний проект відповідачем не складено та на підписання позивачу не надано. Щодо надання зареєстрованих податкових накладних стосовно проведених позивачем 02.05.2024 та 31.05.2024 платежів відповідачу на суму 800000,00 грн позивач повідомив, що відповідач станом на дату здійснення платежів був платником єдиного податку ІІІ групи за ставкою 5% та як платник ПДВ не був зареєстрований, у зв'язку з цим податкові накладні відповідно до вимог Податкового кодексу України не складалися. Щодо надання переписки сторін стосовно спірних правовідносин, зокрема укладення договору №0502/24 від 05.02.2024, позивач зазначив, що будь-яке письмове листування між сторонами відсутнє, переговори про укладення договору підряду на виконання ремонтних робіт на визначеному об'єкті з капітального ремонту фасаду та будівель здійснювалися у телефонному режимі.
21.01.2026 до суду електронною поштою від відповідача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2025, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з наведених у клопотанні підстав та, у разі відсутності відповідача у судовому засіданні, розглядати справу за його відсутності.
Протокольною ухвалою від 21.01.2026 суд на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод продовжив строк розгляду спору та оголосив перерву у судовому засіданні до 16.02.2026.
23.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про врахування зміни найменування позивача та долучення документів до матеріалів справи, у якій заявник просить змінити найменування позивача у справі з Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Роял Інвест" на Товариство з обмеженою відповідальністю "КАВЕНТО", а також змінити місцезнаходження позивача у справі.
10.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Представник позивача у засіданні суду підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, свого повноважного представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу 26.01.2026 поштового відправлення (а.с.71).
Враховуючи те, що явка відповідача у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась та неявка відповідача в засідання суду не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, тому відсутня правова підстава для перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 800000,00 грн, у зв'язку з чим вказані кошті підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України.
Крім того, позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 145203,83 грн інфляційних та 35958,76 грн 3% річних.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, водночас у клопотанні від 20.01.2026 вих.№20/01-26 повідомив, що відповідачем виконувалися роботи по влаштуванню фасаду по об'єкту: "Капітальний ремонт фасаду та покрівлі будівель №9/10 (військове містечко №11) за адресою: вул. Пироговська, 2, м. Одеса, Одеська область, Україна". Відповідачем було підготовлено, підписано проект договору від 05.02.2024 №0502/24 на виконання вказаних робіт у двох примірниках та нарочно було передано позивачу для розгляду і належного оформлення. Примірник відповідача так і не був йому повернутий, натомість позивачем на виконання вказаного договору було здійснено два платежі, а саме: 400000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №415 від 02.05.2024, та майже через місяць - 31.05.2024 здійснено ще один платіж на суму 400000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №427 від 31.05.2024, у яких в частині цільового призначення чітко зазначено: часткова оплата за виконання робіт згідно договору №0502/24 від 05.02.2024. Відповідач посилається на ч.2 ст.642 ЦК України, згідно з якою якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Роял Інвест" (позивач) перерахувало кошти у розмірі 800000,00 грн на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця Чекмарьова Юрія Вячеславовича (відповідач), а саме: згідно з платіжною інструкцією №415 від 02.05.2024 (а.с.10) на суму 400000,00 грн та згідно з платіжною інструкцією №427 від 31.05.2024 на суму 400000,00 грн (а.с.11) з призначенням платежу: "часткова оплата за виконання робіт згідно договору №0502/24 від 05.02.2024".
Як стверджує позивач, грошові кошти у розмірі 800000,00 грн були сплачені на рахунок відповідача, оскільки між сторонами проводились перемовини щодо виконання обсягу ремонтних робіт на визначеному об'єкті (капітальний ремонт фасаду та покрівлі будівель №9/10 (військове містечко №11) за адресою: вул. Пироговська, 2, м. Одеса), у зв'язку з чим сторони мали намір скласти та підписати відповідний договір (№0502/24 від 05.02.2024), проект якого (оферта) мав бути складений відповідачем та надісланий на погодження та підписання позивачу, однак відповідний договір відповідачем не укладено.
12.03.2025 позивач звернувся до відповідача з претензійним листом №12/03/25 (а.с.12), у якому вимагав повернути грошову суму невикористаних коштів у розмірі 800000,00 грн, оскільки жодних договірних відносин не відбулося, будь-яких послуг з виконання робіт чи надання послуг не проводилося, акти виконаних робіт чи інші підтверджуючі документи сторонами не підписувались, тому відповідач уже понад 10 місяців користується коштами позивача без законних підстав. Вказаний лист було вручено відповідачу 19.03.2025, однак залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.
У матеріалах справи також міститься досудова претензія №23/07/25 від 23.07.2025 (а.с.13), у якій позивач вимагав у відповідача у 5-денний строк повернути безпідставно набуту суму грошових коштів у розмірі 800000,00 грн, однак доказів направлення відповідачу цієї досудової претензії матеріали справи не містять, так як долучений позивачем трекінг поштового відправлення та фіскальний чек стосуються поштового відправлення №7601800361302, яким було направлено відповідачу претензійний лист №12/03/25 від 12.03.2025 та які долучені позивачем до цього листа в якості доказу на підтвердження його направлення відповідачу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Згідно з ч.1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч.1,2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Відповідно до ч.1,2 ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Згідно з ч.1 ст.882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 ЦК України).
Відповідно ж до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на яку покликається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Суд враховує, що кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним.
Після закінчення строку дії договору невикористаний аванс, переданий на виконання такого договору, не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Тлумачення статей 1212, 1215 ЦК України свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема добросовісності.
В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22, якщо особа здійснила сплату грошових коштів, знаючи, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для їх сплати, а згодом вимагає повернення сплачених грошових коштів, то така особа поводиться суперечливо й безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Так, у справі, що розглядається, позивач стверджує, що добровільно перераховував на розрахунковий рахунок відповідача кошти, знаючи, що між ним і відповідачем відсутні зобов'язання та відповідно у позивача відсутній обов'язок для сплати коштів у розмірі 800000,00 грн, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти двома платежами, а саме: згідно з платіжними інструкціями №415 від 02.05.2024 (а.с.10) на суму 400000,00 грн та №427 від 31.05.2024 на суму 400000,00 грн (а.с.11), зазначаючи, що призначенням платежу є часткова оплата за виконання робіт згідно договору №0502/24 від 05.02.2024, який, як зазначає позивач, вони з відповідачем лише планували укласти, що викликає у суду сумніви щодо дійсної відсутності між сторонами договірних зобов'язань. Так, перерахувавши відповідачу 02.05.2024 кошти у розмірі 400000,00 грн на підставі неукладеного договору, непослідовним є перерахування позивачем відповідачу наприкінці цього ж місяця 400000,00 грн за цим же неукладеним договором, зважаючи на те, що договір так і не було укладено. Оскільки позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти з огляду на відсутність договірних відносин із відповідачем, а також стверджує про відсутність будь-яких інших зобов'язань, проте здійснював ці платежі двічі протягом травня 2024 року, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Крім того, нелогічним є те, що позивач, знаючи, про безпідставність перерахування цих коштів, відсутність укладеного договору та будь-яких виконаних робіт за цим договором, тривалий час не вживав заходів щодо повернення вказаних коштів та звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів у розмірі 800000,00 грн лише через 10 місяців після їх перерахування, направивши претензійний лист від 12.03.2025 №12/03/25.
До того ж у вказаному претензійному листі від 12.03.2025 №12/03/25 (а.с.12), позивач, зазначаючи, що жодних договірних відносин не відбулося, будь-яких послуг з виконання робіт чи надання послуг не проводилося, акти виконаних робіт чи інші підтверджуючі документи сторонами не підписувалися, у той же час, вимагає у відповідача "повернути на рахунок позивача грошову суму н е в и к о р и с т а н и х к о ш т і в у розмірі 800000,00 грн", що також викликає сумніви саме у безпідставності отримання цих коштів, як про це стверджує позивач.
Також суд враховує те, що на противагу доводам позивача про відсутність між сторонами договірних зобов'язань та безпідставність отримання відповідачем коштів у розмірі 800000,00 грн, відповідач повідомив, що виконував роботи по влаштуванню фасаду на об'єкті: "Капітальний ремонт фасаду та покрівлі будівель №9/10 (військове містечко №11) за адресою: вул. Пироговська, 2, м. Одеса, Одеська область, надав до суду копію підписаного з його сторони примірника договору №0502/24 від 05.02.2024 (а.с.55-56) та пояснив, що інший примірник цього договору був переданий нарочно позивачу для розгляду і належного оформлення, однак позивач не повернув відповідачу договір, натомість здійснив двома платежами часткову оплату за виконання робіт згідно вказаного договору на суму 800000,00 грн, чим засвідчив бажання укласти договір та прийняття пропозиції відповідача.
У додаткових поясненнях у справі (а.с.72-75) представник позивача вказує, що відповідач не надав жодного документального підтвердження того факту, що два примірника проекту договору були передані позивачеві. Стверджує, що відповідач (будучи обізнаним про дату та номер договору, які вказані в призначенні платежів, а також суми платежів) виготовив та подав до суду копію проекту договору виключно з метою формування правової позиції в рамках пред'явленого позову. Зазначає, що, оскільки відповідач не виконував жодних будівельних робіт на замовлення позивача ні до здійснення платежів, ні після цього, і у позивача станом на 12.03.2025 була відсутня зацікавленість у виконанні відповідачем робіт по влаштуванню фасаду, позивачем було направлено дві претензії (від 12.03.2025 та від 23.07.2025) з вимогою про повернення коштів. Посилається на усталену практику Верховного Суду, згідно з якою відмова замовника від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.
Суд критично оцінює подані представником позивача пояснення, з огляду на те, що у позовній заяві і цих поясненнях позивач суперечить сам собі, вказуючи спочатку про відсутність договірних відносин між сторонами, однак, при цьому здійснює протягом одного місяця два платежі з призначенням платежу, у якому чітко вказані дата та номер договору, а у подальшому, стверджує про відсутність у позивача зацікавленості у виконанні відповідачем робіт по влаштуванню фасаду та посилається на практику Верхового Суду про застосування до вимог про повернення невикористаної частини авансу ст.1212 ЦК України у випадку відмови замовника від договору.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Проаналізувавши все викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів безпідставність отримання відповідачем коштів у розмірі 800000,00 грн, не надав беззаперечних доказів на підтвердження наведених ним обставин та обгрунтованості заявлених позовних вимог, натомість надані позивачем докази і пояснення є взаємосуперечливими та не спростовують наведених у позовній заяві доводів та пояснень відповідача, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України у розмірі 800000,00 грн. Відповідно, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню є також позовні вимоги про стягнення з відповідача 145203,83 грн інфляційних та 35958,76 грн 3% річних.
Враховуючи вище викладене, суд відмовляє у задоволенні позову.
З огляду на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 23.02.26
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- позивачу - через систему "Електронний суд";
2 - відповідачу - рек. з пов.