Справа № 199/396/26
(3/199/377/26)
іменем України
17.02.2026 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л. розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Хід розгляду справи.
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.
04.01.2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №821591 від 04.01.2026 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20.01.2026 року справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями була передана в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйова В.Л., та була призначена до розгляду 28.01.2026 року о 08-35.
27.01.2026 року адвокат Спіцина Л.Ю. подала суду клопотання про свою участь у справі в якості захисника Шквіри В.Г., ознайомлення із матеріалами справи та відкладення розгляду справи, та яке головуючим суддею було задоволено у повному обсязі, і відкладено розгляд справи на 03.02.2026 року.
У судовому засіданні 03.02.2026 року, захисник Спіцина Л.Ю. подала клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, просила суд розглянути справи без участі ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що останній проходе військову службу та перебуває у зоні бойових дій.
Головуючим суддею було відкладено розгляд справи для ознайомлення із клопотанням захисника та для дослідження доказів по справі на 11.02.2026 року о 08-45.
У судове засідання 11.02.2026 року захисник ОСОБА_1 не прибула. Під час телефонної розмови із помічником судді, захисник повідомила, що перебуває в іншому місті, і замість неї повинен був прибути інший захисник.
У зв'язку із чим, суддею було відкладено розгляд справи на 17.02.2026 року, для недопущення порушень права ОСОБА_1 на захист та звинувачень сторони захисту в обмеженні доступу до правосуддя.
17.02.2026 року, захисник ОСОБА_2 до суду не прибула, під час телефонної розмови з помічником судді, остання повторно повідомила, що пене перебуває у місті, не є захисником Шквіри В.Г. та справу вона передала іншому адвокату, який повинен був прибути до суду, водночас, жодна особа з числа адвокатів до суду не прибула. Жодних заяв, клопотань від адвоката Спіциної Л.Ю., або іншого захисника по справі №199/396/26 відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП до суду не надходили, як і не надходили від адвокатів документи, передбачені КУпАП, які свідчать, що такий адвокат є захисником Шквіри В.Г.
Мотивувальна частина.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №821591 від 04.01.2026 року слідує, що «04.01.2026 року приблизно о 09-20 годині, за адресою: Донецька область, с. Копоні, дорога Т0515, ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN X-TRAIL з державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest 6810 Drager 0181, тест №1466, з позитивним результатом - 0,25% проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП».
ОСОБА_1 у судове засіданні не з'явився. Був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судових засіданнях 28.01.2026, 03.02.2026, 11.02.2026, 17.02.2026, судовими повістками про виклик у судове засідання, та смс-повідомленням, яке заздалегідь було направлено на особистий номер ОСОБА_1 , який було добровільно вказано останнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, та судовою повісткою про виклик до суду, та на яку у зазначений час та місце до суду не з'явився.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Спіцина Л.Ю. у судовому засіданні 03.02.2026 року повідомила, що ОСОБА_1 не має можливості приймати участь у судовому засіданні, у зв'язку із чим вона просить суд розглядати справу без участі ОСОБА_1 .
Окрім цього, у судовому засіданні 03.02.2026 року, захисником заявлено клопотання про закриття справи у відношенні ОСОБА_1 , за ч .1 ст. 130 КУпАП, та на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Спіцина Л.Ю. у судові засідання 11.02.2026, 17.02.2026 року до суду не з'явилась. Була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на 11.02.2026, 17.02.2026 судовою повісткою про виклик до суду та SMS-повідомленням, яке вона завчасно, отримав на свій особистий абонентський номер телефону, та на яке у зазначений час та місце до суду не з'явилась, тому, з огляду на вказане, суд приймає рішення розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд враховує те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні судовою повісткою про виклик до суду та SMS- повідомленням, які він завчасно, отримав на свій особистий абонентський номер телефону, та на яке у зазначений час та місце до суду не з'явився.
Крім того, до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності.
Суд вважає такі дії ОСОБА_1 як усталену практику щодо штучного затягування часу та створення умов для спливу часу для притягнення до адміністративної відповідальності, а також намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, неявка ОСОБА_1 як особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення та яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, свідчать про обізнаність про розгляд справи та невжиття заходів для явки до суду, що може свідчити про усталену практику щодо штучного, свідомого затягування часу розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003.
Суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний Веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення та щодо свого наміру особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом вжито всіх заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.
Суд, з огляду на викладене, констатує той факт, що ОСОБА_1 скористався наданими йому правами на власний розсуд.
Оскільки відсутня така вищевказана заява ОСОБА_1 , яка містить відомості про обставини, які не унеможливлюють судовий розгляд, ОСОБА_1 був належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання, тому, за вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явилися в судове засідання, не бажає з'являтися у судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП участь ОСОБА_1 при розгляді справи не є обов'язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст. 268 КУпАП розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Дослідивши докази, суд вважає, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, що підтверджуються наданими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №821591 від 04.01.2026 року, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- безперервним відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, переглянутими судом, де зафіксований факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: перебування у стані алкогольного сп'яніння;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, з результатом проходження огляду 0,25% проміле;
- роздруківкою тесту №1466 про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Alcotester Drager 6810» ARAK 0131 від 04.01.2026 року з результатом 0,25% проміле;
- направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху, відповідно до якого, останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
- довідкою про видачу посвідчення водія категорії «В» на ім'я ОСОБА_1 з 27.11.2010 року.
Надаючи оцінку доказам суд враховує наступне.
Так, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №821591 від 04.01.2026 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівниками поліції встановлено, що останній порушив 2.9.а ПДР, а саме, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, досліджуючи диск із відеозаписами з нагрудних камер патрульних поліцейських судом встановлено, що відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Відеозаписами зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Окрім цьому, суд зазначає, що відеозапис є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. У виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 ЗУ Про Національну поліцію України, поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі.
Стороною захисту було надано клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в якому викладено правову позицію захисника особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення - адвокатом Спіциною Л.Ю., яка зазначила, що докази, які містяться в матеріалах справи, в своїй сукупності не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 винуватий відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення.
Також, захисником у клопотанні зазначено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані невірно, оскільки працівник поліції зупинив останнього з порушенням Закону України «Про національну поліції», не повідомив водієві причину зупинки, порушив процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння, та показання, які були отриманні за допомогою спеціального технічного засобу є допустимими, у зв'язку і з чим, дії ОСОБА_1 не підпадають під вчинення адміністративного правопорушення, за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До позиції сторони захисту суд відноситься критично, оскільки така позиція спростовується об'єктивними доказами, оцінку котрим суд дав, а не визнання ОСОБА_1 провини - спосіб його захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним правопорушення.
Так, на дослідженому судом відеозаписі зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами, зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", про що ОСОБА_1 було ознайомлено.
Посилання захисника щодо незаконної зупинки, суд відхиляє.
Разом з тим, суд зазначає, що ОСОБА_1 було зупинено в Донецькій області працівниками поліції на території де проходять активні бойові дії.
Так, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в України було введено воєнний стан.
При цьому, відповідно до п.п. 5,6,7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування; встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Окрім цього, відповідно до п. 3 ст. 15 «Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан», патрулям на території, де встановлено особливий режим, в установленому законодавством порядку надано право: перевіряти в осіб документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти до органів або підрозділів Національної поліції для встановлення особи; у разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які перевозяться зазначеними особами.
У зв'язку із чим, на переконання суду, сам факт зупинки транспортного засобу NISSAN X-TRAIL з державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 є у повній мірі законним та обґрунтованим з боку посадової особи.
Разом з цим, суд зазначає, що відмінність у часі, який зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та на відеозаписі №1, ніяким чином не нівелює подальші дії та обставини, які були зафіксовані на відеозаписі, та не впливає суттєво на обставини, які були викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд зазначає, що на момент зупинки, ОСОБА_1 жодного разу не заявляв заперечень щодо незаконної зупинки.
Також, відповідно до відеозапису №1, чітко вбачається, що ОСОБА_1 перебував на водійському місці, добровільно надав водійське посвідчення, та добровільно надав на огляд свій транспортний засіб.
Відповідно до таймкоду 0:07:00, відеозапису №1, ОСОБА_1 перед початком огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного приладу, повторно повідомив працівника поліції, що дійсно вживав учора, 03.01.2026 алкоголь, а саме «декілька банок пива».
На думку суду, під час складання працівником поліції протоколу, ОСОБА_1 в повній мірі усвідомлював свої дії, та потенційні наслідки, які можуть бути.
Роздруківкою тесту №1466 про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Alcotester Drager 6810» ARAK 0131 від 04.01.2026 року виявлено стан алкогольного сп'яніння з результатом 0,25% проміле.
Посилання захисника на те, що виявлений відсоток проміле у ОСОБА_1 у кількості 0,25% що згідно із нормами міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, у зв'язку із чим, стан сп'яніння є недоведеним поза розумним сумнівом, суд відхиляє, а зазначає наступне.
Відповідно до чинної Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», п. 7 зазначено, що «установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові».
Тобто, зазначений показник, законодавцем не визначений як приблизний, а має чітку вищу межу, та все, що буде над нею, вважається не допустимим для керування транспортними засобами, та інше не визначено чинними правовими нормами.
Так, суд зазначає, що поведінка останнього, під час складання адміністративних матеріалів вказує, на усвідомлення своїх дії, а саме, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, передбачене статтею 130 КУпАП, та розуміння, що це є одним з найтяжчих адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не скоєно адміністративного правопорушення, та недійсності окремих доказів відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого, суб'єктивного тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів.
При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачить такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_1 , викладені у судовому засіданні, не спростовують досліджені судом докази під час судового засідання.
Окрім цього, відповідно до відеофайлу, який міститься на дисковому носії в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , працівником поліції вірно встановлено анкетні дані водія ОСОБА_1 .
Відповідно до вищезазначеного відеофайлу, який міститься у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , вбачається, що у останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці.
Варто зазначити, що ОСОБА_1 на виявлені працівником поліції у нього ознаки сп'яніння ніяк не відреагував, ніяких усних чи письмових заперечень не заявляв під час спілкування з уповноваженою особою.
При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 не було виказане заперечення під час складання зазначеного протоколу, або під час судового розгляду його захисником про те, що такі ознаки, які були встановлені працівником поліції - не є ознакою алкогольного сп'яніння, а є похідним від конкретного короткотривалого або довготривалого розладу здоров'я.
Відповідно до таймкод 0:07:00, вищевказаного відеозапису, працівниками поліції ознайомлено ОСОБА_1 із встановленими ознаками та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння відповідно до визначеної процедури, на що останній надав добровільну згоду, та після чого останнього було ознайомлено з процедур огляду і проведено вже самий огляд.
Суд зазначає, що під час дослідження вищезазначеного відеозапису ОСОБА_1 жодного разу не скаржився на стан свого здоров'я, не оскаржував дії працівників поліції, не заперечував щодо інкримінованого йому адміністративного правопорушення, не зазначав щодо порушення його прав та законних інтересів.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 усвідомлено керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, тобто, із зміненим психічним станом, у зв'язку із чим, під мотивом відмови проходження огляду - є мета уникнення адміністративної відповідальності по факту, або в подальшому, у судовому розгляді.
При цьому, відеофайл, який містяться в матеріалах вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення, не містить будь-яких підтверджень того, що своїми діями, працівники поліції вчиняли тиск на ОСОБА_1 щодо того, щоб спонукати його до вчинення адміністративного правопорушення, ним не було надано відповідного доказу щодо можливих дій такого характеру зі сторони працівників поліції.
Окрім вищезазначеного, ОСОБА_1 є військовослужбовець, проте, останній на відеозаписі, та його захисник у судовому засіданні, не заявляв, що він виконував бойове завдання, або був зупинений під час виконання такого завдання.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 266 КУпАП, Особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, згідно із «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а саме п.2 главі І, зазначено, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Водночас, відповідно до п. 3, главі І вищезазначеної Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Разом з цим, відповідно до п. 1, 2, 3, 4, 5, 6 глави ІІ вищезазначеної Інструкції, 1. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Попри зазначене, суд зазначає, що у справах про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, де є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, важливе значення має сам факт відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, який було зафіксовано на відеозапис працівником поліції, так і суб'єктивна сторона правопорушення і мотив особи до відмови від продуву за допомогою спеціального технічного засобу та у медичному закладі
Так, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 усвідомлено керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, тобто, із зміненим психічним станом, у зв'язку із чим, під мотивом відмови проходження огляду - є метою уникнення адміністративної відповідальності по факту, або в подальшому, у судовому розгляді.
Зокрема, вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, який складений повноважною особою згідно вимог КУпАП, вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про адміністративну відповідальність, та відповідний пункт Правил дорожнього руху, сформульовано звинувачення, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння стороною захисту суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376.
Інструкцією № 1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції № 1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Окрім цього, суд зазначає, що на теперішній час є великою проблемою зріст кількості водіїв, які знаходяться у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які керують транспортними засобами, що призводить до негативних наслідків, таких як дорожньо-транспортні пригоди, при цьому слід зазначити, що такі справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП набули систематичного характеру та призводить до обговоренню у суспільстві.
Крім того, особи, яких притягують до адміністративної відповідальності можуть зухвало ставитись до рішень суду щодо накладення на них адміністративного стягнення у вигляді штрафу, позбавлення права керування транспортними засобами, що може напряму впливати на повторність таких дій і створення легковажного ставлення до рішення суду щодо притягнення них до адміністративної відповідальності.
Стан сп'яніння, як узагальнене правове поняття - це психічний стан особи в момент вчинення правопорушення, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини. При цьому знижуються передбачливість і обережність, зростають відхилення від нормальної поведінки та проявляються в більш широкому діапазоні небезпечна поведінка, неправильного сприйняття навколишнього та реагування на обстановку, яка склалась, втрачається реальне уявлення про те, що відбувається.
Слід зазначити, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 свідомо сів за кермо автомобіля, розуміючи, що знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, тобто скоїв дане правопорушення, не замислюючись при цьому, що вживання алкогольних напоїв та керування транспортним засобом може призвести до тяжких наслідків.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Оцінивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винний в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, який характеризується задовільно, є військовослужбовцем, відсутність в матеріалах справи відомостей про настання негативних або тяжких наслідків для інших фізичних чи юридичних осіб, беручи до уваги, що у минулому останній не притягався до адміністративної відповідальності, в тому числі і за аналогічні правопорушення, з огляду на викладене, вважаю можливим призначити ОСОБА_1 єдине, встановлене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортним засобів.
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Водночас, суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та суду не були надані відомості, що вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинено під час перебування на військовій службі, тому, на підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути на підставі ст. 40-1 КУпАП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 665 гривень 60 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 307 КУпАП про те, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Суддя: Воробйов В.Л.
24.02.2026