вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
24.02.2026м. ДніпроСправа № 904/252/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства «Главмет», , Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат",Дніпропетровська область, м. Жовті Води
про стягнення 121 348,26 грн
Без виклику представників сторін
Приватне підприємство "Главмет" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 121 348,26 грн, з яких: 110 617,48 грн - основний борг, 10 066,19 грн - пеня, 664,59 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товарів №167/13/79ВО від 06.03.2025.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 26.01.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
27.01.2026 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що вимоги в частині стягнення пені на суму 10 066,19 грн є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому, на думку відповідача, не можуть бути задоволені. Зазначив, що оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми, тому відсутні підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат. Враховуючи вищенаведене відповідач не визнає вимоги ані в частині пені, ані в частині нарахування інфляційних втрат та просить суд у задоволенні - відмовити.
02.02.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що розмір штрафних санкцій 0 (нуль) процентів стосується лише 3% річних, а про 0 (нуль) % пені та інфляційних втрат не зазначено, тому вони стягуються у розмірі, визначеному чинним законодавством. Відповідно, наявні підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
06.03.2025 між Приватним підприємством "Главмет" (постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) було укладено договір про закупівлю товарів №167/13/79ВО (далі - договір).
Постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1. договору).
Постачальник зобов'язується поставити вироби з дроту, код ДК 021:2015-4431 (дріт сталевий) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).
Сума (ціна) договору, відповідно до специфікації №1 становить 183 319,20 грн, крім того податок на додану вартість 20% - 36 663,84 грн. Загальна сума становить 219 983,04 грн з урахуванням ПДВ 20% (п. 3.1. договору).
Товар, який поставляється відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (п. 4.1. договору).
Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів (п. 4.2. договору).
Поставка товару здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках, підписаних працівниками покупця. Термін поставки кожної партії товару протягом 14-ти календарних днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу, вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов'язковим) (п. 5.1. договору).
Поставка товару здійснюється відповідно до Інкотермс 2010, на умовах DDР склад покупця: Смолінська шахта, ДП «СхідГЗК» смт Смоліне, Новоукраїнський район, Кіровоградська область; Інгульська шахта, ДП «СхідГЗК» с. Неопалимівка, Кропивницький район, Кіровоградська область; Новокостянтинівська шахта, ДП «СхідГЗК» с. Олексіївка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область; РМЗ ДП «СхідГЗК», вул. Заводська, 36, м. Жовті Води, Дніпропетровська обл. (п. 5.2. договору).
При поставці партії товару постачальник надає сертифікат якості або відповідності на товар; рахунок фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи (п. 5.3. договору).
Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (п. 5.4. договору).
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (п. 6.1.1. договору).
Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (п. 6.4.1. договору).
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов'язань (п. 7.1. договору).
За порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми (п. 7.4. договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 11.1. договору).
Сторони підписали додаток № 1 до договору «Специфікація № 1» (а.с. 12), в якому погодили товар, що підлягає поставці на загальну суму 219 983,04 грн з ПДВ.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 110 617,48 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками накладні:
- №31 від 21.08.2025 про поставку товару на суму 54 816,91 грн з ПДВ (а.с. 13);
- №32 від 21.08.2025 про поставку товару на суму 42 744,67 грн з ПДВ (а.с. 14);
- №33 від 21.08.2025 про поставку товару на суму 13 055,90 грн з ПДВ (а.с. 15) та товарно-транспортну накладну № 000339 від 21.08.2025 про поставку товару на суму 110 617,48 грн з ПДВ (а.с. 16).
Згідно з п. 4.2. договору покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.
Таким чином, відповідно до п. 4.2. договору відповідач повинен був сплатити за поставлений товар у строк до 20.10.2025 включно (21.08.2025 + 60 календарних днів)
Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 110 617,48 грн.
Позивач вказав, що з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію від 10.12.2025 (а.с. 17), в якій вимагав сплатити заборгованість. В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії, позивач надав до суду копії опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку (а.с. 18).
Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати поставленого товару в сумі 110 617,48 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 110 617,48 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 066,19 грн за період з 22.10.2025 по 20.01.2026.
Відповідно до п. 7.4. договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Надаючи аналіз статті 231 Господарського кодексу України в цілому, суд зазначає, що частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні. Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких її вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Враховуючи, що штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, застосовуються лише за порушення негрошових зобов'язань, а в даному випадку позивач нараховує штрафні санкції (пеня) за порушення строку оплати, тобто за порушення грошового зобов'язання, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 10 066,19 грн на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Крім того, господарський суд зазначає, що Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", але був чинним в період виникнення спірних правовідносин.
Разом з тим, згідно зі ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені і штрафу не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Укладений сторонами договір не містить умов щодо розміру і порядку нарахування пені. Відтак, відсутня правова підстава для нарахування пені.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 066,19 грн задоволенню не підлягають.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з листопада 2025 року по грудень 2025 року у розмірі 664,59 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 111 282,07 грн, з яких: 110 617,48 грн - основний борг, 664,59 грн - інфляційні втрати.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 08.12.2025, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Лозицький та партнери», акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.01.2026 на суму 6000,00 грн, рахунок № 3 від 20.01.2026 на суму 6000,00 грн, платіжну інструкцію № 932 від 21.01.2026 про сплату позивачем адвокатському об'єднанню 6000,00 грн, ордер АЕ № 1465570 від 19.01.2026.
Суд звертає увагу, що позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, однак наразі матеріали справи містять докази понесення витрат у розмірі 6000,00 грн.
Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідного клопотання відповідачем не було подано.
З урахуванням матеріалів справи, незначною складністю справи та виконаних адвокатом робіт суд вважає за необхідне здійснити розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що буде обґрунтованим та відповідатиме складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 415,00 грн (8,30 %), на відповідача - 4585,00 грн (91,70 %).
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 220,98 грн (8,30 %), на відповідача - 2441,42 грн (91,70 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Олеся Гончара, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Приватного підприємства "Главмет" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, буд. 16-Б, офіс 103, ідентифікаційний код 30498571) 118 308,49 грн, а саме: 111 282,07 грн, з яких: 110 617,48 грн - основний борг, 664,59 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2441,42 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4585,00 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 24.02.2026.
Суддя І.В. Мілєва