ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 лютого 2026 року Справа № 918/840/24(448/1465/24)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №918/840/24(448/1465/24)
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 22.10.25р. суддею Селівоном А.О. о 13:06 у м.Рівному, повний текст складено 23.10.25р. та додаткове рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 05.11.25р. у справі № 918/840/24(448/1465/24)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД"
про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї на виробництві
у межах справи № 918/840/24 за заявою фізичної особи-підприємця Козловської Ірини Валеріївни
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД"
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №918/840/24(448/1465/24) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.25 та додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 05.11.25 у справі № 918/840/24(448/1465/24) залишено без задоволення. Рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.25 та додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 05.11.25 у справі № 918/840/24(448/1465/24) залишено без змін.
27.01.2026 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (подана через Електронний суд 26.01.2026).
Так, з посиланням на ст. 244 ГПК України, постанови Верховного суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі №905/493/22, від 01.11.2023 у справі №911/1340/22 вказує, що судом апеляційної інстанції не було вирішено питання про стягнення витрат на правову допомогу, які були заявлені нею було заявлено у відзиві.
Відповідно до ч.ч. 1-3,5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Так, у своєму відзиві на рішення, позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 8 000 грн.
Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Постанова суду апеляційної інстанції у справі ухвалена 20 січня 2026 року. Дійсно у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено те, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн та у прохальній частині відзиву позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕСТА ТРАЙД» на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Однак жодних доказів на підтвердження вказаних витрат до відзиву долучено не було, у зв'язку із чим у своїй постанові від 20.01.2026 судом апеляційної інстанції не було вирішено вказане питання.
Разом з тим, в подальшому 26.01.2026 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, з долучення відповідних документів.
Отже, вказана заява подана в межах строку визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України. Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №918/840/24(448/1465/24) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з частинами першою-третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, ОСОБА_1 звернулося до адвоката Качмар Анни Іванівни, про що було укладено відповідний договір про надання правничої допомоги від 14.03.2024 №13/24.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: детального опису наданих послуг за договором №13/24 від 14.03.2024, додатку №2 до договору №13/24 від 14.03.2024, акту наданих послуг №359 від 20.01.2026 на суму 5 000,00 грн.
Отже, ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Качмар Анною Іванівною (Виконавець, Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги від 14.03.2024 № 13/274 (далі Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї на виробництві, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно з пунктом. 1.2 Договору Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень:
- надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, в тому числі в органах державної податкової служби, органах державної фіскальної служби, органах прокуратури, Національної поліції, МВС та СБУ, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, державної виконавчої служби, органах державної реєстрації актів цивільного стану, перед банками та фінансовими установами, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, У справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, а також щодо оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб;
- представляє Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу) відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, особі, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, а саме: пред'явлення зустрічного позову, подання заяв, скарг, клопотань та запитів, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, з правом оскарження рішення, постанов і ухвал суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії, дублікати, примірники видані повторно; сплачувати від імені Клієнта судовий збір та інші необхідні платежі: вчиняти інші дії в інтересах Клієнта.
- представляє інтереси Клієнта в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, в органах прокуратури, Національної поліції, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, з правом подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Клієнта.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що Клієнт Зобов'язується своєчасно забезпечувати Адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених договором, зокрема документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числі судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги Адвоката.
Відповідно до пункту 5.1 Договору за правову допомогу передбачену в пункті 1.1 Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеному в додатках та актах до цього Договору.
Сторонами Договору 20.01.2026 підписаний акт наданих послуг правової допомоги до Договору про надання правової допомоги від 14.03.2024 №13/24 (Акт), у якому описано перелік наданої правової допомоги на загальну суму 5 000,00 грн, а саме:
- складання та подання відзиву на апеляційну скаргу. Позивач ОСОБА_1, Відповідач ТОВ "БРЕСТА ТРАЙД" (ТОВ "Т.Б. ФРУТ"), 5 години на суму 5 000,00грн.
Крім того, відповідно до додатку №2 від 20.01.2026 до договору про надання правової допомоги від 14.03.2024 №13/24 від 20.01.2026 сторони також визначили, що складання та подання відзиву на апеляційну скаргу. Позивач ОСОБА_1, Відповідач ТОВ "БРЕСТА ТРАЙД" (ТОВ "Т.Б. ФРУТ"), 5 години на суму 5 000,00грн. Вартість послуг становить 5000,00 грн, які клієнт зобов'язаний сплатити до 31.01.2026.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частина друга стаття 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також враховує пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Частиною п'ятою статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі самі критерії застосовуються Європейським судом з прав людини, при вирішенні питання щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Разом з тим, Верховний Суд у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Як убачається із матеріалів справи, клопотання про зменшення розміру заявлених витрат відповідачем не заявлялося.
Проаналізувавши надані заявником (позивачем) в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, складність справи, суд апеляційної інстанції вважає, що характер та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) відповідає критерію розумності та співмірності витрат з наданими послугами, заявником підтверджено правовий статус адвоката, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати ОСОБА_1 на правову допомогу в сумі 5 000 грн є обґрунтованими та покладаються на відповідача в повному обсязі.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відсутність доказів оплати послуг адвоката не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).
Таку правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони винести додаткове рішення, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат.
Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №918/840/24(448/1465/24) задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" (33036, м. Рівне, вул. Млинівська, 25, код ЄДРПОУ 41179849) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 ) 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Доручити господарському суду Рівненської області видати накази на виконання цієї додаткової постанови.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
5. Справу № 918/840/24(448/1465/24) повернути до Господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.