ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 лютого 2026 року Справа № 902/1046/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Павлюк І.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.10.25 у справі № 902/1046/25 (суддя Тварковський А.А.)
за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"
до Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД"
про стягнення 139006,81 грн
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.10.25 у справі № 902/1046/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 126967,84 грн - основного боргу; 9885,62 грн - інфляційних втрат; 2070,39 грн - 3% річних; 82,96 грн - пені та 3028 грн - витрат на сплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішення 06.11.25 через підсистему "Електронний Суд" від Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.10.25 у справі № 902/1046/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Листом суду апеляційної інстанції №902/1046/25/5881/25 від 10.11.25 витребувано матеріали справи у місцевого господарського суду. 25.11.25 від Господарського суду Вінницької області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1046/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.10.25 у справі № 902/1046/25. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
04.12.25 через підсистему "Електронний Суд" від Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Згідно з ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
01.10.2010 між КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго" (постачальник, позивач) та Виробничо-комерційним підприємством - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс - ЛТД" (споживач, відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 98 (договір), предметом якого визначено, що постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та за параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.4. договору).
Відповідно до п. 6.5. договору по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.
У разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем, без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (п. 6.6. договору).
Згідно із пп. 7.3.4. п. 7.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку прострочення платежу менш ніж на 1 календарний місяць, постачальник може не застосовувати цю санкцію при наявності гарантійного листа споживача з зазначенням дати проведення розрахунку.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011, в частині розрахунків - діє до їх повного проведення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 10.1., 10.4. договору).
Згідно із додатком № 1 до цього договору постачальник постачає теплову енергію у приміщення споживача за такими адресами: вул. Стеценка, 57, м. Вінниця (лист 1 додатку № 1 до договору); вул. Козицького (тепер - вул. Миколи Оводова), 15, м. Вінниця (лист 2 додатку №1 до договору).
Як слідує з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору оформлено акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за період з квітня 2024 року по травень 2025 року на загальну суму 78274,52 грн, які направлялися відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією, про що в матеріалах справи містяться описи вкладення, списки згрупованих відправлень з відповідними фіскальними чеками.
Наявність 78274,52 грн заборгованості у відповідача за договором підтверджується, зокрема, випискою з журналу нарахувань і оплати за період з квітня 2024 р. по 31 травня 2025 р. по особовому рахунку №98.
06.05.2024 Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" надіслало відповідачу лист № 1172-22/2 від 30.04.2024 у якому повідомило Виробничо-комерційне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД", що належне товариству приміщення вбудоване та/або прибудоване до багатоквартирного житлового будинку, а відтак відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України від 9 листопада 2017 року №2189-VІІІ "Про житлово-комунальні послуги" (далі - ЗУ "Про ЖКП") відповідачу надається послуга з постачання теплової енергії та послуга з постачання гарячої води (т. 1 а.с. 20-27, т.1).
Крім того, у цьому листі КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" повідомлено відповідача про розміщення індивідуального договору про постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання у відповідності до пункту 5 статті 13 ЗУ "Про ЖКП" на вебсайті позивача https://vmte.vn.ua/publik/consumer/50.
У вказаному листі позивач також зазначив, що з 1 червня 2024 р. публічний договір приєднання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" вважатиметься укладеним, а приміщення по вул. Стеценка, 57 виключене з діючого договору №98 від 01.10.2010р. Разом з листом позивач надав на ознайомлення один примірник публічного договору приєднання, заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, яку просив заповнити, підписати та повернути в кабінет №4 за адресою 600-річчя, 13.
За змістом типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пунктів 2, 3 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті КП ВМР "ВМТЕ" https:vmte.vn.ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на веб-сайті КП ВМР "ВМТЕ" https:vmte.vn.ua. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130.
Згідно із пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Доказів звернення відповідача до позивача із запереченнями щодо умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 34. типового індивідуального договору про постачання теплової енергії споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 45 типового індивідуального договору про постачання теплової енергії).
На виконання умов укладеного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії протягом червня 2024 - травня 2025 року позивачем надано відповідачу послуги з приєднаного навантаження, постачання теплової енергії та нараховано плату за абонентське обслуговування на загальну суму 48693,32 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття виконаних робіт.
Вказані акти за червень 2024 - травень 2025 надіслані позивачем на адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи описами вкладення, списками згрупованих відправлень з відповідними фіскальними чеками.
Наявність 48693,32 грн заборгованості відповідача за надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується, зокрема, випискою з журналу нарахувань і оплати за період з червня 2024 р. по травень 2025 р. по особовому рахунку №90098.
Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" зверталося до Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" з рядом попереджень про необхідність сплати наявної за відповідний період заборгованості, однак реагування відповідача на такі попередження матеріали справи не містять.
Несплата Виробничо-комерційним підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" вартості отриманої теплової енергії, приєднаного навантаження за період з квітня 2024 року по травень 2025 року та наданих послуг з постачання теплової енергії за період з червня 2024 року по травень 2025 року слугувала підставою для звернення Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" із відповідним позовом до суду про стягнення основного боргу в загальному розмірі 126967,84 грн. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 9885,62 грн - інфляційних втрат; 2070,39 грн - 3% річних та 82,96 грн - пені, нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.10.25 у справі № 902/1046/25 позов задоволено повністю. Мотиви суду першої інстанції полягають у тому, що після опублікування Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" типового індивідуального договору про постачання теплової енергії на офіційному вебсайті та направлення його тексту відповідачу, останній не подав заперечень у передбачений законом строк і продовжив отримувати послуги з постачання теплової енергії та сплачувати абонентську плату, чим акцептував умови публічного договору і приєднався до нього. Із огляду на положення статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання підлягають належному та своєчасному виконанню, а одностороння відмова від них не допускається. Відповідно до умов договору обов'язок отримання рахунків та підписання актів покладено на споживача, а у разі неповернення підписаного акта або ненадання мотивованих заперечень у встановлений строк акт вважається погодженим, тому за відсутності доказів подання відповідачем заперечень чи повернення підписаних актів суд дійшов висновку про прийняття відповідачем наданих послуг на суму 126967,84 грн. Доказів сплати цієї суми відповідач не надав, при цьому обов'язок доведення факту оплати покладається саме на боржника. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання суд, керуючись ст. 625 ЦК України та умовами договору, суд першої інстанції перевірив розрахунок інфляційних втрат, 3% річних і пені та встановив його відповідність вимогам закону і договору. Оскільки подані позивачем докази є належними, допустимими та більш вірогідними, а відповідач контррозрахунку або доказів на спростування не подав, суд виснував про доведеність факту заборгованості та повне задоволення позову.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішення 06.11.25 через підсистему "Електронний Суд" від Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Апелянт зазначає, що індивідуальний договір мав набути чинності з 1 листопада 2021 року, а ніяк не з 1 червня 2024 року. Матеріали справи не містять жодних доказів, що свідчили б про акцептування скаржником умов публічного договору (заява-приєднання та дублікати актів не підписані скаржником, оплата за цими актами не здійснювалась, доказів отримання скаржником проєкту цього договору та актів здачі-прийняття виконаних робіт матеріали справи не містять). Місцевим господарським судом не було встановлено чи розміщені на веб-сайті позивача графік теплової мережі в частині температури трубопроводу, гідравлічного режиму теплової мережі, інформації про наявність чи відсутність індивідуального теплового пункту, наявності чи відсутності вузла (вузлів) комерційного обліку будинку № 57, що знаходиться в місті Вінниці по вулиці Стеценка. Наявні у матеріалах справи дублікати актів здачі-прийняття виконаних робіт та виписка з журналу нарахувань і оплати не є первинними документами та не можуть розцінюватись судом як належні та достатні докази отримання скаржником теплової енергії. Належним чином оформлених актів здачі-прийняття виконаних робіт, загального рахунку на оплату теплової енергії, акта звірки взаємних розрахунків, розгорнутого розрахунку суми боргу з посиланням на первинні документи, дату виникнення заборгованості, її розмір позивачем не надано. Сума інфляційних втрат та 3% річних є завищеною більше ніж на 2000 грн, а останній день граничного строку припадав в деяких місяцях на вихідний день. Тобто розрахунок є неправильним. Із урахуванням зазначеного апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" зазначає, що 06.05.2024 позивач направив відповідачу лист № 1172-22/2 від 30.04.2024. У зазначеному листі позивач повідомив відповідача про розміщення на офіційному вебсайті позивача тексту індивідуального договору про постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання згідно з п. 5 ст. 13 ЗУ "Про ЖКП". Зазначені обставини підтверджують належне інформування відповідача про правовий режим надання комунальних послуг, а також спростовують доводи апеляційної скарги щодо відсутності договірних зобов'язань або неналежного повідомлення про умови отримання послуг.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку оскаржуваному судовому рішенню в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що станом на момент виникнення правовідносин між сторонами даного спору діяли положення Господарського кодексу України (надалі - ГК України), який втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України №4196-ІХ від 09.01.2025. Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції виснує про можливість застосування норм матеріального права, які були визначені в ГК України станом на момент виникнення правовідносин, під час вирішення даного спору по суті.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частини 1-3 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Частиною 7 статті 276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Положеннями частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Cтаттею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії, зокрема і обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
За умовами частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Пунктом 23 Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила №1198), визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Пунктом 40 Правил №1198 користування тепловою енергією передбачено, що споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.
Положеннями статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
За змістом пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
За приписами пункту 1, пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частин 1, 4 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Абзацами 1, 3 частини 4 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Щодо незгоди Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" із оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом апеляційної інстанції враховується, що спори між позивачем та відповідачем щодо сплати коштів за постачання теплоенергії є неодноразовими, що підтверджується:
- Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у справі № 902/20/21;
- Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 902/1178/21;
- Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі № 902/1094/22;
- Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі № 902/475/23;
- Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.25 у справі № 902/527/24.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.25 у справі №902/527/24 зазначено наступне:
"Як встановлено судами, позивачем на виконання умов договору №98 від 01.10.2010 за період з березня 2023 року по березень 2024 року здійснено постачання відповідачу теплової енергії та надано послугу з приєднаного навантаження до двох об'єктів нерухомого майна, що належать відповідачу по вул. Стеценко 57 та вул. Миколи Оводова (Козицького) 15 у м. Вінниці, про що складено акти здачі-прийняття виконаних робіт за вказаний період на суму 108 751,38 гривень, які були надіслані позивачем за адресою місцезнаходження відповідача (т.1, а.с. 20-45).
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.09.2023 у справі №902/475/23, залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 встановлено, що окремо розташована адміністративна будівля по вул. Оводова, 15 не оснащена вузлом обліку теплової енергії, тому нарахування проводяться розрахунково відповідно до приєднаного теплового навантаження в залежності від температури зовнішнього повітря (п. 6.2 договору № 98 від 01.10.2010).
Також під час розгляду справи №902/475/23 судом було встановлено, що 16.03.2021 працівниками Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" було припинено постачання теплової енергії на адміністративну будівлю ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" по вул. М. Оводова, 15 у м. Вінниці, враховуючи наявність заборгованості станом на 01.03.2021 та зазначено, що нарахування вартості спожитої теплової енергії припинено відповідачу за даним приміщенням у березні 2021 року, нарахування здійснюється лише за приєднане теплове навантаження.
Судом встановлено, що обставина припинення постачання теплової енергії до адміністративної будівлі ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" по вул. М. Оводова, 15 у м. Вінниці за спірний період не змінилася та за період з березня 2023 по березень 2024 року за вказаним об'єктом позивачем нараховувалася лише плата за приєднане навантаження.
Також позивачем у вказаному листі надано детальний розрахунок приєднаного навантаження та теплової енергії за березень 2023р. по адміністративній будівлі по вул. Оводова, 15 та вул. Стеценка, 57 та зауважено, що нарахування за теплову енергію на об'єкт теплопостачання ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД", який вбудований в багатоквартирний житловий будинок по вул. Стеценка, 57 проводиться відповідно до показників комерційного приладу обліку встановленого на вводі в житловий будинок (на 3-5 під'їзд) та взятий на абонентський облік КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" та розподіляється пропорційно до приведеної опалювальної площі у відсотковому співвідношенні...
Посилання скаржника на те, що відповідач відмовився від послуг позивача за адресою м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (Козицького), 15 та на те, що постачання теплової енергії неможливе за відсутності технічних засобів транспортування (цілісності труби), колегією суддів до уваги беруться з огляду на таке.
Положеннями абзацу 2 пункту 39 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року №1198 визначено, що споживач має право вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором.
У свою чергу, абзацем 7 пункту 40 Правил користування тепловою енергією визначено, що споживач теплової енергії зобов'язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право: обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством.
За умовами пунктів 2.3., 2.3.1. договору постачальник припиняє постачання теплової енергії споживачу в разі: письмового звернення споживача про припинення теплопостачання (за умови технічної можливості) в разі його надходження до постачальника не пізніше як за 3 доби до запланованого відключення.
Пунктом 2.3.11. договору сторони передбачили, що постачальник письмово повідомляє споживача за 3 доби про причину та дату припинення подачі теплової енергії.
За умовами пунктів 3.2, 3.2.8. договору споживач теплової енергії зобов'язується проводити нові підключення та відключення і переобладнання тепловикористовуючих установок, які спричинили збільшення або зменшення підключеного теплового навантаження та споживання теплової енергії лише з дозволу постачальника в установленому порядку.
Водночас, доказів звернення відповідача із заявою до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про від'єднання від мережі теплопостачання у порядку визначеному пунктом 2.3.1. договору, акту про таке від'єднання, дотримання дозвільних процедур на вчинення відповідних дій згідно чинного законодавства відповідачем суду ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.
Суд заважує, що припинення постачання теплової енергії після попередження споживача не є тотожним від'єднанню споживача від мережі теплопостачання та обставина припинення постачання теплової енергії не припиняє обов'язок споживача з оплати наданих послуг з приєднаного навантаження.
Самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не звільняє споживача від обов'язку щодо оплати відповідних послуг (постанови Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №703/69/16-ц; від 11.09.2019 у справі №456/2222/16-ц; від 19.09.2019 у справі №629/367/17; від 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц).
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, тоді як відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію та приєднане навантаження за період з з березня 2023р. по березень 2024р. належним чином не виконав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 108 751,38 грн обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах спраив доказами, та відповідно правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 525, 526, 655, 712, 714 ЦК України та ст. 275 ГК України".
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що у справі № 902/1046/25 вимога про стягнення заборгованості за купівлю-продаж теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії по двох об'єктах нерухомого майна, що належать відповідачу по вул. Стеценко 57 та вул. Миколи Оводова (Козицького) 15 у м. Вінниці по суті є продовженням за календарними датами, які були предметом дослідження у справі №902/527/24.
06.05.2024 КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" надіслало відповідачу лист № 1172-22/2 від 30.04.2024, у якому повідомило ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД", що належне товариству приміщення вбудоване та/або прибудоване до багатоквартирного житлового будинку по вул. Стеценка 57, а відтак відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України від 09.11.2017 року №2189-УІІІ "Про житлово-комунальні послуги" ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" надається послуга з постачання теплової енергії та послуга з постачання гарячої води. У зв'язку із зазначеним з 1 червня 2024 публічний договір приєднання, затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" вважатиметься укладеним, а приміщення по вул. Стецена, 57 буде виключене з діючого договору № 98 від 01.10.2010 року (т. 1 а.с. 22).
Матеріали справи містять докази надсилання даного листа разом із додатками відповідачу (том 1, а.с. 20). До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що м. Вінниця, вул. М. Оводова (Козицького) 15 є адресою місцезнаходження товариства згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У листі позивач повідомив відповідача про розміщення індивідуального договору про постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання у відповідності до ч. 5 статті 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" на веб-сайті позивача https://vmte.vn.ua/publik/consumer/50.
Cуд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 2; п. 2 ч. 1 ст. 5; п. 6 ч. 1 ст. 1; п. 1 ч. 2 ст. 7 та п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках; до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у листі від 30.04.2024 позивач зазначив, що з 01.06.2024 публічний договір приєднання затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" вважатиметься укладеним, а діючий договір № 98 від 01.10.2010 в частині приміщення по вул. Стеценка, 57 припинить свою дію. Також позивач надав на ознайомлення один примірник публічного договору приєднання, заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, яку просив заповнити, підписати та повернути в кабінет №4 за адресою 600-річчя, 13.
Як вбачається із типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пунктів 2, 3 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті КП ВМР "ВМТЕ" https:vmte.vn.ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на веб-сайті КП ВМР "ВМТЕ" https:vmte.vn.ua. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130.
Отже, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що укладання індивідуального договору між сторонами в даній справі не суперечить положенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та/або загальним засадам ЦК України. При цьому наявні докази в матеріалах справи свідчать, що позивач належним чином виконав обов'язок щодо підготовки та укладання із споживачем договору про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором, а також надіслав примірник договору разом із листом на належну адресу відповідача. До того ж примірник договору розміщено на веб-сайті позивача у відповідності з абз. 2 ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Особливості укладання публічного договору приєднання про надання комунальних послуг регулюються ЗУ "Про житлово-комунальні послуги". Як місцевим, так і апеляційним господарськими судами не встановлено порушень положень ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" в частині його укладання, а тому саме лише покликання відповідача на загальні норми ЦК України не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять заперечень відповідача до надісланого позивачем типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Саме лише зазначення про відсутність обов'язку отримувати кореспонденцію не є підставою для висновку, що типовий індивідуальний договір не було укладено з огляду на приписи абз. 2 ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок) встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Відповідно до п. 3 розділу 3 Порядку для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд комісії.
Згідно з п. 6 розділу 3 Порядку комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.
Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (п. 9 розділу 3 Порядку).
Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).
Враховуючи вищенаведене, єдиною підставою для припинення нарахувань за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії є рішення органу місцевого самоврядування та складений акт про відключення квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що ані в матеріалах справи №902/527/24 (зазначені обставини встановлені у постанові суду апеляційної інстанції від 11.03.2025), ані в матеріалах даної справи відсутній затверджений акт про відключення квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" cпоживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.
Із огляду на докази, які наявні в матеріалах справи, а також встановлені обставини, суд апеляційної інстанції виснує, що у розумінні абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" сторони уклали між собою типовий договір індивідуального постачання, а тому між сторонами виникли договірні відносини.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу сторін, що якби сторони не уклали між собою договір, то навіть у такому випадку як положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", так і стала судова практика свідчать про обов'язок споживача сплатити за спожиті житлово-комунальні послуги. У той же час згідно матеріалів справи убачається наявність складених та надісланих за належною адресою відповідача актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) в дублікатах, виписки з журналу нарахувань і оплати заборгованості за спожиті послуги по договорам №98 та № 90098. При цьому у найменуванні робіт, за яку позивач просив сплатити кошти є "приєднане навантаження, плата за абон. обслуговування т/е".
Твердження апелянта, що надані позивачем розрахунки не є підтвердженням боргу, оскільки не є первинними документами, є необґрунтованими, оскільки належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - розрахунок заборгованості за договорами), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. На підтвердження заборгованості позивач надав розрахунки заборгованості за договорами, які разом із іншими доказами у справі підтверджують виникнення у відповідача заборгованості та її розмір, отже, є належними доказами на підтвердження наявності заборгованості. Відповідач власного розрахунку не надав.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали справи містять акти здачі-прийняття виконаних робіт за договором № 98 від 01.10.2010 р. в дублікаті, що не містять підписів зі сторони відповідача. Водночас за умовами пунктів 6.5., 6.6. договору № 98 від 01.10.2010 р., сторонами було передбачено, що по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору. У разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем, без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.
Тобто, із аналізу положень договору № 98 від 01.10.2010 р. можливо дійти висновку, що обов'язок із отримання рахунків та актів здачі-прийняття виконаних робіт покладено саме на відповідача.
З огляду на зазначені вище обставини, судом апеляційної інстанцій, за результатами оцінки поданих сторонами доказів у відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, встановлено як факт реального надання послуг позивачем за договором та їх обсяг, так і надсилання відповідачу актів, що підтверджується доказами, котрі наявні в матеріалах справи.
Також перевіривши здійснені позивачем розрахунки колегія суддів вважає їх арифметично правильними, а вимоги щодо стягнення з відповідача 126 967, 84 грн заборгованості за поставлену теплову енергію в гарячій воді та отримання послуги з постачання теплової енергії, 9 885, 62 грн суми втрат від інфляції, 2 070, 39 грн 3% річних від простроченої суми заборгованості та 82, 96 грн пені є обґрунтованими та правомірними.
Додатково суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на правовий висновок, який висвітлено у постанові Верховного Суду від 30.09.25 у справі № 927/1431/23:
"Разом з тим строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частини перша, друга статті 251 ЦК України).
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Відтак «строк» та «термін» це різні поняття, які не є тотожними.
За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як унормовано у статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята цієї статті).
З аналізу змісту цієї статті вбачається, що її частини перша, четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою, четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.
Вирішуючи спір у цій справі (№ 927/1431/23), суди попередніх інстанцій послались на частину п'яту статті 254 ЦК України, проте не врахували, що поняття «термін виконання зобов'язання» і «строк виконання зобов'язання», які охарактеризовані у статті 530 ЦК України, як і поняття «строк» і «термін» не є тотожними, а тому не звернули увагу на те, що правило, передбачене частиною п'ятою статті 254 ЦК України стосується строку, тоді як умовами укладеного сторонами договору був визначений саме термін виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому послуг, оскільки відповідна оплата мала бути здійснена ним до певного числа розрахункового місяця чи певного числа місяця наступного за розрахунковим".
Таким чином твердження апелянта щодо неправильного розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованими та безпідставними, адже сторони визначили для себе термін виконання зобов'язання, який був визначений конкретним числом місяця наступним за розрахунковим (за договором № 98 "прострочення заборгованості мало місце за кожним окремим актом здачі-прийняття виконаних робіт, починаючи з 1 числа місяця, наступного за розрахунковим", а за договором № 90098 "прострочення виконання грошового зобов'язання за кожним розрахунковим періодом виникає першого числа другого місяця, що настає за розрахунковим"). Тому настання вихідного дня не впливає на розрахунок заборгованості у правовідносинах, що виникли у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договорами №98 (період квітень 2024 - травень 2025) та № 90098 (період червень 2024 - травень 2025) щодо оплати послуг з постачання теплової енергії, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно виснував про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.10.25 у справі № 902/1046/25 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
3. Справу №902/1046/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Павлюк І.Ю.