вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2026 р. Справа№ 910/7171/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;
за участю представників сторін:
від позивача: Берестовська С.О.;
від відповідача: Руденко А.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 (повний текст складено 20.11.2025)
у справі №910/7171/25 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок"
про розірвання договору та стягнення 1 865 810, 86 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Крук" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" про розірвання договору та стягнення 1 865 810, 86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу б/н від 20.08.2021 (далі - договір) здійснив попередню оплату на суму 2 444 117, 04 грн, проте відповідач свої зобов'язання за договором в частині передачі товару у повному обсязі не виконав, відвантаживши товар лише на суму 820 157, 04 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про розірвання договору та стягнення з відповідача 1 623 960, 00 грн - попередньої оплати, а також 167 824, 03 грн - пені, 16 551, 04 грн - 3% річних та 57 475, 79 грн - інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі №910/7171/25 позовні вимоги задоволено частково.
Розірвано договір купівлі-продажу № б/н, укладений 20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крук" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноблок".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" грошові кошти у розмірі 1 623 960 грн 00 коп. пеню у розмірі 152 340 грн 80 коп., 3 % річних у розмірі 14 949 грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 57 475 грн 79 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 187 грн 71 коп.
В інші частині позову відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відповідач у визначений строк не поставив товар, чим порушив умови Договору та приписи статті 663 ЦК України, позивач скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 693 ЦК України, та звернувся до Товариства з вимогою повернути суму попередньої оплати, яка не була виконана відповідачем, а тому позовна вимога в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 2 707 759,12 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що відповідачем істотно порушено свої зобов'язання за договором в частині поставки товару, позовна вимога про розірвання договору підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції також здійснив власний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноблок" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі №910/7171/25 повністю та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- згідно здійсненого відповідачем розрахунку залишок несплаченої попередньої оплати складає 4 474,68 грн;
- станом на 03.01.2024, 15.01.2024, 24.01.2024 у позивача була наявна заборгованість з суми попередньої оплати у розмірі 826 896,03 грн., які було сплачено лише станом на 29.01.2025, а тому у ТОВ «Техноблок» станом на 03.01.2024, 15.01.2024, 24.01.2024 не виник обов'язок щодо відвантаження товару, що спростовує таку підставу для розірвання договору як невиконання відповідачем умов договору щодо відвантаження товару;
- у повідомленні про готовність товару для передання від 08.03.2023 відповідач просив забрати товар протягом семи днів з дня отримання такого повідомлення, а позивач прибув за товаром 03.01.2024, тобто більш ніж через 9 місяців після встановленого строку;
- відповідачем здійснено передачу товару шляхом надання товаророзпорядчих документів на 106,92 тон сої, тобто на решту партії продукції, передбачену договором;
- позивачем не направлено на адресу ТОВ «Краснопільське ХПП» жодних листів, заяв чи вимог; не узгоджено дату та час вивезення продукції, що прямо вимагалося ТОВ «Техноблок»; не виконано обов'язку, покладеного на нього договором - забезпечити перевезення товару власним транспортом;
- у рішенні №920/459/23 встановлено, що позивачу було передано документи на товар, а тому лист-вимога ТОВ «Крук» №18 від 30.01.2025 не може бути підставою для розірвання договору, зокрема відповідач таку вимогу не отримував.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/7171/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 15.12.2025 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі №910/7171/25 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 37 218,20 грн.
Ухвалою суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 17.02.2026.
Ухвалами суду від 16.02.2026 задоволено клопотання представників сторін про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Правові позиції учасників справи
27.01.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог відповідача, просив рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРУК" (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБЛОК" (надалі - продавець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу № б/н (надалі - договір), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.) продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а саме сою у кількості 150 тон вартістю 16 372,68 грн за тону, загальною вартістю 2 855 700 грн, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.
Відповідно до п. 2.3. договору товар поставляється автомобільним транспортом покупця за рахунок покупця.
Згідно з п. 2.7. договору продавець зобов'язаний передати товар після отримання передплати відповідно до п. 3.2. договору.
Форма оплати - перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно наданих продавцем рахунків-фактури (п. 3.1. договору).
За умовами п. 3.2. договору, термін оплати: 80% вартості товару передплата протягом 20 календарних днів з моменту підписання договору, 20% вартості товару після надання продавцем всіх документів, зазначених у п. 4.3. та 4.4. договору та реєстрації податкової накладної на передплату.
У п. 4.4. договору сторонами узгоджено, що продавець надає покупцю рахунок-фактуру з визначеним терміном дії на оплату товару не менш ніж за 3 (три) дні до моменту відвантаження товару на склад покупця; видаткову накладну та товарно-транспортну накладну (форма №1-ТТН додаток №7 заповнену відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні). Продавець надає по факту навантаження товару податкову накладну та/або розрахунок коригування по першій із подій (факт попередньої оплати або факт реалізації товару): на погодження покупцю - в день виникнення податкового зобов'язання, а зареєстровану в єдиному реєстрі податкових накладних - не пізніше п'яти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Відповідно до п. 5.3. продавець зобов'язується: передати у власність покупця товар по вказаній у договорі ціні, кількості та якості, прийняти оплату за товар у порядку та розмірах, визначених договором, сприяти покупцю у виконанні взятих ним на себе зобов'язань.
Згідно з п. 5.4. договору покупець зобов'язаний прийняти товар від продавця по вказаній у договорі ціні, кількості та якості, здійснити оплату за товар, виконати всі інші умови договору.
Пунктом 5.6. договору передбачено право покупця, зокрема: вимагати від продавця виконання умов договору, вимагати від продавця відшкодування всіх збитків та витрат, понесених у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням продавцем своїх обов'язків, в тому числі й не отриманого прибутку.
Даний договір відповідно до п. 8.1. набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.11.2023 у справі № 920/459/23 з ТОВ «Крук» на користь ТОВ «Техноблок» стягнуто заборгованість в розмірі 797 063,97 грн. (частину попередньої оплати) за Договором купівлі-продажу від 20.08.2021.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.02.2024 у справі № 920/845/22 з ТОВ «Крук» на користь ТОВ «Техноблок» стягнуто 11582 грн. 04 коп. пені, 4067 грн 74 коп. 3% річних, 30796 грн 68 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму 129 557 грн. 04 коп. отриманого Товару (частина боргу, виходячи з якої позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних), що був поставлений позивачем відповідачу, враховуючи факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати товару відповідно до п. 3.2. договору купівлі-продажу від 20.08.2021.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/242/24 Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" 826 886 грн 03 коп. попередньої оплати, 186805 грн 12 коп. інфляційних втрат, 68400 грн 88 коп. 3% річних; 16231 грн 38 коп. витрат зі сплати судового збору.
За доводами позивача, ТОВ "КРУК" на виконання взятих на себе зобов'язань за договором та на підставі судових рішень сплатило на користь відповідача 2 444 117,04 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: №10169 від 20.08.2021 на суму 300 600,00 грн; №10264 від 13.09.2021 на суму 3600 00,00 грн; № 11054 від 18.01.2022 на суму 10 000,00 грн; № 11231 від 16.02.2022 на суму 20 000,00 грн; № 12001 від 26.10.2022 на суму 129 557,04 грн; № JBKLNCO8I від 28.12.2023 на суму 797 063,97 грн; № 15082 від 18.09.2024 на суму 826 886,03 грн та № 15544 від 29.01.2025 на суму 10,00 грн.
Проте, як вказує позивач, ТОВ "ТЕХНОБЛОК" не виконало взяті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі, загальна сума фактично відвантаженого товару склала лише 820 157,04 грн.
За твердженнями позивача, відвантаження відбулося у два етапи: 31.08.2021 у кількості 21 980 кг; 10.09.2021 р. - у кількості 21 100 кг., що підтверджується видатковими накладними від 31.08.2021 №УГ000022081 та від 13.09.2021 №УГ000022082 на загальну суму 820 157,04 грн.
В подальшому, як стверджує позивач, 04.04.2023 на адресу ТОВ "КРУК" надійшло повідомлення від ТОВ "ТЕХНОБЛОК" від 08.03.2023 про готовність товару для передання у кількості 106,92 тон сої на суму 797 063 грн. 97 коп.
Представники покупця, як зазначає позивач, тричі приїздили на місце, визначене сторонами договору для приймання-передачі товару: вул. Вокзальна, 60 смт. Краснопілля Краснопільський район Сумської області для отримання товару, відповідно до повідомлення позивача про готовність товару 08.03.2023, видаткових накладних № 15 від 07.03.2023 на суму 348 803 грн. 57 коп. на 21,304 тони соєвих бобів та № 16 на суму 350375 грн. 35 коп. на 21,4 тони соєвих бобів. Але у відвантаженні соєвих бобів ТОВ "Краснопільське ХПП", у якого на зберіганні знаходився товар, зарезервований для поставки ТОВ "КРУК", відмовило у зв'язку з відсутності зазначеного товару, про що позивачем було складено акти № 1 від 03.01.2024, № 2 від 15.01.2024, та № 3 від 24.01.2024.
Позивач стверджує, що ним 29.01.2025 було виконано взяті на себе зобов'язання за договором, а саме сплачено передплату у розмірі 80 % вартості товару.
У зв'язку з цим позивачем 30 січня 2025 року на адресу відповідача було направлено лист-вимогу вих. № 18 від 30.01.2025 року про підготовку документів передбачених п.4.4 договору купівлі-продажу № б/н від 20.08.2021 року укладеного між сторонами та відвантаження товару.
У зазначеному листі було запропоновано відповідачеві розірвати договір купівлі-продажу № б/н від 20.08.2021 року у досудовому порядку.
Оскільки зазначена вимога була проігнорована відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору та стягнення з відповідача 1 623 960,00 грн - попередньої оплати, а також 167 824, 03 грн - пені, 16 551, 04 грн - 3% річних та 57 475, 79 грн - інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, що договором може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2, 5.4.2 договору позивач зобов'язаний здійснити оплату за товар у розмірі 80% вартості товару протягом 20 календарних днів з моменту підписання договору, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно наданих продавцем рахунків-фактури.
Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Сумської області від 08.11.2023 у справі № 920/459/23 з ТОВ «Крук» на користь ТОВ «Техноблок» стягнуто заборгованість в розмірі 797 063,97 грн. (частину попередньої оплати) за Договором купівлі-продажу від 20.08.2021.
Також, рішенням Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/242/24 Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" 826 886 грн 03 коп. попередньої оплати, 186 805 грн 12 коп. інфляційних втрат, 68 400 грн 88 коп. 3% річних; 16 231 грн 38 коп. витрат зі сплати судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачам було здійснено попередню оплату за договором у сумі 660 600, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №10169 від 20.08.2021 та №10264 від 13.09.2021, а відповідачем поставлено 43,08 тони товару на суму 820 157,04 грн, що підтверджується видатковими накладними №УГ000022082 від 13.09.2021, №УГ000022081 від 31.08.2021 та рішеннями Господарського суду Сумської області у справах № 920/845/22 від 06.02.2024, № 920/459/23 від 08.11.2023 та № 920/242/23 від 31.07.2024.
Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем було сплачено 10 000, 00 грн, згідно з платіжним дорученням №11054 від 18.01.2022, та 20 000,00 грн, згідно з платіжним дорученням №11231 від 16.02.2022, та 129 557,04 грн - за рішенням суду у справі № 920/845/22, що підтверджується платіжним дорученням № 12001 від 26.10.2022. Вказані обставини також встановлені у рішенні Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/242/23.
Крім цього, на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/242/23 позивачем сплачено попередню оплату у сумі 826 886,03 грн, згідно з платіжною інструкцією № 15082 від 18.09.2024, а також згідно з платіжним дорученням від 29.01.2025 №15544 сплачено 10,00 грн.
Тобто, позивачем відповідно до умов договору попередню оплату було здійснено у повному обсязі.
Доводи відповідача, що у даному випадку, згідно здійсненого відповідачем розрахунку, залишок несплаченої попередньої оплати складає 4 474,68 грн, є необґрунтованим, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, у відзиві на позовну заяву відповідачем було визнано оплату попередньої оплати у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно приписів ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Більше того, у рішенні Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/242/24, в якій стягувалась на користь відповідача сума попередньої оплати, встановлено, що станом на 28.12.2023 розмір заборгованості щодо здійснення попередньої оплати позивачем за договором складає 826 896,03 грн. (2 284 560,00 грн. (80% ціни Товару) - 660 600,00 грн. попередньої оплати - 797 063,97 грн. попередньої оплати).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Тобто, у рішенні суду в справі № 920/242/23 було встановлено, що у позивача станом на 28.12.2023 розмір заборгованості щодо здійснення попередньої оплати позивачем за договором становила 826 896,03 грн.
Так, на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/242/23 позивачем сплачено попередню оплату у сумі 826 886,03 грн, згідно з платіжною інструкцією № 15082 від 18.09.2024, а також згідно з платіжним дорученням від 29.01.2025 №15544 сплачено 10,00 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач виконав покладений на нього обов'язок та сплатив на користь відповідача 80 % вартості товару в якості передоплати, що передбачено п. 3.2. договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 29.01.2025 позивачем здійснено оплату за договором у розмірі 2 444 117,04 грн, а відповідачем поставлено товар лише на суму 820 157,04 грн, а відтак різниця щодо оплаченого та не поставленого товару складає - 1 623 960,00 грн (2 444 117,04 грн - 820 157,04 грн).
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки умовами договору сторонами не визначено строки поставки товару, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. № 18 від 30.01.2025 про негайну підготовку документів передбачених п.4.4 договору та відвантаження товару згідно з п. 2.7. договору у семиденний строк, але не пізніше 10 лютого 2025 року. У даному листі позивач також зазначив, що у разі неможливості відвантаження товару, просить повернути кошти на відповідний розрахунковий рахунок та запропоновано розірвати договір.
Доводи відповідача про неотримання вказаної вимоги спростовуються наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 30.01.2025.
Колегія суддів в контексті даних доводів також враховує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 25.11.2021 у справі №873/41/21, від 23.06.2022 у справі №914/2265/20, від 27.07.2022 у справі №908/3468/13).
Усні заперечення представника відповідача про неправомірність врахування судом першої інстанції даного листа, оскільки він був поданий не разом із позовною заявою, колегія суддів відхиляє, так як даний лист був наданий позивачем на стадії підготовчого провадження разом із відповіддю на відзив відповідача, що відповідає завданню та меті підготовчого провадження, передбаченої приписами ст.ст. 177, 182 ГПК України, зокрема щодо остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Таким чином, з огляду на наявні докази, останнім днем для виконання зобов'язання з поставки товару було 10.02.2025.
Доводи відповідача, що позивач не вчинив жодних необхідних дій для фактичного отримання товару, тоді як продавець надав дозвіл та документи на отримання товару, а саме не виконав обов'язку, покладеного на нього договором - забезпечити перевезення товару власним транспортом та, зокрема, не направив на адресу ТОВ «Краснопільське ХПП» жодних листів, заяв чи вимог і не узгодив дату та час вивезення продукції колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Згідно розділу 2 Договору «Терміни та порядок прийняття-передачі Товару» місце навантаження Товару - Сумська обл., Краснопільський район, смт Краснопілля. Місце розвантаження Товару - Сумська обл., м, Лебедин, вул. Залізнична, 55.Товар поставляється автомобільним транспортом Покупця за рахунок Покупця. Моментом переходу права власності на Товар вважається підписання товарно-транспортних накладних та(або) видаткових накладних. Товар може бути переданий партіями згідно письмово погоджених об'ємів та термінів. Продавець зобов'язаний передати товар після отримання передплати відповідно до п. 3.2. даного Договору.
У розділі 2 Договору відсутні умови, за яких у позивача виник обов'язок щодо направлення на адресу ТОВ «Краснопільське ХПП» листів та вимог на отримання товару.
У даному випадку колегія суддів враховує, що позивач на виконання розділу 2 направив відповідачу вимогу, в якій вимагав передати товар із зазначенням строку відповідного розвантаження.
А тому доводи відповідача про непогодження дати та часу вивезення продукції колегія суддів відхиляє.
Згідно приписів ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Водночас, матеріали справи не містять доказів як повідомлення позивача про готовність товару для його передання покупцеві, так і здійснення відповідачем будь-яких дій щодо підготовки до відвантаження такого товару позивачу згідно розділу 2 Договору.
У силу приписів частини першої статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.(постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 (пункт 21)).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, товар не був поставлений позивачу до 10.02.2025 (включно), а тому у позивача виникло право на повернення суми попередньої оплати, про яке позивач заявляв у відповідному листі-вимозі № 18 від 30.01.2025.
Як вже було зазначено вище, приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.
Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в активній та однозначній формі, у зв'язку із простроченням здійснення позивачем поставки всієї кількості товару, вимагав у відповідача повернення попередньої оплати
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
А тому, враховуючи право позивача, як покупця, на повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактом прострочення поставки товару, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем всієї суми попередньої оплати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заявленої суми попередньої оплати у розмірі 1 623 960,00 грн.
Також, позивачем було нараховано 167 824, 03 грн - пені, 16 551, 04 грн - 3% річних та 57 475, 79 грн - інфляційних втрат.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, у зв'язку із реалізацією покупцем свого передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у відповідача, як постачальника, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором поставки, виникло грошове зобов'язання перед позивачем, як покупцем, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений строк.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 57 475,79 грн. інфляційних втрат за період прострочки з 02.03.2025 по 02.06.2025, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про його обґрунтованість та арифметичну вірність.
В той же час, нараховуючи відповідачу 3 % за період з 30.01.2025 по 02.06.2025, позивач не врахував, що право нарахування процентів річних у останнього виникло (з урахуванням строків визначених у листі-вивозі від 30.01.2025) з 11.02.2025.
А тому, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних за період з 11.02.2025 по 02.06.2025, колегія суддів із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість його нарахування у сумі 14 949,33 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 6.4. договору сторонами визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків по договору, щодо поставки товару, продавець сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день затримки поставки товару.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач нараховує відповідачу пеню за період з 30.01.2025 по 02.06.2025, тоді як прострочення виконання обов'язку відповідача з передачі товару (з урахуванням строків визначених у листі-вивозі від 30.01.2025) розпочалося з 11.02.2025.
А тому, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені за період з 11.02.2025 по 02.06.2025, колегія суддів із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість його нарахування у сумі 152 340,80 грн.
Стосовно вимоги про розірвання договору колегія суддів зазначає наступне.
Підстави для розірвання договору встановлені у статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що договір може бути розірваний одним із таких способів:
- за згодою (домовленістю) сторін, що є загальним правилом (частина перша статті 651 Цивільного кодексу України);
- в односторонньому порядку однією із сторін, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом (частина третя статті 651 Цивільного кодексу України);
- в судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, умовами договору не передбачено порядок розірвання договору.
В той же час, у листі-вимозі від 30.01.2025 позивач звертався до відповідача із пропозицією (офертою) на розірвання укладеного сторонами договору поставки.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору, які і відсутні докази надання відповідачем відповіді на пропозицію позивача розірвати договір.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору".
Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було істотно порушено свої зобов'язання за договором в частині поставки товару, що позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору на отримання товару.
А тому, з викладеного вище суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору, укладеного 20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРУК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБЛОК".
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/7171/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/7171/25 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені за подачу апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/7171/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 23.02.2026
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко