вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" лютого 2026 р. Справа№ 910/11007/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги
Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"
на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2025 (повне судове рішення складено 13.11.2025)
у справі № 910/11007/25 (суддя Марченко О. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест"
до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"
про стягнення 294 613,11 грн
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" (далі - ТОВ "Баз Ресурс Інвест", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (далі - ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", відповідач, скаржник) про стягнення 294 613,11 грн, з яких: 148 854,30 грн основної заборгованості; 24 336,97 грн 3% річних та 121 421,84 грн інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів (послуг) від 14.12.2018 № 14-12 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/11007/25 позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до стягнення з ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" на користь ТОВ "Баз Ресурс Інвест" 148 854,30 грн основної заборгованості; 24 336,97 грн 3% річних; 121 421,84 грн втрат від інфляції та 3 535,36 грн судового збору.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/11007/25, ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції:
- безпідставно розглянув дану справу, що має ознаки складності (заява про підробку документів та необхідність проведення експертизи), у спрощеному порядку, чим позбавив скаржника права на всебічний розгляд даної справи;
- не витребував оригінал спірної видаткової накладної для проведення судової експертизи;
- неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про доведеність факту поставки товару відповідачеві.
Позивач, у встановлений судом апеляційної інстанції строк, відзив на апеляційну скаргу не подав.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 (колегією суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Владимиренко С. В., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/11007/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до провадження.
Розгляд клопотань.
До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли клопотання про витребування спірної видаткової накладної та клопотання про призначення судової експертизи.
Розглянувши вказані вище клопотання скаржника, судова колегія зазначає, що обґрунтування відповідача стосовно потреби призначити у справі судову почеркознавчу експертизу щодо витребуваної спірної накладної не дає правових підстав для задоволення вищезгаданих клопотань, оскільки з'ясування обставин щодо справжності підпису відповідача на спірній видатковій накладній не має суттєвого значення для справи з огляду на наявність інших доказів прийняття відповідачем товару та послуг, а також з урахуванням зареєстрованої податкової накладної від 02.03.2020 № 2 на загальну суму постачання 148 854,30 грн, що в свою чергу підтверджує факт здійснення господарської операції.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Між позивачем (продавець) і відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів (послуг) від 14.12.2018 № 14-12 (надалі - договір), за умовами якого:
- продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар; продавець також в разі необхідності може надати покупцю послуги з технічного обслуговування техніки та ремонту обладнання (далі- послуги), які пов'язані з переданим товаром та які оплачуються покупцем окремо (пункт 1.1 договору);
- товар у договорі розуміється будь-які деталі, матеріали, запасні частини та інше до техніки, які є в розпорядженні у покупця (пункт 1.2 договору);
- покупець надсилає (або телефонує) продавцю заявку з необхідним переліком товару та/або послуг. Продавець після отримання заявки формує рахунок-фактуру та надсилає його покупцю. Покупець після отримання рахунка-фактури повинен оплатити його в термін 3 календарних дні у 100% розмірі (пункти 2.1, 2.2, 2.3 договору);
- після виконання робіт оплата за товар або послугу протягом 3-х робочих днів; продавець передає товар покупцю та/або надає відповідні послуги протягом 3-х робочих днів при наявності товару на складі, якщо позиція під замовлення, термін доставки згідно з специфікацією (пункт 2.4 договору);
- товар передається шляхом підписання видаткової накладної, а надані послуги оформлюються шляхом підписання акта приймання-передачі виконаних робіт та дефектного акта (пункт 2.5 договору);
- документи, визначені у пункті 2.5 договору, підписуються уповноваженими особами сторін в день передачі товару та/або надання послуг (пункт 2.6 договору);
- оплата товару та/або послуг здійснюється покупцем шляхом 100% передплати на рахунок, вказаний у виставленому рахунку-фактурі (пункт 4.1 договору);
- загальна вартість договору дорівнює вартості усіх виставлених та відвантажених продавцем рахунків-фактур (пункт 4.2 договору);
- відвантаження товару та/або послуг може здійснюватися без здійснення передплати, але в такому випадку покупець зобов'язаний повністю погасити заборгованість протягом 5-ти банківських днів після відвантаження товару [надання послуг] (пункт 4.3 договору);
- покупець має можливість скористатися послугою відстрочки платежу, терміном до 2 (двох) тижнів [за необхідності] (пункт 4.4 договору);
- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 6.1 договору);
- строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1 договору, та діє до 31.12.2022 (пункт 6.2 договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2020 № 2).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 148 854,30 грн, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печаткою юридичних осіб видатковою накладною від 02.03.2020 № РН-0000033.
Також на виконання вимог податкового законодавства, позивачем була зареєстрована податкова накладна від 02.03.2020 № 2 на загальну суму постачання 148 854,30 грн, в тому числі ПДВ 24 809,05 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставивши відповідачу замовлений товар, натомість покупець, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, за ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" обліковується заборгованість у розмірі 148 854,30 грн.
Також, у зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань за договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 24 336,97 грн та інфляційних втрат в розмірі 121 421,84 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В частині 1 статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Як встановлено судом першої інстанції поставлений позивачем товар на загальну суму 148 854,30 грн було отримано відповідачем, проте не оплачено.
При цьому, відповідачем не надано доказів виконання умов договору щодо своєчасної та повної оплати товару відповідно до умов договору, з огляду на що місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 148 854,30 грн основної заборгованості.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 24 336,97 грн 3% річних та 121 421,84 грн інфляційних втрат.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, а також періоди їх нарахування, судом першої інстанції встановлено, що: періоди нарахування визначені позивачем правильно; сума втрат від інфляції розрахована позивачем правильно, а сума 3% річних розрахована неправильно.
Проте враховуючи відсутність повноважень суду виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 3% річних була задоволена місцевим господарським судом в заявленій сумі 24 336,97 грн.
При цьому, колегія суддів констатує, що скаржником не оскаржується правильність нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження, судова колегія відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та третьої статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у даній справі є стягнення 294 613,11 грн, тобто вказана сума менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн), а також дана справа є незначної складності, оскільки до стягнення заявлено суми заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних.
Врахувавши вказані обставини та норми ГПК України, суд першої інстанції обґрунтовано визнав розглядувану справу, справою незначної складності та дійшов правомірного висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Твердження стосовно того, що місцевий господарський суд не витребував оригінал спірної видаткової накладної для проведення судової експертизи, оскільки у відповідача є сумніви щодо підписання його представником вищезгаданої видаткової накладної, а також посилання про відмінності печатки на вказаній накладній від інших документів, які у відповідача відсутні, колегією суддів оцінюється критично, виходчи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.
Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність наявних в матеріалах цієї справи документів є достатньою для можливості ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що незгода із відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що суд допустив у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення. Подібні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 910/3600/22, від 10.01.2024 у справі № 921/39/23, від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22, від 26.11.2025 у cправі № 910/2863/24.
Окрім того, як вірно зазначив суд першої інстанції доказів стосовно звернення відповідача до правоохоронних органів щодо втрати печатки товариства або її підроблення у спірній накладній, матеріали справи не містять.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог чи заперечень. Якщо позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, то відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
Таким чином відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт поставки товару позивачем відповідачу, не усуває обов'язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.
Проте, як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не було надано жодних доказів, які поставили б під сумнів реальність поставки відповідного товару та послуг позивачем та їх прийняття відповідачем (зокрема, доказів того, що у спірний період відповідач неодноразово повертав товар позивачу).
Підсумовуючи викладене, позиція відповідача зводиться до заперечення факту поставки та невизнання поданих позивачем доказів - тобто відповідач будує власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), що не відповідає принципу змагальності.
Таким чином, встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів наявність обставин, які свідчать про здійснення позивачем постачання відповідачу товару на загальну суму 148 854,30 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Інші наведені відповідачем у апеляційній скарзі аргументи колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/11007/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова