вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" лютого 2026 р. Справа№ 910/8541/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Євсікова О.О.
розглянув у письмовому провадженні апеляцій скаргу
Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2025 (повний текст рішення складено 13.11.2025)
у справі № 910/8541/25 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення 23 049,41 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В липні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "СК "Уніка"/позивач) звернулося до uосподарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна""/відповідач) про стягнення 23 049,41 грн - страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування згідно сертифікату добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №370021/4605/0000462 від 16.03.2023 у розмірі 173 254,06 грн. З огляду на те, що відповідач частково сплатив страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 150 204,65 грн, несплаченою залишається сума страхового відшкодування у розмірі 23 049,41 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі № 910/8541/25 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" - задоволено. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" суму страхового відшкодування у розмірі 23 049 (двадцять три тисячі сорок дев'ять) грн 41 коп. та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем у повному обсязі не було сплачено на користь позивача страхового відшкодування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі № 910/8541/25, ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі № 910/8541/25 та відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
При цьому скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в повній мірі не з'ясовано обставин, що мають значення для справи, позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, які судом визнано встановленими, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Скаржник звертає увагу на те, що виплату страхового відшкодування здійснено виключно на підставі документів отриманих від позивача по електронній пошті.
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І. П. , судді: Владимиренко С. В., Демидова А. М.) зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі № 910/8541/25 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Матеріали справи надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 29.12.2025.
Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до провадження.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, 16.03.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка"" та ОСОБА_2 укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №370021/4605/0000462, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням автомобіля "Audi А6", державний номер НОМЕР_1 зі строком дії з 26.03.2023 по 26.03.2024.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.08.2023 о 22 год. 20 хв., в м. Києві, на Брест-Литовському шосе, 18-км, розворот на ЖК "Чайки", ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом "Ford", державний номер НОМЕР_2 , під час розвороту ліворуч не була уважною, не слідкувала за дорожньою обстановкою, не вибрала безпечної швидкості руху, у результаті чого здійснила зіткнення з транспортним засобом "Audi А6", державний номер НОМЕР_1 , який рухався назустріч, по смузі руху, яка відокремлена від проїжджої частини дорожньою розміткою 1.2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та матеріальних збитків.
Святошинський районний суд м. Києва постановою від 06.10.2023 визнав ОСОБА_3 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав штраф.
Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно зі звітом №27843 від 29.09.2023 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного ТОВ "СЗУ Україна Консалтинг", вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу "Audi А6", державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 556 894,06 грн.
При цьому, у відповідності до наявної у матеріалах справи зобов'язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані), проведеної на платформі AUTOonline Компанії Audatex, вартість автомобіля "Audi А6", державний номер НОМЕР_1 після дорожньо-транспортної пригоди становить 351 000,00 грн.
20.10.2023 ПрАТ "СК "Уніка"" склало страховий акт №13128414953 на загальну суму 173 254,06 грн, яка складається із суми страхового відшкодування у розмірі 169 378,06 грн та суми утриманих платежів у розмірі 3 876,00 грн.
Відповідно до зазначеного вище страхового акту, позивачем виплачено страхове відшкодування на суму 169 378,06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №119977 від 23.10.2023.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ПрАТ "СК "Уніка"" зазначає, що внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого автомобіля "Audi А6", державний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду.
При цьому, цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу "Ford", державний номер НОМЕР_2 , станом на 28.08.2023 була застрахована у ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"" за полісом №ЕР 216047314 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
03.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою №34655 на виплату страхового відшкодування у сумі 173 254,06 грн.
Разом із тим, ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"" частково задовольнило заяву позивача та здійснило страхове відшкодування на суму 150 204,65 грн, що підтверджується платіжним дорученням №00106832 від 04.12.2023.
14.08.2024 позивач звернувся до відповідача із додатком до заяви про регресні вимоги №34655 від 03.11.2023, в якому просив доплатити в порядку регресу страхове відшкодування у розмірі 23 049,41 грн.
Проте, ця заява залишена ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"" без задоволення.
За таких обставин, оскільки відповідач у повному обсязі не сплатив на користь позивача страхове відшкодування, останній звернувся до суду із цим позовом про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування у сумі 23 049,41 грн.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно із статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною шістнадцятою статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Отже, факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Водночас ДТП слугує підставою також для виникнення договірного зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою
Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі звітом №27843 від 29.09.2023 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного ТОВ "СЗУ Україна Консалтинг", вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу "Audi А6", державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 556 894,06 грн.
При цьому, у відповідності до наявної у матеріалах справи зобов'язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані), проведеної на платформі AUTOonline Компанії Audatex, вартість автомобіля "Audi А6", державний номер НОМЕР_1 після дорожньо-транспортної пригоди становить 351 000,00 грн.
20.10.2023 ПрАТ "СК "Уніка"" склало страховий акт №13128414953 на загальну суму 173 254,06 грн, яка складається із суми страхового відшкодування у розмірі 169 378,06 грн та суми утриманих платежів у розмірі 3 876,00 грн.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, суму страхового відшкодування автомобіля "Audi А6", державний номер НОМЕР_1 , сплачено ПрАТ "СК "Уніка"" на підставі сертифікату добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №370021/4605/0000462 від 16.03.2023 та страхового акту №13128414953 від 20.10.2023.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки позивач, виплатив страхове відшкодування застрахованого автомобіля "Audi А6", державний номер НОМЕР_1 , у ПрАТ "СК "Уніка"" виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"".
Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"" зазначає, що розрахунок страхового відшкодування здійснило з урахуванням Звіту №27843 від 29.09.2023 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, виконаного ТОВ "СЗУ Україна Консалтинг", зокрема: 501 204,65 грн (ринкова вартість автомобіля до ДТП) - 351 000,00 грн (вартість автомобіля після ДТП згідно із зобов'язуючої пропозиції Audatex), що становить 150 204,65 грн, яка сплачена відповідачем на користь позивача. Заперечував проти виплати іншої частини страхового відшкодування у розмірі 23 049,41 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статей 12, 22 та 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 173 254, 06 грн.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З урахуванням положень пунктів 21.1 та 21.3 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_2 , полісу страхування цивільно-правової відповідальності №ЕР 216047314, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Ford", державний номер НОМЕР_2 .
Щодо доводів відповідача, що суд першої інстанції прийняв рішення виключно з огляду на те, що відповідач не зміг надати суду оригінал Звіту №27843 від 29.09.2023 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "СЗУ Україна Консалтинг", а відтак прийняв як належний та допустимий доказ на підтвердження вартості матеріального збитку, завданого автомобілю "Audi А6", державний номер НОМЕР_1 , Звіт №27843 від 29.09.2023 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "СЗУ Україна Консалтинг", суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена, виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Колегія суддів зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
При цьому, колегія суддів в силу частини 4 статті 236 ГПК України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до страхового акту №13128414953, позивачем виплачено страхове відшкодування на суму 169 378,06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №119977 від 23.10.2023.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягало страхове відшкодування в розмірі 23 049,41 грн.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі №910/8541/25.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційних скарг покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі №910/8541/25 залишити без змін та поновити його дію.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
О.О. Євсіков