вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" лютого 2026 р. Справа№ 911/2893/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 11.02.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2025 (повний текст рішення складено 29.08.2025)
у справі №911/2893/23 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області
до 1) Фонду державного майна України
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
3) Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості"
про скасування реєстрації права власності
Короткий зміст позовних вимог та рух справи
Вишнева міська рада Бучанського району Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Фонду державного майна України Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості", в якому просив скасувати право власності на нерухоме майно адміністративно-лабораторного корпусу загальною площею 6 053,4 кв.м. за адресою: Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29 (реєстраційний номер 2630349932080) на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410600:01:010:5408 та скасувати номер відомостей про речове право 47776529.
Позивач в обґрунтування підстав позову зазначає саме той факт, що спірний об'єкт нерухомого майна неправомірно зареєстрований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410600:01:010:5408, яка не надавалась для таких цілей і на такій земельній ділянці не обліковуються об'єкти нерухомості, в підготовчому судовому засіданні 31.01.2024 судом встановлено необхідність з'ясування фактів, які мають істотне значення для повного і всебічного вирішення спору, зокрема, щодо наявності на земельній ділянці у м. Вишневому Київської області з кадастровим номером 3222410600:01:010:5408 об'єктів нерухомості чи їх частин.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідачами 1, 2, 3 подані відзиви на позов, якими відповідачі заперечували позовні вимоги та просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав неналежності обраного способу захисту права та його невідповідності змісту порушеного права.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- обраний позивачем спосіб захисту є неспівмірним і не відповідає порушувати змісту порушеного права, задоволення позову призведе не тільки до виключення з реєстру відомостей про земельну ділянку, а й інших правових наслідків - скасування записів про речове право, щодо якого відсутні спір;
- таке виключення з реєстру відомостей про земельну ділянку не призведе до ефективного захисту права позивача, оскільки фактично має місце помилка у відомостях державного реєстру, для виправлення якої чинним законодавство визначено інший порядок;
- за таких обставин, позовні вимоги Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про скасування права власності на нерухоме майно адміністративно-лабораторний корпус загальною площею 6 053,4 кв.м за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29 (реєстраційний номер: 2630349932080) на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410600:01:010:5408, неправомірні, безпідставні і не підлягають задоволенню;
- змісту порушеного права позивача відповідає інший спосіб захисту, який чітко визначений у ч. 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";
- інформація про земельну ділянку не є об'єктом оскаржуваного речового права - власності на нерухоме майно адміністративно-лабораторний корпус загальною площею 6 053,4 кв.м за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, тому не може бути підставою для скасування речового права в цілому та номеру відомостей про речове право 47776529.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Вишнева міська рада Бучанського району Київської області звернулася 18.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (з урахуванням заяви від 24.09.2025), сформованою в системі "Електронний суд" 18.09.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі №911/2893/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- реєстрація права власності на нерухоме майно, нежитлової будівлі, адміністративно-лабораторний корпус, загальною площею 6053,4 кв.м, з розташуванням на земельній ділянці з кадастровим номером: 3222410600:01:010:5408 є незаконною та здійснена з порушенням норм державної реєстрації, так як майновий комплекс жодним чином не розміщено на земельній ділянці, що зокрема підтверджено судовими експертизами;
- суд в оскаржуваному рішенні робить висновок про те, що проведена державна реєстрація права сталася виключно внаслідок помилки державного органу, за яку відповідачі не можуть відповідати, однак судом не взято до уваги, що згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, однак жодне рішення Вишневою міською радою щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:010:5408 в користування відповідачів для розміщення об'єкту нерухомого майна - адміністративно-лабораторного корпусу загальною площею 6 053,4 кв.м. - не приймалось;
- використання земельної ділянки без відповідних документів є порушенням норм земельного законодавства, яке тягне за собою відповідальність;
- знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим;
- власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь- кому, окрім власника будівлі чи споруди, а тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18);
- згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним, а об'єктом плати за землю є земельна ділянка;
- відповідно до ст. 281.1. Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачуються на відповідній території;
- оскаржуваним рішенням суд фактично узаконює незаконність безоплатного користування земельною ділянкою комунальної власності;
- отже, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував вказані підстави, які стали причиною для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - адміністративно-лабораторного корпусу загальною площею 6 053,4 кв.м за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410600:01:010:5408, які є протизаконними та порушують права власника земельної ділянки, а саме Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
25.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 - Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Доводи відповідача-3 у відзиві зводяться до того, що позивачем не доведено факт порушення його прав, а вимога про скасування права власності на нерухоме майно, що належить Державі в особі Фонду державного майна України - є безпідставною; крім того, позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, приватизація єдиного майнового комплексу Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" не тягне за собою зміну власника земельної ділянки.
29.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від відповідача-3 - Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" - надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач-3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Доводи відповідача-3 у відзиві зводяться до того, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про те, що:
- реєстраційна дія стосувалася саме об'єкту нерухомого майно - адміністративно-лабораторний корпус загальною площею 6 053,4 кв.м за адресою Київська область, Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29;
- спір про право власності на вказане нерухоме майно відсутній, оскільки позивач не заперечує, що вказане нерухоме майно належить державі;
- інформація про земельну ділянку не є об'єктом оскаржуваного речового права - власності на нерухоме майно адміністративно-лабораторний корпус загальною площею 6 053,4 кв.м за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, тому не може бути підставою для скасування речового права в цілому та номеру відомостей про речове право 47776529;
- обраний позивачем спосіб захисту є неспівмірним і не відповідає порушувати змісту порушеного права, задоволення позову призведе не тільки до виключення з реєстру відомостей про земельну ділянку, а й інших правових наслідків - скасування записів про речове право, щодо якого відсутні спір; виключення з реєстру відомостей про земельну ділянку не призведе до ефективного захисту права позивача, оскільки фактично має місце помилка у відомостях державного реєстру, для виправлення якої чинним законодавство визначено інший порядок;
- отже, позовні вимоги Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про скасування права власності на нерухоме майно адміністративно-лабораторний корпус загальною площею 6 053,4 кв.м за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29 (реєстраційний номер: 2630349932080) на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410600:01:010:5408, неправомірні, безпідставні і не підлягають задоволенню;
- змісту порушеного права позивача відповідає інший спосіб захисту, який чітко визначений у ч. 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
- також, суд першої інстанції обгрунтовано врахував гарантії права власності, обумовлені ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України.
Також, від відповідача-2 відзив на апеляційну скаргу - не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2893/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі №911/2893/23.
19.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2893/23.
11.12.2025 колегією суддів Північного апеляційного господарського у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Буравльов С.І., Алданова С.О., заявлено самовідвід від розгляду справи №911/2893/23, який мотивований помилковим розподілом даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 задоволено заяву колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Буравльов С.І. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2893/23.
Матеріали справи №911/2893/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.12.2025 у справі №911/2893/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі №911/2893/23, розгляд справи призначено на 11.02.2026 о 14 год. 30 хв.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 11.02.2026 з'явились представники відповідача-1 та відповідача- 3.
Скаржник (позивач) та відповідач-2 в судове засідання 11.02.2026 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В свою чергу, 11.02.2026 через систему «Електронний суд» від позивача (скаржника) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що представник позивача не зможе прибути до Північного апеляційного господарського суду в судове засідання, у зв?язку з зайнятістю представника в судовому засіданні Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/8066/22, яке призначено на 11.02.2026 на 11:00 год.
В судовому засіданні 11.02.2026 судом поставлено на обговорення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечували проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.
Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим, враховуючи те, що позивача належним чином було повідомлено про розгляд справи, у зв?язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.09.2025 по справі № 369/8066/22 розгляд справи призначено на 11.02.2026 о 11 год. 00 хв, коли судове засідання по справі № 911/2893/23 призначено на 11.02.2026 о 14 год. 30 хв, тобто, між судовими засіданнями наявний значний відрізок часу. До того ж, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 скаржника повідомлено про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте, представником не реалізоване таке право.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, як необгрунтоване та безпідставне.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 11.02.2026 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача-3 в судовому засіданні 11.02.2026 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, позивач у позові зазначав, що до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області 08.09.2023 надійшло повідомлення від Фонду державного майна України щодо оголошення аукціону з приватизації Єдиного майнового комплексу Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості".
10.09.2023 на сайті «Прозорро» було розміщено інформаційне повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про продаж об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" (код за ЄДРПОУ 05468498) за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 29.
Найменування об'єкта приватизації: єдиний майновий комплекс державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості". Місцезнаходження: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 29. Ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ - 05468498.
З даного інформаційного повідомлення, а саме з розділу "відомості про земельну ділянку" позивачу стало відомо, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта нерухомого майна адміністративно-лабораторного корпусу загальною площею 6053,4 кв.м за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29 (реєстраційний номер: 2630349932080) 3222410600:01:010:5408 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.09.2022 № 309064263). Площа земельної ділянки 0,1032 га. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
Однак, позивач зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером: 3222410600:01:010:5408 знаходиться в комунальній власності Вишневої міської територіальної громади і не надавалась Державній установі "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" в користування чи у власність.
На сесії Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, рішенням № 1-01/ХХ17-22 від 15.06.2017 було надано дозвіл Комунальному підприємству "Управління комунального господарства Вишневої міської ради Бучанського району Київської області" на розробку проекту землеустрою на дану земельну ділянку. Після розробки зазначеного проекту земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3222410600:01:010:5408.
Таким чином, в інформаційному повідомленні та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, неправомірно зазначено, що нежитлова будівля, адміністративно-лабораторний корпус, загальною площею 6053,4 кв.м за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером: 3222410600:01:010:5408.
Також позивач зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером: 3222410600:01:010:5408 вільна від забудови (на ній немає розміщеного нерухомого майна). Відповідна земельна ділянка з кадастровим номером: 3222410600:01:010:5408 знаходиться поруч об'єкта нерухомості.
Згідно із листом Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області від 23.08.2023 № 29-10-0.222-7677/2-23 на території Київської області земельні ділянки за державною установою "Український дім фарфорово-фаянсової промисловості" не обліковуються.
За інформацією Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості", наданою листом від 13.03.2023 б/н, відповідно до Рішення Ірпінської міської Ради депутатів трудящих від 30.06.1964 № 689 Українському науково-дослідному інституту стекольної і фарфоро-фаянсової промисловості відведено земельну ділянку площею 4,0 га під будівництво лабораторного корпусу. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не виготовлявся, технічна документація не розроблялась, кадастровий номер не присвоювався.
Таким чином, позивач стверджує про незаконність реєстрації нерухомого майна з розміщенням даного майна на належній позивачу земельній ділянці, що знаходиться в іншому місці від майнового комплексу.
Наведене, за твердженням позивача, порушує його права на відповідну земельну ділянку, створює перешкоди у користуванні нею, тому відповідні права підлягають захисту в порядку ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 391 Цивільного кодексу України.
Відповідач-1 та відповідач-2, заперечуючи проти позову, наголошували на невідповідності обраного способу захисту права змісту порушено права. Позивачем не спростовано належність державі права власності на спірний об'єкт нерухомості і відповідне право власності не стосується прав позивача, тому вимога про скасування такого права власності безпідставна і неправомірна. З приводу зазначення у реєстраційних відомостях земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:010:5408, відповідач 1 припустив існування технічної помилки, яка підлягає виправленню в інший спосіб і не є підставою для скасування права власності на будівлю. При цьому, відповідні реєстраційні відомості стосуються саме об'єкту нерухомості і не породжують жодних прав щодо земельної ділянки.
Відповідач-3, заперечуючи проти позову, також наголошував, що 05.09.2022 відбулася реєстрація нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 64707640 від 06.09.2022 12:35:24, приватним нотаріусом Загвоздіною Альоною Миколаївною, Вишгородський районний нотаріальний округ, Київська обл. було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, адміністративно-лабораторний корпус площею 6053 кв.м за державою, в особі Фонду державного майна України. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2630349932080. Право господарського відання належить Державній установі "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" (відповідачу 3).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (від 28.01.2024 № 36350680) даний об'єкт було зареєстровано раніше в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 19712900, 26.07.2007 на підставі Свідоцтва про право власності від 29.01.2003, виданого Виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Тобто, фактично 06.09.2022 відбулося перенесення інформації про право власності на зазначене вище нерухоме майно зі старого Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В графі про земельні ділянки місця розташування зазначено кадастровий номер: 3222410600:01:010:5408.
Відповідач-3 також припускав існування технічної помилки, що жодним чином не спростовує та не є підставою для скасування права власності на адміністративну будівлю та відомостей про речове право, а на момент подання позову, відсутній такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування права власності, скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а тим більш скасування номера з відомостей про речове право 47776529, про яке просить суд позивач (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19).
Отже, відповідачі вказували, що враховуючи той факт, що фактично відсутній спір між сторонами про право власності на нерухоме майно адміністративно-лабораторний корпус загальною площею 6053,4 кв.м за адресою: Київська обл., Бучачский р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29 (реєстраційний номер: 2630349932080), відсутні підстави для скасування права власності та відомостей про речове право на наведену будівлю.
За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи складено Висновок експертів № 4694/24-41 від 24.01.2025, відповідно до якого встановлено на місцевості межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:010:5408. Під час огляду встановлено, що в межах земельної ділянки наявний об'єкт нерухомого майна (будівля із червоної цегли) площею 18 кв.м.
Як зазначав відповідач-3, в ході аналізу правовстановлюючих та технічних документів на нерухомість, що перебувають у розпорядженні Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" вбачається, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 28.01.2003 № 4/6 нежилі приміщення адміністративно-лабораторного корпусу загальною площею 6304,3 м.кв., який знаходиться у м. Вишневе по вул. Святошинській, 29 належать державі в особі Верховної ради України та на праві повного господарського відання Державному Українському науково-дослідному інституту фарфоро-фаянсової промисловості.
Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" № 20979460 від 19.11.2008 вказане право власності підтверджується та зазначено про зменшення площі на 0,1 кв.м за рахунок уточнення площ.
Видача вказаного Витягу з реєстру прав власності та уточнення площ відбулося за наслідками проведення технічної інвентаризації Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області", за наслідками якої станом на 11.11.2008 виготовлено Технічний паспорт на виробничий будинок за адресою: м. Вишневе, вул. Святошинська 29. Власник - Держава в особі Верховної Ради України, на праві повного відання Державний Український науково-дослідний інститут фарфоро-фаянсової промисловості. Назва об'єкту - адмін-лаборат. Корпус, літ.А.
У вказаному Технічному паспорті міститься поверховий план, судячи з якого, приміщення, про яке йде мова у Висновку експертів, є повітряно-забірною камерою, яка через повітровідвід сполучається з підвалом адміністративно-лабораторного корпусу Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості".
Також, відповідач-3 зауважував, що вказана обставина не могла залишитись поза увагою позивача під час формування земельної ділянки з кадастровим 3222410600:01:010:5408, зокрема під час розробки проекту землеустрою, який мав враховувати наявність будівель, споруд та інженерних мереж як над землею так і під нею. Наведене свідчить про недостовірність наведених у позові обставин та недобросовісність дій позивача. Реєстрація прав стосувалася саме нежитлової будівлі адміністративно-лабораторного корпусу, не стосується і не породжує прав на земельну ділянку. Земельна ділянка не вибувала з права комунальної власності Вишневої територіальної громади, так само не вибувала з володіння та користування останньої, що фактично не заперечується позивачем. У зв'язку з чим, відповідач-3 зазначав, що позов Вишневої міської ради з наведеними у ньому способами захисту: про скасування права власності та скасування державної реєстрації речового права, спрямований на втручанням у мирне володіння майном.
Вишнева міська рада у своїх поясненнях щодо Висновку експертизи № 4694/24-21 від 24.01.2025, зазначала про відмінність виявленого об'єкту - будівлі площею 18 кв.м від зареєстрованого об'єкту адміністративно-лабораторного корпусу та відсутність відомостей про його статус.
Відповідач-3 у додаткових поясненнях зазначав, що за наявними у Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" документами, будівля, про яку йде мова у Висновку експертизи, є повітряно-забірною камерою захисної споруди цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами. Перед проведенням приватизації споруда цивільного захисту була виділена з майнового комплексу Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості", як така, що приватизації не підлягає.
Фонд державного майна України, як держатель Єдиного реєстру об'єктів державної власності, надав Витяг з Єдиного реєстру суб'єктів державної власності щодо державного майна, з якого вбачається, що за адресою Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська, б. 29 знаходиться державне майно "бомбосховище" площею 376,5 м.кв., балансоутримувачем якого є Державна установа "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості", а суб'єктом управління, який здійснює управління майном є Міністерство економіки України.
Відповідачем-2 надано Технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту з господарським допоміжними будівлями та спорудами від 12.08.2022, з якого вбачається, що повітряно-забірна камера, є складовою цього бомбосховища.
Таким чином, відповідна будівля є державним майном, управління яким здійснює Міністерство економіки України, а балансоутримувачем є Державна установа "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості". В свою чергу відомості про управителя та балансоутримувача цього майна містяться у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності. Таким чином власник вказаного майна є відомим та встановленим.
Доводи позивача про те, що рішення Ірпінської міської Ради депутатів трудящих від 30.06.1964 № 689, яким Українському науково-дослідному інституту стекольної і фарфоро-фаянсової промисловості відведено земельну ділянку площею 4 га під будівництво лабораторного корпусу не було реалізовано і не містить жодної схеми та/або плану, з якого можна було б встановити дійсне місцезнаходження земельної ділянки, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким визначено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі (речення перше, друге абзацу другого пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16- рп/2004).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент розгляду спору) визначено, що у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.
У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб'єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об'єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.
Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.
Відповідно до ч. 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент розгляду спору) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
В будь-якому випадку, захист права має бути співмірним і законним, не створювати загрози порушення прав інших осіб.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неспівмірним і не відповідає порушувати змісту порушеного права, задоволення позову призведе не тільки до виключення з реєстру відомостей про земельну ділянку, а й інших правових наслідків - скасування записів про речове право, щодо якого відсутні спір. При цьому, таке до виключення з реєстру відомостей про земельну ділянку не призведе до ефективного захисту права позивача, оскільки фактично має місце помилка у відомостях державного реєстру, для виправлення якої чинним законодавство визначено інший порядок. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про скасування права власності на нерухоме майно адміністративно-лабораторний корпус загальною площею 6 053,4 кв.м за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29 (реєстраційний номер: 2630349932080) на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410600:01:010:5408, неправомірні, безпідставні і не підлягають задоволенню.
В свою чергу, змісту порушеного права позивача відповідає інший спосіб захисту, який чітко визначений у ч. 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у звєязку з чим доводи скаржника про те, що оскаржуваним рішенням суд фактично узаконює незаконність безоплатного користування земельною ділянкою комунальної власності - є необгрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Крім того, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, інформація про земельну ділянку не є об'єктом оскаржуваного речового права - власності на нерухоме майно адміністративно-лабораторний корпус загальною площею 6 053,4 кв.м за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, тому не може бути підставою для скасування речового права в цілому та номеру відомостей про речове право 47776529.
З урахуванням наведеного, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції ст. 116, 206 Земельного кодексу України, ст. 281.1. Податкового кодексу України - є також необгрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Усі інші заяви, обгрунтування, доводи учасників справи, а також докази, враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі № 911/2893/23, за наведених доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі № 911/2893/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі № 911/2893/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи №911/2893/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано: 23.02.2026.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга