Справа № 991/1658/25
Провадження № 11-кп/991/53/26
Головуюча суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1
18 лютого 2026 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 04.09.2025, ухвалений за результатами розгляду кримінального провадження № 42023140000000122 від 23.04.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною другою статті 364 та частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені обставини судом першої інстанції
24.02.2025 до Вищого антикорупційного суду (далі - суд першої інстанції) зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023140000000122 від 23.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
За результатами розгляду кримінального провадження по суті, суд першої інстанції 04.09.2025 ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України. На підставі ст. 70 КК України призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, зі штрафом у розмірі 8 500 гривень з позбавленням права обіймати посади в органах Державної митної служби строком на 2 роки. Суд першої інстанції також вирішив питання щодо запобіжного заходу, спеціальної конфіскації, накладених арештів, речових доказів та процесуальних витрат.
Суд першої інстанції встановив, що 22.04.2023 о 17 год 16 хв ОСОБА_10 обіймаючи посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці будучи службовою особою, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи умисно, з використанням своїх повноважень, в інтересах невстановленої третьої особи (володільця майна) здійснив митне оформлення транспортного засобу «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 без дотримання встановленого законодавством митного контролю та не виконав у встановленому порядку митних формальностей, а саме вніс до АСМО «Інспектор» відомості про відсутність вантажу та пломб, пори їх наявність.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_10 в АСМО «Інспектор» зафіксував наступний протокол дій:
- 22.04.2023 о 16 год 33 хв - в'їзд в зону митного контролю із-за кордону;
- 22.04.2023 о 16 год 39 хв - підготовка до митного оформлення, приймання документів, ОНП - 132;
- 22.04.2023 о 17 год 16 хв - завершення митного оформлення, ОНП - 132;
- 22.04.2023 о 17 год 16 хв - виїзд з зони митного контролю на митну територію України, ОНП - 132.
Після спрацювання Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митних формальностей щодо автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 ОСОБА_10 , ініціював форму контролю «911-1» «забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки». За результатами виконання вказаної форми митного контролю обвинувачений вніс до АСМО «Інспектор» у розділ «результат виконання процедури» - код «10-04», а саме «МФ здійснено», «Забезпечено ідентифікацію товарів та/або транспортних засобів» та в примітках зазначив «Здійснено цифрову фотозйомку», а до АСМО «Інспектор» приєднав 3 фотознімки, два з яких - із зображенням вантажного відсіку транспортного засобу без вантажу, третій - з фронтальним зображенням цього транспортного засобу. Також, у функціональному модулі «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор», в розділі «Загальні дані» проставив відмітку «без вантажу» та «без пломб».
22.04.2023 близько 17 год 30 хв, з метою перевірки законності переміщення через митний кордон України транспортного засобу марки «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 працівники управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці спільно зі співробітниками Управління Служби безпеки України у Львівській області ініціювали проведення переогляду зазначеного транспортного засобу. Під час якого у його вантажному відсіку виявили товари, а саме 5 748 одиниць цифрової техніки (мобільні телефони, планшети, ноутбуки, навушники, моноблоки, годинник).
Виявлені під час переогляду товари, були переміщені через митний кордон України в автомобілі «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_11 , без належного митного оформлення, а вантажний відсік цього транспортного засобу був опломбований.
Такі дії призвели до несплати власниками майна в державний бюджет обов'язкових платежів на суму 15 510 800,19 грн.
Суд першої інстанції дійшов переконання, що саме ОСОБА_10 здійснив митний контроль і виконав митні формальності щодо вантажного автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_12 . Здійснюючи митні формальності щодо вказаного автомобіля ОСОБА_10 вніс до АСМО «Інспектор» завідомо недостовірні відомості щодо відсутності пломб та вантажу у цьому транспортному засобі, а також завантажив до системи 3 фотознімки, 2 з яких містили зображення пустого багажного відсіку невідомого автомобіля
Версію сторони захисту про те, що інша службова особа здійснила митні формальності щодо транспортного засобу «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 з використанням системи АСМО «Інспектор» від імені ОСОБА_6 та з використанням його особистої номерної печатки, суд розцінив як неправдиву та таку, що спрямована на уникнення кримінальної відповідальності.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із вироком від 04.09.2025, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. За змістом вимог просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати його клієнта невинуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
На думку захисту, інкриміноване ОСОБА_6 обвинувачення є необґрунтованим та не доведеним поза розумним сумнівом. Захист переконаний, що інкриміновані ОСОБА_6 дії вчинені іншою особою, оскільки: ОСОБА_10 неодноразово відлучався зі свого робочого місця при цьому не здійснював вихід з АСМО «Інспектор»; у період здійснення митних формальностей щодо автомобіля «Iveco Daily 70C17» його клієнт мав перерву та обідав; у період з 16 год 33 хв до 17 год 16 хв 22.04.2023 ОСОБА_13 в АСМО «Інспектор» від свого імені не здійснював жодних дій, отже міг бути причетним до здійснення дій щодо митних формальностей від імені ОСОБА_6 ; відповідно до протоколу огляду фрагмента відеозапису із пункту пропуску «Угринів», на ньому зафіксовано як начальник митного поста «Угринів» ОСОБА_13 ходить по території біля автомобіля «Iveco Daily 70C17», також відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2024 ОСОБА_12 вказав на ОСОБА_13 , як на особу, яка схожа на працівника митниці, що допомагав йому пройти процедуру митного оформлення. З огляду на таке захисник вважає, що саме ОСОБА_13 фактично здійснював незаконні дії щодо митних формальностей, а не ОСОБА_10 .
Крім того, захист вважає, що:
1) протокол обшуку від 26-27.04.2023 є недопустимим доказом, оскільки під час проведення обшуку вантажного автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 перерахований у відповідному протоколі обшуку товар не вилучався, фактично були виявлені коробки з невідомим вмістом;
2) під час виконання вимог ст. 290 КПК України стороні захисту не було надано для ознайомлення речові докази, а саме товар, який було виявлено під час проведення обшуку вантажного автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 , тому, на думку адвоката, протокол обшуку від 26-27.04.2023, постанова прокурора про визнання речовими доказами від 27.04.2023, а також всі похідні докази (огляди, експертизи) суд не мав права допустити як докази;
3) під час проведення товарознавчих експертиз, експертами безпосередньо не оглядались товари, а лише коробки, в яких такий товар знаходився, отже невідомо чи був у досліджених коробках хоч якийсь товар та якої він був якості, тому такі висновки експертів, а також похідні від них докази, такі як лист Львівської митниці від 07.08.2023 № 7.4-2-15/8/20015, висновок судової економічної експертизи від 07.09.2023 № СЕ-19/103-23/9208-ЕК, є недопустимими доказами.
Окремо сторона захисту стверджує про неможливість притягнення двічі до відповідальності, адже ОСОБА_10 притягається до відповідальності за діяння, за яке вже ОСОБА_12 притягнуто до відповідальності за контрабанду відповідно до протоколу про порушення митних правил від 23.04.2023 № 0444/20900/23 (рішення Львівського апеляційного суду від 04.12.2024).
Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала
Прокурор подав до Апеляційної палати письмові заперечення на апеляційну скаргу. Вважає, що версію захисту щодо вчинення інкримінованого ОСОБА_6 обвинувачення начальником зміни ОСОБА_13 спростовується таким: ОСОБА_13 не міг 22.04.2023 о 16:33:51 почати оформлювати автомобіль «Iveco Daily 70C17» шляхом внесення відомостей до системи АСМО «Інспектор», адже він за 26 секунд до цього на своєму робочому місці зі свого робочого комп'ютера здійснив вхід (о 16:32:52) до свого облікового запису в АСМО «Інспектор 2006», поставив у чергу автомобіль з номером WS71967 та вийшов з облікового запису о 16:33:25. Отже, ОСОБА_13 фізично не міг за 26 секунд дійти від свого робочого комп'ютера, який розміщений на другому поверсі в адміністративній будівлі, до місця постановки в чергу автомобіля «Iveco Daily 70C17» - робоче місце ОСОБА_6 , яке перебуває в павільйоні на смугах руху.
Сторона обвинувачення переконана, що саме ОСОБА_10 вносив до системи АСМО «Інспектор 2006» відомості та здійснював митне оформлення транспортного засобу «Iveco Daily 70C17» під керуванням ОСОБА_12 , адже дії були здійснені з робочого місця ОСОБА_6 , із використанням облікового запису в АСМО «Інспектор 2006» та його особистої номерної печатки. До того ж під час оформлення транспортного засобу «Iveco Daily 70C17» з облікового запису ОСОБА_6 одночасно здійснювалося оформлення інших транспортних засобів, зокрема: НОМЕР_2 «Відкриття» о 16:41:35; НОМЕР_3 «Постановка в чергу» о 17:16:18; НОМЕР_4 «Постановка в чергу» о 17:16:18. Свідок ОСОБА_14 підтверджує, що митні формальності здійснював ОСОБА_10 . Свідок ОСОБА_15 зазначила, що не бачила, щоб в інкримінований проміжок часу ОСОБА_10 виходив зі свого павільйону, або хтось заходив до його павільйону. Зазвичай на харчування відводиться приблизно 15 хвилин часу та цей час залежить від завантаженості. У цій частині прокурор зазначає, що згідно з інформацією із системи АСМО «Інспектор 2006» упродовж робочої зміни 22.04.2023 ОСОБА_10 у проміжок часу з 09 год 18 хв до початку оформлення транспортного засобу «Iveco Daily 70C17» (16 год 33 хв) здійснив митні формальності щодо понад 40 автомобілів (приблизно 6 автомобілів на годину). Тобто в той день була велика завантаженість і ОСОБА_10 не міг дозволити собі залишити робоче місце і не здійснювати митні формальності понад годину. Разом із тим, ОСОБА_10 єдиний інспектор зміни, хто відмовився давати пояснення працівникам внутрішньої безпеки митниці, не повідомив митницю про несанкціоноване втручання у систему АСМО «Інспектор 2006» з використання його облікового запису та погодився звільнитися за згодою сторін через добу після подій.
Окремо, прокурор наводить аргументи на спростування інших тверджень захисту:
- Речові докази у виді електроніки на підставі ухвали слідчого судді реалізовані АРМА ще до повідомлення ОСОБА_6 про підозру і на момент виконання вимог ст. 290 КПК України такі речові докази не перебували у розпорядженні прокурора, а отже сторона захисту фізично не могла ознайомитися із вилученою електронікою. Разом із тим, захисту надані для ознайомлення усі документи щодо реалізації вилученого під час обшуку автомобіля товару. Акцентує прокурор на тому, що жодних претензій, зокрема, щодо невідповідності чи стану товару не надходило від переможців електронних торгів. Це свідчить, що вміст коробок (товар) відповідає інформації, що міститься на коробках, у які ці товари були запаковані.
- ОСОБА_10 вніс завідомо недостовірні відомості до офіційного документа, а саме - до АСМО «Інспектор». Це узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.11.2022 у справі № 715/758/20, де зазначено, що електронний журнал пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор» є офіційним документом і відповідає критеріям предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник у повному обсязі підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, просили задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Послався на законність та обґрунтованість вироку. Уважає, що підстав для скасування вироку немає.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті оскаржуваного судового рішення та поданої апеляційної скарги, вислухала доводи й заперечення учасників судового провадження, повторно дослідила обставини, встановлені під час кримінального провадження, у межах заявлених сторонами клопотань, провела судові дебати, заслухала останнє слово обвинуваченого, перевірила матеріали кримінального провадження й обговорила доводи апеляційної скарги, та дійшла таких висновків.
Частинами 1 та 2 статті 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).
Отже, для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у межах наведених сторонами доводів має перевірити законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, правильність встановлення фактичних обставин та застосування норм права.
Щоб перевірити правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, колегія суддів перш за все з урахуванням доводів апеляційної скарги має визначити коло доказів, які можуть бути використані у цьому провадженні, вирішивши чи є вони допустимими, належними та достовірними.
Для перевірки правильності застосування норм права колегія суддів має встановити, чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого на підставі встановлених фактичних обставин з урахуванням попередньо встановленого кола належних та допустимих доказів.
Перевірка доводів апеляційних скарг сторони захисту щодо допустимості та належності доказів
Критерії, за якими здійснюється оцінка доказів з точки зору допустимості
При наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими необхідно лише тоді, коли такі порушення: прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
Різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли: такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які: тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. У разі, якби була можливість визнати доказ недопустимим лише на підставі формального порушення порядку його отримання без співставлення його з іншими доказами, не було б необхідності передбачати в КПК України вирішення цього питання саме у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.
Такої позиції дотримується і Верховний Суд (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 14.06.2023 у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 у справі № 943/2064/19 тощо).
Фактичні дані, отримані внаслідок процесуальних порушень, пов'язаних із можливим істотним порушенням прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів, можна поділити на ті, що: отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (які прямо передбачені КПК України або встановлені судом); мають похідний характер від доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; отримані внаслідок інших порушень прав і свобод людини, які будуть мати різний алгоритм перевірки на предмет допустимості залежно від характеру допущеного порушення.
Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати: яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення тою мірою, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в ч. 2 ст. 87 КПК України - послатись на конкретний пункт цієї норми.
При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі ч. 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицію ККС ВС, викладеною у постановах від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к та від 12.11.2019 у справі № 236/863/17. У разі ж встановлення іншого порушення прав та свобод людини (крім істотних) суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), практики ЄСПЛ та національного законодавства.
При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, щодо яких є сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість правового «пуризму»); порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження.
Наведені загальні правила перевірки допустимості доказів з мотивів процесуальних порушень порядку їх отримання узгоджуються з: практикою ЄСПЛ у контексті встановлення загальної справедливості судового розгляду (Schenk v. Switzerland, заява № 10862/84, §§ 46-49,12.07.1998, Биков проти Росії [ВП], заява № 4378/02, §§ 88-90, 10.03.2009, LeeDavies v. Belgium, заява № 18704/05, § 41, 28.07.2009, Prade v. Germany, заява № 7215/10, § 33, 03.03.2016, Берлізев проти України від 08.07.2021 (заява № 43571/12), §§ 51-52 та Lysyuk проти України заява № 72531/13, § 67, 14.10.2021); підходом ВП ВС, за яким у разі, коли ЄСПЛ хоч і констатував порушення статті 8 Конвенції щодо заявника на стадії досудового розслідування кримінальної справи (порушення права на повагу до приватного життя через негласну відеозйомку заявника за відсутності передбаченого національним законодавством дозволу суду на її проведення), однак таке порушення не вплинуло на загальну справедливість судового розгляду, то відсутні підстави для визнання судових рішень щодо заявника незаконними та їх скасування (постанова ВП ВС від 22.06.2022 у справі № 1-693/2010); висновком ВП ВС у постанові від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17 у контексті необхідності вмотивування судом висновку про істотне порушення вимог КПК України (щодо того, чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося) та практикою ККС ВС (постанови від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 07.09.2022 у справі № 428/11288/17, від 27.09.2022 у справі № 461/1593/19, від 20.10.2022 у справі № 185/5413/16, від 01.11.2022 у справі № 185/5413/16, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 07.11.2022 у справі № 740/1179/19, від 09.11.2022 у справі № 761/31918/14-к, від 08.12.2022 у справі № 459/2489/17, від 13.12.2022 у справі № 361/6846/15-к, від 17.01.2023 у справі № 753/13113/18, від 01.02.2023 у справі № 591/6692/16-к, від 14.06.2023 у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 у справі № 943/2064/19, від 17.10.2023 у справі № 455/844/16-к) і будуть використовуватися судом у цій справі.
Щодо доводу обвинуваченого сторони захисту про визнання недопустимими доказів, отриманих під час обшуку автомобіля, а також всі похідні від них докази
В апеляційній скарзі сторона захисту наполягає на визнанні недопустимими доказами, а саме коробок, які були вилучені під час обшуку автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 , оскільки їх вміст не був оглянутий. Крім того, в порядку виконання вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту не було надано вказаний товар, який визнано речовими доказами (т. 2, а.с. 154-162). Також вважає, що всі похідні від них докази, зокрема огляди та експертизи, є також недопустимими.
Колегія суддів відхиляє вказаний довід з огляду на таке.
Як вбачається із з досліджених судом протоколу ознайомлення із матеріалами кримінального провадження від 05.02.2025 (т. 31, а.с. 186-218) та протоколу ознайомлення із матеріалами кримінального провадження від 22.02.2025 (т. 31, а.с. 219-257), в них міститься зауваження захисника ОСОБА_7 про те, що стороні захисту не було надано на ознайомлення речові докази, які були виявлені та вилучені з автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 .
Речовими доказами, які були виявлені та вилучені у вказаному транспортному засобі були 5 748 одиниць цифрової техніки (мобільні телефони, планшети, ноутбуки, навушники, моноблоки, годинник).
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, серед іншого, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. ;
У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.
Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
З огляду на такі вимоги закону та враховуючи, що вказані речові докази були вочевидь великою партією товарів, які швидко втрачали свою вартість, потребували додаткових витрат на їх зберігання та не містили слідів кримінального правопорушення за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України про передачу майна в управління (т. 19, а.с. 111-141) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2023 у справі № 991/8656/23 такі речові докази у виді 5 748 одиниць цифрової техніки (мобільні телефони, планшети, ноутбуки, навушники, моноблоки, годинник) передано АРМА для здійснення заходів з управління активами шляхом їх реалізації, також передано АРМА для здійснення заходів з управління (без реалізації) речовий доказ - вантажний автомобіль «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 та ключ запалювання до цього вантажного автомобіля (т. 19, а.с. 171-178).
При цьому, ухвалюючи вказане рішення слідчий суддя встановив, що реалізація таких речових доказів не зашкодить кримінальному провадженню з огляду на те, що відомості про якісні та кількісні характеристики вказаної цифрової техніки зафіксовані у документах, які є окремим джерелом доказів, зокрема висновки експертів № СЕ-19/114-23/10217-ТВ від 19.07.2023, № СЕ-19/114-23/10216-ТВ від 18.07.2023, № СЕ-19/114-23/10225-ТВ від 19.07.2023, № СЕ-19/114-23/10226-ТВ від 26.07.2023, № СЕ-19/114-23/10825-ТВ від 02.08.2023, № СЕ-19/114-23/10823-ТВ від 24.07.2023, № СЕ-19/114-23/10824-ТВ від 24.07.2023, № СЕ-19/114-23/10822-ТВ від 24.07.2023, № СЕ-19/114-23/10821-ТВ від 02.08.2023, № СЕ-19/114-23/10820-ТВ від 21.07.2023 за результатами проведення товарознавчих експертиз, в ході яких судовими експертами Львівського НДЕКЦ МВС України за участю детективів Національного антикорупційного бюро України і представника Львівської митниці 04.07.2023 проведено огляд зазначених об'єктів.
На підставі вищевикладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що передання АРМА для реалізації таких активів є законним та доцільним, з огляду на існування об'єктивних обставин, які обґрунтовують економічну доцільність їх реалізації з метою збереження такої техніки у належному стані та запобігання її знецінення. З цим погоджується і колегія суддів.
Надалі активи у виді 5 748 одиниць цифрової техніки (мобільні телефони, планшети, ноутбуки, навушники, моноблоки, годинник) були реалізовані на електронних торгах та впродовж серпня 2024 року були передані АРМА, яке в свою чергу передало такі активи переможцям торгів, тому на момент ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у сторони обвинувачення не було в розпорядження таких доказів.
Отже, не надання вказаних речових доказів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та автоматично не зумовлює визнання доказів недопустимими.
Також перевіряючи доводи сторони захисту щодо проведення експертами усіх товарознавчих експертиз у цьому кримінальному провадженні без досліджень вмісту упакувань, суд першої інстанції виходив з такого.
Як вбачається із висновків експерта № СЕ-19/114-23/10217-ТВ від 19.07.2023, № СЕ-19/114-23/10216-ТВ від 18.07.2023, № СЕ-19/114-23/10225-ТВ від 19.07.2023, № СЕ-19/114-23/10226-ТВ від 26.07.2023, № СЕ-19/114-23/10825-ТВ від 02.08.2023, № СЕ-19/114-23/10823-ТВ від 24.07.2023, № СЕ-19/114-23/10824-ТВ від 24.07.2023, № СЕ-19/114-23/10822-ТВ від 24.07.2023, № СЕ-19/114-23/10821-ТВ від 02.08.2023, № СЕ-19/114-23/10820-ТВ від 21.07.2023 за результатами проведення судових товарознавчих експертиз, всі містять обмеження щодо достовірності дослідження - «об'єкти дослідження в упакуванні відповідають наявним марковальним позначенням на них». Експертами проведено огляд об'єктів дослідження 04.07.2023 на складі Львівської митниці за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 369, де вони зберігались.
При цьому, у процесі огляду об'єктів дослідження, експерти за допомогою органолептичного методу оцінки визначили їх ідентифікаційні дані, комплектність, їх технічний (товарний) стан, який своєю чергою визначався методом експертного аналізу, на підставі зовнішнього огляду, з урахуванням вимог за результатами яких встановлено відсутність будь-яких слідів використання.
У результаті огляду наданих об'єктів, виходячи з наявних маркувальних написів на заводському пакуванні (упакуванні виробника) та порівнянні їх параметрів з даними інформаційних джерел, проведено їх ідентифікацію: встановлено відповідність характеристик, ознак виробів (марка, модель, комплектність) даним виробника.
Таким чином, при дослідженні 5 748 одиниць цифрової техніки (мобільні телефони, планшети, ноутбуки, навушники, моноблоки, годинник) експерти встановили, що упакування товарів є заводським упакуванням (упакуванням виробника), а також відсутність будь-яких слідів використання вказаних товарів, що є достатнім для визначення вартості таких товарів.
Відповідно до пункту 1.2. глави 1 розділу IV Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, Затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) основними завданнями товарознавчої експертизи є: визначення вартості товарної продукції; визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торгівельній сфері; визначення характеристик об'єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності; визначення змін показників якості товарної продукції; установлення способу виробництва товарної продукції: промисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни-виробника; визначення відповідності упакування і транспортування, умов і термінів зберігання товарної продукції до вимог чинних правил.
З огляду на наведене визначення якості товару відповідно до заявлених виробником характеристик не належить до завдань товарознавчої експертизи, як і не належить така обставина до тих, що підлягають доказуванню у межах цього кримінального провадження.
Крім того, відкриття упакування 5 748 одиниць цифрової техніки (мобільні телефони, планшети, ноутбуки, навушники, моноблоки, годинник) для перевірки якості товару та його відповідності маркувальним позначенням на упакуванні, як про це зазначає сторона захисту, призвело б до суттєвого зниження економічної вартості такого товару.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про допустимість вказаних доказів, оскільки вони отримані у встановленому КПК України порядку, а доводи сторони захисту в цій частині колегія суддів вважає помилковими.
Перевірка доводів сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам
Щодо здійснення митного контролю і митних формальностей щодо вантажного автомобіля «Iveco Daily 70C17»
В апеляційній скарзі сторона захисту посилається на те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини здійснення митного контролю і митних формальностей щодо вантажного автомобіля «Iveco Daily 70C17».
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до відомостей, які містяться в Журналі виходу на роботу (розподілу функціональних обов'язків) працівників відділів митного оформлення № 1-4 митного поста «Угринів», 22.04.2023 у період часу з 09 год 00 хв до 21 год 00 хв, службові обов'язки виконували посадові особи відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці, а саме: напрямок роботи «в'їзд в Україну», «зелений коридор/червоний коридор» «оглядова група» - ОСОБА_10 (т. 7, а.с. 110-112).
Відповідно до листа в.о. заступника начальника - начальника Управління БК та ПМП митниці від 27.04.2023 № 7.4-4/20-03/8.11/10311 у період з 09 год 00 хв 22.04.2023 до 21 год 00 хв 22.04.2023 службові обов'язки в пункті пропуску «Угринів-Долгобичув» виконували посадові особи відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці: ОСОБА_10 , державний інспектор відділу митного оформлення № 3, напрям роботи - «в'їзд в Україну», зелений коридор/червоний коридор/оглядова група, особиста номерна печатка № 132.
Під час чергування 22.04.2023 у період часу з 09 год 00 хв до 21 год 00 хв на митному пості «Угринів» лише ОСОБА_10 , паралельно з напрямком роботи «в'їзд в Україну», зелений коридор/червоний коридор, був включений до оглядової групи.
Згідно з наказом Львівської митниці Державної митної служби України від 17.11.2021 № 660-о введено в дію для використання в роботі та закріплено за ОСОБА_6 особисту номерну печатку № 132, штамп «Під митним контролем» № 132 та спеціальний пломбір з пуансонами № 132. Службове посвідчення № 000000 (т. 3, а.с. 149, т. 6, а.с. 99).
З дослідженого судом відеозапису з камер спостереження пункту пропуску «Угринів» напрямку «в'їзд» за 22.04.2023 період часу з 14 год 49 хв до 14 год 53 хв вбачається, як автомобіль «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 о 14 год 50 хв прибув в зону прикордонного контролю уповноважених військовослужбовців відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , передав якісь документи для особи, що одягнена в однострій, та після повернення таких документів, вказаний автомобіль з водієм о 14 год 53 хв починає рух в напрямку зони митного контролю (т. 8, а.с. 45).
22.04.2023 о 16 год 33 хв вантажний автомобіль «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_12 пройшовши паспортний контроль пункту пропуску «Угринів-Долгобичув» прослідував смугою руху «червоний коридор» у зону митного контролю митного поста «Угринів» Львівської митниці Державної митної служби України для здійснення митного контролю і виконання митних формальностей.
З огляду на обрану водієм ОСОБА_12 смугу руху, йому було видано контрольний талон для проходження по «червоному коридору» серії ТІС № 546400, у якому зазначено, що у транспортному засобі з номерним знаком НОМЕР_1 переміщується одна особа, також контрольний талон містить відмітку про перетинання державного кордону України «В'їзд» № 028 з датою 22.04.2023 та відтиск особистої номерної печатки «№ 132», що засвідчує завершення митного контролю та митного оформлення вказаного транспортного засобу саме службовою особою, за якою закріплена вказана номерна печатка (т. 2, а.с. 221, т. 6, а.с. 27).
З інформації, яка міститься у витягах з АСМО «Інспектор», вбачається, що 22.04.2023 о 16 год 33 хв в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Угринів-Долгобичув» митного поста «Угринів» Львівської митниці прибув транспортний засіб «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закордонний паспорт НОМЕР_5 , того ж дня о 16 год 39 хв розпочалось його митне оформлення, яке здійснювалось службовою особою відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці з використанням особистої номерної печатки № 132 (т. 2, а.с. 205-211, т. 3, а.с. 67 зворот-70, 89-92). Вказана інформація також міститься в протоколі огляду відомостей про зафіксовані митні формальності вантажного автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_1 , а також вантажів, що переміщувались зазначеним транспортним засобом 22.04.2023 наявних у функціональному модулі «Журнал пункту пропуску» автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» від 01.05.2023 (т. 5, а.с. 10-19), протоколі огляду інформації щодо тз з АСМО «Інспектор» за 22.04.2023 (т. 6, а.с. 218-228), протоколі огляду відомостей, які містяться в АСМО «Інспектор» щодо здійснення 22.04.2023 працівниками відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці Держмитслужби митних формальностей і проведення митного контролю щодо транспортних засобів і товарів, які ними перевозилися від 29.07.2024 (т. 27, а.с. 75-87).
Відповідно до інформації, наданої Львівською митницею Державної митної служби України у листі від 09.05.2023 № 7.4-28-07/8/11577, митний контроль транспортного засобу «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 у пункті пропуску «Угринів - Долгобичув» у напрямку на в'їзд на митну територію України 22.04.2023 о 17 год 16 хв здійснив державний інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» ОСОБА_10 (т. 3, а.с. 57-57а).
Під час митного оформлення транспортного засобу «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 саме ОСОБА_10 вніс до АСМО «Інспектор» відомості про відсутність вантажу та пломб та зафіксував такий протокол дій:
- 22.04.2023 о 16 год 33 хв - в'їзд в ЗМК із-за кордону;
- 22.04.2023 о 16 год 39 хв - підготовка до митного оформлення, приймання документів, ОНП - 132;
- 22.04.2023 о 17 год 16 хв - завершення митного оформлення, ОНП - 132;
- 22.04.2023 о 17 год 16 хв - виїзд з ЗМК на митну територію України, ОНП - 132.
Під час здійснення митних формальностей щодо автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) з повідомленням про необхідність виконання наказу Державної митної служби України від 07.03.2023 № 84 «Про посилення заходів митного контролю», з яким ОСОБА_10 ознайомився 09.03.2023 (т. 6, а.с. 68 зворот) відповідно до п.п. 1.1 та 1.3 якого передбачено здійснення якісної фотозйомки вантажних відсіків транспортних засобів, які використовуються для перевезення вантажів та переміщуються порожніми через митний кордон України у напрямку «в'їзд в Україну» з обов'язковим внесенням інформації про результати виконання таких митних формальностей, зокрема, фотознімків, до модуля «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор» (т. 6, а.с. 67-68).
Відповідно до Порядку здійснення фото-, відеофіксації митних та інших формальностей, які проводяться контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 370 (т. 24, а.с. 191) засоби фото-, відеофіксації застосовуються посадовою особою органу доходів і зборів у разі, коли за результатами застосування системи управління ризиками необхідне здійснення фото-, відеофіксації під час проведення митних формальностей (п. 5). При цьому, згідно з вимогами п. 16 цього порядку під час здійснення фото-, відеозйомки транспортних засобів, що задекларовані до переміщення без вантажу, здійснюється фото-, відеозйомка порожнього вантажного (багажного) відсіку із забезпеченням наявності на фотознімках, відеозаписах реєстраційного номера транспортного засобу (т. 24, а.с. 192-195).
На виконання вимог вищенаведеного наказу, ОСОБА_10 вніс до АСМО «Інспектор» відомості про здійснення додаткових митних формальностей, а саме здійснення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів із зазначенням у примітках «здійснено цифрову фотозйомку» та приєднав до АСМО «Інспектор» 3 фотознімки: 1) IMG_3472JPG зображення передньої частини автомобіля Iveco з номерним знаком НОМЕР_1 , дата та час на фото 22.04.2023 16:36; 2) IMG_3473JPG зображення багажного відсіку транспортного засобу без вантажу, дата та час на фото 22.04.2023 16:38 (реєстраційний номер транспортного засобу не зафіксований); 3) IMG_3474JPG зображення багажного відсіку транспортного засобу без вантажу, дата та час на фото 22.04.2023 16:38 (реєстраційний номер транспортного засобу не зафіксований) (т. 2, а.с. 120-123, 208-211, т. 3, а.с. 91-92).
Наведене також узгоджується з інформацією, що викладена у листі Львівської митниці Державної митної служби України від 15.05.2023 № 7.4-2/17/8/12099 згідно з якою під час здійснення митних формальностей щодо автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 , в межах інструментарію СУР, державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_6 , було ініційовано форму контролю «911-1» «забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки». За результатами виконання вказаної форми митного контролю ОСОБА_10 вніс до АСМО «Інспектор» у розділ «результат виконання процедури» - код «10-04», а саме «МФ здійснено». «Забезпечено ідентифікацію товарів та/або транспортних засобів» та в примітках зазначено «Здійснено цифрову фотозйомку», а до АСМО «Інспектор» приєднано 3 фотознімки, два з яких - із зображенням вантажного відсіку транспортного засобу без вантажу, третій - з фронтальним зображенням цього транспортного засобу. Також, у функціональному модулі «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор», в розділі «Загальні дані» проставлено відмітки «без вантажу» та «без пломб» (т. 6, а.с. 90-91).
Таким чином, з урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що саме ОСОБА_10 здійснив митний контроль і виконав митні формальності щодо вантажного автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_12 .
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє вказаний довід сторони захисту.
Щодо версії сторони захисту про здійснення митного контролю і митних формальностей щодо вантажного автомобіля «Iveco Daily 70C17» іншою особою
Сторона захисту під час апеляційного розгляду підтримувала свою версію подій, яка зазначалась нею в суді першої інстанції. Узагальненими доводами цієї версії є те, що інша службова особа використала робоче місце, логін та пароль входу від імені ОСОБА_6 та внесла до АСМО «Інспектор» завідомо неправдиві відомості.
Суд першої інстанції зазначену версію відхилив, посилаючись на таке.
Згідно з умовами контракту про проходження державної служби № 03/2023 від 04.01.2023, укладений між Львівською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України та ОСОБА_6 , останній, серед іншого, зобов'язаний особисто виконувати завдання, визначені цим контрактом, зокрема - безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням усіма юридичними й фізичними особами законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до п. 4.18. Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Угринів-Долгобичув» товари, що відповідно до законодавства підлягають митному оформленню та транспортні засоби, що переміщуються у пункті пропуску, підлягають обліку шляхом їх реєстрації посадовою особою ПМО м/п «Угринів» у відповідних базах даних органів Державної митної служби України. Митний контроль і митне оформлення товарів та транспортних засобів, як правило, здійснюється однією посадовою особою ПМО м/п «Угринів». Посадові особи інших підрозділів Львівської митниці залучаються до митного оформлення у разі виникнення ускладнень при визначенні митної вартості, коду товару, країни походження тощо, що унеможливлюють проведення митного оформлення посадовою особою ПМО м/п «Угринів» одноособово. Здійснення митного контролю та митного оформлення однією посадовою особою ПМО м/п «Угринів» не повинно впливати на ефективність та якість проведення контролю та забезпечення при цьому додержання вимог законодавства з питань державної митної справи.
Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що до проведення митного оформлення транспортного засобу «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 було залучено інших посадових осіб - стороною захисту надано не було та судом такої обставини не було встановлено.
Доводи сторони захисту про те, що на момент вчинення митних формальностей ОСОБА_10 перебував на обідній перерві спростовуються, серед іншого, Правилами внутрішнього службового розпорядку для посадових осіб Львівської митниці, затвердженої Загальними зборами (конференцією) державних службовців Львівської митниці Протокол від 05.08.2021 (т. 24, а.с. 18-25), згідно з якими для державних службовців структурних підрозділів Митниці зі змінною роботою з тривалістю робочої зміни 12 годин на добу перерва для відпочинку і харчування надається загальною тривалістю 1 година протягом робочої зміни, як правило, після перших чотирьох годин робочого часу (п. 3.7), а оскільки ОСОБА_10 заступив на дванадцятигодинну зміну о 09 год 00 хв, то в такому разі його обідня перерва мала б розпочатись о 13 год 00 хв, у той час, коли митні формальності щодо автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 розпочались о 16 год 33 хв.
До того ж бувши допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 зазначав, що через безперервність здійснення працівниками митниці митного оформлення, вони попереджали один одного щодо необхідності взяти перерву для харчування. Однак, обвинувачений ОСОБА_10 на підтвердження своєї версії подій не зміг повідомити про таких осіб, яких в той день він мав попередити. Вказані обставини також не спростовані і допитом свідків.
Таким чином, за версією обвинуваченого ОСОБА_6 він перебував на позаплановому обіді більше години, при цьому жоден з працівників митниці, які працювали в той день, не бачили його та не були попереджені, що на думку колегії суддів, виглядає непереконливо. Слід зазначити, що така версія подій виникла в процесі побудови лінії захисту.
Також неспроможними є доводи сторони захисту як на підтвердження постійного руху ОСОБА_6 , який відображений в особистому годиннику (трекеру активності руху), та неможливості постійного перебування на одному місці у час здійснення митних формальностей. Вказане переконливо спростовує версію сторони захисту щодо перебування ОСОБА_6 у цей час в одному місці на обіді (в їдальні), оскільки трекер активності підтверджує його постійне переміщення.
Крім того, як вбачається із листа Львівські митниці Державної митної служби України від 29.03.2024 № 7.4-4/28-07-05/8.11/9316 та додатків до нього, 22.04.2023 ОСОБА_10 здійснював вхід до АСМО «Інспектор» у період часу з 09 год 11 хв до 17 год 16 хв (закінчення проведення митних формальностей щодо автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 ) виключно з одного комп'ютера - WS-ASUS40, IP-адреса: 172.21.34.40 та саме ОСОБА_10 зафіксував у системі початок роботи з цим автомобілем, а саме дію «Постановка в чергу (черги) виводу» о 16 год 33 хв (т. 23, а.с. 75-76, 85, 94-95).
Не залишились без оцінки і доводи сторони захисту про те, що у будь-якої посадової особи митного поста «Угринів» був доступ до особистої номерної печатки ОСОБА_6 , оскільки останній залишав її у відкритому доступі на робочому місці коли відлучався з нього.
Суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що відповідно до Порядку видачі, вилучення, зберігання, обліку та використання особистого митного забезпечення посадових осіб митниць ДФС, затвердженого Наказом Державної фіскальної служби України 27.11.2014 № 332 особиста номерна печатка є одним із видів особистого митного забезпечення (п. 1.2. Порядку) при цьому відповідно до п. 4.3. збереження особистого митного забезпечення, виданого посадовій особі у робочий час для використання, забезпечується цією посадовою особою з дотриманням умов, які запобігають використанню чи вилученню іншою особою або втраті такого особистого митного забезпечення.
Введене в дію особисте митне забезпечення використовується виключно посадовою особою, за якою воно закріплене, під час виконання службових обов'язків та не підлягає передачі іншим особам, крім випадку, визначеного в пункті 5.2 цього Порядку (п. 6.2. Порядку).
Наказом Львівської митниці Державної митної служби України від 17.11.2021 № 660-о введено в дію для використання в роботі та закріплено за ОСОБА_6 особисту номерну печатку № 132, штамп «Під митним контролем» № 132 та спеціальний пломбір з пуансонами № 132.
Також допитана свідок ОСОБА_15 зазначила, що кожний інспектор несе особисту відповідальність як за схоронність особистої номерної печатки, так і за нерозголошення пароля входу до АСМО «Інспектор». Зокрема свідок повідомила, що її особиста номерна печатка впродовж робочого часу перебуває з нею, або ж вона її закриває на особистий ключ, який зберігає при собі. Також свідок зазначила, що щоразу, коли відлучається з робочого місця здійснює вихід з АСМО «Інспектор».
Отже, ОСОБА_10 повинен був забезпечити дотримання умов, які б запобігали використанню його особистого митного забезпечення.
За версією сторони захисту, обвинувачений дізнався про те, що митне оформлення автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 було проведено під його логіном та паролем та з використанням його особистої номерної печатки того ж дня, а саме 22.04.2023, однак жодних дій щодо повідомлення про те, що хтось інший незаконно використав його вхід до АСМО «Інспектор» та особисте митне забезпечення ОСОБА_6 , як під час перебування на посаді та і після звільнення ним здійснено не було.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо неспроможності версії сторони захисту про те, що ОСОБА_10 залишив робоче місце на тривалий час, а саме з 16 год 00 хв до 17 год 17 хв, та весь цей час перебував на кухні в адміністративній будівлі, у той час, як на його робочому місці зберігалась, у відкритому доступі, його особиста номерна печатка та ноутбук із відкритою під його паролем та логіном системою АСМО «Інспектор», якими скористалась невідома особа.
Встановлені вироком та не спростовані в ході апеляційного перегляду фактичні обставини свідчать про те, що саме ОСОБА_10 здійснив митний контроль і виконав митні формальності щодо вантажного автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_12 .
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо непереконливості версії захисту, а тому вказані доводи сторони захисту відхиляє.
Перевірка доводів сторін щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність
Загальна характеристика кримінальних правопорушень
Диспозиція ч. 1 ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Частина друга зазначеної статті передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, може мати форму 1) зловживання владою або 2) службовим становищем. Так, під зловживанням владою слід розуміти діяння, яке полягає у використанні службовою особою, яка має владні повноваження (представником влади), всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'явлення вимог, а також прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Своєю чергою зловживання службовим становищем являє собою будь?яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з її посадою. У цілому зловживання, службовим становищем є більш широким поняттям, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні права та можливості, якщо вона ними наділена.
Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь?якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно?правовими актами повноважень (прав і обов'язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).
Кримінально-правові норми, передбачені ст. 364 КК України, регулюють родову групу явищ, які охоплюють собою прояви кримінально?протиправного вчинення зловживання владою або службовим становищем з боку службових осіб, ознаки яких визначені в примітках 1, 2 ст. 364 КК України (публічної сфери права).
У кримінальному праві зловживанням владою або службовим становищем є використання влади або службового становища (а отже, тих повноважень і можливостей впливу, які обумовлені компетенцією службової особи) всупереч інтересам служби, тобто всупереч тим цілям і завданням, для досягнення і реалізації яких вони надані службовій особі.
Використанням влади чи службового становища є вчинення дій, зумовлених покладеними на неї обов'язками з виконання відповідних функцій. Діяння, змістом яких є використання службовою особою влади або службового становища, може: (1) перебувати в межах її компетенції; (2) перебувати в межах не її, а компетенції інших органів або службових осіб; (3) перебувати поза межами компетенції будь?яких органів або службових осіб.
Вчинення дій всупереч інтересам служби формально завжди є виходом поза межі наданих повноважень, оскільки ті надаються виключно на законних підставах для використання у спосіб і в порядку, визначеними приписами нормативних актів. Наскільки б явно винувата особа не виходила за межі своїх повноважень, внутрішнім змістом її дій є використання влади або службового становища, якщо вони безпосереднього пов'язані з службовим становищем, компетенцією службової особи, змістом і обсягом наданих повноважень.
Обов'язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності є встановлення того, що дії винної особи перебували у безпосередньому зв'язку з її службовими повноваженнями, були зумовлені тими фактичними можливостями, що вони походять від службового становища особи, виконуваних функцій і наданих повноважень, що існує неподільний зв'язок між службовим становищем, компетенцією службової особи, змістом і обсягом наданих повноважень та їх використанням для вчинення злочину.
Аналогічного правового висновку дійшов ВС у постанові від 09.02.2022 у справі № 707/661/17.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, включає також в себе, як обов'язковий елемент, тяжкі наслідки для охоронюваних законом прав, свобод та інтересів окремих громадян або державних чи громадських інтересів або інтересів юридичних осіб, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Суб'єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, є спеціальний, тобто службова особа.
З суб'єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується наявністю у діях особи умислу щодо діяння і умислу або необережного ставлення до його наслідків. Тобто вина при вчиненні цього кримінального правопорушення може мати змішаний (складний) характер. Окрім того, обов'язковою ознакою даного кримінального правопорушення є мотив, який може бути у таких формах: 1) корисливий, 2) інші особисті інтереси та 3) інтереси третіх осіб.
Так, корисливий мотив можна охарактеризувати як бажання службової особи отримати незаконну винагороду матеріального характеру, а інший особистий інтерес як мотив зловживання владою або службовим становищем полягає у прагненні отримати вигоду немайнового характеру (кар'єрний розвиток, підтримання ділових, дружніх стосунків, бажання помсти тощо). Своєю чергою, мотив службової особи спрямований на задоволення інтересу третьої особи, який не захищений законом, може виражатися як у матеріальній так і нематеріальній формі. Окремо слід зазначити, що третіми особами можуть бути родичі, приятелі, знайомі, начальники службової особи, які бажають разом з останньою скористатися правами, які належать їй за посадою, або пов'язаними з посадою можливостями.
Стаття 366 КК України передбачає відповідальність за внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366 КК України, може полягати у таких формах: 1) складання завідомо неправдивих офіційних документів; 2) видача завідомо неправдивих офіційних документів; 3) внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; 4) інше підроблення офіційних документів.
Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документа. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.
Під офіційним документом розуміють документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити (примітка 1 до ст. 358 КК України).
Під неправдивим офіційним документом розуміють письмовий чи електронний документ, який зовні виглядає як справжній (достовірний) офіційний документ, але при цьому повністю чи частково є сфальсифікованим, оскільки містить недостовірну інформацію про події, явища або факти, які становлять основний зміст документа.
Суб'єктом службового підроблення може бути лише службова особа (як службові особи юридичної особи публічного права, так і службові особи юридичної особи приватного права).
З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинено лише з прямим умислом.
Службове підроблення, вчинене з метою приховати зловживання службовим становищем, кваліфікується за сукупністю ст. 366 та ст. 364 КК України.
Щодо елементів складу злочинів
Склад кримінального правопорушення включає чотири елементи: два об'єктивних (об'єкт, об'єктивну сторону) і два суб'єктивних (суб'єкт, суб'єктивну сторону). Кожен елемент включає певний набір обов'язкових і факультативних ознак, які дозволяють кваліфікувати діяння як злочин.
Недоведеність у діяннях обвинувачених хоча б однієї з ознак складу кримінальних правопорушень, що визначені у диспозиції норми КК України, загалом виключає встановлення у діяннях складу кримінальних правопорушень, та є відповідно підставою для виправдання цих осіб.
Щодо суб'єкта
Суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, може бути лише службова особа, визначена у п. 1 та 2 примітки до цієї статті, зокрема, особа, яка обіймає постійно на державних підприємствах посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Для цілей ст. 364 КК України до державних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.
Організаційно-розпорядчі обов'язки (функції) - це, зокрема, обов'язки по здійсненню керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників в установах незалежно від форми власності; адміністративно-господарські обов'язки (функції) - це обов'язки, зокрема, по управлінню або розпорядженню державним майном (п. 1 постанови Пленуму ВСУ № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво»).
Суб'єктом за ч. 1 ст. 366 КК України є службова особа, поняття якої визначено у ч. 3 ст. 18 цього ж Кодексу, згідно з яким службовими особами є особи, які постійно обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Наказом в.о. начальника Львівської митниці Державної митної служби від 04.01.2023 № 14-о p 11.03.2023 ОСОБА_6 переведено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці (т. 3, а.с. 82, т. 6, а.с. 94).
Відповідно до посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 3 Митного посту «Угринів», затвердженої в.о. начальника Львівської митниці від 14.09.2022, з якою ОСОБА_10 ознайомився 11.01.2023, основною метою діяльності державного інспектора є забезпечення дотримання норм чинного законодавства при здійсненні митного контролю та митних формальностей щодо товарів та транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України (т. 3, а.с. 87-88, т. 6, а.с. 109-111).04.01.2023 між Львівською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України в особі в.о. начальника митниці ОСОБА_16 та ОСОБА_6 укладено контракт про проходження державної служби № 03/2023 (т. 24, а.с. 32-37). Зі змісту контракту вбачається, що ОСОБА_10 призначається на посаду державної служби - державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці, строком дії з 11.01.2023 по 10.01.2024.
ОСОБА_10 , будучи призначеним на вказану посаду та в ході виконання покладених на нього обов'язків, мав статус службової особи та з огляду на покладні на нього організаційно-розпорядчі функції, що полягали, зокрема, у здійсненні контролю та митних формальностей щодо товарів та транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, забезпеченні дотримання встановленого порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, є суб'єктом інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Щодо об'єктивної та суб'єктивної сторони за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України
Сторона захисту в апеляційній скарзі наполягала на відсутності в діях ОСОБА_6 об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, з огляду на їх недоведеність.
Суд першої інстанції встановив, з чим погоджується колегія суддів, що відповідно до посадових обов'язків ОСОБА_6 , під час митного оформлення він мав здійснювати контроль за повним та своєчасним справленням податків, зборів (інших обов'язкових платежів) при переміщенні товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Порядок контролю на митному кордоні регулюється, як Митним кодексом, так і локальними нормативно правовими актами, а саме Порядком проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 № 1316, Посадовою інструкцією державного інспектора відділу митного оформлення № 3 Митного посту «Угринів», зміст яких наведено в четвертому розділі.
Проаналізувавши вказані правові норми та здійснені ОСОБА_6 митні формальності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого переконання, що ОСОБА_10 діяв з порушенням зазначених нормативних приписів, та без дотримання належної процедури. А саме порушив правила митного контролю щодо вантажного автомобіля «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 , що призвело до несплати митних платежів за переміщений через митний кордон України товар у кількості 5 741 одиниць цифрової техніки (годинник, навушники, ноутбуки, планшети, телефони).
Тобто ОСОБА_10 , обіймаючи посаду державного інспектора ВМО № 3 МП «Угринів» Львівської митниці, використовуючи надані йому службові повноваження, діяв всупереч інтересів служби.
Щодо обов'язкового елементу складу злочину передбаченого ст. 364 КК України, який полягає у завданні тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, суд першої інстанції правомірно виходив з такого.
Наслідки є обов'язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК. Вони прямо вказані у диспозиції ч. 1 ст. 364 КК України та полягають у заподіянні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Якщо така шкода ще більша за обсягом, то мають місце тяжкі наслідки - підстава для кваліфікації скоєного за ч. 2 ст. 364 КК України.
Тяжкі наслідки, як кваліфікуюча ознака для ч. 2 ст. 364 КК України, вважаються такими, якщо вони у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 4 примітки до ст. 364 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України для кваліфікації кримінального правопорушення сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, тобто - у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.
З 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатної особи становив 2 684 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»). Отже, для кваліфікації кримінального правопорушення сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого на рівні податкової соціальної пільги, станом на 2023 рік, становила 1 342 грн (2 684 грн : 2 = 1 342 грн (50%)).
Отже тяжкими наслідками для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 364 КК України вважаються наслідки, які перевищують 335 500 грн (1 342 грн * 250 = 335 500 грн).
Суд першої інстанції оцінивши досліджені докази, висновки експерта у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов обґрунтованого висновку, що такими наслідками є недоотримання державою митних платежів, які підлягали б нарахуванню та сплаті у випадку належного оформлення ввезення на митну територію України побутової техніки, розмір яких становить 15 510 800,19 грн, в тому числі: сума ввізного мита - 1 858 680 грн та сума ПДВ - 13 652 120,19 грн, що у більше ніж 46 разів перевищує межу визначену ч. 2 ст. 364 КК України. Отже такі наслідки є тяжкими.
Що стосується суб'єктивної сторони кримінального правопорушення передбаченого ст. 364 КК України, то фактично саме форма вини, тобто вчинення зловживання із прямим умислом, та усвідомлення саме суб'єктом факту одержання ним самим або третьою особою неправомірної вигоди є визначальними для встановлення базових ознак складу аналізованого злочину.
Усвідомлення вчинюваних діянь суб'єктом, як і усвідомлення факту потенційного отримання неправомірної вигоди внаслідок його дій, зазвичай притаманне для так званих вигодонабувачів неправомірної вигоди, однак все ж не є обов'язковим.
При службовому зловживанні прийняття рішення чи вчинення дій в інтересах певної особи, яке стає причиною користування такою особою певною пільгою, несплатою певних платежів або ж сплатою їх у меншому розмірі завжди потрібно розглядати в контексті усвідомленості саме службовою особою факту вчинення зловживання з метою отримання неправомірної вигоди фізичною або юридичною особою.
Службова особа повинна розуміти, що невчинення нею певних дій або ж навпаки їх вчинення призведе до отримання неправомірної вигоди нею самою або третьою особою.
За усталеною судовою практикою застосування положень ст. 94 КПК України, доказування суб'єктивної сторони кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність таких ознак суб'єктивної сторони злочину, як прямий умисел та визначена в законі мета.
Ретельно проаналізувавши фактичні обставини, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на таке:
- обвинувачений, з огляду на посаду, яку він обіймав, його професійний та життєвий досвід повинен знати та вочевидь розумів нормативно-правові положення, що регулювали його посадові обов'язки, необхідність їх дотримання та наслідки їх невиконання;
- здійснення митного оформлення транспортного засобу «Iveco Daily 70C17», НОМЕР_1 , без дотримання належної процедури, а саме не проведення якісної фотозйомки вантажних відсіків транспортних засобів, які використовуються для перевезення вантажів та переміщуються порожніми через митний кордон України;
- у той же час приєднання до АСМО «Інспектор» двох фотознімків, із зображенням пустого багажного відсіку транспортного засобу, які ним не робилися, а були надані невстановленою особою, свідчать про усвідомлення ОСОБА_6 протиправності своїх дій та порушення встановлених процедур.
Таким чином, внесення ОСОБА_6 недостовірних відомостей до АСМО «Інспектор», які надавали право проїзду через митний кордон України автомобілю з незадекларованим вантажем, за який не було сплачено митні платежі, було вчинено з прямим умислом, позаяк він вочевидь розумів значення своїх дій та свідомо бажав настання їх наслідків.
Неправомірною вигодою у розрізі цієї справи є звільнення володільця майна від сплати обов'язкових митних платежів без законних на те підстав.
Також, суд першої інстанції слушно звернув увагу, що той факт, що органу досудового розслідування не вдалося встановити третю особу, на користь якої була отримана вказана неправомірна вигода, не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ст. 364 КК України.
Вказані висновки кореспондуються з висновків об'єднаної палати ККС ВС за результатами розгляду справи № 757/11969/18-к, а саме, що факт наявності або відсутності певних домовленостей чи контактних зв'язків службової особи з іншою фізичною чи юридичною особою, яка отримала неправомірну вигоду, не має кримінально-правового значення для кваліфікації дій службової особи за відповідною частиною ст. 364 КК України.
Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем за ст. 364 КК України настає і в тому разі, якщо службова особа діяла в інтересах третьої особи без доведення до відома такої особи відомостей про зміст і характер своїх дій.
Не залишилось без оцінки суду першої інстанції і те, що органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_6 пред'явлено як таке, що вчинено за кваліфікуючої обставини, а саме за попередньою змовою групою осіб. Однак матеріали кримінального провадження не містять відомостей, щодо таких обставин.
Частина 2 ст. 28 КК України передбачає, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
Гіпотетичне існування інших, не встановлених досудовим розслідуванням осіб, ймовірно у співучасті з якими ОСОБА_10 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, не може бути покладене в обґрунтування вироку. Жодних доказів чи доводів на підтвердження цієї обставини прокурором наведено не було.
З огляду на таке, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому суд першої інстанції правомірно, керуючись абз. 4 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, виключив ознаку «вчинення за попередньою змовою групою осіб» і таким чином змінив сформульоване обвинувачення ОСОБА_6 , виходячи з фактично доведених ознак об'єктивної сторони вчиненого ним злочину. При цьому, зміна обвинувачення з огляду на визнання судом першої інстанції необґрунтованою й виключення із висунутого ОСОБА_6 обвинувачення такої ознаки як «вчинення за попередньою змовою групою осіб», не вплинула на кваліфікацію його діяння за ч. 2 ст. 364 КК України.
Щодо об'єктивної та суб'єктивної сторони за ч. 1 ст. 366 КК України
Щодо обставин вчинення ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позаяк діяння ОСОБА_6 були вчинені з єдиною злочинною метою та призвели до одночасного вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України, у цьому кримінальному провадженні має місце ідеальна їх сукупність.
При службовому підробленні, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, відбувається порушення суспільних відносин, що виникають у процесі виконання службовими особами своїх функцій. Адже з метою здійснення таких функції службова особа наділяється певним колом повноважень, перелік яких, спосіб і порядок використання визначений нормативними актами або організаційно-розпорядчими документами підприємства, установи чи організації. При цьому використовувати такі повноваження службова особа зобов'язана виключно в інтересах служби. Адже їх реалізація впливає на права та законні інтересі значного, інколи невизначеного кола, як фізичних, так і юридичних осіб.
Водночас, вчиняючи службове підроблення службова особа використовує свої повноваження всупереч тим цілям і завданням, для досягнення і реалізації яких вони надані службовій особі.
З диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України вбачається, що обов'язковою ознакою об'єкта цього злочину є предмет - офіційний документ. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів утворює склад службового підроблення та посягає на суспільні відносини, що виникають у процесі виконання службовими особами своїх функцій.
Встановлюючи ознаки офіційного документа як предмета кримінального правопорушення, Суд керується критеріями, викладеними у постанові об'єднаної палати ККС ВС від 15.02.2021 (справа № 727/5768/18, провадження № 51-1328 кмо 19), а саме: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності.
Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
Інформація в електронній системі журнал пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор» «Результат виконання процедури» за кодом «10-04» - «МФ» є офіційним документом в електронній формі, оскільки дотримання цих процедур дає право проїзду через митний кордон України.
За змістом диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України об'єктивна сторона цього злочину може полягати, в тому числі у внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Під час здійснення митних формальностей щодо ТЗ в межах інструментарію Автоматизованої системи управління ризиками АСМО «Інспектор» ОСОБА_10 22.04.2023 о 16:41 год. ініціював форму контролю «911-1» - «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки» на виконання наказу Державної митної служби України від 07.03.2023 № 84 «Про посилення заходів митного контролю».
За результатами виконання вказаної форми митного контролю ОСОБА_10 вніс завідомо недостовірні відомості до офіційного документу, а саме - до АСМО «Інспектор» інформацію у розділ "Результат виконання процедури" за кодом «10-04» - «МФ здійснено. Забезпечено ідентифікацію товарів та/або транспортних засобів» та в примітках зазначив «Здійснено цифрову фотозйомку» та завантажив три фотознімки, здійснені фотокамерою «Сanon PowerShot A4050 IS», один із яких - фронтальне зображення ТЗ (16:36 год 22.04.2023), два інших - зображення вантажного відсіку ТЗ без вантажу (16:38 год 22.04.2023), тобто фотознімки зроблені до моменту прийняття рішення ОСОБА_6 про здійснення додаткової митної формальності за вищевказаним кодом «911-1», а також ОСОБА_10 тоді ж до функціонального модулю «ЖПП» АСМО «Інспектор» в розділі «Загальні дані» вніс й інші завідомо недостовірні відомості - проставив відмітки «Без вантажу» та «Без пломб».
Така інформація, як правомірно встановлено судом першої інстанції встановлено судом є неправдивою та не відповідала дійсності, що детально проаналізовано в попередніх розділах вироку.
Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 366 КК України обов'язковою умовою є встановлення факту, що службове підроблення вчинене з прямим умислом.
За змістом ч. 1 ст. 24 КК України у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 366 КК України, умисел буде прямим у випадку якщо службова особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння з внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей і бажала його вчинити.
З огляду на те, що службове підроблення виступало способом вчинення зловживання своїм службовим становищем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що службове підроблення ОСОБА_6 так само вчинене з прямим умислом. Адже фактичні обставини, на яких ґрунтувався висновок суду про усвідомлення ОСОБА_6 суспільної небезпечності зловживання службовою особою своїм службовим становищем, рівною мірою свідчать і про усвідомлення ним суспільної небезпечності службового підроблення.
При цьому доказів того, що службове підроблення вчинене ОСОБА_6 внаслідок будь-якого пригнічення його волі надано не було. За наведених обставин усвідомлення обвинуваченим суспільної небезпечності своїх дій в сукупності із комплексом вольових дій щодо внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, переконує колегію суддів у тому, що ОСОБА_10 бажав вчинити службове підроблення.
Щодо доводів сторони захисту про закриття кримінального провадження, в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК України на підставі п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК України, а також неможливості притягнення двічі до відповідальності
В апеляційній скарзі сторона захисту також не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними за результатом розгляду клопотання про закриття кримінального провадження. Зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 04.12.2024 у справі № 461/6623/23 ОСОБА_12 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правих, передбачених ч. 1 ст. 482 МК України. Вважає, що за вчинення цього ж самого діяння ОСОБА_10 притягується до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 364 КК України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню.
У той же час, на підтвердження існування підстави, передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК України захисник надає суду постанову Львівського апеляційного суду від 04.12.2024 у справі № 461/6623/23, відповідно до якої ОСОБА_12 визнано винуватим у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 482 МК України, до нього застосоване стягнення у виді штрафу у розмірі 66 401 920,63 грн та конфісковано в дохід держави товари, вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0444/20900/23 від 23.04.2023.
Із змісту вказаного рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_12 , керуючи транспортним засобом «Iveco Daily 70C17», р.н. НОМЕР_1 , перемістив виявлені під час переогляду товари, а саме «ноутбуки, планшети, телефони…» в загальній кількості 5 748 предметів на суму 66 401 920,97 грн, через митний кордон України поза митним контролем, а саме з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 482 МК України.
Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.
Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності не є тотожним притягненню особи до кримінальної відповідальності.
Як вбачається із обвинувального акту, в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, йому інкриміновано зловживання службовим становищем, тобто умисне з метою одержання неправомірної вигоди у виді звільнення від сплати обов'язкових платежів без законних на те підстав для іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Колегія суддів погоджується, що обидва правопорушення, як в межах цього кримінального провадження, так і в межах справи про порушення митних правил стосуються однієї події, однак, з огляду на зміст обвинувального акта та постанови Львівського апеляційного суду від 04.12.2024 у справі № 461/6623/23, доводи захисника про те, що обом особам ставляться за провину однакові дії є неспроможними.
Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що суб'єктом інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України може бути виключно службова особа, в той час коли ОСОБА_12 , відповідно до змісту постанови Львівського апеляційного суду від 04.12.2024, не належить до вказаних суб'єктів, крім того, дії, які ставляться в провину ОСОБА_12 , не містять складу кримінального правопорушення, а є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 482 МК України.
При цьому стороною захисту не доведено та судом не встановлено, що відносно ОСОБА_12 ухвалено вирок по тому самому обвинуваченню, що й висунуте ОСОБА_6 , та який набрав законної сили, а саме щодо зловживання службовим становищем, тобто умисне з метою одержання неправомірної вигоди у виді звільнення від сплати обов'язкових платежів без законних на те підстав для іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню.
Наявність факту притягнення іншої особи - ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності, за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 482 МК України, якими встановлено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, не є ідентичними, тотожними чи одними і тими ж самими фактами з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, які інкриміновані ОСОБА_6 .
Вищезазначене спростовує і довід сторони захисту про те, що ОСОБА_6 двічі притягнули до юридичної відповідальності за одне й те ж правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню. Тому колегія суддів відхиляє вказаний довід.
Щодо призначеного обвинуваченому покарання
Апеляційна скарга сторона захисту не містила доводів в частині надмірної суворості призначеного судом першої інстанції покарання, тому колегія суддів не переглядає вирок в цій частині.
Щодо інших доводів сторін
В апеляційній скарзі захисту містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ.
Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті (Boldea v. Romania від 15.02.2007, № 19997/02, § 30) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2) [GC] від 11.07.2017, № 19867/12, § 84; S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania від 29.10.2013, № 24935/04, § 40). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
Відхиляючи апеляції, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31), Гарсіа Руїс проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), № 30544/96, § 26, від 21.01.1999.
У цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи.
Висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Отже, за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. ст. 366 КК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 411 КПК України вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Отже, під час ухвалення оскаржуваного вироку судом дотримано передбачені кримінальним процесуальним законодавством вимоги, порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування вироку, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 04.09.2025 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4