Справа № 155/1674/25 Головуючий у 1 інстанції: Санакоєв Д. Т.
Провадження № 22-ц/802/333/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.
24 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Горохівського районного суду Волинської області від 06 січня 2026 року
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Бізнес Позика» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 12 березня 2024 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 укладений в електронній формі договір № 492785-КС-001 про надання кредиту, згідно з умовами якого товариство надало позичальнику кредит у розмірі 5 000 грн, строком кредитування на 16 тижнів до 02 липня 2024 року, зі зниженою процентною ставкою 1,15514127% на день, стандартною процентною ставкою 2% на день, сплатою одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 750 грн та денною процентною ставкою 0,97%. Додатковою угодою № 1 від 10 травня 2024 року до кредитного договору сторони погодили збільшення кредиту на 6 000 грн, строком кредитування на 16 тижнів до 30 серпня 2024 року, та сплатою одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 900 грн. Відповідач здійснив часткову оплату за договором у розмірі 5 374 грн 87 коп.
Позивач зазначав, що станом на 04 вересня 2025 року у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором у нього утворилася заборгованість у розмірі 26 140 грн 90 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 9 653 грн 08 коп.; заборгованість по процентах - 15 587 грн 82 коп.; заборгованість за комісією - 900 грн.
Ураховуючи наведене, ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 492785-КС-001 про надання кредиту від 12 березня 2024 року у розмірі 26 140 грн 90 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.
Заочним рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 06 січня 2026 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 492785-КС-001 про надання кредиту від 12 березня 2024 року у розмірі 21 460 грн 97 коп.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» Виноградов Ю. Е., покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду змінити, збільшивши розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства до 26 140 грн, а також здійснити перерозподіл судових витрат у цій справі.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 4 679 грн 93 коп. Суд не звернув уваги на те, що дія норми ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, згідно з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону почала діяти з 21 серпня 2024 року, тоді як умовами договору та додатковою угодою до нього передбачено нарахування процентів за денною ставкою на строк 16 тижнів до 30 серпня 2024 року, зі зниженою процентною ставкою 1,15514127%. Денна процентна ставка за кредитним договором становить 0,97%, а за додатковою угодою 0,90%, що не перевищує встановленого Законом України «Про споживче кредитування» розміру денної процентної ставки 1%.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 24 лютого 2026 року - дата складення повного судового рішення.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем фактично лише в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 4 679 грн 93 коп., то відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційним судом в частині задоволених позовних вимог рішення суду не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 березня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі на платформі https://my.bizpozyka.com укладений договір про надання споживчого кредиту № 492785-КС-001 (а.с.19-33).
Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000 грн, строком на 16 тижнів до 02 липня 2024 року, на умовах сплати комісії за надання кредиту - 750 грн та повернення кредиту строковими платежами згідно з погодженим графіком. За користування кредитом встановлена стандартна процентна ставка - 2% в день і знижена - 1,15514127% в день. Сторони домовилися, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком, унаслідок чого виникає прострочення більш ніж на 7 днів, то умови про застосування зниженої ставки втрачають чинність і до відносин сторін застосовується стандартна процентна ставка.
Кредитний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-6109, який був надісланий на номер його мобільного телефону.
ТОВ «Бізнес Позика» виконало зобов'язання за договором і перерахувало на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 5 000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою оператора послуг платіжної інфраструктури ТОВ «ПрофітГід» (транзакція №41022-13460-86374).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 27 березня 2024 року відповідач вніс платіж у розмірі 1 310 грн, 11 квітня 2024 року - 1 314 грн 50 коп., 22 квітня 2024 року - 1 310 грн, 10 травня 2024 року - 1 440 грн 37 коп., а всього 5 374 грн 87 коп. Станом на 10 травня 2024 року заборгованість складала 5 044 грн 74 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 216 грн 67 коп.; заборгованість за процентами - 828 грн 07 коп.
Судом також встановлено, що 10 травня 2024 року між сторонами була укладена в електронній формі додаткова угода № 1 до кредитного договору №492785-КС-001 від 12 березня 2024 року.
Додаткова угода підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-8060, який був надісланий на номер його мобільного телефону.
Згідно з умовами додаткової угоди кредитодавець та позичальник підтвердили, що станом на 10 травня 2024 року сума неповернутого кредиту отриманого відповідно до умов основного договору становить 3 653 грн 08 коп. Сторони домовилися, що після укладення додаткової угоди кредит збільшується на 6 000 грн, після надання додаткових коштів загальна сума кредиту складає 9 653 грн 08 коп. Збільшується строк кредитування до 30 серпня 2024 року. Комісія за надання додаткових коштів становить 900 грн. Інші умови договору № 492785-КС-001 від 12 березня 2024 року не змінені.
ТОВ «Бізнес Позика» 10 травня 2024 року виконало умови додаткової угоди № 1, перерахувало на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою оператора послуг платіжної інфраструктури ТОВ «ПрофітГід».
Факт отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується витребуваними судом першої інстанції за клопотанням позивача доказами з АТ КБ «Приватбанк», а саме випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 .
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, після укладення додаткової угоди № 1 до кредитного договору відповідач платежів не вносив, через що у нього станом на дату завершення строку кредиту 30 серпня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 26 140 грн 90 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 9 653 грн 08 коп.; заборгованість по процентах - 15 587 грн 82 коп.; заборгованість за комісією - 900 грн.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1382-7628 від 18 квітня 2024 року та додаткової угоди № 1 від 10 травня 2024 року до нього позивач надав електронні докази в паперовій формі. Кредитний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6109, а додаткова угода UA-8060, які відповідно до вимог чинного законодавства були власноручно введені відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору та додаткової угоди, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року. При цьому, вищезазначеним Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено п. 17, відповідно до якого: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23 квітня 2024 року включно до 20 серпня 2024 року включно); - з 21 серпня 2024 року включно та надалі - 1%. Вищезазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Договір був укладений 12 березня 2024 року, а додаткова угода до договору 10 травня 2024 року.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Зважаючи на те, що у цій справі договір та додаткова угода укладені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому строк дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір та додаткову угоду.
У справі, яка переглядається, частково задовольняючи позов ТОВ «Бізнес Позика», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, що свідчить про те, що відповідач свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконав, тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика».
Вирішуючи питання щодо розміру кредитної заборгованості, зокрема щодо заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції врахував вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та визначив розмір заборгованості відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», положення ч. 5 ст. 8 якого передбачають, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, а тому застосовуються саме до кредитних договорів, укладених після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», як і у розглядуваному випадку кредитний договір був укладений 12 березня 2024 року, а додаткова угода до нього 10 травня 2024 року, тобто після набрання чинності згаданим Законом 24 грудня 2023 року. Тому наведене спростовує доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині.
З огляду на вищенаведене, судом заборгованість за укладеним між сторонами кредитним договором розрахована, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%, а не зниженої процентної ставки в день 1,15514127% як зазначав позивач та як це визначено умовами кредитного договору і вбачається з наданого позивачем розрахунку, що не відповідає положенням зазначеного Закону, та правильно визначено розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 10 907 грн 89 коп., з розрахунку тіло кредиту 9 653 грн 08 коп. х 1% х 113 днів користування кредитом.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 4 679 грн 93 коп. є законним та обґрунтованим.
Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування у цій частині відсутні.
Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.
Заочне рішення Горохівського районного суду Волинської області від 06 січня 2026 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді: