Справа №760/27644/23 2/760/4099/24
16 вересня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2023 року Дочірнє підприємство (далі - ДП) «КиївГазЕнерджи» звернулося до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з постачання природного газу в сумі 34 869,90 грн, 3% річних - 1 628,63 грн, інфляційних втрат - 2 684 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником будинку, приєднаного до газорозподільних мереж за адресою: АДРЕСА_1 , а також споживачем природного газу з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , до 30 червня 2015 року здійснювалося ПАТ «Київгаз» на підставі договору № 4236 про надання населенню послуг з газопостачання від 16 квітня 2013 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Починаючи з 01 липня 2015 року по 30 квітня 2022 року послуги з газопостачання на території дії своєї ліцензії здійснювало створене Акціонерним товариством «Київгаз» Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи».
Відповідач користувався послугами з постачання природного газу через приєднану мережу ДП «КиївГазЕнерджи», що підтверджується акцептуванням ним заяви-приєднання, фактичним споживанням природного газу після офіційного опублікування договору постачальником, частковою оплатою спожитого природного газу, та не заявляв до постачальника вимоги про припинення йому постачання газу, отже між сторонами склалися договірні правовідносини щодо постачання природного газу згідно з вимогами чинного законодавства.
За інформацією АТ «Київгаз», яка була надана ДП «КиївГазЕнерджи», про об'єми (обсяги) спожитого природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , за спірний період з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року, відповідачем спожито 4 008 м куб. природного газу.
Таким чином, позивач свої зобов'язання по забезпеченню відповідача природним газом виконував належним чином. Водночас, відповідач свої зобов'язання по оплаті за постачання природного газу своєчасно не виконував, у зв'язку з чим, у останнього за період з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року утворилась заборгованість у сумі 34 869,90 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з оплати послуг з постачання природного газу, відповідно до положень статті 625 ЦК України, з останнього також підлягають стягненню 3% річних у сумі 1 628,63 грн та інфляційні втрати - 6 257,21 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 листопада 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю ОСОБА_2 .
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розпорядженням керівника апарату суду Щерби А. від 22 лютого 2024 року № 407 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/27644/23, провадження № 2/760/4099/24, у зв'язку із звільнення судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосудді від 13 лютого 2024 року № 409/0/15-24.
На підставі вищевикладеного та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду вказаної цивільної справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року прийнято до провадження головуючим суддею Ішуніною Л. М. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, натомість, представник подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, про поважність причин неявки суду не повідомив. Таким чином, судом були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Разом з тим, 20 березня 2024 року відповідач направив на електронну пошту відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини четвертої статті 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 178 ЦПК України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У порушення вказаних вимог закону до поданого відповідачем відзиву на позовну заяву не доданий документ, що підтверджує надіслання (надання) відзиву іншим учасникам справи.
Частиною дев'ятою статті 83 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Враховуючи викладене, суд не бере до уваги поданий відповідачем відзив, оскільки він не відповідає вимогам встановленим ЦПК України.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін по справі.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
Частинами першою-другою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з пунктом 2 розділу 3 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання до цього договору, та/або сплати рахунка, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Фактом згоди на приєднання (акцептування) договору постачання природного газу є фактичне споживання природного газу відповідачем.
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 08 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Спичак О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2408.
Газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , до 30 червня 2015 року здійснювалось ПАТ «Київгаз» на підставі договору № 4236 про надання населенню послуг з газопостачання від 16 квітня 2013 року, укладеного з ОСОБА_1 .
Починаючи з 01 липня 2015 року по 30 квітня 2022 року послуги з газопостачання за вказаною адресою надавало створене Акціонерним товариством «Київгаз» Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензії.
Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору, опубліковано 01 грудня 2015 року на офіційному вебсайті позивача. Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.
У вказаній пропозиції було зазначено, що підтвердженням (акцептуванням) приєднання до умов договору є підписана та повернута на адресу позивача заява-приєднання, та/або сплачений рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, та/або документальне підтвердження споживання природного газу.
Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 затверджено «Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам», який є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником.
Відповідно до пункту 2.1. цього договору Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Пунктами 4.2, 4.3. вищевказаного договору визначено, що ціна на газ має зазначатися постачальником у платіжних документах (рахунках та/або квитанціях абонентської книжки) про сплату послуг за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з пунктом 4.4. договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів: 1) за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; 2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період.
Листом Акціонерного товариства «Київгаз» від 08 листопада 2023 року № 596/19-1 повідомлено, що за даними оператора ГРМ фактичний об'єм (обсяг) спожитого природного газу споживачем - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з лютого 2022 по квітень 2022 року становить 4 008 м куб.
Згідно з пунктом 11.1. цей договір укладається на невизначений строк та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем умов цього договору.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи»).
Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи, що відповідач фактично споживає природній газ, будь-яких заяв щодо відмови від отримання послуг або їх неналежної якості до позивача не подавав, суд приходить до висновку, що між сторонами існують зобов'язання, що випливають з договору про надання послуг з газопостачання, укладеного 01 липня 2015 року.
Згідно зі статтями 525, 526, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Крім того, статтею 629 встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, положеннями статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Як встановлено судом, позивач здійснив свої зобов'язання по забезпеченню відповідача природним газом, однак відповідач не виконував зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг з постачання природного газу, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 34 869,60 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В той же час постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 № 206 було встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Разом з тим, 29 грудня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України № 1405, що набрала чинності 30 грудня 2023 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206, відповідно до яких установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року не встановлено зворотної дії в часі положень вказаної постанови.
Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року нарахування та стягнення судом інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням було заборонено на всій території України.
З урахуванням викладеного, позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до розрахунку позивача вони нараховані за період з 26 березня 2022 року по 08 листопада 2023 року, за який не повинні були нараховуватися в силу імперативної вказівки закону.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, приведені позивачем обставини не спростував, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надав.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «КиївГазЕнеоджи» підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 200,88 грн судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року, статтями 525, 526, 615, 625, 629 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд
Позов Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» заборгованість за спожитий природний газ у сумі 34 869,60 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять гривень 60 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 200,88 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи», код ЄДРПОУ 39835779, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л. М. Ішуніна