Справа № 569/3220/26
1-кс/569/1628/26
24 лютого 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання слідчого Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №12025181010001862 від 11.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставинах, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту психотропну речовину «метамфетамін», яку 25.11.2025, близько 18 год. 31 хв., перебуваючи неподалік буд.3, що за адресою: м. Рівне, вул. Василя Червонія, в ході проведення оперативної закупки, незаконно збув ОСОБА_6 за 800 гривень, у полімерному сліп пакетику у формі кристалічної речовини білого кольору, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-25/17742-НЗПРАП від 03.12.2025 містить у своєму складі психотропну речовину «метамфетамін», масою 0,172 г., обіг якої обмежено відповідно до списку 2 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставинах, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту психотропну речовину «метамфетамін», яку 08.01.2026, близько 13 год. 46 хв., перебуваючи у гаражному приміщенні, що поблизу буд.19, за адресою: м. Рівне, вул. Івана Гонти, в ході проведення оперативної закупки, незаконно збув ОСОБА_6 за 1000 гривень, у полімерному сліп пакетику у формі вологої кристалічної речовини білого кольору, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-26/557-НЗПРАП від 20.01.2026 містить у своєму складі психотропну речовину «метамфетамін», масою 0,144 г., обіг якої обмежено відповідно до списку 2 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.
Правова кваліфікація кримінальних правопорушень - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та психотропної речовини, вчинене повторно, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
Покликаючись на вищевикладене, санкцію ч. 2 ст. 307 КК України, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на вказане майно підозрюваного, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
З урахуванням неявки та заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025181010001862 від 11.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження, за вищевказаних обставин, 19.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухомого майно, підозрюваному ОСОБА_5 , на праві приватної спільної часткової власності 45/100 належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки з кадастровими номерами: 5623886600:05:009:0408, 5623886600:05:009:0103, 5623886600:05:007:0113, 5610100000:01:013:0312.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Одночасно з цим, вимоги ч.1 ст. 173 КПК України та абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України слід застосовувати у сукупності із приписами ч. 11 ст. 170 КПК України. Так, заборона або обмеження користування, розпорядження майном застосовується лише у разі, коли вже існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. В той же час, для накладення арешту шляхом заборони відчуження об'єкту (зміни власника) достатньо встановити наявність у особи правомочності відчужити та можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити відповідне майно.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, є необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно підозрюваного, відносно якого існує сукупність підстав застосування конфіскації майна як виду покарання, відповідно до санкції ч. 2 ст. 307 КК України, із забороню відчуження та розпорядження будь-яким чином вказаним майном, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до зникнення, втрати відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи викладене, санкцію ч. 3 ст. 332 КК України, що передбачає конфіскацію майна, слідчий суддя з урахуванням п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, з метою забезпечення конфіскації майна, як можливого призначення виду покарання ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме частину будинку АДРЕСА_2 та земельні ділянки з кадастровими номерами: 5623886600:05:009:0408, 5623886600:05:009:0103, 5623886600:05:007:0113, 5610100000:01:013:0312, власником яких є підозрюваний ОСОБА_5 , встановивши заборону власнику вказаного майна, чи будь-якій іншій особі розпоряджатися ним до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -