Справа №567/100/26
Провадження №1-кп/567/62/26
24 лютого 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12025181170000215 від 06.11.2025 р. по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Острог Рівненської області, зареєстроване та фактичне місце проживання : АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим:
- 29.11.1995 року Острозьким районним судом Рівненської області за ч.2 ст.140 КК України, до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.45 КК України з іспитовим строком 3 роки;
- 17.12.1996 року Острозьким районним судом Рівненської області за ч.2 ст.206 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.43 КК України приєднано покарання за вироком Острозького районного суду Рівненської області від 29.11.1995 року та остаточно призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільнився 14.01.1998 року умовно-достроково, невідбутий строк 10 місяців 9 днів;
- 06.09.2000 року Острозьким районним судом Рівненської області за ч.2 ст.140 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки;
- 21.11.2000 року Острозьким районним судом Рівненської області за ч.2 ст.140, ч.2 ст.141, ст.42 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст.43 КК України приєднано покарання за вироком Острозького районного суду Рівненської області від 06.09.2000 р. та остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 25.09.2002 року умовно-достроково, невідбутий строк 10 місяців 22 дні;
- 21.12.2006 року Острозьким районним судом Рівненської області за ч.2 ст.186 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнився 06.04.2011 по відбуттю строку покарання;
- 17.08.2012 року Острозьким районним судом Рівненської області за ч.2 ст.185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з встановленням іспитового строку 3 роки;
- 18.03.2015 року Острозьким районним судом Рівненської області за ч.2 ст.121 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років, із застосуванням ч.1 ст.71, ст.72 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Острозького районного суду Рівненської області від 17.08.2012 року та остаточно призначено покарання у виді 8 років 5 місяців позбавлення волі, звільнився 27.09.2022 року по відбуттю строку покарання,
на шлях виправлення та перевиховання не став та до погашення чи зняття судимості в установленому законом порядку вчинив новий умисний злочин корисливого характеру, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4 , діючи повторно, 21 жовтня 2025 року, у вечірню пору доби (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, яким введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, востаннє Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025, затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-ІХ та діяв станом на 21 жовтня 2025 року, перебуваючи у житловому будинку по АДРЕСА_1, скориставшись неуважністю ОСОБА_5 , таємно викрав мобільний телефон марки «Redmi 10С», бірюзового кольору, з об'ємом пам'яті 64 ГБ, вартістю 3 483 грн., який належав ОСОБА_5 , чим спричинив майнової шкоди потерпілому на вказану суму.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у складеному відносно нього обвинувальному акті, та пояснив, що 21.10.2025 р. ввечері близько 19 год. він разом зі співмешканкою перебував по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 та до них прийшов товариш ОСОБА_5 , з яким вони разом повечеряли та під час вечері вони випили по 100 грам горілки. ОСОБА_5 мав із собою мобільний телефон марки «Redmi» бірюзового кольору, якого він положив неподалік біля себе. ОСОБА_4 пояснив, що через деякий час він вирішив привласнити вищевказаний телефон та поклав його собі у карман. Коли ОСОБА_5 зібрався йти додому, то виявив зникнення свого мобільного телефону, проте він йому не зізнався у вчиненому. В подальшому він вийняв з мобільного телефону сім-картку, якою користувався ОСОБА_5 , поставив свою сім-картку та почав користуватись мобільним телефоном. Наступного дня до нього прийшли працівники поліції, яким він зізнався у скоєному та добровільно видав викрадений у ОСОБА_5 мобільний телефон. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві зазначив, що претензій майнового та немайнового характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, просив розгляд кримінального провадження здійснювати у його відсутності та при визначені міри покарання покладається на розсуд суду.
В судовому засіданні встановлено, що обставини справи встановлені даним вироком, а саме місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форма вини і мотиви кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та в умовах воєнного стану.
При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція учасників судового розгляду щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України обвинуваченим скоєно тяжкий злочин.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він неодружений, по місцю проживання характеризується посередньо.
Згідно довідок КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» від 12.11.2025 р. ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває та перебуває під спостереженням лікаря-нарколога з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю.
ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за аналогічні злочини, у зв'язку з чим відбував покарання. Востаннє був засуджений згідно вироку Острозького районного суду Рівненської області від 18.03.2015 року за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, із застосуванням ч.1 ст.71, ст.72 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Острозького районного суду Рівненської області від 17.08.2012 року та призначено остаточне покарання у виді 8 років 5 місяців позбавлення волі, відбував покарання та був звільнений 27.09.2022 року по відбуттю строку покарання.
Таким чином, ОСОБА_4 до погашення чи зняття судимості в установленому законом порядку на шлях виправлення не став та повторно вчинив нове умисне кримінальне правопорушення корисливого характеру.
Відповідно до ст.66 КК України суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом'якшуючих покарання обставин та за відсутності обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує наявність судимості, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 3 роки.
При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КПК України витрати, пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судової товарознавчої експертизи у даному кримінальному провадженні становлять 6 361,20 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у вказаному розмірі.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, клопотань щодо обрання запобіжного заходу не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 122, 124, ч.3 ст.349, ст.ст.370, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
Покласти на ОСОБА_4 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Повідомити ОСОБА_4 про те, що він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 6 361 (шість тисяч триста шістдесят одна) грн. 20 коп.
Речові докази :
- мобільний телефон марки «Redmi 10C», бірюзового кольору, з об'ємом пам'яті 64 Гб, який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - вважати йому повернутим.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1