єдиний унікальний номер справи 546/1305/25
номер провадження 2/546/228/26
24 лютого 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
29 грудня 2025 року до Решетилівського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 29 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 29.04.2025-100000063 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 16000,00 грн строком на 210 днів зі сплатою відсотків за ставкою 1,00% за день користування кредитом. Також умовами Договору було визначена одноразова комісія за видачу кредиту в розмірі 20,00% від суми кредиту, що становить 3200,00 грн. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Договору. Однак ОСОБА_1 не виконував належним чином умови Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 49834,19 грн.
Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов'язання за договором не виконав.
Ухвалою судді від 07 січня 2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 03 лютого 2026 року, яке було відкладене на 24 лютого 2026 року у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явилися.
Представник позивача - Мохир Ярослав Вікторович у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 2-5).
Відповідач у судове засідання не з'явився, судові повістки, направлені відповідачу за його зареєстрованою адресою місця проживання, повернулися до суду з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 42, 47).
Згідно з положеннями частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тому з огляду на положення частини восьмої статті 128 ЦПК України відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, за письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з вищевикладеним суд вирішив проводити судове засідання, ураховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту) (а.с. 13-16). Відповідно до умов зазначеної Пропозиції кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови, зокрема: дана пропозиція, заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Крім того, 29 травня 2026 року о 00 годин 40 хвилин між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (далі - Договір) № 29.05.2025-100000063, шляхом підписання відповідачем заявки, яка є частиною кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора - кодом «Е753» (а.с. 16-17).
Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 29 травня 2025 року надано кредит в розмірі 16000,00 грн строком на 210 днів до 24 грудня 2024 року. У Договорі зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами - 4441-11хх-хххх-9439.
Також Договором передбачено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,00% за один день користування кредитом, яка застосовуються протягом всього строку, на який надається кредит.
Умовами Договору також була передбачена комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20,00% від суми кредиту, що дорівнює 3200,00 грн.
Крім того, пунктом 13 Договору була визначена неустойка - 160,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Також до позову додано паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором - «А753» (а.с. 19-20).
Згідно з копією квитанції (ID платежу - 2468454507) 29 травня 2024 року о 00 год. 40 хв. було здійснено переказ за договором № 29.05.2024-100000063 на картку № 444111*39 в сумі 16000,00 грн (а.с. 12).
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за Договором станом на 26 грудня 2025 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в сумі 49834,19 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 16000,00 грн, процентами - 28000,00 грн, комісією - 1194,19 грн та неустойкою - 4640,00 грн, що також підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 29.05.2024-100000063 від 29 травня 2024 року(а.с. 22-28, 30). Також із детального розрахунку заборгованості встановлено, що нарахування процентів здійснювалося до 24 грудня 2024 року включно.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Підписання договору відповідачем підтверджується змістом договору та заявки кредитного договору, які містять усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідача, адресу місця проживання.
Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.
Також суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі кредитором кредиту у сумі 16000,00 грн та перерахування коштів відповідачу.
Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, установлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.
З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 16000,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Також сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проценти нараховувалися після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» за ставкою 1,00% у день та в межах строку кредитування, що свідчить про правомірність нарахування процентів в сумі 28000,00 грн.
З огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом також підлягають задоволенню.
Також сторонами Договору була узгоджена одноразова комісія в сумі 3200,00 грн за видачу кредитних коштів.
З детального розрахунку заборгованості встановлено, що 23 липня 2024 року відповідач здійснив часткову сплату заборгованості за комісією, тому залишок заборгованості за комісією становить 1194,19 грн.
З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення комісії в сумі 1194,19 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо нарахування штрафних санкцій (неустойки) суд зазначає наступне.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та до дати розгляду даної справи його не скасовано.
Ураховуючи, що нарахування неустойки здійснювалося у період дії воєнного стану в Україні суд не вбачає законних підстав для її стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр».
Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором у сумі 45194,19 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 16000,00 грн, процентами - 28000,00 грн та комісією - 1194,19 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції про сплату судового збору № СЦ00065082 від 26 грудня 2025 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 35).
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 45194,19 грн, тобто 90,69% від ціни позову, з відповідача підлягають до стягнення судові витрати в розмірі 2196,88 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 29.05.2024-100000063 від 29 травня 2025 року в сумі 45194 (сорок п'ять тисяч сто дев'яносто чотири) гривні 19 копійок, з яких 16000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 16000 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами та 1194 гривень 19 копійок - комісією.
У частині позовних вимог щодо стягнення неустойки відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 2196 (дві тисячі сто дев'яносто шість) гривень 88 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи - 37356833.
Представник позивача - Мохир Ярослав Вікторович, адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Ю.В. Зіненко