Дата документу 19.02.2026Справа № 554/1711/26
Провадження № 2-зз/554/14/26
19.02.2026 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючої судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання -Чепури Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві заяву представника заявниці - адвоката Хворост Дарії Михайлівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову у вигляді зняття арешту з майна та скасування обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКАПІТАЛ 3000»,-
До Шевченківського районного суду міста Полтави звернулася представник заявниці - адвокат Хворост Дарія Михайлівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , із заявою про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКАПІТАЛ 3000», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник заявниці - адвокат Хворост Д.М. в судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій подану заяву про скасування заходів забезпечення позову підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити та здійснювати розгляд справи без її участі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В обґрунтування поданої заяви представник зазначає, що в провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебувала вказана цивільна справа №2-1759/11 (2-10454/10). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2010 року було частково задоволено заяву представника позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 82298,6 грн. Іншою ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2010 року було тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань.
Представник заявниці вказує, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2011 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору в розмірі 82298,6 грн, а також судові витрати в сумі 942,99 грн. З моменту ухвалення рішення суду минуло більше 14 років, і наразі відкритих виконавчих проваджень відносно заявниці як боржника немає. Заявниця наголошує, що вжиті обмеження діють досить тривалий час, не є співмірними і пропорційними, суттєво порушують її право власності та право на вільне пересування, а також позбавляють можливості покинути територію України задля уникнення небезпеки для життя в умовах воєнного стану. На підставі викладеного представник просить суд скасувати вказані заходи забезпечення позову.
Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2010 по справі №2-10454/10 (2-1759/11) вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , у межах суми заявлених вимог 82298,6 грн. Крім того, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2010 по справі №2-10454/10 (2-1759/11) обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2011 по справі №2-1759/11 позов Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору в розмірі 82298,6 грн та судові витрати в сумі 942,99 грн.
У подальшому, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави по справі №554/15082/13-ц було поновлено ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» пропущений строк для пред'явлення до виконання вказаного рішення суду, визначивши новий строк пред'явлення до виконання - 23.12.2014 року.
Частиною 1 статті 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з положеннями частини 7 статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Судом встановлено, що встановлені законом дев'яносто днів з дня набрання рішенням суду законної сили сплинули, і наразі минуло більше 14 років. Виконавче провадження відносно ОСОБА_1 не було відкрито ні протягом дев'яноста днів від дати набрання рішенням законної сили, ні пізніше.
Вказані обставини підтверджуються листом Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.10.2025 року, згідно з яким в базі даних АСВП на примусовому виконанні у відділі виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1759/11 від 25.05.2011 щодо боржника ОСОБА_1 не перебуває та не перебувало.
Відповідно до результатів пошуку в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, відкритих виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_1 немає взагалі. Наявне лише одне закрите виконавче провадження №55723198, стягувачем у якому було ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», однак воно не стосувалося вказаної справи, оскільки в ньому виконувався виконавчий напис нотаріуса, а не рішення суду. Інформація про ОСОБА_2 також відсутня в Єдиному реєстрі боржників.
Щодо іншого відповідача у справі, судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.02.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКАПІТАЛ 3000» перебуває в статусі «припинено».
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Крім цього, згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Суд також враховує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який введений в дію Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан. За таких умов наявність обмеження у праві виїзду за кордон фактично позбавляє заявницю можливості покинути територію України задля уникнення небезпеки для власного життя та здоров'я.
Щодо накладеного арешту на майно суд зазначає наступне.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном. Не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Втручання держави у право власності може бути виправданим лише за умови, що воно відповідає усталеній прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, зокрема правовим висновкам, викладеним у рішенні від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» та рішенні від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». Згідно з цією практикою, втручання є виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з обов'язковим дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами заявника про те, що застосовані у 2010 році заходи забезпечення позову діють протягом надзвичайно тривалого часу, при цьому виконавчі провадження за ухваленим рішенням суду не відкривалися, позивач за їх відкриттям до виконавчої служби не звертався, а тому вказані заходи на даний час жодним чином не спрямовані на реальне виконання рішення суду. Збереження цих обмежень не відповідає принципам співмірності та пропорційності, і становить невиправдане, тривале втручання у право власності заявниці та її право на вільне пересування.
На підставі викладеного, оскільки потреба у подальшому застосуванні заходів забезпечення позову повністю відпала, суд дійшов беззаперечного висновку, що подана заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
Заяву представника заявника - адвоката Хворост Дарії Михайлівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2010 по справі №2-10454/10 у вигляді накладення арешту на рухоме майно, нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .
Зняти арешт із рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), який накладено на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2010 по справі №2-10454/10.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2010 по справі №2-10454/10 у вигляді обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Скасувати обмеження ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у праві виїзду за межі України встановлене на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2010 по справі №2-10454/10.
Копію ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання цією ухвалою законної сили направити заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя М.О. Материнко